хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «вірш»

Самотня?

Самотня серед людей... Чи ти відчувала себе такою? Самотня серед людей За що заслужила такого горя? За те, що кохала не тих? За те, що вірила марно? На вулиці сонце пече, а в серці навіки хмарно Запитуєш ти себе : Коли це безглуздя скінчиться? Бо ж щастя десь поруч йде Лишень треба з ним зустріться! ...На вулиці падає капає дощ, А серце скувало снігами. Кипить у каструлі борщ І хтось тебе кличе ''Мамо!'' Ти дивишся в рідні очі Та й думаєш "Жити- прекрасно! Хоч...

Читати далі...

тепло у душі...

-->>>>>>>-------------<<<<<<<--Затишок, спокій, тепло у душі,То щастя і, певно найбільше...Із ними щезають хвилини тяжкі,Минають і дні всі найгірші-------Дарує тепло те - священна любов,Кохання із вічності злите...Знаходячи вперше, шукаємо знов,Щоб серце вогнем цим зігріти...-------І прогнемо випити чашу до дна,І злитись назавжди тілами...У час той бесмертний нектар на устахЗбираємо разом губами...-------Зливаємось в ціле, єдине, одно...О жінко - ти...

Читати далі...

******(із циклі вірші)

[Приєднана картинка] Загострена мов бритва сталь Десь зблисне поряд Безмежний доблесті кришталь Притягне погляд Спину прикриєм мов стіна З тобой в бій ринем Честь мушкетерів ще жива То й не загинем 19.10.2008 Любава

вірші

Коли ніч синім обрусом стіл твій застелить стиха, І нікого не буде поруч і взагалі, Не кричи, не зови, не шепчи, і, мабуть, не дихай, І ногами двома водночас не торкай землі. То є знак – синій обрус на темне посохле древо. Захитаються тіні на мертво-блідій стіні. В спорожнілому місті ожиють камінні леви, Щоб побачити бога в прочиненому вікні.

Сон наяву

Тиша.Ніч. У вікнах зорі Сон чи ні? Думки прозорі За дверима котик ходить Сум чомусь в думки наводить Мрії линуть в космос чорний Вітерець пробіг проворний Всі бажання про одне *Ну коли ж ця ніч мине? І коли вже я побачу миле личко і віддячу За кохання, ніжність, ласку Я створю для тебе казку* Ранок. Гомін. Спить лиш киця Любой поруч. Чи то сниться? Настрій гарний і життя чудове Коли мрії реальні- то й світ кольоровий!

крізь осінні дощі... сонечко, пташечка

_-_-_---_-_-_---_------_---_-_-_---_-_-_Що ж ти сонечко та і задумалось?Може зранечку ще ти не виспалось?В сірі хмароньки чомусь закуталось,А проміннячко вчора ще сипалось...-------Розкажи мені, що на душі в тебе,Може суму в очах та й поменшає.Хоч на трішечки просто поглянь з небесБо ж від погляду твого аж лешає.------Не сумуй, не журись моя пташечко,Не розгублюй сльозинки літаючи.Прилети, заспівай мені нишечком,Розвеселимось разом, співаючи...-------Пригорну твої ніжні ті крилечка,Посміхнемось ...

Читати далі...

Без назви

Не знущайся з мене, благаю Ти і так вже багато зробив Замість того, щоб сказати *кохаю* Мені серце навіки розбив Почуваєш себе спокійно, тобі байдуже Ну авжеж! Я тепер від тебе вільна І ЩАСЛИВА БУДУ ТЕЖ!!!

чекання Івана... майже байка... ___не про всіх

_                 ---                _Проходять дні, минають ночі.Терпить Іван, і жде Іван...Коли вже з нього врешті вийдеТой справжній український пан.Та скільки б часу не миналоІ скільки б зим не перейшло,Щось не стає з Івана пана...Один бур`ян, ну, як на зло!Там, у сусідів, квітнуть вишніІ зеленіють пшениці...То нашому Івану лишнє,Чекає він у самоті...Бо обіцяли ж ті міністри:"Ще потерпіть хоч трохи часуМи проведем реформи хитріЙ саме прийде до вас багатство!"То що ж, він так чекає ...

Читати далі...

сила і слабкість... літератори математикам)

_-_-_-_-_-_-_------------_-_-_-_-_-_-_Як не крути, а два на два - чотири,І два плюс три, і три плюс два, то п`ять.Теорія проста тут має силу...Аби лиш вмів ти рахувать!А от комп`ютер - взагалі як геній...Усяку всячину робити може!..Та має він велику слабкістьБо не живий - не робить помилок,Не знає він підтексту скритих слів,Не розуміє значення лапок...В тім тільки люди знають толк!.. 

польова квітка...

_    -    _    -    _    -    _Вона зросла, вона розквітла...І сонце, й вітер пестили її..." Яка краса є на Землі!" Хтось скаже зрідка,Помітивши її крізь будні дні.Та все ж, як не зросте вона високо,Як не розпустить ніжні пелюстки...На все те із землі бере всі сокиЙ сама невдовзі вернеться туди...