Нижня Апша (угор. Alsoapsa; рум. Apsa de Jos) село Тячівського р-ну, Закарпатської обл. розташоване в нижній частині р. Апшиця (притока Тиси), від якої власне і походить його назва ( "апе", у перекладі з румунської означає "вода"). За радянських часів з 1948 р. і до 2003 р.село носило назву Діброва (поряд знаходиться г. Думбрава).Якраз серед таких "будівельних потвор" стоїть одна з найдавніших дерев'яних пам'яток Закарпаття - двозрубна Миколаївська церква (1604 р, п. п. 18 ст.).
Останніми роками в Україні спостерігається справжнісінький гірськолижний
бум. Зимовий відпочинок посів невід'ємне місце в житті кожної людини,
витісняючи депресію і непереборне бажання сидіти вдома за телевізором чи
комп'ютером.
Є екстремали які з лижами на плечах підкорюють Говерлу,
тільки заради недоторканого снігу і миттєвих емоцій які залишаться на
все життя, і їм не потрібні ні витяги ні добре прочищені траси. Та
більшість людей полюбляють зручності: доїзд під гірськолижну базу, теплу
хатинку, крісельний підігрів і глінтвейн на самій горі.
Засніжені Карпатські краєвиди захоплюють, чарують і заманюють, тож для чого далеко їхати, на щастя вибирати є з чого: Буковель, Драгобрат, Славське, Ізкі, Тростян, Воловець, Ворохта, Яблуниця, Синяк, Плай, Тисовець, Красія, Подобовець.
Щороку зима до України спускається з Свидовецького хребта. Близниці і Стіг - одні з найвищих вершин в Україні. Біля їх підніжжя і розташована, найвища і екстремальна, лижна база "Драгобрат" з сотнею готелів і котеджів.
Як
правило сюди їдуть, щоб покататися по першому снігу. Втім, щоб
потрапити на гору, туристам доводиться проходити нелегкий шлях.
Драгобрат - розташований на висоті 1300-1400 м, в 18 км від смт. ЯсиняЗакарпатської обл. (єдиний населений пункт, через який проходять всі шляхи до підніжжя г. Стіг) і
9 км від автомагістралі Ужгород-Івано-Франківськ. Відстань до обласного
центру - 240 км, до аеропорту - 125 км (Івано-Франківськ), до
залізничної станції - 12 км.
Дістатись на Драгобрат можна, доїхавши до села Ясиня
з Івано-Франківська. Далі, ведуть 2 гірські дороги (довжина однієї з
них - 9 км, іншої - 18 км), через поганий стан доріг, тільки на
могутньому джипі, хоча краще всього на Уазіку або Газі-66. Із-за довгої
дороги планувати відпочинок слід щонайменше на декілька днів.
На
вершину можна піднятись на підйомниках крісел і бугелів. А любителі
екстремального фрирайда можуть піднятися ще вище пішки. Саме тут як
правило випадає перший сніг, а тримається аж до середини травня.
Є
траси всіх рівнів складності - починаючи від навчальних і закінчуючи
екстремальними трасами для професіоналів. Курорт постійно розвивається.
Відкриваються чудові панорами на найвищий масив Українських Карпат - Чорногору, проглядаються вершини гір Говерла (2061 м), Петрос (2020 м). В іншу сторону видно найвищі хребти Ґорґан — Добошанка (1754 м), Синяк (1662 м) та інші.
Вот так для всех нежданно негаданно проснулся этот вулкан. Имя вулкана - Эйяфьяллайекюль, находится в 200 км от столицы Исландии - Рейкьявика. В атмосферу было выброшено огромное облако пепла которое поднялось на 6 км в высоту. Многие туристы или те у кого были запалнированы деловые поездки немогут добраться до места назначения - воздушный транспорт парализован.
Напоминаем читателям о том, что на портале "Литература Странствий" появляются новые интересные материалы.
Мира Днепровская радует нас репортажами о путешествиях по Европе
Елена Блонди продолжает медитативно гулять, рассматривая все вокруг (и все фото ее прогулок хранятся на народе юа!)
Эльмира Алейникова находит интереснейшие ракурсы, чтобы познакомить нас с разными сторонами жизни стран мира
Проект "Соло на два голоса", счастливо объединивший питерские стихи Владимира Николаева и фото Евгении Перегудовой, - продолжается и читать-смотреть его по-прежнему увлекательно.
Снова появятся на портале великолепные арктические фото Alex Shmarin.
Ну вот, кажется, и пришло время чуть-чуть поделиться воспоминаниями о лете и отпуске.
Итак, прекрасным майским днём собрал я свой рюкзачок...
На некоторых снимках "сбита" дата - старые аккумуляторы.
...и выдвинулся с днепропетровской туристической группой "Живые" в сторону Винницы, которая встретила нас довольно неласково.
Впрочем, дождливая погода вполне себе была компенсирована вкуснейшим
мороженым - рекомендую, дикая вишня в шоколаде - это нечто ! От вокзала мы выдвинулись на берег Южного Буга, где и стали приводить в рабочее состояние байдарки и паковать на них груз.
Само собой, уделили время и осмотру тамошней плотинки :
Вот и пришло время отчаливать.
А вот и первые эмоции - "нырок" под мостик...
...и мы вырываемся на оперативный простор.
А что это за замок там, на горе ?
Причаливаем. Выпрыгиваю - и, само собой, проваливаюсь в грязь по колено.
Бывшее княжеское имение, ныне :
...с цельно-каменной ванной, сделанной для царя (который так и не посетил эти места). Во время войны немцы пытались украсть ванную, но она раскололась и была склеена уже после освобождения.
После осмотра и бесед с тамошними обитателями (как детьми, так и персоналом) двинулись дальше.
Камешки готовят нас к будущему...
Вот и первый порожек. Вправо
лучше не соваться - живым ещё никого не выносило, там когда-то мельница была - арматура, жернова, прочие радости. Ладушки, идём по
центру.
Мы с Олегом проходим первыми, становимся под островком и наблюдаем, заодно страхуем.
Кораблекрушения не состоялись, зато впереди ещё одна преграда - временный мостик.
Отдал Наташе свою армейскую непромокашку - девушка промокла насквозь.
Две лодки и багаж обносим, две, с более опытными кормчими, проскальзывают под мостиком.
Затем, посреди открывшейся красоты, останавливаемся на лёгкий перекус.
Спустя N километров наступает время останавливаться на ночлег.
Ставим палатки, сушим одежду...
Девчонки готовят обед. Чуть не подрались из-за "Ворона"
Будет борщ.
Борщ, каша, салат, кофе - что ещё надо для релакса ?
Ага, правильно. Посиделки у костра и баиньки.
Утро после дождя.
Утренняя йога.
Ну и как же без пожрать с утреца-то?
Затем мы с Алексеем переправляемся на тот берег пополнить в дорогу запасы воды из родника.
Кувшинок и лягушек - видимо-невидимо.
Пакуемся, проверяем лодки и идём дальше.
Хорошо видно, куда достаёт вода во время паводка :
Очередные порожки :
Красота же...
Потом долго идём по спокойной воде.
Цапли повсюду. Их тысячи, тысячи !!!
Привал на перекус.
Рыбацкое укрытие.
Подошли поближе снять ирисы :
Небо заволокло тучами, начался дождь. Примерно полчаса ещё шли по реке
под песню Ирины, затем съехали с порога и остановились на ночлег.
Было мокро, холодно и сыро.
Но после дождя проснулся аппетит.
А вот и очередная жертва "Ворона" :
Впрочем, обошлось малой кровью.
Утро солнечно.
Завтрак - это святое...
Красота.
Затем - день на вёслах и пороги, пороги, пороги...
Киевский порог. Прошли первыми и Олег вышел руководить сплавом остальных лодок.
Затем мы вышли к Печорскому порогу и остановились там на последнюю ночёвку с днёвкой.
Само собой, осмотрели местные достопримечательности.
А потом опять катались на байдарках. Я чуть не вылетел
Впрочем, не обошлось без кораблекрушения - хорошо что порожними катались.
А вот так это выглядит изнутри :
Лагерь. Обед и заготовка дров. "Ворон" работает быстро и аккуратно.
Упавшее дерево возле княжеского поместья.
Затем пакуемся уже окончательно, грузим лодки и с Олегом и Ириной по
рукаву Буга спускаемся к мосту у старой мельницы, где и ловим остальных -
инструкции даны предварительно, особенно о том, что проходить мимо
моста нельзя категорически - раздавит.
Заодно наблюдаем аварию на суше :
Всё хорошее когда-то да заканчивается, и вот мы уже погрузились в маршрутку и едем в Винницу.
Кстати, о Виннице. Совершенно потрясающее оформление педагогического университета, я был в восторге.
А какие красивые в Виннице девушки !!!
И, разумеется, мы не могли пройти мимо самого большого в Европе фонтана, не посмотрев представление.
Вот, собственно, и всё с первым майским путешествием.
В Крехівському монастирі зберігаються три чудотворні ікони- дві Богородиці та святого Миколая Чудотворця. За переказами, ікону святого Миколая-чудотворця архиєпископа Мирилікійського приніс саме засновник монастиря Йоіл з Білої Русі. На весь християнський світ її прославили численні дива та зцілення. З XVIII по ХХ століття вона була одіта в срібні та золочені шати, але через те, що образ почав псуватись, прикраси зняли 2002 - 2003 рр.
Чудотворна ікона Крехівської Богородиці подарована родиною Красовських зі Львова у 1660 році зберігалась на території до 1949 року, коли радянська влада закрила монастир. Колись біля цієї ікони зцілилась від незрячості дочка жертводавців Анна.
Колись тут зберігалися втрачені нині миро з мощей святого Миколая та мощі святого Пасива (11 літнім хлопцем його зарубали за те що не відрікся від віри), подаровані Папа Лев ХІІІ. Детальніше тут
Село Бочечки Конотопського району, Сумської області розташоване за 15 км від районного центру.
У 1745 р. власниками Бочечок та багатьох інших земель Слобожанщини стають князі Львови.Нові власники заклали на околиці села розкішний парк, а в1783 р. посеред парку з'явився невеликий, але досить розкішний палац у стилі високого класицизму. Проект палацу привезла із закордону молода князівна Львова, яка дуже любила мандрувати. Автор проекту не відомий. Палац будували кріпаки під керівництвом майстрів із Путивля. Споруду було зведено досить швидко - за одне літо.
Також поблизу села в 1823 р. впав метеорит-хондрит вагою 614 г.
В Квасово збереглися руїни замку, перші згадки про який сягають 12-13 ст. Це був типовий лицарський середньовічний замок побудований в романському стилі на 15м-ій скелі. За своєю формою він нагадував неправильний трикутник, мав вежу діаметром 12м, був оточений 6м-им муром та ровом, який заповнювався водою з річки. Замок виконував оборону функцію на сухопутному "соляному шляху" і контролював вихід із Боржавської долини.
В 1390 р. угорський король Жигмонд (Сигізмунд І) Люксембург (р.п. 1387 - 1437) дарує замок Яношу Надьмігайї. Після його смерті замок відійшов до сім'ї Баторі, а через століття до родини Екчі.
В 40-х рр. 16ст. Єлизавета Екчі продає замок Павлу Мотузнаї, який поставив собі за право грабувати місцевих селян та феодалів, а також нападав на каравани, що йшли з Марамороша до Угорщини. У зв'язку з численними скаргами дворян Бережського комітату, угорський сейм у м. Пожоні у 1564 р. постановив зруйнувати замок та конфіскувати майно власника на користь держави.
