Это стихотворение хочу посвятить не цветам жизни, но людям, прожившим жизнь, и не утратившим главного. Ты помнишь на этой скамейке С букетом тебя я встречал, И на пионерской линейке Я рядом с тобою вставал. Ты помнишь, как легкие ноги Неслись по цветам и волнам, Стихов моих первые слоги, И веру свою в те слова ! Ты помнишь в громадине храма, Свое полновесное "Да". Как дочь назвала тебя мамой, А в небе качалась звезда ? Теперь наше счастье так хрупко, Но мы его в сердце ...

Читати далі...

Ще на баштанах пахли літом дині І в небо розбігались вітряки, А теє небо, небо ясно-синє Ковтало світ. І відстань. І думки. Цвіли жоржини. Дотлівали маки. Гримів на всю оркестр цвіркунів. А осінь подавала тихо знаки. Мовляв, пора. Для туги і для снів.[Приєднана картинка]

Від суми і від тюрми не відрікайся, Над чужою ось бідою не глузуй. І прохання іншого, якщо про допомогу, Моя порада, завжди ти почуй. Шляхи життєві вносять корективи, Від долі несподіваний сюрприз, Із піку слави можеш дуже швидко Ти стрімголов до прірви покотитися униз. Ось живеш не знаючи проблеми, Є робота, друзі і сім'я, Що собі ти краще побажаєш, Гарною є доленька твоя. Та настане день такий зненацька, Позбудешся цього лише в один момент. -Бомж - кричать тобі усі вже в спину...

Читати далі...

[Приєднана картинка][ Читати далі ]

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка][ Читати далі ]

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка][ Читати далі ]

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]