Продовження розповіді про карантин. Хоч і нудно, та знайшов чим себе зайняти. Точніше, не сам знайшов, а підказали. Довелося підключити нову клавіатуру, бо на старій літери геть стерлися. Заодно витер пилюку позаду компа.

Вийшов на вулицю. Не просто так, а у справах — попросили збігати в аптеку. Народу надворі дохріна. Всі без масок (крім мене). Ходять групами. Мабуть сподіваються, що епідемія їх не зачепить.

В аптеці вікно каси заклеювали скотчем) Напевно тому, що фармацевти були без масок.

Враження від прогулянки незвичні. Чим довше сидиш вдома, тим важче серед людей.

Толку від того карантину?

Батькові пофіг на епідемію. Сам напрошується ходити по магазинам (навіть тод, коли нічого купляти не треба). Ще й мотається весь день. Ще й руки не любить мити. Відмовки, мовляв, у нашому місці ще нема хворих. Ну так а звідки він знає, що нема?! Он, місцева дитяча лікарня — опорний пункт для хворих дітей з підозрою на коронавірус.

Як так можна?! Мабуть доведеться зачиняти двері в кімнати, а його ізольовувати.

Сиджу дома. Надіслали SMS-розсилку: не виходити на вулицю без нагальної потреби. Та й закордонні селебріті теж на самоізоляції. Правда, батько бігає про магазинам. Але він міцний. Аби лише до хати не приніс бацилу.

На вулицях на початку карантину народу повно.Телеграфують, що в Києві людей поменшало. У нас це непомітно.

Працюю. Хоча працювати ніхт не хочеться, бо немає подорожей і вилазок. І як назло, погода шикарна. Ну нічого, нагуляємо апетит.

Кіт десь загуляв. Вже три дні немає. Загуляв, чи що? Останнім часом він став далеко відходити від дому.

Цікаво, що буде з економікою? Турбізнес, пасажирські перевезення, заклади харчування недоотримають прибутки. Єдині, кому добре — аптеки. Ось вони на епідемії зароблять гроші.

Був період у блогерстві, коли публікував фотозвіти майже через день. Потім зрозумів, що це відбирає багато часу і що знайти цікаву тему з кожним роком стає все важче — і збавив темп. Проте все одно переживав, якщо не вдавалось опублікувати або не було про шо постити. А зараз якось стало пофігістично. По-перше, опубліковано багато звітів. Можна почивати на лаврах. По-друге, блоги менше читають і коментують. Навіть Livejournal. Тут, завичайно, все добре, але замітки — це не фотозвіти: сказати майже завжди є що, а от показати. Ну і по-третє, нова пандемія. Тим паче, сам у групі ризику. Так що доводиться робити вимушену паузу.

Щось знову незрозуміло коїться компом. По-перше, кудись зникли 11 ГБ з системного диску. Може через те, що наярював відеоредактор (забув, що він в обмеженій версії і не записує всі формати). По-друге, чогось став цокотіти системник. Ну, знаєте, як цокотять годинники? Приблизно так. Виявив, що це вібрує корпус.Метал все-таки тонкий. Тільки чому раніше він не цокотів? Може, вентилятор гірше працює, чи розбовталося кріплення?

Вібрації легко погасити, якщо покласти щось важке на корпус системника. Але не впевнений, що це безпечно.

Хтось з таким стикався? Мене цей цокіт реально нервує!

Як співали в одній естрадній пісні: "День народження — це свято! День народження для всіх".

Несподіванкою став приїзд брата (якраз мені чогось наснився). Хоча він завітав ненадовго. Батя на роботі. Тому святкував удвох з мамою. Звісно, що без алкоголю (не пити ж самому?).

Проте продегустував незвичний напій, який порадила подружка — з соснової хвої на мінеральній воді "Моршинській". І без цукру (от дожився, щоб замість алкоголю таке пити! ).

Мамі не сподобалось. Мені лише аромат здався неїстівним. Наче шампунь або лосьон для полоскання зубів. Але на смак як несолодкий компот. Пити можна.

Останнім часом з'являється все більше зелених парканів з профнастилу. Виявив, що вже й останній шматок поля між Києвом і Вишневим (на перехресті вулиць Святошинська і Київська) загородили. Мабуть будуть щось будувати. І я навіть здогадуюсь що. Ні, не парк, як того б хотіли місцеві мешканці, а бетонні джунглі. Ех, а скільки разів я перемовлявся по телефону (щоб подалі від шуму з доріг)! А скільки там було відлито! Тепер вже й посцяти ніде буде.

А ще річку Нивка засипали.

В усьому цьому мене дивують декілька речей: 1. Чому стали більше будувати за останні декілька років? Покращення добробуту? Міграція населення до столиці? 2. Що будуть робити мешканці новобудов, якщо будуть стояти в багатокілометрових заторах?

Тиждень тому писав про перший відбір на "Євробачення-2020". Вважав, що про другий відбір не буде думок. Але думки з'явились. Перше — забагато афроукраїнців. Ні, я не расист. Але ж ми ж не Франція з їхніми мігрантами?! Друге: відомих виконавців не було. Всі — нові імена. Зараз, поки оголошують учасників спробую написати своїх фаворитів, які все ж таки були: FO SHO і Хайят. Цікаво, хто переможе у цьому відборі (допишу завтра)?

Жарти Притули цього разу були не дуже дотепними. Виступи виконавців нічим не запам'ятались. Одним словом: невиразно. Але буду продовжувати слідкувати за фінальним відбором.

P.S.: Сповіщення за голосування прийшло!

Бляха-муха! Й так розчарований невдалою вилазкою, так ще й навалили складної роботи — не просто додати опис і понад два десятки характеристик (вручну, двома мовами!!!), а й нагуглити інформацію і додати товар на сайт! Ще й товари, як назло, складні — з купою функцій. Причому моделі одного сімейства відрізняються не лише набором функцій, а й діапазонами вимірювань. А-а-а!!! Як же я заколебався! За день зробив 5 позицій. Сцуко! Це заробив 35 гривень. А провозився майже весь день. Ну, правда, довелося виходити в магаз. Але все одно — майже день роботи.

Правда, подивився сайт по підробітку для фрілансерів: там беруться за подібну роботу навіть за менші гроші.   Не знаю, можливо вони швидше роблять роботу? Хоча, навряд чи. Проте тепер, коли мені будуть казати, що моя робота не дуже прибуткова за співвідношенням зусилля/заробіток, то знаю що відповісти. Шкода, що в цьому контексті буде важко поскаржитись начальству. Однак відчуваю, що не витримаю, і "порадую" тим, що на швидке виконання завдання в офісі можуть не розраховувати.