Мовчи і думай. За світи
Зібралось сонце яснолике,
Ідуть у ніч тумани дикі,
І місяць пробує цвісти.
Мовчи і мрій. В твоїм віку
Якась неповторима милість:
У слові слово народилось
І вже агукає в рядку.
Моя жінка працює у лікарні, що поруч зі стадіоном Спартак. У перший день війни пішла
вона собі на роботу. Вийшла на зупинці та пішла собі. Пройшла під мостом, що
Теліги/Кирилівська, коли... Спочатку винищувач у небі. Скоріш за все МіГ-29,
скоріш за все наш. На супер малій висоті. Та ще й почав кабрирування (набір
висоти). А воно реве - мамо не сумуй. Я чув свого часу, так то ж я! Коротше,
моя у легкому @хуї, але це ще квіточки. Приблизно біля лікарні
зупиняється вантажівка. З неї хутку вистрибують чоловік 20 нацгвардійців. Біжать
назустріч моїй Оксані та стріляють по мосту з автоматів! Бідолашна моя жінка
зовсім припухла від цього всього. І хоч я її 100500 разів попереджав, що робити
у подібних ситуаціях, бо вже бачила бандитську перестрілку десь у 91, тут все вилетіло
з голови. Завмерла на місті у повному офігінні. На щастя, ДРГ, яку полювали
нацгвардійці, було не до пострілів у мирняк, бо самі були під щільним вогнем.
Ну а наші по своїх не стріляють звісно.
Гвардійці побігли на міст з двох боків, а Оксана почимчикувала на роботу. Десь
за годину щось їй було потрібно у бухгалтерії, то ж пішла. А там її питають, ви
як до жмурів ставитеся? Кардіолог з 35 річним стажем? До жмурів? Більш ніж
спокійно. То ж не лякайтеся, кажуть, тут під нашим забором троє лежать. Та сама
ДРГ. Може й не вся, але 3 туточки.
Ось так. А мій колишній головлікар особисто бачив БТР з Z на Оболоні.
Це зараз у Києві переважно тихо. А коли починалося, було "весело". І
бій на Берестейській. І кинджал по "Ретровілю", що в мене на 3
поверсі за 3 км будинок 5 разів хитнуло. Звісно, з нещасним Харківом не
порівняти, але все ж...
Не вибачу ніколи нізащо! Смерть моск@лям!
Рефлекторне позіхання – це дуже заразливе явище. Наукові дослідження і щоденні наочні приклади показують, що неможливо не повторити цю дію, коли дивишся на позіхаючу поряд людину або домашнього улюбленця. І навіть у останніх як імпульс на позіхання господаря проявляється функція повторення. Пояснюється це дзеркально-нейронною реакцією головного мозку.
Як показує практика, навіть перегляд фото або відео з позіхаючими людьми або тваринами змусить вас рефлекторно зробити глибокий затяжний вдих кисню. Не вірите? Перегляньте добірку заразливих фото і спробуйте не позіхнути.