Жага в спалених бажанням очах.
Безнадійна туга в оголених стегнах.
На паперовому ліжку лежить кохання.
Згодоване ерзац-їжею з екранів.
Кімнатою пливе кольорова хіть,
Мов бульбашка
З мильної гламурної казки.
Вона за мить
Маленьким астенічним вибухом
Вб*є самотність...
Але тільки до ранку.
Поле, з*оране віршем про сонце.
Ракети-рядки, шо рвуться у вирій.
Ліжко у снах кольорових про небо.
Грубка з вогнем та піснями про спокій.
А за вікном - дерева в печалі.
Рушає казка до спраглого серця.
Різдвом дощаним буде знов малювати
Все, що було, і є, і не буде...
... метафори..
... сни...
... сподівання...
... відродження...
Панове, чому ніхто не робить такі прості речі?
Буде матрац триматись на місці ?