Про моє 5 червня у Києві
- 06.06.12, 23:05
А ми повернемось до нашої подорожі. Їхали ми з Кривого Рогу. Близько дев'ятої години приїхали до Києва. Припаркувалися біля річкового порту і пішли пішки вулицями до Європейської площі. На вулицях панувала така гарна атмосфера, в якій хотілось би залишитися: люди спілкувалися українською, сміялись, проводили мирні показові ходи, дехто співав. Прямували ми до парку, котрий біля Європейської площі, де біля пам'ятника Ватутіну зібралися прихильники та противники законопроекту. Саме там ми зустріли ЇХ! Підготувалися ВОНИ, звичайно, добре. Як виглядали брехіонали: куплене проплачене бидло з прапорами, оточене півтораметровим парканом - це перший шар оборони, і нарядом беркута як другий:
Щодо купленості - я це не аидумую і не беру з голови, так як мені та isodeska регіони пропонували 100 грн за участь начебто у якійсь конференції. Фіг вам! я за 100 грн Батьківщину не продам! Ні за 100, ні за 100, ні за 1 000 000 грн. Державу не можна продавати. Коли продаш, будеш схожим на НИХ. На відміну від брехіоналів, опозиція вела себе більш вільно, ходили, спілкувались, слухали пісні, скандували лозунги, демонстрували саморобні плакати.
Батьківщина влаштувала ходу у підтримку мови. Все було добре, аж раптом звук рупора, наче лезо, прорізав важке повітря. Російськомовний голос почав кричати, наче навіжений: "УРА!!! Мы победили!! Да здравствует русский язык на территории Украины! Теперь западенцы не будут на диктовать свою политику!". В цей момент наче щось всередині клацнуло. Хотілося його самозадоволену пику порвати навшмаття, та й інше у цьому дусі. А тут вони на радостях ще й танцювати почали...