Недавно произошел вопиющий случай и продолжение стало еще более печальным и страшным. В Дарницком районе орудует банда оборотней и отщепенцев-сепаратистов в погонах, это все прикрывается полицией. Кто живет в Дарнциком районе, надеюсь уже понимает, что тамошняя полиция, это кучка сепаратистов и ублюдков, которых даже не приняли в ДЛНР и этот весь биомусор перекочевал в Киев. 

Ребята репостим, это к тому же еще и мусора, тварям не место в нашем городе (Киев)

Пиво – улюблений напій мільйонів! Світле, темне, лагер, ель, фільтроване, нефільтроване, крафтове… Це, напевно, найпопулярніший напій на планеті, котрий з великим задоволенням п’ють на всіх континентах, а пивні животики можна зустріти в будь-якій країні світу. Не дивно, адже що може бути краще за веселий вечір у компанії друзів за келихом свіжого, прохолодного пива? Особливо, якщо ви вирішили влаштувати вашу зустріч в гастробарі OSOKIR ;)

Ми знаємо, з чого складається дійсно якісний відпочинок, тому пропонуємо вам лише найкращі сорти розливного пива, зокрема улюблений багатьма нефільтрований Hoegaarden та легендарний BUD. Для поціновувачів якісного крафту ми також маємо дещо цікаве – напівтемне пиво «Хмелєвус», яке неодмінно здивує вас своїм особливим смаком. Це унікальне задоволення неодмінно примножать найвідоміші смаколики американської кухні - соковиті бургери, хот-доги та крильця, які так влучно смакують під хмільний напій.

Чекаємо вас на якісний відпочинок у компанії смачних страв, свіжого пива та кращих друзів в гастробарі OSOKIR!

OSOKIR GastroBar

Дніпровська набережна, 14

097 772 6581

Куріння кальяну - давньосхідне таїнство, яке виникло на батьківщині ароматних прянощів – в Стародавній Індії. Минули тисячоліття, і кальян став невід'ємною складовою гарного відпочинку, підкоривши своєю дивовижною розслаблюючою дією весь світ. Ми вирішили долучитися до цієї чудової традиції - тепер ви можете насолодитися кальянною терапією в гастробарі OSOKIR на Осокорках!

Секрет популярності кальяну полягає в його сприятливому впливі на емоційний стан людини. Міське життя динамічне і напружене, стресові ситуації, тривоги і хвилювання - це те, з чим стикається сучасна людина щодня і те, про що бажає забути хоча б ненадовго. Куріння кальяну має заспокійливу дію на нервову систему, допомагає розслабитись і скинути напругу. Кальянна терапія дарує ефект заспокоєння і легкої ейфорії, можливість хоча б на кілька годин відволіктися від нав'язливих проблем і турбот - про що ще можна мріяти після важкого робочого дня?

А ще кальян - незамінний атрибут цікавого вечора в компанії друзів. Під ароматні клуби диму приємно вести бесіду, насолоджуючись затишною атмосферою нашого закладу. У гастробарі OSOKIR на вас чекає приголомшливий вибір найяскравіших смаків та тютюну (від 200 грн), а також кальяни на молоці, соку і в свіжих фруктах (від 250 грн). Якщо ви не проти додати трохи гострих відчуттів вашому відпочинку - спробуйте кальян з додаванням алкогольних напоїв (оплачується додатково згідно вартості напою) - впевнені, такого незвичайного досвіду куріння східної трубки у вас ще не було :) М'які диванчики, затишний дизайн, приємна атмосфера, тютюн найвищої якості - в нашому гастробарі все сприяє повному розслабленню і зануренню у ваш особистий Всесвіт без турбот і клопоту.

Чекаємо вас на димний відпочинок з понеділка по п'ятницю з 17:00!

OSOKIR GastroBar

Дніпровська набережна, 14

097 772 6581

Согласитесь, Позняки – район чудесный: красивые новостройки, зеленые скверы, своя атмосфера. Но всегда ли легко вам, дорогие парни, удивить свою спутницу необычным местом на родном районе?

Если нет желания долго серфить по интернету в поиске романтичной локации для крутого свидания на Позняках, тогда у нас для вас хорошая новость! Ваша девушка точно не устоит перед воздушными десертами, головокружительными напитками и креативной атмосферой Papir Bar!

Так что смелее – бронируйте столик на вечер в Papir Bar, приглашайте свою половинку и наслаждайтесь друг другом!

С любовью, ваш PAPIR BAR

Днепровская набережная, 14
067-000-12-88

https://www.facebook.com/viktor.zahorulko/posts/700208366749222?pnref=story

Возле ст. м. "Осокорки" на месте скандальной застройки власти планируют разбить сквер для свиданий. Об этом сообщил глава Дарницкой РГА Геннадий Синцов, передает "Сегодня".

Это какая-то жесть, во вторник до пол двенадцатого стоять, что б эти говны опять там , что-то мутили, выгнали 300 шалав под КГА http://ukranews.com/news/170152.Pod-KGGA-piket---trebuyut-ne-ostanavlivat-stroitelstvo-na-Osokorkah.ru  и требуют продолжения стройки !!!!

… І ось вже подолано половину маршруту веліком і я на великій швидкості, розігнавшись з гірки щойно здоланої естакади, наближаюся до цілі – це крутий підйом на Дарницький міст з протилежного від мого дому берега Дніпра. Сонце наближається до обрію. Все навколо набуло блискучих сріблястих відтінків від цього. Дуже красива погода. В обличчя холодне повітря - як на замовлення заспокоює розпалені інтенсивним рухом щоки. Модні велосипедні окуляри не дають обвітрюватись очам.

Щойно досягнуто підйому – перемикаю передачу на легку, і, вуаля!, моє улюблене – дуже швидкі рухи педалей - просто ідеально для підкачаних сідниць та засиджених біля компу, пухкеньких після зими ляшок. Радості немає меж. Особливо, коли відчуваєш перші краплі поту на проблемних місцях.

З широченною посмішкою та з улюбленою музикою в навушниках врешті добираюся висоти Дарницького мосту, що там, знизу, здається нездоланною самотужки веліком. Але! Ось я – вже нагорі, і це якось дуже радісно, хоч така дрібниця!

Праворуч якийсь житловий будинок, багатоповерхівка. Самотня та якась обвітрена, старенька, посеред промислового комплексу. Бачу, що на мотузках сушиться різний одяг – значить житловий. Дивно, мабуть, ось так жити – коли нижні поверхи обличчям прямо під міст зазирають, а прямо перед верхніми – перила моста та машини в інтенсивному русі. А уявити собі як людина спить, в якої ліжко біля вікна – ніби на узбіччі дороги як якийсь бомж. Які ж бідолахи ці мешканці! Оце так збудували їм на носі моста…

Помічаю, що перед будинком якась одноповерхова споруда з величезними вікнами у два поверхи, а там чоловіки інтенсивно грають в якусь гру, чи то було якесь інше спортивне тренування – не встигла розгледіти. Але помітила, що крім цих двох споруд все інше навкруги – самі промислові будівлі та сміттєзвалища. Найближча інфраструктура міста кілометрів за десять. Оце так «повезло» комусь з місцем проживання… Мабуть вони там всі дуже товариські і всі одне одного знають, бо живуть як у комуналці на тому п’ятачку.

Їду далі. Врешті підйом завершився, і маю нагоду набирати швидкість. Відчуття – ніби ти літак, що розганяється для зльоту.

Попереду зупинився якийсь водій автівки й вийшов з машини. З цікавості спостерігаю, як він захоплено виходить на тротуар до поручнів, щось розглядає вдалечині, та налаштовує фотоапарат щоб зафіксувати побачене. Я теж дивлюсь в той самий бік, що й він. Дивовижний краєвид захоплює й мене теж. Витягаю шию вдивляючись, намагаюся охопити поглядом одночасно водний простір і весь обрій з того боку моста. На швидкості з’являється відчуття польоту. Не таке, звісно, як воно є насправді, але щось подібне польоту.

Увагу водія привернула картина протилежного берега Дніпра, що потойбіч мосту – Осокорки, Позняки й далі. Десь там далеко йшов дощ зі снігом, але з правого берега сідало золотисте сонце й небо було ясне. Таким чином місто на лівому березі виблискувало золотом на чорному фоні суворого неба за ним. Дуже красиво. Блискітки чиїхось вікон – ніби каміння Swarovski, вилискують на сонці. До того додати ще й холодного відтінку смарагдові ліси, що за містом! Дуже гарно.

 

Мій настрій настільки злетів, що спускаючись просторим й безлюдним мостом я вже не соромилася горлати на всю пісні, що мені грали у навушниках. Але коли побачила якихось людей, що йшли з електрички на транспорт – стало соромно і вирішила втриматись від того.

 

Трохи сірувата погода продовжувала подекуди блищати золотавими кольорами сідаючого сонця. Я так спітніла від свого спорту, що якби пішов дощ зі снігом – це би зробило мене щасливою. Навіть не знаю звідки взялися сили – почала намагатися переганяти всіх, хто рухався дорогою. Усвідомила, що вперше їду рівною дорогою на найважчій передачі, і мені майже не важко. Прохожі тротуаром звертають увагу на дівчину, що летить по дорозі веліком як босяк. Хотілося до всіх загравати й жартувати, але втримувалася. Натомість просто гралася навипередки з повзучими маршрутками. Якась запилена зелена, видно, що душна всередині маршрутка ледь-ледь рухалася дорогою. Втомлені товсті й слабкі люди як ті консерви всередині. Їдуть, качаються, й свято вірять, що з правого на лівий берег це дуже далеко й недосяжно, аж ні! Мені для подолання цієї відстані вистачає хвилин десять – п’ятнадцять моїм веліком. А вони у тій маршрутці – спочатку витрачають час на зупинці в очікуванні, а потім товчуться, а потім ще й повзуть і спиняються кожної зупинки витрачаючи дорогоцінний час, та псуючи собі здоров’я.

Я не псую.

Хіба що, день боліло коліно – перенапружила – але вже через день і забулося про той біль, зник наче й не було.

 

Одного разу їду звідкись у маршрутці.

Пильно, брудно, бридко, хтось дихає на вухо перегаром, хтось сопить, хтось пердить, хтось розклав велетенські жирові складки двома кріслами, придушивши мене на третьому… Все те вимагає стиснути своє «я» у мікроскопічну кульку, меншу навіть, ніж власне тіло, аби не обурюватись і не бридитись всьому тому.

Бачу – на одній з зупинок до маршрутки влазить дівчина. Вона дуже сильно виділялася з більшості. Дуже охайно одягнена – видно, кудись зібралася серйозно так погуляти. Охайний новенький капелюшок, начищені туфельки. Яскравий, новенький чистенький одяг. Мене ніби пересмикнуло – вона як та перлина серед смітника! Справді! Все навколо таке пильне, і люди запилені, сірі, пелехаті. І я не надто охайна їхала з роботи – пом’ята й сіра. Ну аж надто негармонійно виглядає такий «прикид» у такому середовищі.

 

Середовище.

Воно таке прекрасне! По за тими пильними, брудними стінами маршруток й наших робочих місць. По за тими бетонними стінами наших квартир й домівок. А відстані насправді такі мізерні! Відстані значно прийнятніші, ніж нам вимальовує час у громадському транспорті. І тільки з веліком я це все усвідомила.

 

 

 

Южный мост является самым молодым мостом через Днепр в Киеве. Строительство было начато в 1983 г., автомобильное движение открылось в конце 1990 г. Еще через 2 года открылось движение метропоездов. Основная задача моста - соединить правый берег с южными спальными районами левобережья, а заодно и с Борисполем.
Длина русловой части моста более 1200 м, ширина 40 м. БОльшая часть моста железобетонная. Ближе к левому берегу находится стальной судоходный пролет длиной почти 300 м, который удерживают 72 пары вант. Ванты в свою очередь переброшены через 135-метровый башнеподобный пилон.