Всё верно, подруга,
ты всё понимаешь.
Следуй за новым мужчиной,
этот уже не твой.
Его крылья – чужого цвета,
их раскрывает другое солнце.
В его рассветах – иной силуэт,
нагой и прекрасный
на фоне ветреного океана.
Он хранит его в сердце,
в жилах – до дрожи:
каждое мгновенье любви
впиталось в кровь,
наполнив её горечью.

Под вечер, подруга,
достань бокалы. Пей правду!
Дом, задымленный скукой,
не омоется радостью.
Дом, где так мало цветов!
Только пластиковые розы
за мертвенным призраком
занавески.

Смелей, обманутая подруга!
Считай шаги уверенно, чётко,
словно песо в твоём кошельке,
словно чётки в молитве за нищего.
Ровный шаг твоей поступи
уведёт тропой,
устланной хмельными травами.
Ветви черешен приласкают тебя
и ты вспомнишь день,
когда окликнула перемены.

О, немыслимая подруга! Прости!
Это моё солнце
цвета песчаной радуги
останавливает мгновенье.
Это линия моего бедра
извилистым ручьём
втекает в его сны,
полные жажды и отчаяния.
Зверь истерзывает его плоть
и срывается на прогулку
долгими лунными янтарями.
Зверь движется рысью,
спешит что есть мочи!
Преодолеть за ночь
округлость планеты,
лизнуть на рассвете мои уста
и, скуля, померкнуть
в сиянии звонких доспехов
быстротечного утра.

[ Читати далі ]

Петрушка летела с тарелки по ветру,
хотелось рыдать и неистово плакать.
Гарсон, принеси-ка бокальчик мурведра!
За ним осушу я душевную слякоть.

Товарищ напротив – с распахнутым взглядом –
смешит, осторожно чаёк попивая,
и я хохочу: нет мучителя рядом!
Того, кому повод – причина любая.

Опустим детали: их больше чем нужно!
Любовь стала тесным вазоном из стали.
Цветам в нём приходится муторно, душно,
и к солнцу тянуться – гляди! – перестали.

Товарищ напротив зелёным прищуром
ласкает мне плечи, пылинки сдувая.
Он, кажется, склонен к любым авантюрам!
Как жаль, что уедет девятого мая.

Гарсон, осторожно носите бокалы!
В них жидкие думы становятся явью.
Когда-то себя в нелюбви упрекала,
теперь от любви себе печень дырявлю.

Когда-нибудь счастье случится со всеми!
Пластичной вселенной законы известны:
подумать лишь стоит о той перемене,
чтоб стать для кого-то намоленным местом.

Что ж наша петрушка? С тарелки слетела,
упала на палубу в сердце Атлантик.
Вокруг – океан. Никому до нас дела!
Корабль в этих водах – что мусорный фантик.

Скользит к берегам непрожитых историй,
солёных домов и лиловых фантазий.
Кого-то на суше ждут войны и горе,
кого-то – наследство князей Эстергази...

кеанські краєвиди виглядають дуже красиво і привабливо, але це враження швидко змінюється, як тільки дізнаєшся, що чекає на тебе під водою.

1. Для початку – океан дуже глибокий.

Людська уява просто не здатна уявити собі таку глибину. Від цього стає моторошно.

[ Читати далі ]

Я стала неприлично привычной
Потертой купюрой в кармане штанов
Вещью, что на всякий случай
Не выкидываешь – вдруг пригодится

Твой взгляд на меня как на ветошь,
Набивший оскомину фрукт
Оседал на мне, разжигая
Ненависть

Я – факел, заплёванный
Сюсюкающим младенцем
Я – меч, приставленный к горлу
Бескровно
Из меня рвутся слова – цветные,
Разные

Мне видится лес:
Миллионы стрекоз
Застилают солнце
Слышится грохот океанской волны:
Гребни яростны, как моё сердце
Мой путь по камням
Над обрывами
Промозгл, но прекрасен

Я смотрю вниз:
Там войны
Дым стелется ящерицей
Огонь взмывает драконьими головами
Миф о союзе людей
Яблочным огрызком 

[ Читати далі ]

              Близько 2,2 мільярда людей планети мають більші чи менші труднощі у забезпеченні чистою питною водою. Це може видатися смішним з огляду на те, що 2/3 площі цієї планети зайнято океанами. Розвіювати смуток на обличчях цих 2,2 млрд намагається останнім часом організація Give Power, яка будує "сонячні водяні ферми" - підприємства, які з допомогою енергії сонця перетворюють солону морську воду у прісну питну.


              Остання новозбудована сонячно-водяна ферма стала до ладу в невеличкому містечку Кіунга, Кенія. Вже навіть випробувальний період роботи цього підприємства у серпні цього року показав, якими істотними є прийдешні зміни у житті мешканців міста. І от на сьогодні 25 тисяч осіб мають змогу задовольняти добову потребу у питній воді. Організація не планує зупинятися на досягнутому і хоче використовувати цю технологію в інших частинах світу. Планується запуск  подібних проектів в Колумбії і на Гаїті поряд із зростанням продуктивності устаткування до обсягів, що покриють добову потребу у питній воді для 35 тисяч осіб.
             Процес опріснення води дуже енергомісткий, а отже, дорогий. І от, саме використання сонячної енергії вже зараз вважається дуже ефективним довгостроковим вирішенням проблеми отримання електрики для цього процесу. Повідомляється, що енергетична частина установки Give Power здатна генерувати потужність 50 кіловат, чого достатньо на цілодобову (!) роботу опріснювальної системи (акумуляторний запасник енергії, мабуть, наявний). Хоча зовні "ферма" виглядає більш ніж скромно.


             В таких регіонах, як Кенія, 1/3 людей не мають близького доступу до безпечної питної води. Перед запуском цієї сонячно-водяної ферми людям доводилося витрачати більш ніж одну годину, щоб дістатися джерел з водою, більш-менш придатною для пиття. Оскільки кожна крапля води була цінна, вони, як правило, купалися і прали одяг в брудній або солоній океанській воді.
              "Ось ці діти в цих селах", - каже Гаєс Барнард, президент GivePower, -  "І ці шрами на їхніх  животах чи колінах, викликані дією надміру солі у їхніх ранах. Раніше вони, в основному, тільки губили себе цією водою. Але спорудження опріснювальної установки допомагає їм не тільки в цьому, але й рятує від захворювань, оскільки вода, яку вони раніше використовували, часто містила різні забруднення і мікроби".


               Жодних відомостей не міститься про принцип дії  опріснювальної системи. Проте з дискусій у коментарях вдалося зрозуміти таке.
Установка розроблена ізраїльськими (!) спеціалістами. Проект реалізовано в рамках ізраїльсько-кенійської угоди про партнерство. Це не перший проект у Кенії. Ще в січні 2018 року була запущена, тестова мініверсія цієї установки продуктивністю 200 галонів на добу (галон - трохи більше 4 л). Загалом цей спосіб опріснення походить з Ізраїлю і розвивається там і у світі стрімкими темпами силами трьох великих ізраїльських  компаній. Найбільша у світі опріснювальна установка знаходиться у Сан-Дієго. Сотні таких ферм будуються зараз у різних посушливих точках планети. І, виявляється, вже більше 300 мільйонів людей у всьому світі отримують з них воду для пиття і побутових потреб.
               Технологія опріснення передбачає з 10 галонів океанської води на "вході" отримання 1 галону прісної води і 9 галонів "розсолу" - води з підвищеною концентрацією солі, яка повертається назад, в океан. Тобто кристалічної морської солі серед продуктів не передбачається. З цього можна зробити висновок, що технологія НЕ заснована на нагріванні та випарюванні океанської води з наступною конденсацією дистиляту.
               Пожива для скептиків. В коментарях йшлося про "неймовірну дорожнечу" цієї технології. Також і про загрозу засолення світового океану та отруєння земних надр через скидання "розсолу" просто в грунт у разі неминучих "спрощень"...