Замітки пейзажна лірика

Замітки з міткою «пейзажна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Дощ-фаворит

Зненацька виринув з кленового тунелю
Галантний дощ у авангардному плащі.
ВВібрав терпкий і свіжий подих скверу
І став нашіптувать берізонькам вірші.

А потім соснам юним руки цілував! -
Осики ті тремтіли від п'янкого шалу:
Буть поруч з ним! А він вже вигравав
Сонату Осені як королеві балу.

Листки летіли вниз, немов метеорити,
І потрапляли там під владу ліхтарів.
Дощ на балу був справжнім фаворитом -
Він цілував, впокорював і жебонів...

Коментарі: 85

The Beauty!

Жовтневої пори екзистенційний джаз…

19.10.12, 09:46
Творческая Masterская
вірші, музика природи, осінь, пейзажна лірика, поезія

Жовтневої пори

Розкішні кольори -

Форшлаги та морденти,

СинкопАплодисменти!

Акорди золоті,

Арпеджіо багряні -

Всі tutti й соло ті –

Арфові й фортеп'янні –

Жовтневих кольорів

Екзистенційний джаз…

***

А день вже постарів,

За обрій втік від нас…

18.10.2012

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 15571

Коментарі: 7

sonce-33

Вересневі зорі

Я сьогодні встану вранці на зорі,
В луг піду, де босими бродять журавлі.
Там перцева м'ята холодить і манить,
Вересневі зорі падають у трави...
В травах нетолочених визбираю зрання
Срібні сльози осені - загадать бажання.

Коментарі: 73

sonce-33

Вересень плаче рудими слізьми

Стривожена ніч - норовлива лошиця -
Не креше, як в серпні, копитом зірки...
Стожари спочити уклавши в копицях,
Покірно латає небесні дірки.

А небо розверзлось. З відчАєм відкрило
Печалі і сум, що снують між людьми.
І хлипає вітер, гуде безнадія,
І вересень плаче рудими слізьми...

Осенняя гроза

Коментарі: 79

sonce-33

Рожевий світанок

Моє улюблене фото Майстра Кадета , яке надихнуло на вірш

Ще спить пташина. Небо ж зашарілось
Ясно-рожевим кольором цноти.
Розплющивши від сну густі повіки,
Цілує сонні верби та очерети.

Густий туман, м'який, ліловобокий,
Від озера навшпиньках геть іде.
А сонце міниться, моргає оком
До лісу давнього, що промені пряде.

Воно вже скрізь: у полі на покосах,
В густих очеретах, на небі і в озерці.
В свічаді озера, і в прохолодних росах,
І у волоссі верб, і в мене в серці...

Коментарі: 69

The Beauty!

В ритмі вальсу осіннього, в ирій…

04.09.12, 17:22
Стих_и_я
верлібр, вірші, осінь, пейзажна лірика, поезія

"Раз - два – три!" –

Парубки-чорнобривці до айстр

Нахиляються: "Будьте ласкаві,

Панни Пишні, осінній цей вальс

Бурштиново-терпкий, затанцюймо!

Закружляймо у вихорі нот "Раз – два – три!"

Під каштанове "Боммм!" басовите,

В золотавих арпеджіо сонячних арф,

В схлипах струнних дощів екстатичних…

"Раз – два – три!" Як багато багать -

На жоржинах жабо пломеніють!

Тисячами вітрильників листя пливе –

В ритмі вальсу осіннього, в ирій…

03.09.2012

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 14057

Коментарі: 13

sonce-33

Белый-белый стих

Море - это поэзия!

Над жемчужно-розовым морем
Белые чайки свободно парят.
Нежные, белые, легкие волны
О вечной любви до утра говорят.

Белые лошади в небе тоскуют,
В дали их манит парусник белый.
Пеною белой свой стих нарисую
На мокром песке одинокого берега.

Коментарі: 74

sonce-33

Море красиве і в гніві

Кошлаті хмариська нахабно ввірвались,
Просіявши сонце крізь сито небесне.
Обурене море ворожим здавалось
Під силою буйних вітрів безтілесних.

Далеко у Чорному морі крихку каравелу
Розгнівані хвилі хотіли зламати.
Мов чайку, самотню, сумну, невеселу,
В тенета свої намагались спіймати.

Неначе кораблик дитяий з паперу,
Стрімка каравела в пучині крутилась.
Та вирвалось сонце з полону рожеве -
Вітриська ущухли й назад відступили.

Впокорена, стихла мінлива стихія -
І біла вперед попливла каравела.
Зникали тривоги... І я розуміла,
Що море красиве і в гніві своєму!