Завтра зранку, як сонце зійде знову,Я піду, де вона мене чекає.Пройду я гори і діброви -Життя без неї серце мені крає.Я йтиму на самоті з думками по тобі,Не чутиму пташок, не стрічу я людей.Самотній, непомітний, зігнутий в мольбіІ стане ніччю для мене ясний день .Я не побачу золото смерканняЙ вітрил легких , що плинуть вдаль. Прийду, встелю на похованняФіалки, верес й мій безмежний жаль.(Вірш присвячений Леопольдіні, дочці Віктора Гюго,загиблої під час своєї весільної подорожі вітрильником...
Читати далі...