Лютий - найдепресивніший період року. Чому?! Тому що це найменш активний період в плані подорожей і вилазок. Тому що до цього часу зима набридає і хочеться нового антуражу. Тому що після місяця-півтора в новому році зрозуміло, що в житті навряд чи щось зміниться (у позитивному аспекті). Та й День народження наближається. А це чергове нагадування про вік і швидкоплинність часу. Хоча, я б може і не згадував про депресивний сезон, якби не з'явились нові приводи для засмучення.

Перше - це спонукання до відмови від давнього хоббі - фотографування автобусного транспорту. Неодмінним атрибутом такого захоплення є фотографування рухомого складу, тобто, автобусів і маршруток, і викладання їх на тематичні галереї. Але все частіше стикався з подвійними стандартами і зі збільшенням вимог. Останнім часом стали переоцінювати опубліковані матеріали. Просто дратує, коли завантажиш, наприклад, 10 нових знімків - а 4 старих видалять. Ну що ж, якщо сайту не потрібні фотки, то чому мені напружуватись?

Друга причина - дійшли чутки про заплановану зміну роботи співробітниці, яка курує мою працю з офісу. Так що фріланс накривається. Скоро буде майже рік, як працюю на віддаленці. Можливо, моя праця залишатиметься потрібною, але треба буде знову заводити контакти. А ще як отримувати зарплату? Не факт, що новий співробітник/співробітниця буде з мого міста. Хоча, якщо подумати, для отримання зарплати можна і їздити в офіс. Це додатковий клопіт, але зайвий привід навідатися до Києва.
А якщо в моїх послугах новий представник фірми не буде зацікавлений, доведеться шукати новий підробіток. Про роботу мови не йде( Та й паралельно працювати і шукати роботу незручно: ні на те, ні на інше не вистачить уваги.

От такі справи. Можливо, занадто відверто? Та, як кажуть, вибалакатися ні перед ким.

Ну а щоб не скиглити, ввечері буле другий півфінал вибору учасника на "Євробаченні".

Способности ума безграничны, а его проявления неисчерпаемы. Видеть формы своими глазами, слышать звуки своими ушами, слышать запахи своим носом, ощущать вкус своим языком, каждое движение или состояние, это все твой ум. В каждое мгновение, куда не достигает речь, это твой ум.

Наша природа это ум. А ум это наша природа. Эта природа такая же как и ум всех будд. Будды прошлого и будущего только лишь передают этот ум. Вне этого ума нигде нет будд. Но заблуждающиеся люди не понимают, что их собственный ум это будда. Они продолжают искать снаружи. Они никогда не прекращают призывать или поклоняться буддам и спрашивают: Где же будда? Не потворствуй таким иллюзиям. Лишь постигай свой ум. За пределами своего ума нет других будд. Сутры говорят: «Все что обладает формой есть иллюзия.» Они так же говорят: «Где бы ты ни был, там будда.» Твой ум есть будда. Не используй будду для поклонения будде.

Бодхидхарма 

Вчені довели, що думки можна передавати на велику відстань від однієї людини до іншої. Для цього людині достатньо сконцентруватися на певному об'єкті і направити отриманий образ іншого за допомогою сили думки. Таким чином, при великому бажанні і хорошою концентрацією на отримання результату, можливо передати свої думки іншій людині на величезну відстань.[ Читати далі ]

              давньоримський філософ

Природа обшукує нас і біля входу, і біля виходу. Голими прийшли, голими йдемо. І неможливо забрати звідси більше, ніж приніс

Мерилом успіху є зовсім не факт присутності у вас важкої проблеми, з якою доводиться мати справу , а питання, чи це  не та сама проблема, що вже стояла перед вами в минулому році.