З МЕЧЕМ ХТО ПРИЙДЕ - ВІД МЕЧА Й ПОМРЕ !… Кому Україна жити не дає? Хто, сильно так не любить Україну? Хто скаженіє,що вона цвіте? Що з неї лине пісня солов’їна?… В полях сховалось сонце золоте. В садах росте червоная калина. Із лугу косарі усміхнені ідуть. На заході квітує полонина… І вільні люди щасливо живуть Кому, мозолить очі Україна? Кому, краса її так жити не дає? Хто, ніж встромляє цій красуні в спину? Коли вона хліб з сіллю подає... Хто розтопирив пальці,та й ...

Читати далі...

Вадим Шефнер Есть у каждого тайная книга обид. Начинаются записи с юности ранней. Даже самый удачливый не избежит. Неудач, несвершенных надежд и желаний. Эту книгу пред другом раскрыть не спеши, Не листай пред врагом этой книги страницы, - В тишине, в несгораемом сейфе души Пусть она до скончания века хранится. Будет много распутий, дорог и тревог, На виски твои ляжет нетающий иней, - И поймешь, научившись читать между строк, Что один только ты в своих бедах повинен.

Хочеш бути рабом, гнути спину?І жебрацьку відстояти суть?Продавай москалеві дитину -Не за дорого, скільки дадуть,Не за дорого, скільки заплатятьЗа масовку - за антимайдан.Хай онуки свободу утратять,Ти і їхнє майбутнє продав.Кинь у жорна нових геноцидівЇх сьогодні за кілька хлібин.Краще б день цей удома відсидівТи й подібні продажні раби.Продавай москалеві матусю,Як дізнається, котра твоя?Куля завжди дурепа у русі,Чи твоя уціліє сім'я?Схаменіться, ви, люди наївні,Не.накличте на себе біди.Хто...

Читати далі...

Рассыпанная медь твоих волос... Изгиб спины... в садах,- дыханье ночи... И месяц завернувшийся в вопрос... И тишина,- что отвечать не хочет... И тонут пальцы в сонной высоте Листвы касаясь... Вспыхнувших соцветий... А Ты стоишь одна на целом свете... В своей не расколдованной фате... Спадает ветвь... погасшая свеча... На выдохе,- исход... воспоминанье Вся жизнь игра... в которой ничья... Твоё,- неразделённое желанье И ускользает с нитью золотой По кромке облаков по глади влажной Тот ангел что...

Читати далі...

Иногда, словно первый дождь,Иногда, словно первый снег,Вдруг приходит, когда не ждешь,Удивительный человек.Иногда, словно фейерверкНеожиданный средь небес,Удивительный человекПоявляется вдруг в судьбе.Не узнал бы его в толпе,В ресторане и на шоссе -Вдруг подходит он сам к тебе,Человек, не такой, как все.И не сразу, так через часВдруг почувствуешь: он другой -По особой улыбке глаз,И рванешься к нему душой.И не сразу, так через часОзарит тебя мысль, как свет,Что с тобой говорит сейчасУдивительный ...

Читати далі...

Пам’яті «Небесної сотні»Свист куль і вибухи –«Працюють» режиму пси сторожові.І падають на барикадахЄвромайдану вартові.На їх знекровлених обличчях –Страшного спокою печать,Заплющені навіки очі, І зімкнуті уста мовчать.Скінчилось все… було у хлопцівПо вінця сподівань і мрій:Про справедливість, Про свободу,Про щастя на землі своїй.Та не судилось в цьому світі,Лиш – доста зла пустих словес,Тому знялась і полетілаВідважна сотня до небес.З-під зір нам в очі зазираютьЇх чисті душі в грізний ...

Читати далі...

http://blog.i.ua/community/53/1392018/ - мабуть, скучила...Вірш чи шо...ой, навіть і не знаю, ху із ху і вас іст дас....Із лап упала зовсім я , Бо заганяли рідні.Тепер лежу я горілицьІ крапаю віршата.Мене грошима не годуй - Шкарпетки дай попрати!Вкушу тебе, щоби удвохЛітали аж до гроба!А на городі бузина, У Києві мій дядько, Мої вірші - така фігня, Піду я, мабуть, спати...Ой римо, римонько моя, Зустрінемося завтра.І розуме, мабуть, прощай, Плазун літати-бо не може...я не одна, іще сестра...

Читати далі...

Талантливая украинская поэтесса Анастасия Дмитрук написала стихотворение россиянам «Никогда мы не будем братьями». Никогда мы не будем братьями ни по родине, ни по матери. Духа нет у вас быть свободными – нам не стать с вами даже сводными. Вы себя окрестили «старшими» - нам бы младшими, да не вашими. Вас так много, а, жаль, безликие. Вы огромные, мы – великие. А вы жмете… всё вы маетесь, своей завистью вы подавитесь. Воля - слово вам незнакомое, вы всё с детства в...

Читати далі...

Що таке Батьківщина?За віконцем калина,тиха казка бабусі,ніжна пісня матусі,дужі руки у тата,під тополями хата,під вербою криниця, в чистім полі пшениця,серед лугу лелека,і діброва далека,і веселка над лісом,і стрімкий обелісок…Ким в житті ти не станеш – шахтарем, хліборобом, зореплавцем хоробрим, будівничим, солдатом – слід завжди пам’ятати:коли любиш ти все цеі приймаєш у серце,як готовий щомитівід біди боронитикожну в лузі билину, кожну в гаї пташину,значить це – Батьківщинамає доброго сина...

Читати далі...

Вірш який дуже влучно описує ющерівські часи.Хотіли випростати спинуХотіли випростати спину. А в нас украли Україну, Поклали на рахунки в банки, Розвішали нові фіранки –Жовто-блакитні прапори, Червоні – в скрині, до пори. Хоча кому яка різниця, Що там на щоглі майориться? Новий костюм – старий вертеп, І був совдеп, і є совдеп. Хоч прапори здіймай до хмари, Під саму шию шаровари, На лобі тризуб намалюй – А був холуй і є холуй. Чи двоголового орла У центрі кожного села Постав, на радість &quot...

Читати далі...