Себя жалею...
- 11.03.16, 09:05
- Стих_и_я
О, Господи, помоги!
Мир вокруг сотрясается…
С портрета мне улыбается
Посланник чужой любви.
Живые его глаза,
На полотне застывшие,
Тронули силы высшие…
Течет по щеке слеза.
Но губы коварно лгут:
Словом – по сердцу; пыткою
Душу стегая, как ниткою;
На горло накинут жгут –
Осталось только хрипеть…
Слышишь меня, Вселенная?
Мы все – твои дети бренные,
Придется Богам терпеть…
С любовью на тет-а-тет
Чувства обсудим весомые…
Слишком черты знакомые
Таит в себе этот портрет.
КОГДА Я ОДНА,
ТОГДА ПОНИМАЮ...
КОГДА МНЕ СКУЧНО-
ТОЛЬКО ТЕБЯ ВСПОМИНАЮ.
КОГДА МНЕ ПЛОХО
ТОЛЬКО ТЫ ЭТО ЗНАЕШЬ,
И ТЕМНОЙ НОЧЬЮ
ТЫ МЕНЯ ВСПОМИНАЕШЬ
И Я .......ЖИВЯ ЛИШЬ ТОБОЙ
НЕ ЗА ЧТО НЕ ХОЧУ БЫТЬ ОДНОЙ
Брате мій, милий брате.
Настигла мене тяжка година.
Бо крізь осінь в бруштинових шатах,
До життя увійшла ця дівчина.
Брате мій, рідний брате.
Не заснуть мені темної ночі.
Знай ясніють крізь темряви грати,
Тої дівчини карії очі.
Бідний я, бідний щасливець.
Сповна маю того що чекав.
В серце моє поцілив мисливець
Й живу душу стрілою поклав.
Добрий мій, добрий мій брате.
Скільки тої терпіти журби?
Май щовечора помирати,
А на ранок воскреснути.
© Ветер Города