Сходив подивитись на альтернативну державній ході — Ходу Захисників України. Можна сказати, що це реакція на скасування військового параду. Потім, після заяв про організацію ветеранського маршу, у президентському офісі схаменулись і організували Ходу Гідності. Так і вийшло, що замість військового параду з технікою були дві урочисті ходи. Розкол?

Ну а оскільки за два роки склалася традиція спостерігати за святкуванням Дня Незалежності, то вирішив не порушувати традицію, а подивитись на те, що є. Звичайно, військовий марш з парадом техніки був би цікавішим, але, судячи за тенденцією, протягом 5 років у країні масштабних урочистостей (військового параду, так точно) напевно що не буде. Саме з цієї причини віддав перевагу ветеранському заходу.

А ще підготував текст (не пропадати ж заготовці?).

Отже, півтори години під сонцем.

Вперше побував у листяному лісі. Причому для цього не потрібно їхати на Вінниччину або Черкащину. Величезний масив листяного лісу є у Києві. Це — Голосіївський ліс.

Давно хотів у ньому побувати. Бо хвойні ліси звичніше.

В самому Голосіївському лісі, правда, нічого цікаво. Хіба шо ПТН-ПНХ. "Але це не точно".

А якщо серйозно...

Гугл, я тебе не пізнаю. Що сталося? Чому такі величезні літери? Вчора ж був нормальний шрифт, а це що за гігантизм для слабозорих?

Це якось "лікується"?

Збирався вшпарити відгук на одному з популярних сайтів відгуків (otozvik), але прочитав, що там куйня діється, гроші за відгуки не хочуть платити, понижують рейтинги, забирають собі авторське право на матеріали — так шо ну їх у сраку. Напишу краще тут.

Спробував нове морозиво. Пломбір-ескімо зі смаков журавлини і перцю чилі. Пломбір, тому що виготовлений із молока і вершкового масла. Ескімо — означає глазуроване морозиво.

Наповнювач незвичний: солодко-гострий. Що приємно, барвники натуральні. А от на смак дуже гостре. Хоча джем тільки під глазуррю і зовсім небагато в самому морозиві. Так що якщо їсти вприкуску з глазуррю або морозивом, то пекучість можна заїсти.

Морозиво мені сподобалось. Радує вага: 110 г.. Коштує дорого (21 грн.), але це виправдано. Правда, воно занадто гостре.

Купили телефон на подарунок. Не мені, на подарунок мамі. Але розбиратись треба мені. З другого телефону Андроїд не такий вже й жахливий. Може тому, що він не 5.1, а 8.1. Хоча мені все одно не подобається.

Смартфон виглядає симпатично, але невиразно. Назви на лицьовій стороні нема, тому не дізнаєшся назву.

Android як Android. По-моєму, найновіша версія 8.1 в якійсь прошивці (навіщо?).

Фотки з одиночної вилазки по місцевій заброшці.

Судячи по афішам, в кінотеатрі показували пікантні фільми.

 

В селі.

Думав, що програму вилазки доведеться скоротити. Проте облазили майже все. І не потрапили під дощ. Точніше, дощ був. Просто ми його перечекали під навісом.

Додумався у 31 градусну спеку поїхати на вилазку. Але півтора місяці не було сталків, тому зважився на таке безглуздя.

Отже, спека. Засмажився на сонці — тепер як негр. Натоптав понад 20 кілометрів. Ще й взяв участь у шоу "Ригають усі". А потім ледве не заночували посеред заброшки, бо маршруток на Київ вже не було.

Але об'єкт епічний. Якщо цікаво, можу розписати детально пригоди.

Подивився на продовження будівництва Шулявського мосту.

Без шляхопроводу проспект Перемоги виглядає незвично.

Темпи робіт радують. Думаю, до кінця року буде новий міст.

Затори об'їжджають не лише через Виборзьку, а й по іншим вуличкам. Начебто це зекономить час або пальне.

Військово-історична реконструкція в моєму місті це дещо. Дещо нове.

Звичайно, масштаб невеличкий. Але гуркотіло сильно. Аж вуха закладало. Хоча стріляли холостими.

Фотографії не передадуть всієї атмосфери, вогню від пострілів і запаху (напевно, пороху). Але декілька фоток покажу.