хочу сюда!
 

Елена

51 год, лев, познакомится с парнем в возрасте 45-58 лет

Заметки с меткой «зупинка»

Нова "гавань" -- для якого транспорту?


На житловому масиві будують нові зупинки комунального транспорту. З цього приводу хочу звернути увагу читача на таке: кожного дня спостерігаю "картину маслом", коли до зупинки  наближається ВЕЛИКИЙ тролейбус, або ВЕЛИКИЙ  автобус типу LOTSMAN, і вони терпеливо чекають своєї черги, бо у цей самий час якась "мєлочь пузатая"- маломірний транспорт -- маршрутка чекає свого останнього пасажира...маршрутки мало-місткі, тому їх багато...
  ...весь цей час ВЕЛИКИЙ  автобус чекає...чекає ПОРУЧ зупинки, яка власне для нього і була колись побудована...
  А ось у морських портах існує гарна традиція: великі кораблі приймають на одних причалах, а маленькі -- на інших!
  Коли і хто підкаже нашим можно-владцям про таку гарну традицію -- дати "лижню" великим, вірніше СПРАВЖНІМ автобусам і тролейбусам ?!

67%, 2 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

33%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Як вам зупиночка? )))


94%, 30 голосов

6%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Зупинка-бібліотека ...




Зупинка-бібліотека в Боготі, Колумбія. Можна чекати і читати одночасно  lol . Мені подобається, а вам?

Зупинка громадського транспорту, з телебаченням )))



Зупинка громадського транспорту, Унст, Шотландія, Великобританія... А коли у нас так буде?lol



На зупинці

На зупинці 

Сільська автобусна зупинка Багато всяких функцій має: Немов малесенька хатинка Стрічає всіх і проводжає, Той сів на лавці відпочити, Чи може дощик переждати, Цей став, щоб ляси поточити, Або об‘яву почитати… Прийшла сюди і Ковалиха Провести сина із сумками, До когось гомоніла стиха – Ділилась стомлено думками: – Оце приїхав син у гості, У місті ще невістка й діти… Сумки важкі, аж ниють кості… Та хай везе! А що робити! Казала б ще про сина свого, Бо страх хвалитися хотіла, Але по розкладу з-за рогу Маршрутка враз прогуркотіла. – Пойду в багаж сдавать, мамаша, – Синок промовив на прощання, – А то тяжолая поклажа. Звоні почащє! До свіданья! – Їдь з Богом! – пролунало тихо… Маршрутка зникла вже за рогом. Понесла сором Ковалиха, Більш не озвавшись ні до кого. Незручно Ковалисі бідній. Бодай і ворог не діждався, Щоб раптом син до нього рідний Чужою мовою озвався. І людям теж незручно стало, Десь повно справ у всіх взялося. Тож кожне в справах тих помалу У різні боки потяглося. На лавці тільки рідна мова Ще довго в самоті сиділа.  Зітхала тяжко, калинова, Немов заплакати хотіла…

Тетяна Чорновіл