[Приєднана картинка] Не пишіть листів із осені до літа, Коли всі шляхи дощі розмили. Бо зворотні всі дороги вже закриті, Усі спогади у вирій відлетіли. Не шукайте зустрічі з минулим, Бо воно теперішнім не стане. Незабудки більш цвісти уже не будуть Там, де почуття давно зів’яли. Не кидайте марно слів на вітер, Що колись були комусь такі жадані. Та тепер не зможуть серця обігріти, Бо давно уже вони неактуальні. Не збирайте давніх мрій уламки, Бо...

Читати далі...

Весна прийшла так швидко,Неначе й не було зими.Снігу вже давно не видно,Співають весело пташки.Сонце тепліше пригріваєЩоб квіти швидше проросли.Кохання в серці розцвітає Й пишуться нові вірші.Моє серденько теж співаєВідтоді, коли ще восениДівчину з гір карпатських, де водограїЗустрів я в місті на Дніпрі.Вона сама немов веснаКрасиві карі її очі!З плеча спада така коса!Про неї я думаю щоночі.Букетик квітів веснянихСьогодні їй подарую я.Засяє помішкою її обличчяНабіжить радості в очах сльоза...

Читати далі...

[Приєднана картинка] А світ шумів - черешнями і вишніми, І тиха радість обнімалася в журбі. Він захрипло кричав, як він її любить Вона ж сумно так чомусь мовчала. А світ тремтів і цвів собі водночас. Вона вплетала проміні ясні У велику ріку - сонячного блиску; Він ж співав черешням восени. Мерехтливий світ поважно так спливає Жевріє зорями і грозами рясніє. Вона вже закохалася давно; Він також без кохання не сидів. Бо світ шумів черешнями і вишнями. Тому що вона колись...

Читати далі...

Богине! Феє! Диво! Янголице! За вами плачуть навіть королі! Лише для Вас пісні співають птиці По всіх кутках квітучої землі! Без Вас мій дух покриється іржею! Я задля Вас звоюю всі світи!.. Коли ішла по воду Дульсінея, То не було кому допомогти.[Приєднана картинка]

Ще сотні літ, і сотні ще потому, Допоки сонцю місце в небі є. Допоки часу невідома втома, Допоки серце світиться твоє, Допоки світу держиться основа, І спокою є місце де-не-де, Люби моє невимушене слово, Воно без тебе зовсім пропаде.[Приєднана картинка]

У лісі осінню цвіте І ходить ранок сивий, У лісі все давно не те, Інакший запах дива., Відлуння тиші розтає, Легкий серпанок висить, У лісі все тепер моє, У жовтобокім лісі.[Приєднана картинка]

Зверни мене на добрий люд, На добрий дім, на пам’ять чисту, У світі болю і облуд, Шляхів пекельних і тернистих. На цій трипроклятій війні, В годину чорну і буремну, Воскресни вірою в мені У те, що я тут недаремно.[Приєднана картинка]

Тиха колиска димів, Світ непорочного дива, Я би тебе не любив, Та не любить неможливо. Думи завмерли дзвінкі, Солодко спить несказанне, Хмарні блукають бики, Чухають небо носами. Обрій тримає свічу, Птиця тікає за літом, Тільки-от я не лечу – Хто буде осінь любити?[Приєднана картинка]

Співаче, натягуй струни, Нудьгу годувать не варт! Я кидав сьогодні руни, Вони обіцяли фарт. На захід, за морем сірим, Де дзвони гудуть церков, Гуляти моїй сокирі І пити удосталь кров! Там золота, кажуть, гори! Там повно всіляких втіх, Повітря лікує хворих, І безліч дівок струнких! І всі, до холери, юні, Й дістануться всі мені! Співаче, натягуй струни! Бо ж руни не брешуть, ні?[Приєднана картинка]

Лунав осінній лейтмотив, Із легким дзенькотом, без гніву, Дзюрчав струмочком позитив У чорнім морі негативу, У нескінченності годин Не було жадібності, тліну, Ані думок, ані новин, Ані тривоги, ані спліну.[Приєднана картинка]