Не читайте. Я вже не читаю.
Пощо тих затруєних вітрил?
Грей – по бардаках.Асоль бухає.
Алий шовк пішов на прапори.

Вірність вже нічого не вартує.
Ніжність – крам без попиту, на жаль.
Ці казки – вони таки отруйні.
Краще-бо вже зашморг чи кинджал.

Тільки… Боса і простоволоса,
У хмільному чорному чаду –
Чому я на березі ще й досі
І ніяк додому не піду?..

Поясніть, якщо хлопець, який мені подобається просить, щоб я дивилася за дівчиною, яка йому подобається поки він поїде зі своєю дівчиною у відпустку, що мені робити? Мені шо два тижні посміхатись цій кралі та розповідати їй, який він класний? За що він так зі мною? Бо він знає, що мені подобається. Як після такої смс: "сделай так, чтобы она меня не забыла. ты можешь, я знаю" можна спокійно думати, чи працювати. Намагаюсь заспокоїтися.. Мабуть завтра все буде простіше, та я не буду паритись цим питанням. Мабуть.. 

Іноді, спілкуючись з хлопцем, який мені подобається, я ловлю себе на думці, що він ще така дитина. Тому в мене деколи з'являється материнська турбота до нього. Але сьогодні я дивилась на нього, слухала його та зрозуміла, може він і дитина, але він чоловік. Дуже привабливий. І те що він іноді робить дитячі вчинки не повинно робити з мене його матір.

Сьогодні мої карти таро мені на питання чого я хочу дали відповідь:

Буває, що насниться якась мура, але в ранці перше, що ти згадуєш - це одне єдине обличчя, яке побачив ще напочатку сну. І це людина з напівзабутого сну не виходить у тебе з голови цілий день. Тобі мариться, що ти її бачиш у всіх перехожих, або чекаєш, що він зараз вийде тобі на зустріч з першого ж магазину. І таке відчуття, що щось має статись. Ось ось.. Та краще б я ту муру зі сну пам'ятала ніж лице цього хлопця, бо від того стає не так самотньо .... 

Хтось поночі зілля варить,
Хтось долі пита в світання.
У мене – буденні чари:
Банальне консервування.

Щось гарне – та й бути мусить
Для любчика у коханки…
Співаю собі, сміюся,
Закручую літо в банки.

І що ті знахарки? Я би
І так тебе зворожила:
Рум’янець на щічках яблук
І синя, мов ніч, ожина.

Ще сливи – червоним глянцем
І теплий пухнастий персик…
А щоби не розслаблявся –
Закрию гіркого перцю.

Ну точно, як я: із медом –
А гострий, що аж гарячий…
Так літо ворожить щедро,
Щоб спадку зимі настачить.

І сонце у високості
Сміється до всього світу…
А спробуй до мене в гості
Щовечора не ходити!

Кілька пензлів і пожовклий ватман.
Келих коньяку напівпорожній…
Я хотіла щастя малювати,
Хоча з мене той іще художник.

Кількома мазками – як інакше.
І не варто змішувати фарби.
В темних силуетах – душі наші
Міняться незнайденим ще скарбом.

Звісно що – без підпису і дати,
Наче лист, відправлений у завтра.
Нам іще до себе доростати,
Мій у снах загублений співавтор.

Нам іще торкатися світанків,
Щоб впізнати: він – ну от, нарешті.
А у вікнах – леготом – фіранки.
І цвіте за вікнами черешня.

І, такий досвідчено-невиннй,
Промінець побачить на світанні,
Як на полотні малюють тіні
Перший ранок нашого кохання.

[ Читать дальше ]

    Кожна жінка хоче, може, ні - повинна, хоч раз у житті почути: ти - моя, чуєш тільки - ти моя. Нехай мрії збуваються..

...я їхав в метро і вигадував що я їй приготую на сніданок, їй буде важко вгодити бо вона не може заставити себе снідати. але я твердо вирішив що обов'язково  приготую щось таке від чого вона не зможе відмовитись. я вирішив зайти в супермаркет, який знаходиться в 15 хвилинах ходьби від дома, і прикупити якісь заманушки. швиденько набравши персиків, круасанів, морської капусти та ще якихось не потрібних приколів я вирушив до дому, бо треба було встигнути все приготувати ще до того як моя кохана прокинеться і почне збиратись на роботу. широко крокуючи я помітив неподалік від дома новий квітковий магазинчик, який на диво(шоста ранку) був відкритий. я майже влетів в  приміщення квіткового раю, де серед не великої кількості вазонів ледве розійдуться дві людини, і одразу наткнувся на продавця - яким виявився молодий хлопець кавказької зовнішності. ми ледве знайшли спільну мову бо - він  розумів мою українську так саме, як я його ломану російську. на останні гроші я купив букет з невідомих мені квітів і на всіх порах помчав до дому попутно роздивляючись обличчя поодиноких прохожих, які ще не прокинулись - але вже почали впевнено рухатись хто-куди. тихенько зайшовши в квартиру я поставив квіти у вазу, яку подарував своїй кицюні колись давно(вже не пам'ятаю з якого приводу). розкидавши заманушки по холодильнику я одразу встав до плити. я наготував зовсім не багато, але сподівався що моя спляча красуня зацінить мої старання. і ось приготувавши не хитрий сніданок  і чекаючи на кухні я почув проникливий звук її будильника. коли вона вийшла на кухню і побачила мій ранковий сюрприз, в її очах проглядалося щире здивування та іскра якогось маленького щастя. я мовчки підійшов до неї, обійняв її струмку талію та ніжно поцілував в солодки губи. наш поцілунок не затягнувся на довго, бо я не відчув відповіді, і коли я відпустив її губи вона на якусь мить ніби поринула в мої очі, потім зробила крок назад, і запитала мене:"ти що - нанюханий???"