хочу сюда!
 

Александра

42 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «осокорки»

Виняткове задоволення - найкраще пиво в гастробарі OSOKIR!

Пиво – улюблений напій мільйонів! Світле, темне, лагер, ель, фільтроване, нефільтроване, крафтове… Це, напевно, найпопулярніший напій на планеті, котрий з великим задоволенням п’ють на всіх континентах, а пивні животики можна зустріти в будь-якій країні світу. Не дивно, адже що може бути краще за веселий вечір у компанії друзів за келихом свіжого, прохолодного пива? Особливо, якщо ви вирішили влаштувати вашу зустріч в гастробарі OSOKIR ;)

Ми знаємо, з чого складається дійсно якісний відпочинок, тому пропонуємо вам лише найкращі сорти розливного пива, зокрема улюблений багатьма нефільтрований Hoegaarden та легендарний BUD. Для поціновувачів якісного крафту ми також маємо дещо цікаве – напівтемне пиво «Хмелєвус», яке неодмінно здивує вас своїм особливим смаком. Це унікальне задоволення неодмінно примножать найвідоміші смаколики американської кухні - соковиті бургери, хот-доги та крильця, які так влучно смакують під хмільний напій.

Чекаємо вас на якісний відпочинок у компанії смачних страв, свіжого пива та кращих друзів в гастробарі OSOKIR!

OSOKIR GastroBar

Дніпровська набережна, 14

097 772 6581


Димно та смачно: кальян від 200 грн в гастробарі OSOKIR!

Куріння кальяну - давньосхідне таїнство, яке виникло на батьківщині ароматних прянощів – в Стародавній Індії. Минули тисячоліття, і кальян став невід'ємною складовою гарного відпочинку, підкоривши своєю дивовижною розслаблюючою дією весь світ. Ми вирішили долучитися до цієї чудової традиції - тепер ви можете насолодитися кальянною терапією в гастробарі OSOKIR на Осокорках!

Секрет популярності кальяну полягає в його сприятливому впливі на емоційний стан людини. Міське життя динамічне і напружене, стресові ситуації, тривоги і хвилювання - це те, з чим стикається сучасна людина щодня і те, про що бажає забути хоча б ненадовго. Куріння кальяну має заспокійливу дію на нервову систему, допомагає розслабитись і скинути напругу. Кальянна терапія дарує ефект заспокоєння і легкої ейфорії, можливість хоча б на кілька годин відволіктися від нав'язливих проблем і турбот - про що ще можна мріяти після важкого робочого дня?

А ще кальян - незамінний атрибут цікавого вечора в компанії друзів. Під ароматні клуби диму приємно вести бесіду, насолоджуючись затишною атмосферою нашого закладу. У гастробарі OSOKIR на вас чекає приголомшливий вибір найяскравіших смаків та тютюну (від 200 грн), а також кальяни на молоці, соку і в свіжих фруктах (від 250 грн). Якщо ви не проти додати трохи гострих відчуттів вашому відпочинку - спробуйте кальян з додаванням алкогольних напоїв (оплачується додатково згідно вартості напою) - впевнені, такого незвичайного досвіду куріння східної трубки у вас ще не було :) М'які диванчики, затишний дизайн, приємна атмосфера, тютюн найвищої якості - в нашому гастробарі все сприяє повному розслабленню і зануренню у ваш особистий Всесвіт без турбот і клопоту.

Чекаємо вас на димний відпочинок з понеділка по п'ятницю з 17:00!

OSOKIR GastroBar

Дніпровська набережна, 14

097 772 6581

Масленица в японском стиле

Расширяем границы традиций! "Манила ролл" с кремом филадельфия и персиком, "Никузаки ролл" с миндалем, ягодный "Каниши ролл" и шоколадный "Якогама ролл" – это Масленица в ресторанах "Желтое Море"!


zheltoemore.com.ua

www.facebook.com/restoranzheltoemore

instagram.com/zheltoe_more

Днепровская Набережная, 26-д

(044) 228-22-55                 

Проспект Героев Сталинграда, 8

(044) 224-58-20

Бесплатная доставка

(044) 224-55-55

 

Лайфхак для всех парней от Papir Bar

Согласитесь, Позняки – район чудесный: красивые новостройки, зеленые скверы, своя атмосфера. Но всегда ли легко вам, дорогие парни, удивить свою спутницу необычным местом на родном районе?

Если нет желания долго серфить по интернету в поиске романтичной локации для крутого свидания на Позняках, тогда у нас для вас хорошая новость! Ваша девушка точно не устоит перед воздушными десертами, головокружительными напитками и креативной атмосферой Papir Bar!

Так что смелее – бронируйте столик на вечер в Papir Bar, приглашайте свою половинку и наслаждайтесь друг другом!

С любовью, ваш PAPIR BAR

Днепровская набережная, 14
067-000-12-88


MV1

MV1

Как запиарится на природе

Ссылка пиарщиков обязательна
https://www.facebook.com/viktor.zahorulko/posts/700208366749222?pnref=story
основные моменты которые режут ухо, мне как обитателю тех краев...
До речі пісок звідси возили для будівництва ЖК Патріотика іі засипання озера Малий Небреж
Озеро малый Небреж не существует... - это то которое они охраняли )))) очень удобно защищать то чего не существует )))...
А тот песок который насыпан, так эти пиарщики еще в школу ходили,а он уже там лежал и на том месте озера в жизни не было...
Пісок добувається з озера Тягле шляхом гідронамиву , на місці величезна купа вже добутого піску розміром з десяток футбольних полів і висотою метрів десять.... либо пиарщики никогда поля футбольного никогда не видели... либо допускаю, что так испугались, а как мы знаем, у страха глаза велики... вообщем песка там, на в волейбол поиграть )))
при розчищенні озера не можна вивозити добутий пісок і тим більше видобувати його в таких промислових масштабах
ладно, допустим не вывозить, но пиарщики не знают, что за счет того, что намыли песком этот микрорайон на Осокорках эти озера и появились...

И напоследок хи-хи, фоточки абсолютно с разных мест, там где машина, это Тягле, а там где дерево одинокое и баркасик это с километров 5-6 вниз, ну вообще не из этой оперы....

p.s. будущим пиарщикам на заметку, как не надо делать )))


MV1

MV1

Опять Осокорки...

Я уже к таким заявлением отношусь как у Жванецкого... тем более, что давеча, посаженные там молодые деревья какое-то ................................................. срезало эти деревья, конечно же последнее время я этому............................ желаю что ему поотрезали все, что у него торчит и выпирает... так я о чем... ниже красивые рассказы
Возле ст. м. "Осокорки" на месте скандальной застройки власти планируют разбить сквер для свиданий. Об этом сообщил глава Дарницкой РГА Геннадий Синцов, передает "Сегодня".

"Управление зеленого хозяйства района разрабатывает проект сквера у метро "Осокорки". Хочется сделать его знаковым для жителей, местом для встреч и свиданий. Сейчас жители района обсуждают, какой именно сделать эту надпись — на английском или украинском языке. По нашим подсчетам, 18-метровая надпись обойдется в 108 тысяч гривен, мы ищем спонсоров. Надпись должна быть антивандальной. Там же появится уютный сквер, но его смета еще не подсчитывалась", — сказал он.

....даже там картинки выложили... вообщем всем кому хочется видеть там зеленое цветущие место, предлагаю сделать диверсию-озеленение.... имею семена кампсиса, много, хватит закрыть периметр с обоих сторон, 3-4 человека справятся за 30 мин, прийдеться 10-15 кольнуть палочкой землю, нагнуть спинку, капнуть водички, кинуть зернышко, не сложно, правда... удивительные результаты гарантируются к концу лета...

MV1

MV1

Осокорки

Это какая-то жесть, во вторник до пол двенадцатого стоять, что б эти говны опять там , что-то мутили, выгнали 300 шалав под КГА http://ukranews.com/news/170152.Pod-KGGA-piket---trebuyut-ne-ostanavlivat-stroitelstvo-na-Osokorkah.ru  и требуют продолжения стройки !!!!
Я буду ходить туда и 10 раз если понадобиться и помогать сносить забор и пусть ставят, пока деньги не закончатся 

Ковток свободи






… І ось вже подолано половину маршруту веліком і я на великій швидкості, розігнавшись з гірки щойно здоланої естакади, наближаюся до цілі – це крутий підйом на Дарницький міст з протилежного від мого дому берега Дніпра. Сонце наближається до обрію. Все навколо набуло блискучих сріблястих відтінків від цього. Дуже красива погода. В обличчя холодне повітря - як на замовлення заспокоює розпалені інтенсивним рухом щоки. Модні велосипедні окуляри не дають обвітрюватись очам.

Щойно досягнуто підйому – перемикаю передачу на легку, і, вуаля!, моє улюблене – дуже швидкі рухи педалей - просто ідеально для підкачаних сідниць та засиджених біля компу, пухкеньких після зими ляшок. Радості немає меж. Особливо, коли відчуваєш перші краплі поту на проблемних місцях.

З широченною посмішкою та з улюбленою музикою в навушниках врешті добираюся висоти Дарницького мосту, що там, знизу, здається нездоланною самотужки веліком. Але! Ось я – вже нагорі, і це якось дуже радісно, хоч така дрібниця!

Праворуч якийсь житловий будинок, багатоповерхівка. Самотня та якась обвітрена, старенька, посеред промислового комплексу. Бачу, що на мотузках сушиться різний одяг – значить житловий. Дивно, мабуть, ось так жити – коли нижні поверхи обличчям прямо під міст зазирають, а прямо перед верхніми – перила моста та машини в інтенсивному русі. А уявити собі як людина спить, в якої ліжко біля вікна – ніби на узбіччі дороги як якийсь бомж. Які ж бідолахи ці мешканці! Оце так збудували їм на носі моста…

Помічаю, що перед будинком якась одноповерхова споруда з величезними вікнами у два поверхи, а там чоловіки інтенсивно грають в якусь гру, чи то було якесь інше спортивне тренування – не встигла розгледіти. Але помітила, що крім цих двох споруд все інше навкруги – самі промислові будівлі та сміттєзвалища. Найближча інфраструктура міста кілометрів за десять. Оце так «повезло» комусь з місцем проживання… Мабуть вони там всі дуже товариські і всі одне одного знають, бо живуть як у комуналці на тому п’ятачку.

Їду далі. Врешті підйом завершився, і маю нагоду набирати швидкість. Відчуття – ніби ти літак, що розганяється для зльоту.

Попереду зупинився якийсь водій автівки й вийшов з машини. З цікавості спостерігаю, як він захоплено виходить на тротуар до поручнів, щось розглядає вдалечині, та налаштовує фотоапарат щоб зафіксувати побачене. Я теж дивлюсь в той самий бік, що й він. Дивовижний краєвид захоплює й мене теж. Витягаю шию вдивляючись, намагаюся охопити поглядом одночасно водний простір і весь обрій з того боку моста. На швидкості з’являється відчуття польоту. Не таке, звісно, як воно є насправді, але щось подібне польоту.

Увагу водія привернула картина протилежного берега Дніпра, що потойбіч мосту – Осокорки, Позняки й далі. Десь там далеко йшов дощ зі снігом, але з правого берега сідало золотисте сонце й небо було ясне. Таким чином місто на лівому березі виблискувало золотом на чорному фоні суворого неба за ним. Дуже красиво. Блискітки чиїхось вікон – ніби каміння Swarovski, вилискують на сонці. До того додати ще й холодного відтінку смарагдові ліси, що за містом! Дуже гарно.



 

Мій настрій настільки злетів, що спускаючись просторим й безлюдним мостом я вже не соромилася горлати на всю пісні, що мені грали у навушниках. Але коли побачила якихось людей, що йшли з електрички на транспорт – стало соромно і вирішила втриматись від того.

 

Трохи сірувата погода продовжувала подекуди блищати золотавими кольорами сідаючого сонця. Я так спітніла від свого спорту, що якби пішов дощ зі снігом – це би зробило мене щасливою. Навіть не знаю звідки взялися сили – почала намагатися переганяти всіх, хто рухався дорогою. Усвідомила, що вперше їду рівною дорогою на найважчій передачі, і мені майже не важко. Прохожі тротуаром звертають увагу на дівчину, що летить по дорозі веліком як босяк. Хотілося до всіх загравати й жартувати, але втримувалася. Натомість просто гралася навипередки з повзучими маршрутками. Якась запилена зелена, видно, що душна всередині маршрутка ледь-ледь рухалася дорогою. Втомлені товсті й слабкі люди як ті консерви всередині. Їдуть, качаються, й свято вірять, що з правого на лівий берег це дуже далеко й недосяжно, аж ні! Мені для подолання цієї відстані вистачає хвилин десять – п’ятнадцять моїм веліком. А вони у тій маршрутці – спочатку витрачають час на зупинці в очікуванні, а потім товчуться, а потім ще й повзуть і спиняються кожної зупинки витрачаючи дорогоцінний час, та псуючи собі здоров’я.

Я не псую.

Хіба що, день боліло коліно – перенапружила – але вже через день і забулося про той біль, зник наче й не було.

 

Одного разу їду звідкись у маршрутці.

Пильно, брудно, бридко, хтось дихає на вухо перегаром, хтось сопить, хтось пердить, хтось розклав велетенські жирові складки двома кріслами, придушивши мене на третьому… Все те вимагає стиснути своє «я» у мікроскопічну кульку, меншу навіть, ніж власне тіло, аби не обурюватись і не бридитись всьому тому.

Бачу – на одній з зупинок до маршрутки влазить дівчина. Вона дуже сильно виділялася з більшості. Дуже охайно одягнена – видно, кудись зібралася серйозно так погуляти. Охайний новенький капелюшок, начищені туфельки. Яскравий, новенький чистенький одяг. Мене ніби пересмикнуло – вона як та перлина серед смітника! Справді! Все навколо таке пильне, і люди запилені, сірі, пелехаті. І я не надто охайна їхала з роботи – пом’ята й сіра. Ну аж надто негармонійно виглядає такий «прикид» у такому середовищі.

 

Середовище.

Воно таке прекрасне! По за тими пильними, брудними стінами маршруток й наших робочих місць. По за тими бетонними стінами наших квартир й домівок. А відстані насправді такі мізерні! Відстані значно прийнятніші, ніж нам вимальовує час у громадському транспорті. І тільки з веліком я це все усвідомила.

 

 

 

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая