Виходив на вулицю за пкупками. Що можу сказати: зранку в будній день народу менше, ніж було на початок карантину. Проте переважна більшість зустрінутих людей була без масок.

З нового: поставили новий дитячий майданчик. В моєму дитинстві на дитячому майданчику з розваг були хіба що качель та гірка. Тому або лазили по деревах, чи досліджували заброшки; або воювали з дівчатами (за що на них досі ображений). А зараз і качелі модняві. І гірка з будиночком. І ще якась штука типу скеледрому (для альпінізму). Надодачу встановили карусель. Ех, де моє дитинство..? Правда, якби ж моє дитинство припало на нинішній період, то мабуть би безпробудно шарився по порносайтах. До речі, вчора по радіо НВ чув інтерв'ю з операторкою гм-гм фільмів. Так виявляється, у них там "полуничку" знімають лише жінки. Але це я щось з'їхав з теми. Хоча, маски можна сприймати не лише як елемент захисту, а як фетиш (особливо, якщо інші нехтують захистом). Але то таке... І без еротитки чи порно є шо дивитись — не встигаю відслідковувати нові відео з підписок на Ютубі. Ніколи такого ще не було.

Помітив, що на вулицях з'явилися маршрутки. Точніше, мікроавтобуси, які до карантину їздили на маршрутах. На деяких навіть були маршрутні таблички. Невже зняли обмеження на перевезення?! Одним словом, пофоткати маршрутки хочеться не менше, ніж злазити на заброшку з подругою. Тому чекаю на послаблення карантину. Однак про поїздки в Київ чи по області мова, звичайно, не йде.

Чисто випадко почув на радіо. Зацінив! Шкода, що дуже мало і невідомо, як називається.

Подумав, що треба щось робити із блогерською кризою і, після тривалих роздумів, вирішив написати звіт про місцевий гіпермаркет. Він вийшов зовсім маленьким — на 22 фотографії. Зазвичай пости об'ємніші, але цього разу дуже захотілось фоторепортажу.

Виходив вчора надвір. Маленько відзняв. Правда, не все, що хотів, бо фотік залишив вдома. Потім якось покажу.

Біля супермаркету — черга. Мабуть, усіх не пускають одразу. Базар зачинений (тільки по понеділкам, чи на весь тиждень)? А от на дитячих майданчиках нікого нема. Навіть алкашні.

З незвичного — не їздять маршрутки. А так, у місті все, як і до карантину.

Був період у блогерстві, коли публікував фотозвіти майже через день. Потім зрозумів, що це відбирає багато часу і що знайти цікаву тему з кожним роком стає все важче — і збавив темп. Проте все одно переживав, якщо не вдавалось опублікувати або не було про шо постити. А зараз якось стало пофігістично. По-перше, опубліковано багато звітів. Можна почивати на лаврах. По-друге, блоги менше читають і коментують. Навіть Livejournal. Тут, завичайно, все добре, але замітки — це не фотозвіти: сказати майже завжди є що, а от показати. Ну і по-третє, нова пандемія. Тим паче, сам у групі ризику. Так що доводиться робити вимушену паузу.

Щось знову незрозуміло коїться компом. По-перше, кудись зникли 11 ГБ з системного диску. Може через те, що наярював відеоредактор (забув, що він в обмеженій версії і не записує всі формати). По-друге, чогось став цокотіти системник. Ну, знаєте, як цокотять годинники? Приблизно так. Виявив, що це вібрує корпус.Метал все-таки тонкий. Тільки чому раніше він не цокотів? Може, вентилятор гірше працює, чи розбовталося кріплення?

Вібрації легко погасити, якщо покласти щось важке на корпус системника. Але не впевнений, що це безпечно.

Хтось з таким стикався? Мене цей цокіт реально нервує!

Проблема зі смартфоном вирішена. Купив нову гарнітуру. Тепер можна слухати радіо. Правда, заодно довелося купляти нову захисну плівку, бо стару здуру відірвав, побачивши нові подряпини. Нова плівка примітивніша — без вирізу під динамік і фронтальну камеру, просто обрізана. Але нехай хоч така буде.

А стару гарнітуру, походу, перепалив, бо хтось (можливо, майстер) після ремонту ввімкнув звук на повну гучність.

Спокійно все працювало — і ось тобі на: при підключенні гарнітури до смартфону радіо відмовлялось працювати — мовляв, гарнітура не приєднана. Музика через навушники також не передавалась. Розібрали смартфон: видно, що штекер 4С не входить у гніздо. Може, шматок корпусу туди впав, чи якийсь бруд (хоча звідки?). Коротше, тепер на смартфоні не можна слухати радіо.

Перевіряв на комп'ютері — навушники працюють. Значить, справа у смартфоні. Шкода:(

Думав, може поколупатися спицями (якщо туди влізуть, в чому сумніваюсь). Але  так можна зробити ще гірше, наприклад, пошкодивши контакти або проводки. Ось що робить? Доведеться здавати в ремонт.

Вирішив продовжити нещодавню розпочату рубрику "Коротко про різне": про події в житті і всяке різне навколо.

Щось знову накрило. Другий тиждень вдома. Вчора набридло — сходив по магазинам. Враховуючи настрій, не втримався від солодкого — купив цукерки — міні батончики. Оскільки найбільш надіборані були "Milky way", їх і купив. Не сподобалось. Може підкажете, що з "міні"-серії батончиків смачно, окрім "Снікерсів"?

Зрозуміло, що в похід по магазинам фотік залишив вдома. Але хто фотографує, знає, що знайдеться що фотографувати якраз тоді, коли нема чим фоткати.

Ну, думаю, треба вийти спеціально на прогулянку. Але руки так змерзли, що захотів відігрітися. Але захмарилось, тож виходити на фотополювання маршруток не захотів. А фоткати є що! Тим паче, скоро повинні відкрити новий міський маршрут!!!

Був у нашому місті соціальний маршрут. З осені 2015-го (чи 2016-го). Особливість маршруту в тому, що він пролягав як по старій частині Боярки, так і по новій. І це був перший маршрут, який об'єднав дві частини нашого міста. Так ось, проїздив він рік, чи може навіть менше. І справа заглохла. І ось знову! Десь пів року велися балачки стосовно купівлі міськрадою нового автобуса і ось нарешті — звістка про впровадження нового маршруту. Причому, він буде в двох версіях: соціальний — з одною машиною і величезним інтервалом в годину (пільговикам доведеться чекати, проте "на шару") і комерційний — на 5 мікроавтобусів (цікаво скільки їх буде насправді). Правда, треба провести конкурс на обслуговування маршруту. Так що ще невідомо коли його запустять. Але факт приємний. Чим більше маршрутів маршруток, тим крутіше місто і транспорте обслуговування. Тепер можна буде доїхати до Одеської траси і на Радуницю до міського кладовища без пересадок.

Робота підходить до завершення, тому запропонували написати статтю. За день настрочив на 6-7 тисяч знаків. Але не вдавалось досягти високої унікальності тексту. Алгоритм розпізнання запозичень якийсь недолугий займенники, числівники і тип продукції сприймає за копіювання. Сьогодні вирішив скоротити найменування, створивши абревіатуру. Допомогло, але не дуже. Не хочеться, щоб праця була марною і не знаю як "добити" статтю, щоб текст вийшов унікальний. Там така тема, в якій не "шарю" і в загальних рисах особливо не розгуляєшся. Можна збільшити кількість тексту, але стаття й так вийшла завеликою — збільшувати нікуди. Не знаю що робити: переключитись на інші завдання, чи домучити текст (тільки як?)?

З радістю б взяв вихідний і кудись поїхав чи злазив. Однак напарник менш, ніж за день, скасував вилазку, яку чекав два тижні!!! Настрій зіпсувався. Можливо, варто самому з'їздити? Тим паче, судячи за статистикою, нова вилазка повинна бути одиночною.

Ще й надодачу скрутило вени. Нога другий день болить і такі відчуття, ніби за день пройшов кілометрів 20-30. Давненько не було таких проблем. Сподіваюсь, що пройде.

Ось такі справи... Де взяти оптимізму?