хочу сюди!
 

Марина

46 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 39-46 років

Замітки з міткою «тимошенко»

А ЧИ ДІЙСНО ВОНИ РІЗНІ???

Останнім часом "Українська правда", що була заснована Георгієм Ґонгадзе в 2000 році, почала відроджувати свої "давні" чудові традиції. Частенько почала з"являтися адекватна і правдива (не замовна) інформація. Мене це приємно дивує......І хочу запропонувати, ДРУЗІ, досить цікаву публікацію. ************************************************************************************************************************************** Різних за політичними поглядами людей може об'єднати територія, на якій знаходяться їхні будинки. Як стверджує програма "Гроші" каналу 1+1, будинок найбагатшої людини України, депутата Ріната Ахметова знаходиться навпроти маєтку екс-прем'єрки Юлії Тимошенко. beer2

ПОВНІСТЮ ЧИТАТИ ТУТ!!!!!!!!!!!!!!! ТИСНИ

Шановні Друзі, я прошу вибачення. Відбулися певні ТЕХНІЧНІ проблеми з голосувалкою, як і з інформацією, яку я намагалась розмістити.  

Якщо не шкода хвилинки Вашого часу, можете проголосувати повторно! Заздалегідь вдячна Вам!


12%, 3 голоси

15%, 4 голоси

65%, 17 голосів

8%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Прямий ефір з Юлією Тимошенко.

                 Запрошую тільки тих, хто хоче звільнити Україну від банди сволоти начолі з Януковичем, подивитися прямий ефір з Юлією Тимошенко на каналі TVI.
                 Трансляція почнеться о 21-00. Це тут - прямий ефір на TVI

Julia Tymoshenko - ukranian woman fate

    Це не я робив. Це з іншого ресурса. Ролік вийшов сьогодні. Він є першим на підтримку Юлії Тимошенко. Автори просять розповсюдити його. Що я і роблю. Это открытое письмо украинских женщин американской общественности. Обратиться к Вам нас побудила наша полная беспомощность перед репрессивным и лакейским украинским правосудием. Речь идет о расправе нынешнего Президента Украины Виктора Януковича над бывшим Премьер-министром Украины Юлией Тимошенко.   Господь Бог подарил Украине удивительную женщину- политика. Такие женщины рождаются в мире не столь часто, а в нашей стране впервые. Эта женщина - Юлия Тимошенко, экс-премьер министр нашей страны. Вдохновительница Оранжевой революции.   Сейчас в Украине идет судебный процесс, Тимошенко обвиняют в превышении должностных полномочий при подписании газовых соглашений с Россией зимой 2008 года. Вздорность и надуманность обвинений понятна не только нам, женщинам Украины, но и всему миру.   Фактически же её судят за то, что она женщина, что она в политике не только на равных с мужчинами, но и опережает их по своим личным качествам. Тимошенко не только женщина-политик, она еще и успешна, умна, красива. Янукович является представителем того региона Украины (Донбасс), в котором статус женщины в семье и обществе традиционно является значительно более низким, чем статус мужчины. Характерно, что Янукович публично заявлял, что место женщины на кухне. Также характерным является то обстоятельство, что его супруга живет вдали от резиденций самого Януковича и никогда не появляется на публике. Ей так же запрещено давать интервью журналистам.   В нашем Кабинете министров сейчас нет ни одной женщины. Янукович возвращает в страну патриархальное общество, где будут управлять страной только мужчины.  Юлию Тимошенко судят исключительно мужчины-политики, не желающие видеть женщин в управлении государством. Янукович планомерно, по заведомо несостоятельным обвинениям, уничтожает своего единственного реального политического противника. Карманный суд Януковича, пренебрегая абсурдностью обвинений, попирая права Юлии Тимошенко, продавливает угодное Януковичу решение - тюремное заключение сроком от 10 до 12 лет. Трудно избавиться от ощущения, что Президент Янукович не может выдержать конкуренции с более умным, более честным, более стойким, наконец более красивым политическим противником, являющимся к тому же женщиной. И он попросту устраняет с политической арены своего реального конкурента на следующих выборах. Ее хотят унизить, лишить возможности продолжить свою политическую карьеру. К сожалению, украинское общественное мнение пока еще слишком слабо, чтобы повлиять на репрессивный аппарат и заставить его прекратить репрессии против выдающейся женщины-политика Украины. Поэтому мы вынуждены обращаться за помощью к влятельным людям и организациям Запада.   У нас нет свободного телевидения. Наши телеканалы все принадлежат олигархам Януковича, куда Тимошенко вход закрыт.   Нам нужна помощь американской общественности в её защиту. Нам нужна помощь американских юристов для мониторинга судебного процесса и оказания юридической помощи адвокатам Юлии Тимошенко. Весь мир должен  узнать, что есть такая страна Украина, где садят в тюрьму женщину - патриота  за то, что находясь на посту премьер-министра Украины, Юлия Тимошенко разрушила коррупционные схемы и не позволила чиновникам украсть миллиарды долларов из бюджета страны. Сейчас её убивают морально устроив судилище, а не справедливый суд. Ограничивают её права в защите и не дают возможности её адвокатам обстоятельно ознакомится с материалами дела. На ознакомление 15-ти томов "Дела" в 4000 страниц и построение защиты, судья предоставил ДВА дня её адвокату!!!! Этим не правосудным "правосудием"  власти Украины, хотят  уничтожить женщину - политика только за то, что она отстаивала интересы своей страны! Благодаря своему уму и таланту, в тяжелейшее для страны время, приняла единственно правильное решение на переговорах с Россией по Договору о поставках газа и спасла страну от катастрофы зимой 2009г.

позов Спілки багатодітних Київщини до Ю. Тимошенко

Зявився позов Спілки багатодітних Київщини до Ю. Тимошенко на 997 млрд. дол. Від цих сум захоплює дух.

Вони розуміють що це за сума?

Как ни удивительно, но 1 миллион долларов - это всего лишь такая небольшая кучка (100 пачек по 10 тысяч долларов). Миллион можно сложить в пакет из супермаркета.

Если 1 миллион выглядел неубедительно, то 100 миллионов - это уже внушительно, они почти впомещаются на стандартную складскую палету.

Теперь 1 миллиард - это уже похоже на ДЕНЬГИ.

А это сумма выставленая Ю. Тимошенко  Союзом многодетных матерей Киевщины.

Предполагается, что Юля там внизу с левого угла этой суммы. Кто плохо видит, возьмите линзу.

Бил Гейтс имеет сумму меньше в 20 раз.

Многодетные матери Киева и области похоже сошли с ума!

free counters

Андрухович: Влада розуміє, що з Тимошенко і Луценком вляпалася

            Президент України Віктор Янукович організував переслідування лідера партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко, щоб почуватися більш комфортно. Таку думку в інтерв'ю виданню «Політична думка» висловив відомий письменник Юрій Андрухович.

           «Який там суд. Зрозуміло і п'ятирічній дитині, що суди у нас є лише виконавцями. Процесом керує якщо не особисто Президент, то його Адміністрація. Мабуть, з пов'язаною Тимошенко Президент почувається значно комфортніше - ось вам і вся мотивація, цитуючи поета, «проста, як мукання», - сказав літератор.

           На думку Андруховича, зараз у країні робиться все винятково для максимального комфорту Президента. «Янукович - людина, не здатна вистояти у несприятливих ситуаціях. Тому всі служби наввипередки намагаються створити йому ситуації виключно і тільки сприятливі. У той же час вони вже розуміють, що з Тимошенко та Юрієм Луценком вони вляпалися. Особливо у контексті міжнародних відносин і того, що вони називають «європейською інтеграцією», - вважає письменник.

          За його словами, нинішня влада своїми діями послаблює позиції країни на міжнародній арені: «Вони ж у міжнародній політиці все ще на рівні дитячого садка, їм ще вчитися і вчитися. Причому дитсадка, переповненого малолітніми хуліганами, брехунами і злодюжками. Тому весь славний професіоналізм їхнього міністра закордонних справ йде на те, щоб хоч якось відмазати їхню дитсадкову поведінку. Наскільки це йому вдається? Відповідь, гадаю, очевидна».

          «Їй, владі, зараз дуже важко. Вона розуміє, що вляпалася. Але задній хід давати вона не хоче, бо це не по її поняттям - давати задній хід і визнавати помилки», - переконаний письменник.

Тупі "национал-патріоти", чи дуже розумні кремляді?

                      Так, за Юлю знов мова піде.І не тільки. Хочу більш уважно роздивитися одну тезу. Це відголосок президентських виборів. Але він досі лунає з вуст особливо заклопотаних, та особливо противсіхових.
                      Хочу сказати, що ця технологія, "противсіхі", виявилася дуже вдалою для здійснення маніпуляцій думками людей. Хоча дехто з противсіхів, чи то зрозумів, що він вляпався, чи то з інших міркувань (не буду вибудовувати свої здогадки та мудрувати), зараз мовчить, і не полива Юлю брудом. На відміну від більшості своїх коллег по цьому пункту в бюлетені. Там, серед цієї більшості, також різношерстна публіка. В кого непомірні амбіції, які не дозволяють йому визнати, що він вляпався, хтось ще досі щиро вірить в цю тезу, а хтось явний провокатор, але всі вони продовжують тупо та бездоказово талдичити в своїх коментах, що Юля така-сяка.
                      Таких горе-патриотів можна впізнати по їх коментах, в яких вони з люттю та ненавистю поливають Юлю брудом, та виявляють якусь неймовірну, іезуїтську радість щодо можливого ув'язнення Тимошенко. І коли їм кажеш, шо їхні думки та висловлювання цілком, літера до літери, співпадають з думками та бажаннями Януковича, то в них починається істеріка, образи у ваш бік, вони кричать, що ненавидять і Януковича, та з ризиком проломити свою грудну клитину, гупають по ній кулаком, стверджуючи, що вони супер-пупер националісти.
                      Доходить навіть до того, що вони, ніштоже сумняшеся, визнають самих одіозних глашатаїв цього бандитського, нелюдского режиму, своїми однодумцями. Ось один скріншот, який є тому підтвердженням. Даби не персонолізовувати цього користувача, тому що кожен з цих діячів не вартий і миті обговорення, але варто обговорення їх, як явище, я стер його нік.



                     Ось так, потихеньку, "до речи", підводять нас до того, що все добре. Що всіх, хто проти Януковича, треба кидати у в'язниці. Що тих, проти кого Янукович здійсьнює репресії, захищати не потрібно. В кінці цих шаманських заклинань, мабуть знаходиться гасло -"Янукович - любов, дружба, форевер!!!".
                     Доходить навіть до кумедного в їхніх висловлюванях. Але в своєму мегатитаничному запалі вони цього не помічають. Доводиться чути таке, що мовляв, якби Юля стала Президентом, вона так само переслідувала та знущалася над Януковичем, як він це робить по відношенню до неї. Вони не розуміють простого, нескладного підтексту того, що самі і кажуть. За їхнім твердженням виходить, що Янукович свята людина, що він не крав Межигір'я, не фальсифікував вибори, не розкрадав бюджет в свій час. І саджати його не потрібно. Таким чином, приховано, вони агітують за Януковича.
                     Все, приїхали! Не знаєш вже, чи сміятися, чи плакати.

                     Да, так яка ж це теза? Трішки історії. Всі пам'ятають 2004 рік, президентські вибори? Як тоді Медвепутіни відверто агітували за Януковича. Сосали з ним конфетки. Цілувалися з ним. Ну і сміло називали його проруськім кандидатом, мабуть думаючи, що це автоматично та беззаперечно робить його Президентом України. І справа хохлів (в них не вистачає ні IQ, ні належної кількості звивин, щоб зрозуміти різницю між хохлами, та українцями), тільки прийти на виборчи дільниці, та поставити за улюбленця Московії пташку в бюлетені. І пам'ятаєте, як вони обделалися з цим своїм шутом комунобандитського розливу. Тричі привітання і т.д. І в решті-решт не сталося так, як вони хотіли. Виявилося, що українців в Україні більше, ніж хохлів.
                     Відповідно, вони зробили висновки. І склали резюме для промоськовського кандидата. Поменьше кричати, що твій кандидат промоськовській, а робити наголос, що його опонент, це і є справжній промоськовській кандидат.
                     Мабуть, Ви пам'ятаєте що саме така стратегія і була обрана на цих президентськіх виборах. Була запущена в ЗМІ та сама теза, про яку я і кажу. А саме, те , що Юля та цей муділо в страусових черевиках, вони обидва промоськовські кандидати. То біш, нахвалюй свого опонента і отримаєш зворотній ефект. За нього не будуть голосувати. Звісно не всі, а якась кількість таки купиться.
                     А тепер подивимося, як голосує Україна. Трішки більше половини, це українці, і голосують за Україну. Решта, це хохли, москальські шовиністи ну і там ще каша, залякані бандюками, просто лохі та таке інше. Ну, всіх українців неможливо надурити, це Медвепутіни з'ясували для себе ще у 2004 році. А ось частину, можна примусити зневіритися у власному виборі. Щоб якась невеличка частина українців проголосувала за "проти всіх", або зовсім не прийшла на вибори, що також є "проти всіх", і грає на користь їхнього, справді промоськовського кандидата.
                     І саме ця качка, що Юля також промоськовській кандидат, вияивлася тим гачком, на який клюнула частина українців. Цією тезою Моськва діскредитувала її в очах деяких национал-патріотів. До неї, цієї тези, були ще деякі підпори. Наприклад, коли у Путіна запитали, з ким із прем'єрів України йому найбільш комфортно працювалося, він відповів, що з Юлією Тимошенко. Ви думаєте йому було важко це сказати? Я думаю, що ні. Згадайте його головний фах. Ця його рідна установа відома своїми провокаціями, наклепами, брехнею.
                    А ще, апологети противсіхства наводять приклад, що вона хіхікала, коли Путін щось сказав про Ющерка. І саме - "хіхікала". Це вони вже обговорюють її фізіологічні особливості. Це те саме, що обговорювати її сукні , прикраси, та заглядати під спідницю. Але, я на її місці не хіхікав, я би риготав. Кажуть, що не можна принижувати Президента власної країни, який би він не був. Це часом не того Президента, який дав команду міністру Обгризаному розіслати у всі країни паскудний пасквіль на власного прем'єр-міністра? Не того Президента, який поливав брудом прем'єр-міністра Тимошенко більше, ніж всі разом взяті януковичи, азарови, богословські та інша шелупень? Так, не можна принижувати. І не можна тому, що нема куди. Він вафля, воша, яка присмокталася до тіла України, і прикриваючися демагогічними, порожніми балачками про те, як він її любить, тим часом, разом зі своїми пріхлебателями, розкрадав все, що потрапляло під "руки, які не крали". А потрапляло не дуже багато. Та ж Юля заважала.
                    І я хочу запитати у цих "национал-патріотів", так ви що, справді тупі? Справді кремляді виявилися розумнішими за вас? Замість того, щоб подивитися передвиборчу програму кандидата в Президенти України Юлії Тимошенко ви стали ретрансляторами кремлівсько-гебельсівської брехні. Це що, злоба до сильної жінки? Чи ви такі самі лохі, як ті, що голосували за черевикостраусоносця? Тільки лохі навпаки. А може ви звичайні провокатори? Ваша бурхлива радість щодо знущання Януковичем над Юлей вагомий доказ тому.


                   Давайте спробуємо з'ясувати, хто ці "национал-патріоти", які без перерви, не втомлююючися, ллють та ллють своє лайно на Юлю? Там в голосувалці я поставив відповіді.


счетчик посещений

5%, 3 голоси

13%, 8 голосів

56%, 35 голосів

27%, 17 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Юля. Мій погляд. Друга частина.

                           Да, так продовжу. Перша частина, неповна  - тут, повна - тут
   
                           На початку трішки емоцій. Мабуть всі знають, що Землю населяють люди. За статевими ознаками вони діляться на чоловіків та жінок. Задля можливості продовжувати людській рід, кожен чоловік шукає собі жінку, а жінка, чоловіка. І щоб сподобатися один одному, кожній з цих статей Бог дав відповідні інструменти, і закріпив їх на рівні інстінкту. Не буду казати, які інструменти дав Бог чоловікам, скажу, що дав жінкам.
                          А жінкам він дав, перш за все, красу. І в її інстинктах, заклав непереборне бажання, цю красу вдосконалювати. Для цього існують різні засоби. Помади, зачіски, сукні, сережки, каблучки, та всього не перерахуєш. І це вже наше право, чоловіків, оцінювати, як вона, жінка, скористалася, вміло, чи не вміло, цими засобами, та інструментами.
                          Але, у нас, чоловіків, нема ніякого права засуджувати, тицяти пальцем, та обсмоктувати, як базарні баби, коли жінка, на рівні інстинкту, намагається робити саму себе все красивішою та красивішою. Для того, щоб сподобатися. нам, чоловікам. Хай, якщо вона і витрачає на це, всі наявні гроши.
                          Саме це відбувається по відношенню до Юлії Тимошенко. Я розумію, що декого мордує ненависть до цієї жінки. Але, мужики, не будьте схожими на тих мудаків, та двох прошмандовок, що на цьому малюнку! Яка, бля... ваша справа (це я звертаюся до тих, хто впізнав і себе, в тих образах, що на малюнку), що вона носить??? Від якої фірми в неї сукня.



                          Але я чудово розумію, що стать тут ні до чого. Це мої емоції. А насправді це політика. І не просто брудна політика, це політика злобних невігласів, тупих крадіїв, фашистів комуняцкого розливу.
                          Справа в тому, що до Юлі нема за що причепитися. Вона ніколи не користувалася державними дачами, не користувалася пільгами, не користувалася своїм високим рангом державного службовця. Навіть автомобіль, на якому вона їздила, не був з державного гаражу.
                          І тому вся ця шушера, для її приниження обрала жіночи прикраси та одяг. Мовляв, народ, дивись, ти ходиш у драній "кохті" ще виробництва СиРиСиРи, а Юля ходить у "Луі Вітоні".І хто це каже? Мудак в страусових черевиках! Мандавошка Терезія, яка сама обвішана з ног до голови діамантами та тими ж Луі Вітонами! Або ця метелка ! Але на відміну від цієї погані, яка заробляла на життя стукачеством, грабунком на вулицях людей, Юля займалася бізнесом. А як в наший країні займатися бізнесом та бути підприємцем, я думаю не потрібно розповідати. До підприємців в мене питань нема. В мене питання до тих найнятих народом чиновників, частина яких зображені на малюнку. Це вони змушують бізнесменів платити хабарі, відкати, відкупні.
                         І ці мудозвони, хабарникі, корупционери нагло, без натяку на сором, не червоніючи, звинувачують Юлію Тимошенко в тому, що вона купує за свої, зароблені, гроши, те що вона хоче, і - "ату її!!!", носить все це. В той час, коли вони купують те саме, в сотні разів в більший кількості, і на додачу на крадені у держави гроши! Дайте кулемет, я цих скажених тварин нагодую свинцем!!!

                         Так, з емоціями все. Продовжу свої думки. Ще раз наголошую, думки обивателя. В мене нема цифр, протоколів, актів. Я той, хто дивиться, що відбувається, намагається аналізувати, робити висновки, і потім, озброєний цими висновками, йде на виборчу дільницю, або бере зброю до своїх рук. Для захисту себе, своїх прав, для захисту держави.

                        Пару слів хочу сказати ще про один, як кажуть, "пальцем в небо", закід до Тимошенко. Дуже часто я чую такий вислів, - "в неї була вся влада, чому вона нічого не зробила?" Ця теза також має походження від цієї владної камарільї. Дехто з опозиційних політиків також є її ретранслятором, переслідуючи свої, дрібні, політично-меркантильні цілі.І багато українців потрапляють на цей гачок.
                        Я вже втомився нагадувати, яка, начебто "вся" влада була у Юлі.І зараз хочу вдатися до пояснень на рівні дитини. На малюнках. Ось дивіться, я зробив такий малюнок. На ньому відобразив основні владні установи, через які проводяться та втілюються в життя всі рішення. Якщо над ними нема контролю, то нічого не можна зробити.
                        Тут, на малюнку, я використав обличчя Юлії Тимошенко в тих установах, які контролюваля вона, ну і відповідно решту контролювали ці два брата-акробата. Чи то окремо, чи то злившися в екстазі.




                                  Маю надію, що все тут зрозуміло. Хочу тільки додати, що міністерства були розподілені в коаліції                    50/50. І це при тому, що фракція БЮТ була вдвічі більшою, ніж НУНС. Але ця домовленість була досягнута перед
        виборами, і як бачите, Юля дотрималася свого слова. Да, митницю ще забув. Це Юля контролювала.
                                  Так, скажить мені будь ласка, критикани та горлопани, як в такій ситуації можна було щось                              робити?Звісно, ні про які реформи не могла йти і мова. Можливо хтось вже забув, на додачу до цього розкладу, хочу
       нагадати, що в той час у всьому світі відбувалася величезна фінансова криза.
                                  Пам'ятаєте, що робили ці два мудака? Все було пущено в хід. Саботаж, діскредітація, брехня, власне
       все з брудного арсеналу обгажування людини, яка заважала цій солодкій парочці безконтрольно розкрадати бюджет
       та майно країни.
                                  Але, Юля вистояла. І країну втримала. Так що вона поганого зробила? Чи зараз краще??? Блін!!!

                                  Так, я ж хотів написати, що я думаю про газовий контракт, та про ПРіБЮТ. Але бачу, що замітка
       виходить дуже довга, не для блога.
                                  Тому, вибачте, але буде ще третя частина.

                                  Для дотримання жанру, поставлю голосувалку.


счетчик посещений

28%, 16 голосів

39%, 22 голоси

33%, 19 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Богдан Гаврилишин: "Я читав Януковичу, як школяреві.

Анна Бабінець, Олександр Акименко

"У 2005-му Ющенко не робив рішень, а знаєте, жонглював. А може краще з тим, а може з тим, а може навіть із Януковичем. І коли Юля стала прем'єр-міністром, почалася війна: якщо вона була за щось, він був категорично проти..."

Видатний економіст, член Римського клубу, фундатор економічного форуму в Давосі Богдан Гаврилишин виходить у приймальню свого київського офісу в простих домашніх капцях. "Богдан Дмитрович", - протягує руку нам двом та фотографу, хоча зрозуміло, що його ім'я особливого представлення не потребує.

Богдану Гаврилишину 84 роки, але він продовжує перейматися долею України так само завзято, як робив це всі роки. Під час Другої світової його родина переїхала з України до Канади. Там пан Гаврилишин організовував вечірні школи для українців та вчився менеджменту. Згодом і сам почав викладати економіку та менеджмент у всьому світі. Створив Міжнародний інститут менеджменту у Швейцарії. Проводив майстер-класи для перших осіб всього світу.

Але головний майстер-клас з економіки Богдан Гаврилишин готував для України. Перед розпадом Радянського Союзу залишив свою роботу в Женеві та вирішив допомогти Україні стати на ноги. Був радником Леоніда Кравчука, Олександра Мороза, Віктора Ющенка і навіть трохи Віктора Януковича.

 Богдан Гаврилишин. Фото Сергія Корнієнка

Ми зустрілися з Богданом Гаврилишиним під час його короткого перебування в Києві. Хотіли попросити економічних порад для сучасної України. Але розмова сама по собі перетворилася на спогади про новітню історію. Він каже, що новітня українська історія починається з 1989 року. І спочатку згадує світлі плями.

- Було кілька періодів дуже позитивних. Один коротко тривав, але це було як ейфорія... Літо 1996-го було для мене справді золоте літо. Побороли інфляцію, ухвалили нову Конституцію і запровадили гривню. До речі, надзвичайно ефективно. Ніхто не втратив на цьому. Був термін, під час якого можна було виміняти ці гроші. Все це сталося протягом трьох місяців, тому я це називаю "золоте літо".

Під час першого свого мандату Леонід Кучма як президент поводився дуже нормально. До 1999-го року, як пройшли другі вибори. І навіть ще перших півтора-два роки, поки до його команди не долучився команди Віктор Медведчук.

Литвин, Янукович і Табачник у кабінеті Кучми. Вибране з "плівок Мельниченка"

Другий позитивний і конструктивний період - це 2000 та неповний 2001 рік. Якраз Віктор Ющенко був на посту прем'єра. Це з точки зору економіки був найкращий період у нашій новітній історії. Це відбулося завдяки тому, що Ющенко і Юлія Тимошенко дуже добре працювали разом, вони одне одного доповнювали. Ющенко має загальне поняття про економіку. Дуже добре розуміється на питаннях монетарної політики...

- А що зробила Юлія Тимошенко?

- До того часу виробники та продавці електроенергії погоджували між собою свої фінансові зобов'язання на базі бартеру.

Я тоді був радником Віктора Андрійовича Ющенка. Я часто бував з ним, як приходила до нього Юлія Володимирівна. Вона знала енергетичний сектор дуже добре, вона у в ньому працювала. Добре, як ці речі робляться. Вони (покупці та продавці) торгували на базі бартеру, що не приносило жодних прибутків. І не платили жодних податків. А тут Юлія...

Я ще навіть пам'ятаю точний момент, коли цю схему скасували.

Вона приходила, як я був з Ющенком у його офісі, і ми говорили. Юлія заходить і каже: "Ми маємо це питання влагодити сьогодні і зробити рішення до 5-ї години". Ющенко перепросився, пішов до неї. Видно, за 15 хвилин вирішили це.

Під час інтерв'ю. Фото Сергія Корнієнка

Вона змусила енергокомпанії перейти на монетарні транзакції, тобто платити готівкою. З'явилися прибутки, і тоді одразу прийшли великі суми податків. Тоді вже тривалий час не платили пенсії та платні бюджетним працівникам. І тут раптом приходить величезна сума грошей. Зростає одразу попит на послуги, продукти... Тому що в економіці був потенціал, вона не працювала на свою потужність, тому дуже швидко почався зріст без великої інфляції. Тому економіка почала зростати 10% на рік. Без серйозної інфляції це сильний прогрес.

Останній період, що я вважаю, може, найкращим у нашій новітній історії - Помаранчева революція. Тоді характер українського народу вийшов на поверхню, він себе проявив таким, яким де-факто є. І факт, що люди вимагали тільки правди і свободи, це щось майже неймовірне.

Ну, багато фактів: те, наскільки це було мирно, як люди допомагали один одному. Україна тоді виглядала як країна-модель для інших. Усі чекали на перемогу Ющенка, і мільйони тих перспективних інвестицій висіли прямо над Україною. Говорю це, бо те відчувалося. Радше мільярди, десятки мільярдів готові були поплисти.

- Чи давали ви поради комусь з політиків під час Помаранчевої революції?

- Коли ще тривала підготовка до тих виборів (президентських 2004 року), я пішов до Юлії Тимошенко і поговорив з нею цілу годину. Це було навесні. Кажу: "Слухайте, приходять вибори, і ви мусите об'єднати сили. Якщо так, то, можливо, ці вибори виграєте, а якщо ні, то мало шансів".

Вибори-2004: агітація проти Ющенка (АРТЕФАКТИ)

Вона сказала, що вона хотіла би, але є люди в оточенні Віктора Андрійовича, які цього не бажали. Я тоді пішов, мав коротку розмову з Олександром Олександровичем Морозом.

- Ви з ним були знайомі до того?

- Він був одним з тих, у кого я був радником. У ті часи, коли він вперше був головою Верховної Ради. Освічена людина. Це була єдина партія (Соціалістична партія України), яка мала програму дій, а не тільки виборчу програму.

Отже, після нього я пішов до Ющенка. Кажу те, що мені ті інші люди наговорили. Пам'ятаю, вони всі натякали, що не зможуть домовитися. Я кажу: може, так чи так, чи так. Можливо, це я трохи додав до того, щоб вони зійшлися на цій сцені на Хрещатику (посміхається).

Але прийшло дуже швидко величезне розчарування...

- Чому це сталося?

- З Віктором Ющенком - не знаю, що з ним сталося. Я знаю, що його отруїли, а що поза тим сталося... Але, думаю, що розумію трохи, бо я його знаю від 1993-го року, ми були приятелі, він був у наглядовій раді Міжнародного інституту менеджменту. І коли він був прем'єром, ми з ним спілкувалися.

А тут, я думаю, що четверо таких "друзів" обсіли і фактично почали всім управляти. Ще не напряму, він ще свої промови робив. Але, думаю, рішення: робити чи не робити - через те він прямо втратив здоровий розсудок у своїх рішеннях.

Справді, у той час треба було одразу робити коаліційний уряд. Я говорю не тільки про Юлію. З тим ставленням, яке було тоді до нього, можна було творити уряд національної згоди.

Остання розмова була з ним, коли він вечеряв в Українському домі, він підійшов до мене і попросив, щоб я понаписував кілька думок і ідей, які віх хотів включити у свою доповідь у Давосі (Богдан Гаврилишин був у 1969 році одним із засновників Давоського економічного форуму, який спочатку називався Європейський форум управління - Авт.).

1990-ті. Зустріч Олександра Мороза зі Збіґнєвом Бжезінським і Генрі Кіссінджером. Фото з особистого архіву Богдана Гаврилишина

Це була остання зустріч, коли він підійшов до мене, попросив. Після цього я хотів прийти до нього, бо бачу, що там не все в порядку. Але я не міг, мене не пропустили. Раніше я просто дзвонив до його приймальні, передавали слухавку... А тут треба було телефонувати до офісу Олександра Третьякова.

Там були три секретарки, гарною мовою розмовляли, надзвичайно ввічливо. Напевне, були добрі дівчата, я їх так ніколи і не побачив. Казали: "Так, Богдане Дмитровичу, ми запишемо, що ви маєте бажання поговорити. Пан Третьяков віддзвонить".

Чекаю три дні, чотири дні, не дзвонить. Ще раз пробую. Так само було три чи чотири рази. Потім бачу, ага, зрозумів. Там якийсь фільтр фільтрує, хто може до нього піти, а хто ні.

Тоді я зрозумів, що більше не зможу давати поради. Навіть всім іншим. Якщо вже така ситуація хаотична була, я не міг щось корисного порадити. І я уже в середині січня 2005 року вирішив, що я не буду вже радником ані президента, ані прем'єр-міністра, ані голови Верховної Ради.

І приблизно тоді я вирішив, що буду пробувати щось робити. Дістав гроші, щоб займатися молодою генерацією, їм помогти. Щоб вони потім пішли в ту верхівку з надією, що вони будуть з іншою системою цінностей і з кращим розумінням світу (Богдан Гаврилишин має фонд, який допомагає активній українській молоді - Авт.).

- Як після 2004-го року ваші стосунки складалися з Юлією Тимошенко?

- Ну, знаєте, найгірше в цьому періоді було те, що замість того, щоб якось порозумітись і працювати разом (як вони працювали, коли Ющенко був прем'єром, а вона віце-прем'єром), у них була війна. Він не робив рішень, а знаєте, жонглював. А може краще з тим, а може з тим, а може навіть із Януковичем.

І згодом вийшло, коли вона стала прем'єр-міністром, то була абсолютна війна: як вона була за щось, він був тотально проти. І це був найгірший елемент того періоду. Це не було на користь України, це не було на користь Ющенка, це не було на користь Тимошенко.

- Коли, за вашим відчуттям, ваші поради були найпотрібніші?

- З Кравчуком було добре працювати. Бо в Кравчуку відгукнувся українець. Він волиняка, знаєте. Він дебатував з Рухом, хотів їх повертати до розуму, ніби, "нащо ви все це хочете робити". Але він у тому процесі зрозумів ситуацію. І це українство взяло верх над його партійністю, і він став таким українським патріархом.

Але він не розумівся на економічних питаннях, він цим не займався. Між нами в перший час були відносини дуже близькі. Знаєте, не товариські, а ділові. Але близькі.

1990-ті. Богдан Гаврилишин та Леонід Кравчук. Фото з особистого архіву

Він мене просив стати його радником, ще як був головою Верховної Ради. Навіть приїжджав до Женеви, до хати на вечерю до нас. Попросив мене, а я сказав "ні". А він каже: "Та чому? Не хочете бути радником члена Компартії України?" Кажу: "Так, це не особливо привабливо, але, з іншого боку, я не думаю, що це для вас дуже добре. Як ви будете це пояснювати на ЦК Компартії, що ви маєте українця-націоналіста в радниках?".

Так було приємно, коли після виборів 1 грудня 1991 року, коли була офіційна інавгурація президента у Верховній Раді, і зразу після цього Кравчук каже: "А тепер, Богдане Дмитровичу, ви готові бути моїм радником?". (сміється)

Кравчук мене не тільки слухав, але й довіряв мені. Щоправда, мені задовго забрало зрозуміти, що він справді майже нічого не знав про економіку. А в ті часи... Наша економіка вже почала з 1986-го року йти вниз. У Радянському Союзі вже була певна економічна криза, хоча її й приховували. Вони давали понад 25% свого бюджету на військові потреби. Американці віддавали 6% валового продукту, а Радянський Союз 25%. І не лишалося нічого, щоб утримувати цивільних.

Криза 1990-их. Як страйкували шахтарі Донбасу

У певний момент я мусив написати для Кравчука на одній сторінці фундаментальні правила економіки. Не обов'язково все має бути в приватній власності. Бо є деякі сектори, які краще зберегти в державній власності.

Він це прочитав і каже: "Беріть на себе відповідальність за економічний розвиток України. Віце-прем'єр Роман Шпек (студент Міжнародного інституту менеджменту, між іншим) для вас буде зв'язківцем з урядом. Ви йому пропонуйте дії певні, і тоді Кабінет Міністрів має їх реалізувати". Це була також така надто ідеалістична, надто ілюзорна пропозиція. Бо я не думав, що речі можуть так працювати.

Яскравий приклад. У Будинку з химерами сиділи троє хлопців, чоловіків. Мали одну помічницю. Вони готували випуск державних облігацій на 10 мільярдів доларів. І Кравчук мені каже: "Там хлопці готують, ідіть подивіться, чи в порядку те, що вони роблять".

Я кажу: якщо таку річ роблять у багатих країнах, над цим працює ціла група юристів. Створюють певний консорціум банків, бо один банк не викупить цих облігацій. Я питаю: "А яка є гарантія на ці облігації? Що за цим стоїть?" - "Ну, що гарантія, то Україна", - "Себто, ціла Україна?" - "Так, Україна". Я кажу: "А ви собі уявляєте, хто то міг би ці облігації купити?".

Існували тоді вже досить багаті мафіозні структури. Наприклад, в Італії. У той час навіть Росія могла дозволити собі це купити. А потім, наприклад, Україна не зможе виплатити по облігаціях. І що, вони отримують Україну?

 1990-ті. Праворуч від Кравчука хтось дуже схожий на нинішнього міністра юстиції - а тоді рухівця - Олександра Лавриновича. Фото з особистого архіву Богдана Гаврилишина

Я ще тоді пішов до них і кажу: "Слухайте, будьмо серйозні. Я запросив з Америки одного українця, який працював там в банку і відповідав за американські облігації на 3 мільярди доларів в Європі". Я його намовив, щоб він приїхав до України. Він прийшов до них і сказав гостріше, що вони роблять повну дурню.

Я пішов назад до Кравчука і кажу: "Ну, ці хлопці роблять якісь ідіотичні речі. Не ідіотичні, а, власне, кримінальні". Але вони почали випускати. На щастя, наш посол в Англії перехопив кілька з тих облігацій, кожна мала 50 тисяч доларів.

Економіка 1990-их: талони на їжу, горілку та СМС (ФОТО)

Пам'ятаю, я був у горах на міжнародній конференції у Швейцарії. І мені хтось доніс, що завтра Леонід Данилович Кучма робить пропозицію Верховній Раді видати ці облігації. Я десь ввечері вже додзвонився до дачі Кравчука.

Кажу йому: "Слухайте, ви не йдіть з тим до Верховної Ради, бо там є кілька людей, які зрозуміли, що це абсолютний абсурд". На щастя, Верховна Рада заблокувала це, не погодилась.

- Що Ви думаєте про нинішнього прем'єр-міністра Миколу Азарова? Чи ефективний він економіст?

- Він розуміє, я думаю, багато про економіку. Крім цього, він має Сергія Тігіпка. Хоча, Тігіпко більше зосереджений на фінансових питаннях. Але ефективність оцінюється не тільки тим, щоб мати розуміння, але й реалізацією бачення. Їм легко тепер: з усім, що вони пропонують, Верховна Рада погоджується, і відповідні закони ухвалюють.

Я не мав багато контактів з Азаровим. Як він іще був головою Податкової адміністрації, я пішов до нього і сказав, що Міжнародний інститут менеджменту не є прибутковою організацією, це заклад освіти для менеджерів з практикою і досвідом, звільніть нас від сплати податків. Він підписав листа.

З Сергієм Тігіпком. Фото з особистого архіву Богдана Гаврилишина

Я його зустрічав у Швейцарії. Вони з Кравчуком, як це не дивно, створили таку маленьку організацію, такий фонд "Україна-Коґніта". Про Україну говорили "терра-інкоґніта", а вони надрукували одну книжку, проте далі не могли нічого особливо робити, це було недовготривало.

Він добре розуміє економіку, з одним обмеженням. І це одна з трагедій.

Річ у тім, що ці люди, на самій верхівці, жоден із них не знає англійської мови. Це унеможливлює встановлення ближчих стосунків з людьми на їхньому рівні, з прем'єрами чи з президентами за кордоном. Бо через перекладача це не так легко.

"Я іду, щоб повернутися". Олег Рибачук про відставку прем'єра Ющенка весною 2001-го

А ще до того, уявіть, перекладачем Кучми був один професор університету, не буду називати його прізвище. Він був професором англійської мови. Але це не була його мова. Він міг її вчити, проте він не думав англійською. Це величезна різниця. І робив такі помилки! Знаєте, часом в англійській мові одне слово може передавати протилежне значення.

Коли це було публічно - я не міг це поправляти. Але якщо ми мали зустрічі з деякими дуже важливими людьми за кордоном - я, звичайно на них був, хоча не був формальним радником Кучми - тоді я його поправляв. Хоч як було не соромно, я його поправляв. Зробили його послом після цього...

Скільки ми мали прем'єр-міністрів дотепер? 12, 13? І тільки один з них знав англійську мову - Марчук. Бо був добрий вишкіл для таких людей, які були в КДБ.

- Чи знайомі Ви з нинішнім президентом Віктором Януковичем?

- Я з Януковичем спілкувався в дуже цікавий спосіб. Він став прем'єр-міністром і поїхав до Давосу (2003 рік - ІП). Там йому мали влаштувати снідання в суботу в 7:30 ранку з групою великих бізнесменів, потенційних інвесторів, щоб він їх переконав інвестувати в Україну.

Я не поїхав до Давосу. До мене телефонують і посол українській, і з Міністерства закордонних справ, кажуть: "Допоможіть, побоюємося, що те, що люди знають там за кордоном про Януковича, про його юні дні та про пригоди, може бути так, що ніхто не піде на те снідання".

Ну, добре, щоб не було соромно і шкідливо для України, я вислав низку електронних листів до Японії, Індії, Америки, Франції, Німеччини. Багато з них були мої, не скажу "студенти", але вони були на тих програмах - скажімо, для президентів, чи то голів наглядових рад. Ну, і з'явились там 12 чи 14 цих дуже крупних бізнесменів.

 1990-ті. З Іваном Плющем. Фото з особистого архіву Богдана Гаврилишина

О 9-ій ранку тієї суботи телефонує до мене Янукович, до моєї квартири в Женеві, і каже: "Богдане Дмитровичу, я тепер розумію, які то ваші колишні студенти, і вам дуже дякую. Але є одна проблема". Я запитую в нього, що за проблема. Він каже: "Я вас знаю, а ви мене не знаєте". Я кажу: "Я дещо чув про вас".

А він оминув це і каже: "Я вас знаю, бо ви в 1993 році провели такий форум від Світового економічного форуму для України. Нас було 70 людей, і я там був. Дуже цікавого навчився, дуже багато контактів гарних нав'язав. Але ви були один на сцені, а нас було 70, то як ви могли нас усіх знати?" І розказав мені анекдот. "Один каже: "Я знаю такого-то!" - "Ух ти!". Інший каже: "А я знаю такого!" - "Вау!" - Третій каже: "А я знаю Брежнєва! Але проблема в тому, що він мене не знає".

Янукович каже: "Я в такій ситуації щодо вас. Я завтра повертаюсь з Цюріха літаком до Києва. Чи ви готові поїхати зі мною? Тоді будемо мати 2,5 години сам на сам, я би хотів вас спитати багато питань, порадитись". Я якраз мав квиток через Цюріх, бо якби це так випадково, не поїхав би. То добре. Дві з половиною години ми говорили, він ставив і справді багато питань.

Чому я про це говорю? Бо він знав, що мало знає, і готовий був у той час повчитися.

Другий приклад, може трохи яскравіший. Він хотів поїхати до Брюсселя. Там мав бути саміт. І він хотів мати приватну зустріч з головою Єврокомісії Романо Проді. А ми з ним давні колеги, ми з ним на "ти".

Проді телефонує до мене, каже: "Ваш новий прем'єр-міністр хоче мати приватну зустріч. Але те, що я почув про нього, я не хочу зустрічатися з ним". Я кажу Романо Проді: "Слухай, це є прем'єр-міністр України, голова держави, ти повинен з ним зустрітися. Але якщо це полегшить, я приїду з ним". Добре.

"Долой своеволие и безнаказанность чинуш!" Передвиборча листівка Януковича 1990 року

Тоді саме вийшов документ про політику добросусідства від Європейського Союзу. Наші дипломати одразу сказали, що ми того не хочемо, ми хочемо лише членства. Мені передали тоді той документ, я прочитав, 48 сторінок. Було багато елементів, які можна було використати, навіть з точки зору фінансування від Європейського Союзу.

Я зателефонував тоді до Януковича, кажу, слухайте, дуже важливо, щоб ви про це знали. Бо навіть у приватній розмові буде вестися мова про це. Добре, каже, прийдіть у п'ятницю, о 15 годині. І понад годину я йому читав, як школяреві, підкреслював, що позитивно, а що ні. І наостанок сказав: "Я поїду з вами і буду на цій розмові з вами, але в певний момент я переберу розмову. У мене дуже добрі взаємини з Романо Проді".

І уявіть собі, так і сталося! Він починає, по кількох реченнях я перебрав цю дискусію, то було 40 хвилин. З Ющенком чи з кимось іншим це було би не можливо. Там делегація їде, і говорить чи то президент, чи то прем'єр-міністр, і ніхто інший навіть і звуку не дасть.

Фото Сергія Корнієнка

Тобто людина розуміє, що замало знає. І бодай від когось, від кого йому не соромно, він готовий був учитися. І це був його один позитив. І другий позитив був у тому, що він, як був губернатором Донецької області, не дозволяв жодних російських інвестицій. Він хотів там бути господарем. Про це, може, багато людей не знає.

У Кабінеті міністрів рішили, не питаючи мене, чи я готовий, призначити радником Януковича. Так що я був радником Януковича кілька місяців.

Він не продовжив учитися в той спосіб, бо дістав розпорядження одного дня позбутися того Гаврилишина. Це, напевне, запропонував йому хтось з оточення. Кілька місяців потому я погодився піти на зустріч з ним десь поза містом, щоб він міг перепросити за те, що Кабінет міністрів зробив рішення, що Богдан Гаврилишин вже не є радником прем'єр-міністра.

Спілкувалися: Анна БАБІНЕЦЬ (ТВi), Олександр АКИМЕНКО ("Платформа")

Теми: економіка, історія України, XX сторіччя, XXI сторіччя, політика, Янукович, Ющенко, Тимошенко, Кравчук, Помаранчева революція

поддержка

Юлія Тимошенко та партія "Батьківщина" закликає українців прийти на мирний мітинг під стіни Печерського райсуду, де в суботу продовжиться судилище над лідером опозиції.

Мітинг починається о 9.30 в суботу, 25 червня, за адресою Хрещатик, 42а.

Лідер партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко висловлює щиру подяку тим людям, які взяли участь у мирній акції протесту сьогодні, 24 червня.

"Сьогодні стало очевидним: влада боїться людей! Приходьте під стіни судилища, щоб захистити Юлію Тимошенко та своє вільне і демократичне майбутнє", - закликають партійці.

Читати повністю

 



Рейтинг блогов
Хочу такой же!