Каждый день – это новый поворот,
Что за ним ждет:
Омут страстей – водоворот,
Серость будней – мыслей слет.
Но чтобы не случилось у нас на пути,
Мы с вами должны вперед идти;
И когда дойдем до конца,
То мы поймем, что это была всего лишь игра.
И станет нам грустно,
Внутри будет пусто,
Но таковы правила, милый друг!
Жизнь - игра, жизнь - замкнутый круг.
Не хочу умирать ежедневно
От простого безсилия мысли
Каждый раз в ожидании нервном
Всё мечтать о заоблачной выси...
Я хочу сейчас и сегодня
Оказаться в выйгрыше верном
И пусть не всегда и всё ровно
Быть всегда везде хочу первым !!!
Чёрта пошлю-ка я к чёрту
Лишь Богу единному верен...
Человеком последнего сорта
Я не буду – и в этом уверен !!!
У чому вона? У піднятті келихів в певні секунди, у бої годинника, у привітаннях рідних, у дзвінках друзів, у подарунках, у святковій ялинці?
Що з цього можна безболісно випустити, а що тре зберігти будь-що?
Так вийшло що цей Новий Рік я просто проспала...примудрилась захворіти 31 грудня і надвечір валялася з температурою під 40...і мені в принципі було пофігу який сьогодні день і котра година...батьки пішли зустрічати на вулицю, а котяки не надто розуміються на тонкощах людських свят))) Проте десь через півгодини після бою курантів і розпивання шампанського мене почали будити-вітати дзвінками і смс саме ті люди і саме в тому порядку як я хтіла і мріяла, це насправді було несподівано, бо зазвичай я отримувала привітання як відповідь на свої, а тут виявилось що і без поштовху з мого боку про мене багато людей пам"ятають. Звісно я потім сама розіслала привітання, проте я вперше отримала раніше ніж дала...
А потім прийшли батьки і принесли подарунки, напрочуд саме ті на які я не сподівалася, а саме мріяла, з дитинства не було таких збігів...
І виявилось що свято таки свято без тих символічних 30 секунд які знаменують перехід із року в рік...радість є і без них...і пофігу як зустрічати нові 365 днів, головне вірити в те що вони тобі принесуть...
P.S. Ялинку я прикрасила тіки сьодні, і мушу сказати задоволення від процесу прикрашання 30 грудня і 3 січня абсолютно ідентичне)))
До карасів, до коропів і до дельфінів,
до всіх братів з солодких і солоних вод:
— Ви не давайте нам ікри ані фішбінів,
ми прагнем ваших просторів, і волі, і пригод.
Важка вода, та від води ще важче небо.
Тому принаджує нас ваша глибина,
чарує й кличе нас спокусливо до себе
ваш коралевий бог з морського дна.
( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )
Тре терміново якимось чином обзаводитись солідним чоловічим басом :) Вкотре спостерігала сьодні як брижжучі слюною клієнти які щойно мене материли і грозилися всім чим тіки можна - від Захисту прав споживачів до суду просто почувши чоловічій голос притихають і погоджуються на все що я їм щойно півгодини пропонувала....
І так постійно, да я можу переключати кожен раз на хлопців, але володію питанням я і тоді розмова виходить дуже цікава - мені озвучують питання, я відповідаю і це саме говорять клієнту, тіки чоловічим голосом...А коли я це говорю - не сприймається...чому? Чому на дівчину можна собі дозволити наорати, а на чоловіка - ні? Бо він може відповісти? І це стосується як чоловіків, так і жінок...
Так само як я та інші молоді дівчата є основною мішенню для "вічливості за чужий рахунок" (с), коли в транспорті тре поступитися місцем (зазвичай я поступаюсь сама, але всяке буває, буває що мені погано, або сумка важка, або просто втомилась...) і тоді "борці за справедливість" починають піднімати не молодих бугаїв які сидять поруч, а дівчат...просто тому що менша ймовірність отримати у відповідь...
Ще в дитинстві прочитала книжку "Поліанна" і з тих пір розвила звичку знаходити у всьому позитив, справді дуже допомагає по життю... А останнім часом у мене таке враження що на кожен негатив обов"язково трапляється позитив, навіть шукати не тре...
Півгодини чекала маршрутку на роботу "-", але завдяки цьому натрапила на знайомого водія і безкоштовно проїхалась "+"
Поцапалась зі співробітником "-", але начальство звернуло увагу на проблему "+"
Не встигла сходити на обід "-", але була на місці коли подзвонила потрібна мені людина "+"
І так постійно, навіть не знаю, чи то вже звичка бачити плюси допомагає їх віднаходити, чи коли не переймаєшся мінусами справді в житті додається плюсів ;)
