Як назвати цю війну так, щоб передати її головну суть. Російсько-українська війна? – Замало. Така назва прийнятна у тому разі, коли держави воюють за якусь територію, не ставлячи під сумнів факт подальшого існування кожної з них. Вітчизняна війна українського народу? – Ближче до істини, оскільки противна сторона намагається у разі перемоги знищити Україну, як незалежну державу. Але і така назва не повністю передає суть, оскільки ворог намагається закріпити за собою не тільки нашу територію, але і нашу історію, нашу етнічну приналежність і навіть наше ім’я. Адекватною назвою нинішньої війни, на мою думку, є національно-визвольна війна українського народу.

            Ця війна стала можливою лише через те, що за 30 років незалежності ми так і не перемогли у собі «руській мір», і не утвердили незворотно на своїй землі український світ. Так, «руській мір» суттєво втратив свої позиції, а український світ суттєво підсилив, але у московитів не вмерла цілком обґрунтована надія, що український світ ще можна остаточно знищити, а «руській мір» - остаточно відродити на нашій землі. Цю надію підсилило масове відступництво від України великої частини населення Криму і Донбасу. Тепер або ніколи і московити розпочали війну.

            Що слід зробити для остаточної перемоги над Московією на внутрішньому фронті? Назавжди ліквідувати «руській мір» і в Україні, і в душі кожного з українців. Як це зробити?

            1.Бог живе в душі кожного українця навіть, якщо він не ходить до церкви і вважає себе атеїстом. Українська православна церква московського патріархату не може бути посередником між богом і українцями на нашій землі. По-перше, вона не є церквою, оскільки не має Томосу, тобто права на здійснення православних релігійних обрядів, наданого Вселенським патріархом. По-друге вона не є церквою, оскільки була створена імператором-Сталіним, як частина державного апарату Імперії для духовного поневолення її громадян. По-третє, в нинішніх умовах вона не раз доводила свою ворожість українській владі, свою приналежність до п’ятої колони в Україні. Ця, так звана церква, має бути заборонена в Україні, як ворожа, керована з території ворога. Приналежні їй лаври, включно з Київсько-Печерською, мають бути націоналізовані, як цінна історична спадщина українського народу, і передані у тимчасове користування лояльним українській державі церквам на конкурсних засадах. Інші культові споруди цієї «церкви» слід передати місцевим органам самоврядування, які і вирішать їх подальшу долю.

            2.Декомунізація України слід рішуче продовжити. Російська федерація є спадкоємцем, перш за все, саме комуністичного Радянського союзу. Це була держава, де вперше в історії до влади прийшов саме російський народ. Всі символи комуністичного минулого на нашій землі – це символи сучасної імперії зла, з якою у нас тотальна війна. Всі ці пам’ятники невідомому солдату, матросу, меморіали жертвам Другої світової війни мають змінити своє ідеологічне забарвлення на прийнятне для воюючої Української держави. Всі вулиці і площі міст, що й досі носять прізвища генералів і маршалів Радянського союзу, мають бути перейменовані. Всі пам’ятники дружби «братніх народів», включно з так званим «ярмом» на набережній Дніпра у Києві, мають бути знесені. Відмежовуючись від комуністичного минулого, ми тим самим відмежовуємося від «духовних скрєп» нашого споконвічного ворога.

            3.Нинішня війна йде не лише за нашу споконвічну землю. Вона йде і за нашу історію, за наше право вважати свою державу спадкоємицею Давньої Русі, Війна йде проти намагання імперії зла привласнити нашу історію. Наш ворог – це покруч, який запозичив, точніше вкрав, всі свої державні символи у інших народів. Нашу історичну назву Русь він перетворив у 1721 році з назви Московія у свою сучасну назву Росія. При цьому він так і не спромігся придумати нову назву для своєї етнічної угро-фінської основи. Цей народ і досі називається руським – єдиний прикметник серед назв усіх народів світу, хоча мав би називатись московитами. Символ Римської імперії – двоголового орла, що символізував поділ влади на дві рівноправні гілки – церковну і світську, він бездумно перетворив на свій державний герб, не усвідомлюючи, що жодного поділу влади в Російській імперії ніколи не було. Абетку Давньої Русі він перетворив на свою, відмовившись у свій час від абетки арабської. Мову Давньої Русі він обрав в якості державної, відмовившись у часи Давньої Русі спочатку від угро-фінських діалектів, а пізніше, в часи Золотої орди,  від уйгурської мови. Культурні здобутки Російської імперії, створені представниками всіх підкорених імперією народів, він привласнив саме руському народу, внесок якого у цю інтернаціональну культуру зовсім невеликий. При цьому «руські» не усвідомлюють того, що у них ніколи не було власних князів і імператорів. Князів їх постачала Давня Русь, а імператорів – німці. Всім українськім російськомовним діячам, письменникам, художникам, композиторам часів Російської імперії: Миколі Гоголю, Петру Чайковському, Іллі Репіну і сотням інших імен слід повернути статус діячів української культури і вивчати їх творчість у школах.

            Боротьба за минуле – це боротьба за майбутнє. Заберіть у народу його минуле і народ перестане усвідомлювати себе суб’єктом історії, не зможе противитись загарбнику. Сучасна історична наука в Україні – це аналог Української православної церкви Московського патріархату в не менш важливій сфері духовного існування українського народу. Носіями імперського історичного мислення, в першу чергу, є історики старшого покоління. Я б відсторонив від керівних посад і роботи в державних установах всіх істориків, що отримали свій останній науковий ступінь у часи Радянського союзу. Вони токсичні для молодого покоління і для України в цілому. Фінансування на українську історичну науку слід виділяти, як складову оборонного бюджету країни, оскільки обидві ці галузі критично важливі для існування країни.

            Щодо назви країни - вона ідеальна, але поряд з лаконічною назвою: «Україна», ввів би ще і розширену: «Україна-Русь-Сарматія-Скифія-Арата». Щодо Герба - він ідеальний, але поряд з малим гербом України – Тризубом розглядав би і великий герб України. Прекрасні проекти цього гербу широко відомі, але їм не вистачає одного важливого елементу - Кримсько-татарської тамги. Насправді Україна є спадкоємицею не лише Давньої Русі, але і Кримського ханства, яке у певні історичні часи займало близько половини нинішньої території України. Тоді питання Криму з історичної точки зору вирішиться остаточно.

            4.Державний апарат більшості держав є головним джерелом корупції. Звичайно чиновників забагато для виконання потрібних функцій, а зарплата замала для того, щоб спонукати їх до чесного виконання цих функцій. Особливо ця ситуація небезпечна для України. Я прибічник точки зору, що назва нашої держави Україна походить від слова Країна або Центральна земля – Гартленд, але наша доля і раніше, і тепер, і у майбутньому - бути кордоном між цивілізованим світом і безкрайніми просторами Мордора – Імперії зла. Ми не маємо права на слабкі ланки, а наш нинішній державний апарат – це саме така ланка, разом з судами і органами охорони громадського порядку. Згадайте поведінку цього апарату у Криму і на Донбасі. Більшість не надто важливих функцій сміливо слід передавати приватним структурам включно з більшістю в’язниць, охоронних структур, лікарень, бібліотек, музеїв, театрів, шкіл, вузів. Лише об’єкти загально національного значення має контролювати держава. Державному апарату слід бути компактним, високооплачуваним і професійним. Всі посади і лише на певний час мають займатися на конкурсній основі. Конкурс вважається таким, що відбувся, лише за наявності не менше двох кандидатів на вакантну посаду.

            Особиста свобода несумісна з великою кількість в’язнів у нашій країні. За більшість не важких злочинів громадян слід карати фінансово, а не ув’язненням.

            Всебічне заохочення змагальності, приватної ініціативи не знімаю з держави обв’язку присутності у всіх сферах життя суспільства. Вільна конкуренція між державою і приватним сектором сприятиме підвищенню ефективності кожного з них.

            5.Мова має значення. Перше, що зробили російські окупанти, захопивши Донецьк і Луганськ – це закрили всі українські школи і знищили українські книжки в бібліотеках. Всі кандидати на державні посади мають досконало володіти державною мовою. Умовою допуску кандидата до конкурсу на вакантну посаду має бути успішно складений іспит з державної мови, а також математики і історії України. Це стосується і кандидатів у депутати всіх рівнів. Ми нарешті маємо позбавитись від невігласів на всіх рівнях державної ієрархії і виборних органів. Крім державної мови і англійської у школах має обов’язково вивчатись на вибір одна з мов споріднених з нами народів: польська, чеська, литовська – мов народів, які внесли великий позитивний внесок у нашу історію. У паспорті слід відродити графу національність. Кожний громадянин має право заповнити або не заповнити цю графу. І у цьому теж його свобода.

            6.Всі ключові питання життя держави мають вирішувати органи, сформовані за результатами загальних виборів. Але не всі виборці мають приймати участь у виборах всіх рівнів. У виборах президента повинні приймати лише виборці, що сплачують податки у державну скарбницю. Пенсіонер, що працює, – так. Такий, що не працює, - ні. Люди, що не працюють багато років, як правило, втрачають зв’язок з реальним життям країни і не здатні оцінити її стратегічні інтереси. Вони завжди голосують за минуле. Але вони можуть приймати участь у всіх інших виборах.

            Нині склалася драматична ситуація, коли у нинішньому складі Верховної ради немає жодного професора, академіка, видатного письменника, провідного інженера, режисера. Іншими слова, немає видатних людей країни з різних ділянок її життя. Зате скільки завгодно людей посередніх, таких, що ніколи не стануть видатними. Саме вони чомусь вирішують долю країни. Саме видатних людей слід залучити до державного управління, але не через роботу у законодавчому органі, хоча і це можливо, а через роботу у професійних спілках. До існуючого законодавчого парламенту слід додати паралельну дорадчу палату, яка обирається з представників Національної академії наук і творчих спілок. Саме ця дорадча палата має  пропонувати законодавчій палаті для голосування важливі загальнодержавні проекти і провадити експертизу всіх інших проектів.

            7.Головною засадою українського світу є ідея максимально можливої особистої свободи. У цьому сенсі ми унікальна нація. Кожний прийнятий Верховною радою закон, обмежує свободу громадян. Тому Верховна рада не тільки повинна приймати нові закони, але і максимально скасовувати вже існуючі, зменшувати деталізацію вимог кожного закону, що у дрібницях обмежують свободу громадян. Скажімо на прийнятий один новий закон, відміняти один або і два старі.

            В ідеалі окремим громадянам слід дозволити все, що не суперечить їх спільним інтересам. Вогнепальна зброя – дозволена, але не одразу і не всім, а тим, хто довів свою відданість інтересам нації і має відповідний стан здоров’я. Азартні ігри – всім, але з певними обмеженнями на діяльність гральних закладів, щоб унеможливити розорення людей із нестійкою психікою. До речі, освічена людина, що засвоїла курс теорії ймовірностей, ніколи не гратиме в азартні ігри. Алкоголь, тютюн, інші наркотики – всім, але тотальна державна пропаганда має спрямовуватися на людей так, щоб вони їх вживали вкрай мало. Право вирішувати для себе проблему життя або смерті – всім, але це не знімає з держави обв’язку пояснювати кожній конкретній людині в чому полягає її оптимальна лінія поведінки. Жодних примусових щеплень – лише добровільні. Свобода – це, зокрема, відсутність монополії у будь-якій царині, що зачіпає інтереси конкретної людини. Вільний доступ до ліків – всім, а не лише за приписом лікарів.

            Проте є сфера життя суспільства – де свобода окремих громадян несумісна з інтересами суспільства. У чому вони полягають? Міцна родина – міцна нація. Багато дітей у родині – у нації є майбутнє. Злочини проти суспільної моралі мають суворо каратись. Особиста свобода і плодовитість – ось наші гасла. Європа вимирає. Ми маємо компенсувати це вимирання своєю плодючістю і зцементувати Європу своїм унікальним генотипом.

            7.Кожний громадянин України, незалежно від статі, - воїн. Таким має бути виховання наших людей, хоча військо має бути відносно невеликим і професійним. Слід розуміти, що кордони України скрізь проходять етнічною територією України. Про це слід пам’ятати лише стосовно однієї держави, що є нашим історичним ворогом - Російської федерації. Тому після відновлення наших кордонів ми маємо створити пояс безпеки вздовж кордону з нею. Наш ворог показав, як це робиться: Кубанська, Донська, Курська, Воронезька, Білгородська, Брянська народні республіки. Російська федерація має бути дезінтегрована і позбавлена ядерної, хімічної, біологічної зброї. Можливо тоді народи цієї великої за площею території перестануть гратись у солдатики і зосередяться на власному добробуті. А ми маємо стати невід’ємною частиною Великої Європейської цивілізації і пам’ятати про дійсно братські нам народи: поляків і литовців, які в найбільшій мірі сприяли нашій перемозі. Новітня Річ Посполита – Справа загальна має відродитись, як мінімум, на теренах цих трьох братніх народів, а далі охопити і решту Європи і Малої Азії.

            А щодо зозулі, то у неї немає гнізда. Вона відкладає свої яйця у чужі гнізда. Пташеня зозулі вилуплюється раніше за інших і виштовхує їх з власного гнізда. Такою зозулею є на сьогодні наш північний сусід, який намагається відкласти своє московитське яйце у наше українське гніздо.

           

 

 «Ми один народу» - волає президент сусідньої держави, що вже дев’ятий рік фізично нищить українців і все українське. «Україну і українців придумав вождь світового пролетаріату Ленін» - підспівують йому наймані пропагандисти. «Україну і українців придумав австрійський генеральний штаб з метою закладення міни уповільненої дії під Російську імперію» - поважно кивають в такт цим словам сивими головами московитські інтелектуали. Мається на увазі входження Західної України до складу Австро-Угорської імперії перед Першою світовою війною.

            Питання походження українського народу є надважливим для самого українського народу, його збройної боротьби із споконвічним ворогом, його виживання і його майбутнього. Лише з’ясувавши свої історичні корені, українці зможуть віднайти своє місце у сучасному світі і закласти підвалини достойного майбутнього. І покладатись їм потрібно на світову науку і власних науковців. Одним з таких видатних науковців є, археолог, доктор історичних наук, професор Леонід Львович Залізняк. Його концепція етнічної історії України цілком відповідає сучасному стану світової науки. Ми наведемо лише деякі її пункти. Українці – це переважно нащадки слов’ян. Батьківщиною слов’ян є територія між Києвом і Краковом, що розташована південніше ріки Прип’ять і північніше українського лісостепу. Це Галичина, Волинь і Полісся з українського боку українсько-польського кордону. Слов’янські племена осіли на цих землях у п’ятому сторіччі нової ери. У наступні віки вони розселились територіями майбутніх слов’янських держав Європи.

            П’яте сторіччя стало визначальним і у долі слов’ян, і у долі більшості  інших племен Європи. У 476 році нової ери перестала існувати Західна Римська імперія. Перед тим, через її послаблення, народи Європи прийшли в рух. Вони прагнули оселитись або на території самої імперії, або якомога ближче до неї, щоб максимально скористатись створеними нею благами цивілізації. Якраз під кінець п’ятого століття і відбулась стабілізація складу населення в усіх куточках Європи. На схід Європи під тиском сильніших племен слов’яни перемістились з Центральної Європи, а туди вони потрапили ще раніше з території України, яка більшістю науковців вважається колискою всіх індоєвропейських народів. Зазначені процеси переселення не зачепили лише населення Залісся – корінних земель нинішньої Московії, які на той час ще жили у кам’яній добі.

            Саме п’яте століття стало стартовим майданчиком для виникнення державних утворень на майже всій території Європи. Русь, як держава українців, виникла синхронно з іншими державними утвореннями на захід від неї. Професор Леонід Залізняк пропонує саме з цього моменту почати відлік власне української історії. Вже цього достатньо для  обґрунтування давності нашої державності і права українців на свою незалежну державу у сучасному світі, подібно іншим європейським народам.

            У чому недолік даної концепції? У тому, що вона не дозволяє кількісно описати результати переселень народів, а також зрозуміти походження самих народів. Слов’яни, що оселились на українській і польській землі, застали тут пустку, чи тут вже жили інші народи? Яке співвідношення між прибульцями і корінними мешканцями? Слов’янська мова, звідки вона? Чи є у неї базовий, характерний саме для неї, запас слів? Слов’яни – це носії якоїсь унікальної генетичної мітки, чи вони є нащадками інших племен, що таку характерну мітку мали? Крім того, такий підхід не дозволяє зрозуміти принципову ментальну відмінність між українцями і московитами, оскільки українці, за цією концепцією, лише на кілька століть раніше вийшли на світову політичну арену, заснувавши державу Русь.

            Тепер про генетичну мітку. Ідеальною міткою є базова гаплогрупа-мутація чоловічої у-хромосоми. Коли людей на Землі було мало, то часто така мутація характеризувала окрему етнічну групу. Так гаплогрупа T була спільною для вихідців з давньої Еритреї (Північно-Східна Африка); Q - з Сибіру (гунів); G – Кавказу, J2 – з давньої Месопотамії (Шумер, Акад, Вавілон, Асирія), I1 – із Скандинавії (Швеція і Норвегія), R1b – з крайнього заходу Європи (кельти), E1b1b – з північно-західної Африки (бербери або маври); N – з крайньої півночі Євразії (в Європі фіни та інші балтські народи); R1a – вихідців із степової зони Євро-Азії (кіммерійці, скіфи, сармати); I2 – вихідці з Балкан, а перед тим з Близького Сходу (трипільці). Тут я навів лише гаплогрупи, властиві не менше, ніж 1% українців.

            Видатний український науковець, доктор філологічних наук, професор Костянтин Миколайович Тищенко нині активно виступає за дослідження генезису українського народу саме на основі дослідження характерних для нього гаплогруп. Це дозволяє з’ясувати, чи є ми нащадками трипільських племен, що з’явились на території України приблизно за 5500 років до нової ери. Саме ці племена створили тут унікальну землеробську цивілізацію. Вона розвивалась паралельно з найдавнішою цивілізацією світу Шумерською. Саме в Україні тоді виникли найбільші у світі протоміста з населенням до 20000 осіб. Цілком можна стверджувати, що прискорений цивілізаційний розвиток українських земель почався саме з приходом трипільців. А що відбувалось на території майбутньої Московії? Там аж до виникнення Русі населення вело мисливсько-збиральницький спосіб життя, панувала кам’яна доба і процвітало людоїдство.

            Трипільська землеробська культура займала більшу частину правобережної України. Генетичним маркером трипільського населення України була гаплогрупа I2. Найбільшої густини землеробське трипільське населення досягало на Балканах і у Західній Україні. І навіть сьогодні через тисячі років такий розподіл населення за цією гаплогрупою зберігся незмінним.

            Трипільській цивілізації приписують купу знакових в історії людства винаходів: гончарний круг, колесо, приручення коня тощо. Останню тисячу років свого існування вона використовувала бронзові знаряддя праці і зброї, але, на відміну від шумерів, не встигла створити власну писемність, власну централізовану державу, тому про їх мову нічого не відомо. Її поступальний розвиток на межі четвертого і третього тисячоліть до нової ери припиняється. Викликане це було глобальними кліматичними змінами у світі. Клімат на території України став посушливішим. Південна і центральна частини України перетворились у степ, непридатний для тогочасного землеробства. Кількість населення  України суттєво скоротилось, одна його частина змушена була переселитись північніше, де збереглись ліси, а інша перейшла до скотарства. Нові і просторі степи простяглись від сучасної Монголії і до Карпат.

            Скотарство припускало велику рухливість населення. Наслідком цього став прихід в Українські степи спочатку іраномовних кіммерійців, а у сьомому столітті до нової ери – скіфів. Ці кочовики в якості генетичного маркера мали гаплогрупу R1a. Про кіммерійців з грецьких писемних джерел відомо мало, а от про скіфів – доволі багато. Скіфські племена створили власну державу під назвою Велика Скіфія. Ця держава існувала у шостому – п’ятому сторіччях до нової ери і простяглась від Дунаю до Дону і на таку ж відстань від берегів Чорного моря на північ, значно виходячи за межи території сучасної України. Фактично скіфи започаткували державницьку традицію на українських землях. Зауважу, що скіфі кочували велетенськими просторами Євро-Азії, але лише на українських землях заснували свою першу державу

            У 514 році до нової ери на територію Великої Скіфія прийшла армія найпотужнішої імперії тогочасного світу – Персії на чолі з найвидатнішим полководцем тих часі, царем  Дарієм 1 Великим. Традиційно вважалось, що перси не змогли подолати скіфів, проте тепер все більше доказів набирає теза про те, що у висліді цього походу Велика Скіфія стала 24 сатрапією (провінцією) Великої Перської імперії. Зокрема, цю точку зору активно розвиває професор Костянтин Тищенко. Таким чином, державницька традиція на українських землях продовжилась. Ця традиція не перервалась і пізніше з приходу сюди іраномовних сарматів, споріднених із скіфами, які створили на цій же території вже сарматський союз племен. Сармати також були носіями гаплогрупи R1a. Десь 15 кочівницьких навал пережила Україна у своїй історії. Деякі з них створювали на нашій землі чергові держави. Лише Русь стала тут першою державою, що виникла на основі землеробського населення.

            Проте саме сармати залишила найглибший слід в українській історії. На понад тисячу років уперед українці отримали назву роксоланів – одного з найбільших сарматських племен. Ця назва вживалась навіть частіше, ніж русини, яку багато дослідників пов’язують з назвою іншого великого сарматського племені аорсів. Саме від сарматів виводили свій родовід польська шляхта і українські козаки. І висока концентрація гаплогрупи R1a серед поляків, навіть вища, ніж серед українців, є доволі сильним аргументом на користь такого походження  шляхти – еліти польського суспільства. А скільки професійних істориків глузували над цією тезою? Отже, для двох наших народів: українського і польського об’єднувальним чинником є не лише спільна прабатьківщина слов’ян, але і вирішальний вплив сарматів на їх творення. На жаль, із слов’янами не вдалося пов’язати конкретний генетичний маркер. Тому надалі ми будемо говорити лише про наявні в Україні гаплогрупи. За Костянтином Тищенком нащадки трипільців (I2) і кіммерійців, скіфів, сарматів (R1a) становлять у населенні України приблизно70% і ділять ці 70% приблизно навпіл. На решту гаплогруп припадає лише 30% населення.

            Визначення гаплогрупи людини є доволі дорогою процедурою разів у 100 дорожчою за визначення групи крові. Тому вибірки, на основі яких робляться оцінки, налічують здебільше лише десятки і сотні людей, замість десятків і сотень тисяч, необхідних для досягнення високої точності відповідних оцінок. Проте саме за цим методом майбутнє, хоча сьогодні похибки при його використанні можуть перевищувати десятки відсотків. На тепер надійнішим інструментом з’ясування спорідненості народів є аналіз формули крові. Недоліком цього метода є те, що визначаючи рівень спорідненості народів він не дає можливості зрозуміти природу цієї спорідненості.

            Висновки:

1.Українці, у першу чергу, є нащадками двох стародавніх етносів: трипільців і кіммерійців, скіфів, сарматів.

2.Інтенсивний цивілізаційний розвиток нашої землі на рівні найдавніших цивілізацій світу почався з приходом на нашу землю трипільських племен у VI тисячолітті до нової ери.

3.Населення України вступило у бронзову добу у четвертому тисячолітті до нової ери.

4.Неперервний державотворчий процес на нашій землі започаткували скіфи у VII сторіччі до нової ери.

5.У п’ятому столітті вже нової ери населення корінних земель майбутньої Московії все ще займалось лише мисливством, рибальством і збиральництвом і переживало кам’яну добу. За грецькими писемними джерелами воно було людожерами.

6.Для виходу суспільства на високий рівень моралі, для формування таких чеснот як сумління, честь, чесність, людяність, доброзичливість, працелюбність тощо потрібні тисячоліття цивілізаційного розвитку. У українців за плечима ці тисячоліття власної славної історії є. У московитів немає.

7.Цивілізаційний розрив у багато тисяч років робить протиприродним існування цих двох народів в межах однієї держави і пояснює всі криваві акти геноциду українського народу в Радянському союзі. Навіть існування їх у межах незалежних держав із спільним кордоном є небезпечним для українців. Про це свідчить теперішня російсько-українська війна, відповідальність за яку лежить цілком на московитах.

8.Нашими найближчими генетичними родичами, відповідно до формули крові, є такі народи: македонці, серби, поляки, хорвати, албанці, білоруси, латиші, словени, боснійці. Спорідненість цих народів з нами вища або так ж, як спорідненість північних і південних корейців, щодо яких немає жодних сумнівів, що це один народ. Території проживання цих народів переважно збігаються з територіями найбільшого поширення трипільських племен, зокрема на Балканах.

9. Щодо українців і поляків, то їх спорідненість значно вища, ніж спорідненість північних і південних корейців.Журнал «Бінтел» № 3, 2023 рік - Борисфен Інтел (bintel.org.ua)

Воюють не правителі, воюють народи – Слово Просвіти (slovoprosvity.org)

У зозулі нема гнізда - № 23-24 (22346-22347) четвер-субота 31 березня-2 квітня 2022 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини» (chornomorka.com)

Жодної агітації за українську мову - № 10 (21687) субота 30 січня 2016 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини» (chornomorka.com)

Етнічна складова російсько-української війни - № 16 (21588) субота 7 березня 2015 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини» (chornomorka.com)

https://chornomorka.com/archive/21534/a-4328.html

Четверта російсько-українська війна - № 48 (21519) cубота 21 червня 2014 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини» (chornomorka.com)

Зараз ми всі, наша Держава Україна, перебуваємо на вирішальному етапі, вже просто біля Переходу, на самому порозі Входу–Виходу. Ми або входимо в Нове як переможці, витримавши всі випробування, або ж впадемо в прірву і все програємо! Все, і назавжди!

Сто років тому про це було сказано виразно в Декалозі націоналістів. Важливо не лише мати здатність віддавати життя на полі бою, важливіше мати здатність будувати свою незламну Державну Фортецю, і заради перемоги над єдиним небезпечним і справжнім ворогом, заради спільної мети мати здатність йти на компроміси, тобто єднатися з політичними, навіть із ідейними супротивниками (але не з ворогом). І найважливіше не втрачати даровані Богом чудесні Можливості, які випадають дуже рідко, а може і лише раз за все життя.

Світ підтримує Україну не тому, що ми такі хороші і світлі (тут всього вистачає, і темного і сірого). Старий світ вже в стадії розпаду, без майбутнього, без змісту та сенсу. Велика війна пришвидшила всі назрілі невідворотні зміни, без яких світ споживачів матеріальних речей і земних ресурсів був приречений на загибель.

Але ця війна лише починає незворотний процес змін у світі, що ніколи вже не буде таким, яким був досі. Світ підтримує Україну тому, що настав час Великих корінних змін. Україна ці зміни ототожнює, бо вона показала такий дух, якого у світі вже нема, таку ідею жаги Свободи, такої Волі, і прагнення втілювати в життя високі Ідеали, за ці Ідеали віддавати життя, захищати їх як святиню! Про це хтось там уявляв лише у мріях і не думав, що це можливо насправді.

Україна як країна хаосу, ніким не прорахована, непередбачена, видаючись слабкою, вона є сильною. Цю непроявлену повністю силу відчувають і друзі і вороги. Разом із цим весь світ вражений і захоплений великим Героїзмом українців!

Світ підтримує Україну передусім тому, що зараз зміни стали потребою і це стало вигідно для головних світових Гравців. Вони усвідомили невідворотність і потрібність Нового, усвідомили нагальну потребу в новому світопорядку, в оновленні безпекових інституцій, як і в нових технологіях в енергогалузі, а також… в нових смислах та Ідеях для Майбутнього.

Зміни не приходили через Московію, РФ — імперію Зла. Яка не лише стоїть на брехні, ненависті та насиллі. Ця імперія міцно тримала світ нафтогазовими ланцюгами, скупивши всюди і політиків і великих бізнесменів, що були зацікавлені у спільному збагаченні на старих енергоносіях і технологіях. Тепер цьому настане край. І «край» цьому приносить Україна, війна в Україні! Стане вигідно перегорнути сторінку ХХ ст. і піти туди, куди людство вже давно мало дістатися.

Світ підтримує Україну, саме як таку країну, що є виразником справжніх великих цінностей людства, де Майбутнє набуває живих рис і де можливо відбутися будь-якому захоплюючому сценарію в Театрі війни і миру, де може справдитися все досі неймовірне, все, що завгодно.

І Україна мусить запропонувати іншим країнам і лідерам світу нові рушійні смисли, які будуть достатньо вагомими, щоб спонукати йти цим шляхом, бо світом рухають не лише нові технології, а справжні рушійні Ідеї, проекти Майбутнього.

  

Дуже сумно, аж до відчаю — спостерігати, як найрозумніші, найвідданіші сини України роблять все, щоб ми знову зішли на манівці. 

Прекрасні люди, мужні жертовні патріоти, з найкращих намірів роблять багато дурниць і на психологічному рівні вже програють війну, тому що сконцентровані на уявленні, що нинішня українська влада — є причиною і колишніх і майбутніх проблем, поразок і завад. І замість того, щоб збиратися на силі в єдиному кулаці проти ворога, вони ставлять на зраду, збираються на хибах, бачать не вихід і майбутню перемогу, а кричать, що вони як реалісти, знають, наскільки все погано, а тим самим вони створюють безвихідь! Не усвідомлюючи своєї обмеженої компетентності в розумінні ситуації, не усвідомлюючи всіх своїх помилкових оціночних суджень і висновків, не усвідомлюючи того, як завязто вони допомагають ворогу сіяти скрізь песимізм і зневір'я… Адже песимізм і зневір'я — це теж моральна зброя, яка нищить душу. Як часто в пекельному бажанні всіляко принижувати Президента і його справді неідеальну команду (а з ним і всю Державу), лише шукають зраду, відшукують лише помилки, лише недоліки, вигадуючи навіть неіснуючі вади.

І якщо вони справді уявляють, що в світі є країни, де влада ідеальна, і де нема питань до лідерів та можновладців, якщо вони гадають, що на землі є ідеальні воїни і лицарі на білих конях, ідеальні Президенти, керівники, владні структури й виконавці — то вони трохи помилилися із локацією. Таке можливо лише в Раю.

На жаль в усі часи і в усіх народах і землях зрада продається більше, приваблює і мотивує на дурниці. Але всі перемоги в історії людства відбувалися всупереч цим найгучнішим голосам більшості.

Цей дивний «клоун», якого ніхто не чекав, який всіх обманув, бо виявився не таким, яким його хтось побачив. Чи то надто патріотичним націоналістом для москви, чи то надто «ватним» і «тупим» для націоналістів…

Він по суті є таким собі непередбачуваним джокером. Так, з усіма вадами і вразливими сторонами, він в дечому слабкий, залежний від оточення, але його сила полягає в тому, що він здатний не слідувати шаблонам Старого світу, а також в тому, що він відкидає стару школу «крєпкіх хозяйствєнніков» і готовий слухати «провокаторів», таких як Арестович, про яких люди взагалі нічого не знають окрім чуток, але які мають особливі здібності, недоступні «гвардійцям» в царині договорняків, і незмінного корупційного кумівства… Саме цей Джокер (завдяки «провокаторам» із оточення) завчасно перед вторгненням російської армії встиг позбутися слабкого Хомчака, замінити Тарана на ефективнішого Резнікова, і головне — вибрати геніального Залужного Головнокомандуючим ЗСУ, без якого нам усім було б надскладно.

Але світ захоплюється саме цим «клоуном», як Джокером. Тому що люди, іноземці, потребують міфів, «хайпу», йдуть за «мейнстрімом». Патріоту Порошенку не давали б тої допомоги, зокрема в озброєнні, що дають цьому артисту Зеленському, який вправно грає свою роль безстрашного лідера. Шкода, що цього ніхто не розуміє.

Справа в тому, що звичайні люди дуже вже програмовані, ведуться за будь-яким «вкидом», фейками, емоціями, ІПСО(інформ.психологічними спецопераціями), навіть за брехнею, яка бажаніша за Реальність!

І зараз це точно видно, як проти Зеленського, об’єднавшись, діють разом багато впливових і зовні патріотичних гравців. Чому? Тому що вони не готові прийняти іншу реальність, де переможцем москви і путіна виявиться «клоун» Зеленський, що казав про-шашлики, україну-повію, мир-в-очах-путіна, розмінував-чонгар, не-готовився-до-війни і ще «вагнергейтівся» по всіх фронтах…

 Українські патріоти не готові прийняти іншу Реальність, і здається лише тому, що воліли б самі бути на місці Зеленського. Але через це неймовірне хибне жадання і необ’єктивну ворожість заслужені в минулому патріоти не бачать, що разом із ненависним Зеленським вони готові знищити свою Державу! — В цей особливий час, коли Божою Ласкою завдяки допоміжної участі всіх сильних союзників ми маємо останній шанс здолати московську імперію, головного свого ворога, монстра, якого ми колись і створили, а потім самі ж століттями годували і живили. — В цей особливий час, коли ми можемо нарешті позбутися власного тисячолітнього прокляття і переможцями увійти в Нове Життя!

І за всіма хвилями пошуку зради, звинувачень і нападу на Зеленського і його неоднорідну, м’яко кажучи, неідеальну команду — завжди стоять впливові диригенти. Деякі з них базуються в москві, але чимало і в Україні! Олігархи напевно знають, що лише особа «клоуна» Зеленського хоч трохи стала загрожувати їхньому необмеженому пануванню в Україні, тому вони за допомогою всіх ручних ЗМІ, інтернет ресурсів і численних ботоферм готові на все — на будь-які нав’язані москвою і слабкою Європою нові «мінскі», нові сценарії здачі України, якщо це гарантуватиме їм подальшу владу.

Принижуючи Президента України, живлячи зраду всіх сортів, вони дають сигнал і світовим Гравцям, що Україна має завжди залишатися під сильним зовнішнім контролем, бути лише сировинними придатком, лише плацдармом для нищення небезпечного для світу безконтрольного путіна і його імперії зла. І ця наша зацикленість на зраді просто підштовхує їх триматися сценарію, який буде вигідним лише їм, а не Україні! До того ж іноземні лідери не мусять бути патріотами України, яку вони або зневажають за слабкість і численні вади, або остерігаються за потенційну силу.

У запалі безумної політичної ворожнечі безтямні патріоти не бачать Зеленського переможцем у війні, яку вони самі хотіли б виграти без «клоуна», бо в їхніх очах «клоун» негідний бути лідером великої України, тому вони просто відкидають цю можливу реальність, намагаючись цьому завадити всіма засобами! І майже так само багато сильних країн світу не готові до реальності, у який Україна перемагає Російську Федерацію, і виходить на світову арену новим сильним Гравцем в потужному союзі з Польщею, східними слов’янами та балтійцями.

Нехай нарешті скінчиться це жахіття сумного анекдоту-притчі, коли десь у пеклі за українцями навіть не наглядають чорти (аби ті не втекли із киплячого казана кудись на волю), бо вони ж самі один одного тримають за ноги… Розбрат сьогодні — це шлях до пекла, до остаточної загибелі Держави!

Ми маємо врешті не рівнятися на ворога, а перемогти і знищити, вороги не зникнуть самі, «як роса на сонці». А це відбудеться лише за нашої духовної переваги, нашої інакшості, і здатності не шукати вад під ногами, а прагнути поступу, дивитися не назад, а вперед і вгору. Якщо ми не змінимося, якщо в нас буде мало сили Світла, ми не переможемо зло. Воно повертатиметься, в різних личинах. Ми маємо стати сонцем, що випалить пітьму.

«Кому багато довірено, від того і вимагатимуть більше» (Лк.12:48).

Або ми скинемо ярмо несприйняття своїх успіхів і самознищення Державності, або ми покажемо себе її негідними, як і негідними Волі та щасливої долі, про що співаємо у нашому державному славні! Всі наші Герої дивляться з далеких небес і очікують на втілення того, заради чого вони віддали свої життя!

© Олександр Ладік. Київ, 15.06.2022.

Тиха молитва
Світлом в зболенім тілі,
Стукотом серця


Вибухи серця -
Ритм ракетних прильотів,
Літаній за мир

•°•°•
Марії місто
Стогне стогеєнними,
Стовогненними
Лементами. Молися,
Маріє! Страсна п'ятниця...


Молитва тиха.
Тахікардія. Де я?
Таїнство. Місто
Марії лементами
Молиться. Страсна п'ятниця...