Вже другий тиждень вилазка обламується. Можливо, до кінця року сталків і не буде... Троє друзів/знайомих — а вже більш, ніж пів місяця не вдається злазити разом.

Вилазка скасувалась спонтанно. Я вже одягнувся і збирався виходити з дому. Ще б трохи — і поїхав би в Київ. От тоді був облом.

А оскільки одягнувся і збирався на вихід, вирішив прогулятись хоча б по своєму місту. Щоб не було нудно — піти далі, ніж зазвичай і відкрити для себе нові місця.

Пішов у ліс, до Йосипівського ставка. Саме туди веде екологічна туристична стежка.

Красиво. І хоч осінні барви вже не такі яскраві, як наприкінці вересня, пейзажі кольорові.

Побути на самоті не вийшло. Народу біля ставка повно. Риболовів багато. Невже там щось ловиться?

А грибів нема.

Виявляється, існували і військові санаторії.

Про це дізнався з нещодавної поїздки з Мері. Досі під враженням.

Подружка вже була у цьому місці, а я відвідав вперше.

І одним із пунктом *насправді, основним)  було відвідання місцевих заброшок.

Нажаль, полазити вдалося лише по санаторію, який майже розвалений.

Проте, на території знайшли цікавий артефакт — пам'ятник Леніну. Який декомунізували лише частково.

Ще одне місто. Ще одна поїздка. Тільки цього разу, дуже дальня поїздка. Але за вартістю обійшлася як поїздка до Києва.

Це — Козятин.

Найбільша цікавинка — залізничний вокзал.

До речі, 50% (якщо не більше) міста складає залізниця. І саме залізниця є основним містоутворюючим підприємством.

Був в Ірпені. Ні х%я не сподобалось. Так, місто облаштували: тротуари плиткою, парки і алеї реконструювали по-модньому. А от все інше — лютий п!здець.

Скандальні забудови. Банер досить красномовний. А над скверами надписи: "Охороняється громадою". Мабуть охороняють від забудовників.

З рекламою такий самий п!здець, як і з забудовою.

Ро місту по маршруту "генделик - будмайданчик" вештаються будівельники-гастербайтери. По вулицям бігають величезні собаки. Одна ледве не покусала. Лісу від "кола" на в'їзді в місто майже не залишилось. З 22-х санаторіїв і баз відпочинку залишилось штук 5.

P.S.: Як же добре, що мер Ірпеня програв парламентські вибори. Краще вже невідомий ЗЕдепутат!

Нарешті полазив по заброшці. Декілька місяців не було сталків.

Дослідив об'єкт, по якому вже лазив. Але то було давно.

І ось кадр для привертання уваги.

Там, окрім фотосесій, ще й відеокліпи знімають.

Здивований, що розповідь про понуру виставку, зацікавила читачів. Просили фотки — будь ласка: "Як виглядає понура виставка". Буде фотка і про виставку сидру.

У мене є талант — нищити радіоприймачі. Вже другу антену зламав.

В першому радіоприймачі антена просто відломилась біля основи (не знаю як так вийшло).

Ви не подумайте, що навмисно. Просто якщо часто налаштовувати антену, то рано чи пізно їй буде кірдик.

Знаєте, газовані напої не люблю. Там дофіга цукру (або замінників). Барвники і ароматизатори. Але іноді хочеться. Особливо, якщо у продажу з'являється щось нове і незвичне. Наприклад, напій від "Біоли".

Насправді, й ціна була апетитною. І аромат незвичний: ваніль та ревінь. Незвичне поєднання. А ревінь — так взагалі, екзотика навіть для нашої місцевості.

Був ще другий напій — з ароматом шампанського. Та на пробу взяли ревінь з ваніллю.

Звичайно, це всього лиш ароматизований напій. "Хімоза". Але було цікаво спробувати.

Пляшки з черепами мамі не сподобались.

Оформлення, справді, дивне. Асоціюється зі святами мертвих у Латинських странах.

Вперше покатався на човні. Думав, що буде страшно, що укачає, але все пройшло спокійно. Навіть сподобалось.

Пейзажі такі, які з берега на зумі не вичепиш. От тільки готувались довго, тому прогулянка була у скороченому режимі.

Вдалося навіть пофоткати.

Правда, на човновій станції заборонено знімати, тому розгулявся лише на воді.

І нудистський пляж не додумався зняти(((

Сходив подивитись на альтернативну державній ході — Ходу Захисників України. Можна сказати, що це реакція на скасування військового параду. Потім, після заяв про організацію ветеранського маршу, у президентському офісі схаменулись і організували Ходу Гідності. Так і вийшло, що замість військового параду з технікою були дві урочисті ходи. Розкол?

Ну а оскільки за два роки склалася традиція спостерігати за святкуванням Дня Незалежності, то вирішив не порушувати традицію, а подивитись на те, що є. Звичайно, військовий марш з парадом техніки був би цікавішим, але, судячи за тенденцією, протягом 5 років у країні масштабних урочистостей (військового параду, так точно) напевно що не буде. Саме з цієї причини віддав перевагу ветеранському заходу.

А ще підготував текст (не пропадати ж заготовці?).

Отже, півтори години під сонцем.