Допіру додивився останню серію телеверсії фільму «Адміралъ»...
Відношення до фактів минулого, його дійовий осіб та героїв формується на рівні побутових емоцій та гарних картинок. З одного боку – ніби бажання показати трагічну долю адмірала Колчака та його близьких. З іншого – не відчувається любові Авторів фільму до головних героїв. Відомі артисти начебто відмінно справились з виконанням своїх ролей, але ніякої глибини в розкритті образу – лише емоції та гарні картинки. Ну, і звісно, перекручування та замовчування певних фактів минулого. І професійно зміщені акценти...
Моя думка – якби автори фільму притримувались певних фактів минулого із життя головних героїв, то фільм би вийшов гостросюжетним і більш касовим. Але схоже автори переслідували їм одним відомі цілі...Розпочнемо із дружини Колчака Софію Федорівну Омірову. Вона уродженка Кам'янця-Подільського і саме через це я розпочав власне оригінальне розслідування.
Ось тут стаття Вікіпедії http://uk.wikipedia.org/wiki/Колчак_Софія_Федорівна про неї, яку вірогідно було створено вже після виходу фільму «Адміралъ».. Але російськомовної такої статті у Вікіпедії не має...Привертає увагу, що точної дати народження і смерті не подано. Тільки роки 1876-1956.
Вона 11 дитина в сім’ї з 12-ти і батько її «Действительный тайный советник, начальник Казенной палаты г.Каменец-Подольска. Из семьи священника.»
Помер 1889 року, очікуючи призначення на пост губернатора Подільської губернії, якою фактично керував в останні роки свого життя.
Тут привертає увагу, що зрусифікованою українською мовою тайный советник перекладають як статський радник.Хоч Вікіпедія вже частково виправила цей казус:
Дійсний таємний радник – цивільний чин II класу в Табелі про ранги. Відповідав чинам генерал-аншефа (або пізніше генерала від інфантерії, генерала від кавалерії, генерала від артилерії та інженер-генерала) і адмірала. Особи, що мали цей чин, обіймали високі державні посади (аж до міністрів).
І ось тут російською. Порівняйте:
Действительный тайный советник – гражданский чин II класса в Табеле о рангах. Соответствовал чинам генерал-аншефа (полного генерала) и адмирала. Лица, имевшие этот чин, занимали высочайшие государственные должности. В Правительствующем Сенате их было больше всего. Нужно отметить, что не каждый министр, особенно в начале своего пребывания в должности, имел этот чин. Все без исключения действительные тайные советники жили в Санкт-Петербурге и служили в главных государственных учреждениях – Государственном Совете и важнейших министерствах.Про таке читаємо і на сайті
http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_rus_mod_of_life_xix/45/Действительный
«Действительный тайный советник и канцлер
Это – высшие чины табели о рангах, II и I класса. Действительных советников в России было немного, все наперечет, канцлеров же за всю историю – одиннадцать, причем в каждый исторический период – всего один. Поэтому в художественных произведениях ни те, ни другие не отражены, дабы читатели не искали прототипов. Исключения составляют исторические романы, где высшие сановники выводятся прямо, как реальные личности, под собственными именами.»
Якщо заглянемо в список дійсних таємних радників І-го класу:
1773 – граф Микита Іванович Панін (1718-1783)
1796 – світліший князь Олександр Андрійович Безбородько (1747-1799), з 1797 р. – державний канцлер
1801 – граф Олександр Романович Воронцов (1741-1805), з 1802 р. – державний канцлер
1807 – князь Олександр Борисович Куракін (1752-1818)
1811 – граф Олександр Сергійович Строганов (1733-1811)
1814 – світліший князь Петро Васильович Лопухін (1753-1827)
1819 – світліший князь Андрій Кирилович Розумовський (1752-1836)
1826 – князь Олексій Борисович Куракін (1759-1829)
1841 – князь Олександр Миколайович Голіцин (1773-1844)
1852 – князь Сергій Михайлович Голіцин (1774-1859)
1868 – князь Павло Павлович Гагарін (1789-1872)
1906 – граф Дмитро Мартинович Сольський (1833-1910)
1916 – Іван Логинович Горемикін (1839-1917)
то тут привертає увагу, що вони, ті таємні радники, довго жили і серед них був такий собі князь Гагарін.. (Гагаріни – відомий княжий рід)
Прізвище Оміров ніде не зустрічається…Натомість я віднайшов про Штігліца (прикольно, але Штігліц відомий Word’ові навіть у відмінках, хоч слова «прикольно» Word не знає, хоч російському Word’ові Штиглиц не відомий, а Штирлиц відомий)...
Александр Людвигович фон Штиглиц (1 (13) сентября 1814, Санкт-Петербург – 24 октября (5 ноября) 1884, Санкт-Петербург) – барон, крупнейший российский финансист, промышленник, управляющий Государственным банком России (1860-1866), меценат.
Родился в семье придворного банкира, основателя банкирского дома «Штиглиц и К°», барона Людвига фон Штиглица и Амалии Анжелики Кристин Готтшалк.
… Общая сумма, распределённая по завещанию Штиглица между разными лицами и учреждениями, достигала 100 000 000 рублей, не считая недвижимость.
…будучи человеком вполне независимым, капиталы которого охотно принимались во всех странах, Штиглиц помещал своё огромное состояние почти исключительно в русских фондах…
http://ru.wikipedia.org/wiki/А._Л._Штиглиц
http://www.baronss.ru/publ/1-1-0-70 сайт «Служители России»
Тут вибудовується такий умовний ряд:
Штігліц – ми всі знаємо парадоксальний фільм про Штірліца. Але мало хто знає, що керівництво КГБ СРСР, особисто Ю.Андропов, контролювало зйомки цього фільму та схвалювало окремі сцени. А фільм отримав схвальні відгуки від родичів показаних там нацистів. А нащадки Штігліца напевне ж унаслідували капітали найбільшого російського фінансиста…Оміров – дійсний таємний радник, так і не призначений офіційно на пост Губернатора Подільської губернії, начальник Казенної палати Кам'янця-Подільського, лише на п'ять років пережив Штігліца.
Питання: чи були знайомі начальник Казенної палати губернії з управляючим Державним банком Росії?? При чому, що дійсних таємних радників було одиниці…І ще момент: Штігліц «в 1854 году «за особенное на пользу общую усердие» произведён в статские советники, а в 1855 году – в действительные статские советники.»
Тобто Оміров, будучи начальником Казенної палати, був за рангом вищий ніж управляючий Державним банком Росії.
Тут росіяни розгорнули широкомасштабну діяльність по легалізації літературних персонажів як реальних дійових осіб минулого.
Тут і сайт Фандоріна http://www.fandorin.ru/ і родовід Фандоріних http://tree.fandorin.ru/Такого ви не знайдете ні про Гагаріна, ні про Колчака, ні тим більше про Омірова…
Схоже росіянам приємніше придумати собі минуле, ніж його прискіпливо досліджувати..