Захід на посадку на ЗПС 13 в аеропорту «Кай Так» завдяки своїй складності і видовищності отримав всесвітню популярність. Зниження проводилося на точку за межами аеропорту в північно-східному напрямку над завантаженим портом і густонаселеними районами. На цьому етапі інструментальний захід на посадку здійснювався за допомогою модифікованої курсо-глісадної системи (з 1974 року).Доворот на посадковий курс здійснювався з наземного орієнтиру, суміщеному з середнім маркерним радіомаяком. У цей момент на відстані всього 3,7 кілометра від точки приземлення екіпаж повинен був виконати розворот на 47 °. Як правило вхід в правий розворот здійснювався на висоті близько 200 метрів, а вихід на передпосадкову пряму - на 40 метрах.І так непростий захід на посадку ускладнювався частим сильним і мінливим по напрямку вітром. Крім того, доворот на посадковий курс виконувався виключно візуально, що робило неможливим посадку в поганих метеоумовах.Захід на посадку на смугу 31 і зліт з смуги 13 не мав значущих відмінностей від стандартних умов. Вихід після зльоту з смуги 31 передбачав різкий розворот на 65 ° незабаром після зльоту.

До одного з самих небезпечних відноситься гірський аеропорт, розташований в щілині скелі біля містечка Лукла. Злітна смуга знаходиться між горою і обривом. Він побудований на висоті 2860 метрів над рівнем моря в Непалі і з усіх боків оточений горами, тому, щоб безпечно приземлитися, літаку потрібно різко спікірувати вниз, щоб не зачепити гори.Піти на друге коло у пілота немає можливості, тому посадка передбачає тільки одну спробу. А саму злітно-посадкову смугу називають «горбатою» через те, що вона піднята дугою.Зрозуміло ,усілякі "несподіванки" вроді несправного двигуна на старті тут неможливі - смуги безпеки я не помітив жодної.Рейси з цього аеропорту здійснюються тільки в денний час, тому що хоч пілоти спеціально навчені і підготовлені, але літати вночі тут дуже небезпечно.Навідь від відео зльоту і посадки тут іде мороз по шкірі.

У кого слабкі нерви, то краще не літати на літаках в аеропорт Каталіна, розташований в Каліфорнії.  Це дійсно небезпечний аеропорт. Друга назва його - «аеропорт у небі». Через підйом в центральній частині зльотно-посадкової смуги пілоти навіть не бачать кінця доріжки. При заході на посадку присутня зона турбулентності і низхідні потоки повітря. Також злітна смуга знаходиться не в найкращому стані внаслідок постійних проливних дощів. Літакова доріжка вся в ямках і тріщинах, що додає ще більшу незручність. «Аеропорт в небі» - це звучить одночасно романтично і небезпечно.

Цей аеропорт не тільки цивільного призначення, але і служить для військових. Злітно-посадкова смуга дуже коротка. Навколо самого аеропорту знаходяться лише гори, тому при посадці літака пілотам буквально доводиться протискуватися між гірських схилів. Так само майже в останній момент необхідно розвернути літак на 45 градусів, що може зробити тільки дуже досвідчений пілот. Цим і небезпечний гірський аеропорт Тонконтін.Ось відео посадки літака в аеропорту Тонконтін.

Цей гірський аеропорт знаходиться на висоті 1546 метрів над рівнем моря, тому і відноситься до найнебезпечніших аеропортів в світі. Через постійну непогоду там стоять густі тумани, а в сезон проливних дощів дуже важко здійснювати посадки, так як аеропорт розташований на вершині великої гори.

Злітно-посадкова смуга цього аеропорту є однією з найкоротших у світі. Її довжина всього лише 396,24 метра. З одного боку літакової доріжки розташовуються гори, а в самому початку і кінці - обрив над морем, що і робить аеропорт дуже небезпечним. Пілоти, щоб здійснювати посадки та злети на такій смузі - повинні володіти великим професіоналізмом!

Аеропорт Паро в Бутані

Аеропорт Паро розташовується на березі річки Паро серед гірської долини на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря.Посадка тут схожа на слалом що добре видно на відео. недарма тільки 8 пілотів мають сертифікати на посадку літаків тут.Посадка в нічний час у Паро заборонена.

Аеропорт Аспен-Піткін (Колорадо, США)

Через розташування аеропорту в горах пілоти повинні йти на посадку під дуже крутим кутом спуску. Внаслідок цього в салоні дуже різко починає змінюватися тиск, що погано впливає на самопочуття пасажирів. А трапляється й те, що пошкоджується ніс самого літака. Однак всі зусилля додаються для того, щоб зробити аеропорт менш небезпечним, тому постійно проводяться реконструкції.

Усі вже напевно звикли що аеропорт - зона суворого контролю,порядку і відповідальності. Але напевно і тут бувають вийнятки.В житті взагалі часто серйозне і кумедне ходить разом.Ось на ваш розгляд декілька, я би сказав,курйозних аеропортів.

Створення цього незвичайного аеродрому безпосередньо пов'язано з недавньою історією. А починалася вона так: ще за часів Другої Світової війни на одній частині острова Сен-Мартен був побудований голландський аеропорт, тому що південна частина належала Голландії, а північна частина була в правлінні Франції. У наш же час цей аеропорт носить горду назву міжнародного аеропорту принцеси Джуліани і є самим перевантаженим аеропортом Карибського моря. Просто біля незвичайного аеропорту розташований курорт, і коли літаки заходять на посадку, а виходить це з боку моря, то вони пролітають над пляжем курорту і головами сотень туристів, приземляються на злітно-посадкову смугу. Вона розпочинається за невеликим парканом після пляжу.

Така картина є абсолютною нормою для цього аеропорту.На острів постійно збирається багато любителів таких видовищ і відчуттів. Ну і як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути, тому пропоную ще подивитися відеоролик:

В основному диво-аеропорти будують не для того, щоб їм милувалися люди або просто по «приколу», а тому, що інфраструктура міст дуже завантажена, щоб хоч якось її розвантажити, архітекторам доводиться придумувати різні варіанти, щоб поєднати несумісне. До одного з таких випадків і відноситься споруда незвичайного аеропорту Гібралтару.Так вже вийшло що його злітно-посадкова смуга перетинає жваву автомобільну магістраль. Десятки людей в машинах стоять у пробці, щоб пропустити літак який злітає . Дуже дивно і цікаво, чи не так?!

А Ви можете собі уявити  людину, яка боїться літати в літаках, та ще й опинитися саме на літаку, що летить в аеропорт острова Мадейра? Справа в тім, що весь португальський острів має гористий рельєф. І тільки маленьку смужку суші вдалося випрямити і трохи витягнути, простяґнувши прямо над морем і зміцнивши на 180 колонах. А тепер повернемося до того пасажира, який дивиться в ілюмінатор і бачить як вони летять прямо на гори, а потім різко повертають направо і починають сідати на злітно-посадочну смугу. Дуже захоплююче!

Можливо це єдиний  аеропорт у світі, де літакам періодично доводиться зупинятися і чекати поїзда, щоб пройти. Злітно-посадкову смугу регіонального аеропорту перетинає залізнична колія, яка обслуговує вантажні і пасажирські лінії. Здавалося б, два несумісних види транспорту «уживаються» на одній смузі. Куди ще дійде прогрес через десятки років, якщо вже тепер можна з ілюмінатора помахати пасажирам у поїзді. Напевно літати будуть не літаки, а поїзди

Це один з найбільших аеропортів у світі - шосте місце по жвавості, а в Європі він займає друге місце - основний повітряний вузол. Біля самого аеропорту знаходиться готельний комплекс. Там надаються різні послуги: від няньок до доглядальниць, цілодобове обслуговування номерів. А якщо захочеться грунтовно розслабитися, то для цього існують теніс і фітнес-центр. Що говорити, готель Парижа, як може бути там по-іншому. Все з шиком і блиском!

Створюється враження, що острів Хулуле, на якому побудований цей аеропорт, спеціально для нього і створений. Так можна сказати, якщо подивитися зверху і побачити його подовгасту форму, яка ідеально підходить злітно-посадкової смуги. Аеропорт Мале - це єдиний аеропорт на Мальдівах. Тому всі туристи і мандрівники можуть побачити його невимовну красу.Злітно-посадкова смуга розпочинається прямо біля води. Дуже красиво і оригінально!

Коли ми чуємо назву Куршевель, всі чомусь одразу представляють в голові гірськолижний курорт, але ні в кого це слово не асоціюється з незвичайним аеропортом Куршавель, який є одним з найнебезпечніших аеропортів в світі для приватних літаків. Все це тому, що садити літак або злітати доводиться на схилі, кут нахилу якого 18,5 градусів. Дуже екстремально, але так само цікаво. Пілоти повинні володіти бездоганними навичками і великим досвідом, і все буде в порядку.