Смачної паски! Миру і добра!Якщо їхати по трасі “Київ-Дніпропетровськ”, то десь кілометрів за двісті є село, назву якого я навіть не пам’ятаю… Воно трохи збоку від траси. Двадцять дворів, магазин і закритий на замок клуб, от і вся інфраструктура…
В цьому селі живе старий самотній дід, якого, наскільки я зрозумів, односельці вважають слєгка “нє в сєбє”… Займається дід тим, що кожного дня виготовляє лелеку… Або з глини, або з дерева. Потім він їх фарбує в різні строкаті й яскраві кольори і виставляє у себе городі… Робить він їх наче б то на продажу, але це чисто “умозрітєльно”. Бо якісь туристи туди заїжджають вкрай рідко, а односельцям, як людям по-сільському прагматичним, ті лелеки сто лєт нахрен не потрібні …
Поряд на стовпі, коло діда, живуть і справжні лелеки. Вони якраз літали в небі і с удівлєнієм розглядали свої разноцвєтні копії, зроблені дідом. Тіпа, - а це ще шо за хрєнь така?...
То я в себе тоді питав, нащо дід щодня робить цих лелек, і відповіді щодо дідових мотивацій не находив…
А от недавно я пригадав, що колись їздив на Афон. Думаю, всі й так знають, але про всяк випадок уточню, що Афон – це гора в Греції і водночас автономна республіка православних монахів. На острові – 20 монастирів. Жінок не пускають. З тих міркувань, що це місце може належати лише одній жінці – Марії, Матері Божій… Кілька років тому Євросоюз в пориві боротьби за гендерну рівність, обіцяв дати якісь страшні і шалені гроші Афону для будівництва доріг (бо дороги там дійсно – абзац) в обмін на те, щоб допустили жінок. Але місцевий клір зійшовся, щось там пошушукався і сказав: ні!
Ну то таке… Поїхав я туди для того, щоб подивиться. Я, м’ягко говоря, не сильно набожний і ця поїздка мене цікавила скоріше в історико-культурному сенсі, а не в релігійному…
Спочатку я був в Руському Пантелейменовському монастирі. Там мене накормили вкусним і пітатєльним обідом, состоящим із ложки гречки, куска червоного буряка і кружки квасу… Після цього я ще раз переконався, що релігія – це “опіум для народа”…
Але вечеряв я вже в грецькому монастирі. І на вечерю давали смажену рибу барабульку, вино, хліб, мед, кавун і каву по-турецьки з якимись вкусними канхветами. То після цієї вечері подумалося, що не такий воно вже й опіум, якщо розібраться…
Але справа не в тому. В грецькому монастирі живе худий, старий і майже сліпий монах на ім’я Отець Георгій. Пояснюючи мені необхідність існування Афону він сказав таке: на цьому місці є двадцять монастирів. Більше ста молитв в день промовляється в цих церквах і кельях. У такий спосіб ми балансуємо добро на землі. Ми боремося зі злом і несправделивістю в світі своїми молитвами…
То тепер мені здається, що і той дід, з Черкаської області, який робить, на перший погляд, нікому не потрібних дерев’яних та глиняних лелек, також балансує якесь добро… Також якось по-своєму, бореться зі злом. Навіть коли про це ніхто не знає, включаючи і самого діда… Бо лелеки – це така штука, що вони сильні потрібні… І в небі, і на землі…
Не прикладай стільки зусиль, все найпрекрасніше стається неочікувано.
Можливо Бог хоче , щоб ми зустрічали не тих людей до того, як зустрінемо
ту єдину людину , щоб коли це станеться , ми були вдячні.
Я люблю тебе не за те , хто Ти , а за те , хто Я , коли Я з Тобою.
Габріель Гарсія Маркес
Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії.
( Леся Українка )
Після 19 серпня - Спаса , відлітають у вирій лелеки ....
Лелека символізує любов до рідної землі, тугу за Батьківщиною...
Лелека в Україні — птах священний, птах-символ...
Чуєш, брате мій,
Мерехтить в очах
Безконечний шлях,
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях.
Чути: кру-кру-кру,
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру,
Крилонька зітру,
Кру-кру-кру...
Ці поетичні рядки знаменитої пісні-реквієм належать
українському поету і прозаїку Богдану Лепкому ,який більшу частину свого життя провів на чужині, але у своїх творах передав щиру любов до рідної України, українського народу, неповторної краси природи .
Із лелеками пов’язано чимало легенд. Згідно з однією, білий птах із чорною міткою був колись чоловіком на ім’я Бузько. У ті часи намножилося чимало гадюк, вужів, ящірок, комах. Божа Матір просила Всевишнього, щоб очистив землю і воду. Бог зібрав усю погань у мішок і доручив Бузькові віднести його і кинути в безодню, не озираючись. Але Бузько розв’язав мішок , і нечисть розповзлася по землі.
За це Бог перетворив чоловіка на птаха. І наказав: поки не визбираєш усіх плазунів, сарану та інших комах – не бути йому людиною.
