Судячи з усього, Кабмін таки вирішив оголосити війну виплатам зарплат через ФОПи. Це випливає з погодження законопроєкту з довгою назвою «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності» №5054 від 09.02.2021
Короткий зміст попередніх серій цього серіалу.
У проєкті Трудового кодексу, який благополучно провалили приблизно рік тому, одним із ключових моментів було якраз визначення певним чином трудових відносин. Сім ознак, трьох із яких досить для визнання відносин трудовими. У тому проєкті був навіть, на мій подив, ряд прогресивних і розумних моментів. Але, мені здається, провалили його не через ті розумні моменти, як можна було б припустити. І тим паче, не через загальну сракорукість авторів, що виразилася в абсолютно сюрреалістичних формулюваннях. А перш за все, саме через визначення трудової діяльності та трудових правовідносин.
Невелике пояснення. У нас зараз немає ніякого притомного правового визначення трудових відносин. Єдине визначення є в КЗпП (Кодекс законів про працю) 1971-го року видання. Ясно, що в ті роки ніякої необхідності законодавчо розділяти трудову та підприємницьку діяльність не було, тому що підприємницька описувалася виключно Кримінальним кодексом. І тому це лайно мамонта неможливо застосовувати для визначення, яка діяльність є трудовою, а яка господарською. Користуючись цим фактом, безліч підприємств дійсно, замість укладання трудових договорів із працівниками, оформлює їх як ФОП на 3-й групі спрощенки і виплачує їм зарплату у якості винагороди за господарсько-правовим контрактом. Тим самим, підприємство кратно знижує податкове навантаження на фонд оплати праці. В IT-індустрії та й в інших сферах за десятиліття ця схема роботи стала стандартом галузі.
Позиція «Демократичної Сокири» щодо цього проєкту та й щодо будь-яких інших, схожих за духом та цілями, абсолютно однозначна. Ми категорично проти й зараз поясню чому…
Так, такий спосіб виплати зарплат і оптимізації податків є напівзаконною оптимізацією податків. Так, трудові відносини за будь-якими притомними ознаками заради зниження податкового навантаження оформлюються як господарсько-правові. І загалом спрощена система оподаткування дуже сумнівна конструкція при роботі з покупцями-юрособами.
АЛЕ ВСЕ ОДНО ЧІПАТИ ЦЮ СИСТЕМУ НЕ МОЖНА!
Спрощена система оподаткування виникла не просто так. Вона виникла як можливість хоч якось ввести в правове поле людей і мікробізнес, не готових до бою в рукопашну з нашою системою адміністрування податків на загальній системі. І не готових платити гігантські для країни з перехідною економікою нарахування на зарплати. За два з гаком десятиліття існування спрощенки, вона стала стандартом не просто для окремих бізнесів, а й цілих галузей. До речі, у цілому ці галузі почуваються значно краще, ніж економіка загалом, не паразитують на залишках радянської спадщини, платять зарплати вище середніх і не псують довкілля. ІТ найбільш відома й показова така галузь, але не єдина.
І ми повністю згодні з тезою, що в перспективі необхідно вирівнювати податкове навантаження для різних галузей, організаційно-правових форм і податкових режимів. Але починати з цього неприпустимо. Проілюструю відомим анекдотом про прийом у психолога:
«— Давайте приберемо з вашого життя цю херню!
— Не чіпайте, лікарю! Це несуча конструкція.»
Для того, щоб можна було заводити хоча б мову про боротьбу зі спрощеною системою в будь-яких формах, спочатку необхідно виконати, як мінімум, три умови. Нічого нового в них немає. Про них багато говорять уже давно, а у нас вони розписані в економічному блоці програми.
1) Система адміністрування податків для загальної системи має бути значно спрощена, а податкова з карального за своїми методами органу, має перетворитися на сервісний орган при взаємодії з переважною більшістю платників. Поки цього не станеться, як мінімум малий і середній бізнес буде ухилятися усіма силами не так навіть від податків, скільки від взаємодії з податковою. Не хочу тут розписувати докладно весь перелік необхідних дій, він добре відомий усім фахівцям у фіскальній політиці. Скажу лише, що перший за багато років проєкт, який міг значимо зрушити в цьому напрямку ситуацію, був найжорстокішим чином зарубаний при корені, незважаючи на масову публічну кампанію по його адвокації. Я говорю про перехід від податку на прибуток до податку на виведений капітал.
2) Зниження податкового навантаження на ФОП. Критичним тут є не прибутковий податок. Його ставка помітно вище ставки для спрощенця третьої групи, але проблема не в ньому. Проблема в тому, що на сьогодні ЄСВ є по суті квазіподатком. І шлях вирішення проблеми в заміні ЄСВ на пенсійні відрахування, у яких насамперед буде зацікавлений сам працівник і які буде вважати повноцінною частиною своєї заробітної плати, що відкладається йому на старість. Зараз же працівник «не бачить» цих грошей і прямого зв’язку між сплаченим за нього ЄСВ і його майбутньою пенсією не існує.
3) Проведення повноцінної пенсійної реформи, яка включає в себе поділ на солідарний і накопичувальний компоненти. Солідарний компонент забезпечує мінімальну загальну пенсію по старості від держави, яка виплачується за рахунок бюджету. А накопичувальний компонент формується за рахунок пенсійних відрахувань працівниками зі своїх зарплат, ними керується й повністю йде на виплату їм пенсій. І, ні — викидень когнітивних процесів пана Шмигаля під це визначення пенсійної реформи не підходить відразу за кількома параметрами. Найближчим часом ми зробимо детальний розбір того проєкту й пояснимо чому.
Тільки після повноцінного виконання усіх цих умов можна всерйоз заводити розмову про обмеження використання або часткове скасування спрощеної системи оподаткування! Поетапно. Передбачуваним для бізнесу та працівників способом. Все одно без особливого ентузіазму з боку платників (ніхто не любить податки), але з розумінням ними необхідності цього кроку. До виконання ж цих умов будь-які спроби згортання спрощенки є по суті шкідництвом в особливо великих розмірах. Спробою ціною розвитку економіки знайти одномоментне виконання завдання наповнення бюджету.
І ще дуже важливий момент. Усе вищеописане справедливе для будь-якого часу, поки не будуть виконані ці умови. Але у нас зараз не «будь-який час». Якщо Кабмін цього не помітив, то у нас взагалі-то зараз пандемія, криза та карантинні обмеження. Бізнес не стільки розвивається, скільки з великими труднощами виживає. Деякий закрився, набагато більша кількість впритул підійшли до межі закриття. У всьому світі, і не тільки в успішних і розвинених країнах «золотого мільярда» уряди йдуть на безпрецедентні заходи підтримки бізнесу і фіскального стимулювання. У нас же ми бачимо проєкт, спрямований на посилення адміністрування податків. І якщо я такі дії в інший момент часу готовий назвати шкідництвом, то у сьогоднішній ситуації підібрати для них цензурних визначень я не зміг взагалі.
Микита Соловйов, спікер Демократичної Сокири з питань фінансів та економіки
Богдан Гордасевич
Дякую: розумно і по-ділу. Єдине, щоб мати гроші в бюджеті, найперше потрібно обмежити всі зайві витрати з нього, бо скільки діряву бочку води не наливай, наповнити її не вдасться. Починати потрібно звідси в стилі пана Звягільського на посаді в.о.прем'єра України: "Денег нет" - і в Україні з'явилася стабільна грошова одинця гривня взамін емісійного купоно-карбованця.
