Атаки шахедів та імітаторів стають більш масовими. Нещодавно їх було під 500, а минулої ночі ця кількість перевалила за психологічну відмітку в пів тисячі. Якщо не помиляюсь, нас атакували аж 539 беспілотниками. При цьому, масований наліт поєднувався з обстрілом балістикою (але обійшлось без ракет з ТУшок). Ну а оскільки цілили по Києву та Василькову, то вночі було гучно. І влігся спати лише після того, як залишились залишки беспілотників. Надворі вже світало (бо світловий день довгий). Мама покликала, щоб подивився у вікно: зі сторони Києва, на фоні світанку і ясного неба, стелились сизо-чорні хмари. Русня, звичайно, радіє. Ми, нажаль, не можемо дати рівноцінну відповідь. Ще й на фоні припинення військової допомоги від США. Звичайно, помаленьку "розмотуємо" військові заводи та склади зайвохромосомних. І країна у лаптів побільше — тож навіть при їхній військовій спроможності ППО на всі нафтобази, НПЗ та заводи не вистачить. Але ми по цивільній інфраструктурі не гатимо. Навіть більше — не вистачає на ворожу воєнку. Тож, повна зневіра і смуток. Складається враження, що нас навмисно схиляють до капітуляції. 

Теща зятю дорікає,
Що він є бездара,
І чому така дочці
Оце Божа кара?
Різний бруд у бік зятька
Із вуст її ллється.
А у відповідь Петро
Весело сміється.
Та терпець таки у нього
Нарешті вривається,
І тоді до свого сина
Він уже звертається :
-Принеси бабусі крем,
Хай змастить вуста,
Адже доповідь її
Бачиш непроста,
Мені висказати все
Вона так старається,
Ну, а крем той чудодійний...
"Момент" називається!!!

Здивовано Гриць Миколу
Таке запитав:
- Я давненько незвичайне,
Друже, помічав,
Що ти тещу свою любиш,
Більше чим дружину,
Тож відкрий мені секрет,
І назви причину,
Чом ти їй завжди, друзяко,
В усьому догоджаєш,
В мене враження таке,
Що її кохаєш.
Посміхається Миколка:
-Що вже тут казати,
Та готовий я щоденно
Прощення благати,
Не послухав я її
І сватів заслав,
Говорила, щоб в дружини,
Світлану не брав!!!

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]