хочу сюда!
 

Катерина

35 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 31-40 лет

Заметки с меткой «сумщина»

Гірке полювання

 «Мисливські пригоди». Ця книжечка випадком потрапила до мене. У ній невеликі за обсягом твори заслуженого мисливця Івана Кривозуба із Сумщини (на жаль, він пішов від нас) --  оповідання про різноманітні пригоди на полюванні, смішні й журливі історії, захоплення честю, сміливістю і вправністю мисливців, величезна любов і повага до рідної природи. Тут мисливець не тільки бере від матінки-природи, а й саджає дерева, прорубує ополонки, аби риба не задихнулася під льодом, протистоїть браконьєрству,  розкопує замулене річище тощо. Книга завершується  закликом берегти природу і побажанням усім нам здоров’я та благополуччя.

Серед  чотирьох десятків оповідок, виокремлюється гіркотою тільки  одна. Проста, невигадлива людська доля.

Гірке полювання

Ця історія трапилася в роки Великої Вітчизняної війни. У той час малі й старі залишилися під німцями. Це було нелегке життя. Німці забирали все, але й трохи регулювали свої дії. Так, наприклад, два кабани забирали, а третій  кололи на трьох (мабуть, автор має на увазі трьох господарів). Можна було і щось тихенько приховати, якби тільки наші поліцаї не помітили. Чомусь наші поліцаї були жорстокішими, ніж німці. Німці страшно ненавиділи, коли щось вкрадеш, за це вішали. Всі дуже боялися попастися.

Під Курською дугою ворог був розгромлений і нас звільнили, але війна ще йшла, і не видно було їй кінця. Дуже жорстоко виконувався лозунг «Все для фронту, все для перемоги! Все для розгрому ворога!» Це був жах Фінагенти лазили по всіх закутках і відбирали все, що було у людей. У них був план зібрати 500 літрів молока, 40 кг м”яса, 500 штук яєць, 10 кг бринзи з кожного двору. Але люди все терпіли, бо дуже хотіли, щоб перемога була якнайшвидше. 

Ми тоді ще малими були, але збирали гвинтівки й патрони і йшли на полювання. Багато наших хлопчиків і навіть сімей підірвалися на мінах. Одного разу вполювали лисицю, а вона виявилася хворою на коросту, і все це перейшло на людей.. Ліків ніяких не було, і ми збирали траву чемерицю й лікувалися нею. Після цих пекучих процедур люди бігли до ставка, залазили у воду і сиділи по декілька годин, а потім ішли на роботу.

Був випадок, коли старий дід Кахно помазався маззю, що мазали коней. Він так кричав і плакав, що його онуки Микола й Олексій думали, що їх дід здурів.

Настав 1944 рік. Нас, підлітків, забирали в армію. Хто за станом здоров”я не проходив, то забирали у ФЗО, і опустіли колгоспи.  Деякі хлопці не витримували тяжкої роботи на шахтах і тікали додому, їх судили. За два буряки або десять колосків, які могла взяти жінка з поля давали до п’яти  років. Але люди терпіли і ждали перемоги.

Прийшов 1945 рік. Це дійсно було свято «зі сльозами на очах», до села стали повертатися солдати, інваліди. Не маючи ні від кого допомоги, не захищені, вони часто починали пити, щоб загасити свій біль. У 1946 році була страшенна засуха і, як результат ,  --  голод. Від людей знову вимагали патріотизму у відбудові держави. З села нікуди не можна було виїхати, тому що не видавали паспортів. Це був страшний період.  Хліба не було зовсім. У цей час з Німеччини поверталися наші дівчата. Мати однієї такої дівчини, брудна і в корості, хотіла обняти свою дочку, але та її відштовхнула, бо була вона гарно і чисто вдягнена. Трудно їм було в неволі на чужині, але нам тут було не легше.                                                                                                                                                                                                                             І як воно сталося, що переможці гірше живуть ніж переможені?

Іван Кривозуб

 http://h.ua/story/336853/#ixzz4h3I6k22N

Село Бочечки Конотопського району

Село Бочечки Конотопського району, Сумської області розташоване за 15 км від районного центру.

У 1745 р. власниками Бочечок та багатьох інших земель Слобожанщини стають князі Львови.Нові власники заклали на околиці села розкішний парк, а в1783 р. посеред парку з'явився невеликий, але досить розкішний палац у стилі високого класицизму. Проект палацу привезла із закордону молода князівна Львова, яка дуже любила мандрувати. Автор проекту не відомий. Палац будували кріпаки під керівництвом майстрів із Путивля. Споруду було зведено досить швидко - за одне літо.

Також поблизу села в 1823 р. впав метеорит-хондрит вагою 614 г.

***********

Про село Бочечки тут

***********

Пустовійтівка. батьківщина кошового отамана Петра Калнишевського

Село Пустовійтівка - Роменського р-ну, Сумської області розташоване на лівому березі р. Сула. Селище відоме ще з 1252 р., а назву поселення пов'язують з прізвищем козака Пустовійта.Пустовійтівка - батьківщина останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського (1691-1803).

Калнишевський був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового, у 1762 р. обраний кошовим , але після зустрічі в Москві з царицею Катериною II усунутий з посади. Проте у січні 1765 р., всупереч царській волі, старшина знову обрала Петра Калнишевського кошовим отаманом.

Петро Калнишевський помер у віці 112 років в Соловецькому монастирі, де й був похований

У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано.

Коштом Калнишевського в Пустовійтівці в 1773 р. була споруджена дерев'яна трибанна Троїцька церква. За переказами , подвір'я отамана було розташоване неподалік від храму.В 1929 р. доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко зробив детальне дослідження та опис церкви: "Церкву будував один з кращих майстрів того часу. Про це свідчать обробка деревини (дуб), складання зрубів, рубка замків. Стан збереження її бездоганний. Будівля висока, одна з найбільш імпозантних і величавих на Лівобережжі..."

Біля Пустовійтівки на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сула розташоване унікальне явище серед курганних груп Посулля - Скіфські кургани, відомі також як Оксютинецький некрополь 6 - 4 ст. до н. е.

В урочищі Стайкин Верх знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісостепового Лівобережжя - Старша Могила.

***********

Дивитись багато про Пустовійтівка тут

***********