хочу сюда!
 

Ксюша

42 года, овен, познакомится с парнем в возрасте 43-50 лет

Заметки с меткой «поступ»

Огень франкової правди



ОГЕНЬ ФРАНКОВОЇ ПРАВДИ

У кожної епохи, у кожного житейського періоду є свої ознаки, які часто, із певними видозмінами, нагадують уже пройдені. Так у житті кожного, так у родинах, так і в державах. Народжуються і помирають люди, утворюються і розсипаються сім’ї, формуються і розвалюються країни. Колесо світової еволюції котиться все далі й далі… Тримаю в руках одкровення, які зоставив Іван Франко у 1878 році. Скільки то літ минуло?... Сто сорок один рік – чимало часу. Багато води сплило, багато подій перенесла земля та люд український за той період. Змінився і клімат, і цінності, і мода, і набутки цивілізації. А люди? Саме про це хочу поговорити з вами, шановний читачу. Але не своїми словами, а думками славного Каменяра. Чи вміємо читати застереження та поради великих людей нашого краю? Чи усвідомлюємо, що їх слова нам адресовані?! Просто дивний перегук тогочасся і сьогодення віднайшов у книзі «Іван Франко. Публіцистика. Вибрані статті». Не буду вас ні в чому переконувати – співставляйте самі.

Запропоную лишень декілька витинок із роздумів поета. Звертаючись до інтелігенції він написав: «Тридцятилітній протяг нашого «відродження» не зродив ані значного писателя чи ученого, ані одного розумного політика, ані одного діяча на полі освіти, виховання, публіцистики, – словом, не зродив нічого такого, що могло би свідчити про правдиве, здорове життя інтелігенції… Не здужали вони виробити товариського духу, не здужали зродити почуття солідарності, не здужали виробити поняття спільної праці… Постали в нас товариства ніби демократичні, але… демократизм в теорії у нас гай-та, а практичне життя вісь-та… В бесіді вони люблять широкі розмашисті фрази, грімкі слова, – а на ділі крайні матеріалісти, консерватори та самолюбці».

У слові до молоді Іван Франко застерігає: «Народ у своїх кривавих революціях ставить державі і всій людськості великі, святі проблеми та завдання: свободу, рівність, добробут, братерство, працю. Народ ллє кров за ті високі засади на барикадах, народ поборює і валить в порох елементи реакційні, а скінчивши тую влетню працю, немов утомиться і… здає велике діло в руки провідникові освічених інтелігентних лібералів, тих, що у війні не лляли кров, а радили, кричали та… гуляли. Ось тоді вони й починають вести усе по-своєму, задля власних вигід… Приходить велика доба, і горе нам, горе нашій нації, коли велика доба застане нас малими й не приготовленими!..»

Нагадаю, що у пору творчості Івана Франка українців на Галичині називали русинами, як потомків древньої Руси-України. Їх часто водили хитрі поводирі, наче сліпу отару. Отож: «У кожного народу були і є свої ренеґати, свої зрадники, своє, так би мовити, сміття. Не люблю русинів.. Так мало серед них найшов я справжніх характерів, а так багато дрібничковості, тісного егоїзму, дволикості і пихи, що дійсно не знаю, за що мав би їх любити, навіть не звертаючи уваги на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони не раз вбивали мені під шкіру». Тут зроблю перерву в цитуванні й нагадаю, що саме наші земляки із Тернопілля не віддали свої голоси за Івана Франка, а вибрали у депутати сейму польського панича.

Продовжую виклад тривожних думок непокірного Каменяра. «Признаюся, до ще більшого гріха: навіть нашої Русі не люблю так і в тій мірі, як се роблять і вдають, що роблять, патентовані патріоти. Що в ній маю любити?.. Я занадто великий ворог порожніх фраз, забагато бачив я світу, щоби твердити, що ніде нема такої гарної природи, як на Русі. Щоб любити її історію, для сього досить добре її знаю, занадто гаряче люблю загальнолюдські ідеали справедливості, братства й волі… Любити сю історію дуже тяжко, бо на кожному кроці треба б хіба плакати над нею. Чи, може, маю любити Русь як расу – сю расу отяжілу, незграбну, сентиментальну, позбавлену гарту і сили волі, так мало здатну до політичного життя на власному смітнику… Чи, може, маю любити світлу будущину тієї Русі, коли тої будущини не знаю, і для світлості її не бачу ніяких основ?... Мій руський патріотизм то не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо, вложене долею на мої плечі. Я можу здригатися, можу стиха проклинати долю, що вложила мені на плечі се ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням».

А закінчу цитування славного сина українського народу фрагментом із його вірша:
Довго нас наруга жерла, досі нас наруга жре, та ми крикнім: 
«Ще не вмерла, ще не вмерла
і не вмре!»

Навіть й не знаю, що додати від себе. Отакі жаринки Франкових думок зібрав я у долоні, аби ви теж відчули їх пал та правду. Можна померти в борні, як герой, а можна впасти на коліна перед ворогом та зневагу спізнати вічну на попелищі отчого дому. Вибирати і надалі нам з вами, бо вже нині «навибиралися» по саму шию…

Олег Герман – заслужений діяч мистецтв України

На все свій час

100 років приреченої держави
Віталій Гайдукевич _ П'ятниця, 5 січня 2018, 13:24
Версія для друку
Віталій Гайдукевич
Журналіст, телеведучий
5 канал

"Історична правда" пропонує повернутися до дискусії:  які висновки належить зробити українському суспільству через 100 років після подій Української революції. Запрошуємо до розмови як професійних істориків, так і лідерів суспільної думки.

Текст Віталія Гайдукевича був написаний у січні 2017 року і публікується з люб’язного дозволу автора.

От вони і почались – 4 роки звитяжних і сумних ювілеїв. Сьогодні одразу кілька людей задали питання - так, а що це за помилки столітньої давнини, що їх життєво важливо не повторити зараз?

Напевно, більш ґрунтовно можуть дати відповідь науковці. Висловлю свої міркування: можливо не щодо самих помилок (бо там їх хмара), а скоріше – порад, з огляду на тодішні помилки:

1. НІЯКИХ ІЛЮЗІЙ! Центральна Рада не наважувалася на різкі рухи і мала ілюзію, що Україні досить автономії в складі великої Росії. Центральній Радіі знадобилося аж 4 універсали, щоб до панів політиків дійшло: Росія – ворог. Дійшло надто пізно. Та ж ілюзія була у Скоропадського.

Отже – Росія ворог. Володимиро-Суздальске князівство, Московське князівство, Російська імперія, РСФСР, СРСР, Російська Федерація – як би не називалася – завжди була, є і буде нам ворогом. Чому? Бо на дух не переварює українську окремішність.

2. НЕ СПОДІВАЙСЯ НА КОГОСЬ. Наївні версії, що можна єднатися із білими проти червоних, із німцями проти росіян, із поляками проти росіян, чекати розуміння Антанти – зло. У них свої інтереси і їх інтереси не обов’язково і не завжди дорівнюють нашим.

Безручко врятував Польщу від червоного наступу, Польща зрадила угоду з Україною і уклала Ризький мир. Чому? Бо в якийсь момент Польщі її інтерес переважив силу угоди з Україною. Життя потім Польщу покарало, але нам від того не краще…

3. ПОКИНЬ ВЗАЄМОПОБОРЮВАННЯ! Особисті амбіції, бажання потримати булаву, довести, що ти рулитимеш краще – зло. Тільки єдність довкола спільної справи, спільних ідей є квитком в завтра.

Перші Визвольні Змагання зазнали краху через ТОТАЛЬНУ взаємну недовіру українців один до одного!Краще повільніше, але разом і фундаментально, аніж бігом, поверхнево, усі в різні боки і до першого вітру.

 Проголошення Третього Універсалу на Софійській площі в Києві. У центра — Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко. 7(20) листопада 1917 р. 

4. ГНОБИ ПОПУЛІЗМ І ДЕМАГОГІЮ! Бажання Центральної Ради не мати армію, бо це зайве… бажання Петлюри завалити Скоропадського, бажання УГА вбачати страшнішим ворогом соціалістів, аніж білогвардійців, бажання Директорії ставити ліво-революційність вище за українськість – смертельно.

Рідний наївний популізм робив нас беззахисними. Більшовики валили українське військо зсередини демагогією…

5. СОЦІАЛІЗМ – ЗЛО. Ліваки і тільки ліваки, котрі знаходилися при владі на хвилі загальних революційних коливань, винні, що проект Україна зазнав фіаско під зовнішнім впливом.

Лівий соціальний популізм, обіцянки "халяви", роздача будь-чого запросто так – підрив країни. Той, хто це робить – ворожа курва.

Українці слабі на бажання щось урвати "нахаляву". Це – один із найбільших наших гріхів, котрий треба випалювати розпеченим залізом.

Порятунок України – в діалозі і змаганні центристів і консерваторів.

6. ФАХОВІСТЬ ВАЖЛИВІША ЗА ПАРТІЙНІСТЬ. У часи, коли на посадах мали бути кваліфіковані менеджери або виконавці, ліваки тих часів призначали соратників по соціалістичному божевіллю.

А коли було інакше – Скоропадський спробував призначати тих, кого вважав фахівцями – призначення вважалися зрадою, бо не вкладалися в революційне кліше.

Через недостатню революційність була страчена ціла низка талановитих офіцерів, зокрема Болбочан. І те, що він корисний країні, нікого не збентежило.

7. АРМІЯ – ГАРАНТ ІСНУВАННЯ КРАЇНИ. Військо і тільки військо є запорукою потужної України.

Якби в 1917 році соціал-популісти почали будувати військо і доручили цей процес профі (а вони були) – у 1920 році ситуація розвивалася б краще для нас і 1921 рік не став катастрофою.

Армія України має бути максимально великою для захисту з усіх боків. Перші визвольні змагання довели: вороги можуть бути скрізь і, про всяк випадок, до цього треба бути готовими.

Армія має спиратися на потужний оборонний комплекс, щоб не довелось купляти набої у Румунії за цукор.

Армія має бути максимально ідеологічно лояльна до українства. Ніякого соціалізму, совка і інших марень.

Коли ворог не може здолати нас в бою, він діяв, діє і буде діяти пропагандою і агітацією з середини.

8. УКРАЇНСЬКА ПРОПАГАНДА МАЄ БУТИ. Скоропадський бачив наскільки потужною є сила слова, коли політики розігнаної Центральної Ради заходилися дискредитувати Українську Державу і його особисто. Скоропадський розумів, що потрібна контрпропаганда і ідеологічна робота – не встиг.

Лише ідейно потужні підрозділи українського війська змогли зберегти вірність країні і були змушені закінчити життя в еміграції. Пішли, але не зрадили ідею – Україну.

9. ПРОСВІТНИЦТВО І ЗНАННЯ – КАПІТАЛЬНИЙ УДАР ПРОТИ ЗРОСІЙЩЕННЯ І ПОЛОНІЗАЦІЇ.

Українці в масі не розуміють, що таке Україна, історію, місце і роль в Європі. Не навчені. В масі українці політично малоосвічені.

Не маючи досвіду існування розгалуженої політичної системи, українці ведуться на тих, хто гучніше і яскравіше говорить , не занурюючись в суть сказаного. Цим користуються пройдисвіти.

10. ЗНЕВІРА У СОБІ. Українці швидко опускають руки і впадають у всепропальницькі настрої.

"Нас зливають" - це не сучасне "ноу-хау". 100 років тому було те саме.

Разом із тим, ті, хто вірили в себе і не ламалися, попри все ставали легендами – Перший зимовий похід, Холодний Яр … Ти програв бій тоді, коли ти не віриш у перемогу.

Є сили – біжи до мети. Стомився – йди до мети. Не можеш йти – повзи до мети. Не можеш повзти – лягай і лежи в бік мети….  Відпочиниш – знову побіжиш.

Як опустиш руки і складеш зброю – знай: попереду в тебе Голодомор, Розстріляне Відродження, ГУЛАГ, депортація, русифікація…

11. ЕМОЦІЇ - ЗЛО. Лише холодною головою можна зрозуміти, в якому ти стані і що далі робити.

Українці – емоційні і саме це використовують популісти і ворог, щоби вивести нас із рівноваги. Коли ми втрачаємо рівновагу, ми втрачаємо пильність, починаємо вірити тим, кому не варто.

12. НЕ ЧЕКАЙ РЕЗУЛЬТАТ ЗАВТРА. Емоційна нетерплячка - невміння грати в довгу. Ми хочемо результати очевидні і вже зараз.

Якщо ми не бачимо результатів негайно – ми впадаємо у відчай, припиняємо вірити в себе і покидаємо боротьбу за свою країну.

Саме тому українці Перші Визвольні змагання піддавалися на більшовицьку агітацію – бачили безлад своєї влади і починали думати, що може чужа влада буде краще. Перевірили? – Не буде.

Чим більш складніша задача – тим довше досягати результату.

Ті, хто чітко бачив мету, – не складали зброю все життя. І саме ті, хто на чужині все життя вірив в Україну, змогли дочекатися відродження незалежності.

13. ГРАТИ В ДОВГУ. Капітальні речі будуються довго, але і стоятимуть віки.

Капітальні процеси – це системні процеси. Системні процеси потребують програмного мислення і багатоступеневого планування. Вирішувати тільки сьогодні/на завтра – зло.

Треба чітко розуміти дії свої і ворога на кілька, а краще на десятки кроків уперед.

Невміння стратегічно мислити під час Перших Визвольних змагань спричинило помилку у пріоритетах і Центральної Ради, і Української Держави, і Директорії. Це особливо важливо, коли мова йде про реформи. Це кричуще важливо, коли мова йде про формування візії, якою має бути країна і як цього досягти.

100 років тому це не подужали. 100 років ми це розгрібаємо.

14. УКРАЇНА ПОНАД УСЕ. Це проста формула: "Не питай, що країна зробила для тебе? Запитай, що ти зробив для країни?" Робитимеш друге – отримаєш перше.

Ceterum censeo Carthaginem delendam esse / "А поза тим вважаю, що Карфаген має бути зруйнований"

Дивіться також:

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

Невдалий Жовтень: спроба більшовицького повстання в Києві у 1917-му

Як Січові стрільці поставили національне над класовим

А в січні 1918-го розпочалося повстання на "Арсеналі"

Як усе закінчилося. Доля членів Центральної Ради в СРСР

Переведення стрілок. Як Центральна Рада вводила європейський час

Микола Скрипник про стосунки між "радянською" і "націоналістичною" УНР

Експерт підбив підсумки 2017 року для України

Експерт підбив підсумки 2017 року для України на євроатлантичному та євроінтеграційному напрямах
Експерт підбив підсумки 2017 року для України на євроатлантичному та євроінтеграційному напрямах

КИЇВ. 30 грудня. УНН. Здобутки зовнішньої політики України на євроатлантичному і євроінтеграційному напрямках за рік, що минає, в цілому можна назвати позитивними. Крім того, 2017 рік став періодом самоусвідомлення України як держави - країни, яка має свої інтереси, традиції, історію та мову, і яка здатна захищати ці речі. Про це у коментарі УНН розповів колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.

"Якщо танцювати від пічки, а пічкою у нас є два напрямки - євроатлантичний і євроінтеграційний, то можна говорити про те, що підсумки в цілому позитивні. В одному й іншому випадку ми, хоч і повільно, але невпинно рухаємось по цих двох напрямках вперед. Хотілося б побільше, хотілося б поефективніше, хотілося б пошвидше, але тут уже, як кажуть, вступають в силу обмеження, пов’язані з нашою внутрішньополітичною ситуацією, нерішучістю, нашою половинчастістю та бажанням сидіти на двох стільцях одночасно, а це, безумовно, має наслідки", - зазначив експерт.

Він зауважив, що, зокрема, пришвидшення реформування внутрішньополітичного середовища держави могло б посприяти більш відчутному прогресу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фейкове зростання економіки та 20% інфляції: експерти підбили підсумки року

Разом з тим, на думку В.Огризка, позитивний рух вперед у відносинах с ЄС все ж можна назвати помітним. Майже аналогічна ситуація - зі США.

"У відносинах зі США, мені здається, так само можна говорити про те, що попри певні, скажімо так, неоковирності, що були на етапі до виборів (президента США – ред.), після виборів ситуація все ж таки, в силу інших зовнішніх обставин, але зіграла на користь українсько-американських відносин", - наголосив експерт.

На його думку, це можна побачити, зокрема, у рішенні США про надання летального озброєння Україні.

"Це дуже важливий сигнал, це означає, що там переосмислюють ставлення до України. Хоча, повторюю, тут, окрім безпосередньої роботи нашої дипломатії, зіграли й інші фактори, зокрема нахабне втручання Росії у виборчий процес в США, а це американці нікому не дозволять", - вважає екс-голова МЗС.

Окрім того, на його думку, Україна має усі шанси на отримання наступного траншу від МВФ, але для цього необхідно демонструвати "здатність їх отримати", виконуючи відповідні зобов’язання перед фондом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українців чекає нове здорожчання продуктів: експерт дав прогноз на 2018 рік

Колишній міністр не оминув і питання "провалів" у році, що минає. 

"Відносно проблем – вони, безумовно, є, і насамперед внутрішньополітичні, але вони впливають на зовнішній курс. Але я думаю, якщо підсумовувати, то важливим є - і для зовнішньополітичного курсу - більше самоусвідомлення нами як суб’єкта міжнародної політики, як країни, яка має свої інтереси, як країни, яка має свої традиції, свою історію, свою мову, і яка здатна ці речі захищати. Це не всім подобається, це створює певні проблеми: з мовою ми бачили, зокрема, неадекватну реакцію Угорщини, ще декількох країн з мовного питання, ми бачили дуже специфічну, так само мало адекватну реакцію з боку Польщі у справах питань української історії, але мені здається, це зовсім не програші української дипломатії, але період самоусвідомлення як держави, що ми так само будемо захищати свої інтереси, які у нас є, що стало певним сюрпризом для деяких наших сусідів, які вважали, що вони будуть нам нав’язувати своє бачення того, як ми повинні розвиватися", - розповів експерт.

У відносинах з найближчими сусідами, за словами В.Огризка, Україні не варто послаблювати позиції. Держава має демонструвати на міжнародній арені, що з її інтересами потрібно рахуватися.

"Відносно Польщі, ми будемо мати проблеми, допоки в Польщі не зрозуміють: не має значення - уряд той, чи інший, що Україна – це країна, яка має свою власну історію, культуру, мову, і яка є нічим не меншою, не менш вартісною, ніж сама Польща. Допоки цього розуміння у Польщі не з’явиться, я боюсь, що того рівня відносин, які були до цієї штучно створеної проблеми, не матимемо. Те, що у нас була спільна і не завжди легка історія – все це потрібно взаємно визнати, вибачитись, але не робити з минулого сучасне", - сказав В.Огризко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Варшава назвала важливою заяву Порошенка про розблокування ексгумацій

"Відносно Білорусі – на превеликий жаль, ця країна не є незалежною у прийнятті своїх зовнішньополітичних рішень. На жаль, ця країна не контролює безпекову ситуацію у власній країні – це робить за неї російська держава, російська армія і т.д. Тому говорити про те, що тут ми можемо щось покращити і зробити це максимально швидко, я б сильно сумнівався", - додав він.

Джерело: УНН

А Україна - в космос прямує!

У космос полетіла ракета з українським двигуномУ космос полетіла ракета з українським двигуном

Ракета-носій Vega з українським двигуном стартувала з космодрому Куру у Французькій Гвіані.

Вона повинна вивести на розрахункову орбіту супутник Sentinel-2A, призначений для дистанційного спостереження за Землею, - повідомляє "ТСН"

Замовником пуску супутника виступило Європейське космічне агентство (ЄКА), а його виробником — компанія Airbus.

Апарат масою 1,1 тонни, як очікується, буде працювати на сонячно-синхронній орбіті на висоті 785 кілометрів.

Метою запуску супутника Sentinel-2A є спостереження за станом поверхні Землі і його зміною. Апарат дозволить спостерігати за планетою в інтервалах від мінус 53 градусів до плюс 83 градусів широти, що дозволить отримувати чіткі знімки Європи в безхмарну погоду.

Супутник оснащений 13 приладами. Ракети Vega здатні виводити на низьку навколоземну орбіту (в залежності від її параметрів) вантажі масою від 300 до 1500 кілограмів.

Зауважимо, що для верхньої (четвертої) ступені цієї ракети дніпропетровське конструкторське бюро "Південне" розробило, а "Південмаш" виготовив маршовий двигун РД-843.