Кандидат в нардепи по російські Чомусь розмовляє. Знехтував він рідну мову, А може й не знає. Життя нам солодке, Й гарне обіцяє. А в мріях Тризуба Орлу продає. Нас в кайдани знову Хоче нас він взути, Та цього ніколи Уже не бути. Нас вже обманули Ходимо голодні. Та віримо скоро Вийдемо з безодні. Поки Бог є в Небі Вірою живемо. Й у Верховну Раду Найкращих оберемо. Тих хто любить свій народ Й Неньку Україну, Мову свою рідну, Й пісню солов’їну. А тих хто промовляє...

Читати далі...

Життя. Живи не дрімай. Після життя смерть. Хто в пекло хто в рай. Сам свій шлях обирай. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114514/

[Приєднана картинка]12 листопада в місті Малин було відкрито пам’ятний знак жертвам нацизму. Пам’ятний знак встановлений поблизу місця де в роки фашистської окупації було знищено 1312 жителів нашого міста, серед яких були зовсім маленькі діти та дорослі. Представники різних конфесій та національностей. Практично в ті трагічні роки на цьому місті фашистами було розстріляно кожного 10 жителя нашого міста. джерело Місто Мала

Зажурилась рідна мати. Ненька Україна. Заплутала в свої сіті. Її павутина. Павутина та червона. Форму зірки має. Із – за неї українець, Окрім лиха, Нічого не має. Голодують лікарі, Вчителі і вчені. Робітник і селянин, Та пенсіонери. Прокиньтеся брати й сестри. Годі уже спати. Чекають змін від вас діти, Й Україна мати. Прокиньтеся тай знімайте Оті павутини. Щоб життя було кращим У нашій країні. Перестане Україна Тоді сумувати. І ніхто не зможе нами Більше панувати...

Читати далі...

На вічну пам'ять другу В’ячеславу присвячується. Стоїть могилка в квітах вся. Наче калина в лузі. Слава, подивись, До тебе пройшли друзі. Біль в серці, не зарадити нічим. Твоя ненька вся в сльозах ридає. Та смерть в нас така міць. Вона і юних забирає. До тебе всі сюди прийшли. Мороз усіх шкребе по шкірі. Коли смерть прийшла до нього. Куди дивився ти наш Боже? &nbsp...

Читати далі...

Чому так влаштований світ. Я не знаю чия тут провина. І куди не підеш брехня. Всюди, ллється кров, мов з бочки вина. Знаю кохання збереже світ. Але воно мене погубило. Й на серці моєму журба. Й рубцями покрито тіло. Я брехні оголошу війну. Краще з правдою жити гіркою. Чим застряти по вуха в брехні. Я за правду стану горою. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http...

Читати далі...

Днем сонце світить не так. В ночі, хмара місяць ховає. Тому що зі мною поруч Тебе не має. Ми з тобою розлучились В той морозний день січня. Все пройде що проходить, Тільки істина вічна. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього віршу звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114518/

Золотая листва, Мне окутывает ноги. Я по парку иду, Никуда не спеша. Все смотрю звездопад. Жаль, он виден не многим. На небе тучи, Звездный дождь Показать не спешат. Золотая листва, Мне окутывает ноги. Ветер хлещет в лицо, Словно в дом, загоняя меня. Я ушел в листопад. Я открыт, но не многим. Наслажусь и вернусь. Не тревожьте меня. Я ушел в листопад. В осень я растворился. Весь промок и прозяб, По алее идя. Пусть там где-то вдали, Костер искрится. Лишь домашний...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Іноді вони кусаються.

Вождь душу дияволу продав, Коли до влади йшов. Й на червоному прапорі його Невинна наша кров. Кров мого народу. Нас все життя на обмані. На брехні навчали. І брехню ту чомусь Правдою назвали. І новоспечені вожді. Клялись на нашій крові, Що жити будемо краще ми, Що будемо ситі і здорові. І ми жили по таборах Ситі не волею. Хто в тюрмах, Хто у лікарнях. З тяжкою долею. Дмитро Дідківський 1998 рік. Російська версія цього...

Читати далі...