хочу сюди!
 

виктория

46 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Багряні барви ....

 

Український художник Юрій Прядко.


[ Читати далі ]

Судьба

Случайно пришлось пообщаться с "батюшкой".
Не удержалась, выслушивая патриархальные "наставления" о любви к ближнему и вере в Бога.
На тираду о реальных проблемах общения с нынешним социумом, пришлось срочно искать пилюлю валидола для богомизбранного. А потом ещё и маяться от желания налить ему грамм 500 водки.

Таки, не у одной меня бывает "кризис" восприятия нынешнего мира...

Пришло осознание, что нЕхрена жаловаться на судьбу. Ей со мной тоже крайне не повезло...


И ещё - интересно, мою предыдущую крапалку по "зависть" корова языком слизала? (С)
Или кто-то приложил у этому процессу свои шаловливые ручки и малахольные мозги...

_R

_R

Перша проба пера зими

  • 19.11.23, 14:19
Перша проба пера зими:
Гілки дерев фарбує в біле,
Торкнулися хмари їх крильми,
Посипали снігом ледь-ледь впівсили.

Мов наречені дерева стоять,
В колір невинності одяглися,
Чекають весни і тихо сплять,
Дивляться сни, час в них зупинився.


Українська музика 2368







50%, 1 голос

0%, 0 голосів

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

__Собача любов

  • 19.11.23, 11:36
 Чом свою собаку Раю
 Я люблю і обожаю

 Бо вона мене не бросить
 Лишннього мене не спросить
 
 Будь я гітлером, полпотом
 Навіть круглим ідіотом

 Навіть путіним-зеленським
 Навіть папою вселенським

 Будь я маском, трампом даже
 Мені Райка не откаже

 Щоб любили тебе люди
 Хвостиком виляй усюди

 Щоб любить зелену владу
 Ум собачий мати наду

 Ум собачий мати нада
 Щоб любить зелену влада

__Іноді буває...

  • 19.11.23, 02:48
 Іноді буває якось дивно
 Іноді буває якось лячно
 Іноді буває якось зимно
 Іноді буває якось мрячно

 Іноді буває якось сумно
 Іноді буває якось хмарно
 Іноді буває якось глумно
 Іноді буває все намарно

 Але потім сонце знову сходить
 Знов птахи у небі защебечуть
 І тоді пропасниця відходить
 Биручи з собою і всю нечисть

__Стіх(четверостішшє).

  • 19.11.23, 01:41
(проба пера)

 Я ломаю слоистые скалы
 В час отлива на илистом дне
 И таскает осел мой усталый
 Их куски на мохнатой спине

 Ну як?
 Тільки чесно. Але тактовно. Щоб не ранить хрупку душу поета.

 А от іще такоє. Із послєднього.

 Нас природа-мати колисала
 З думкою про вранішню росу
 Всю себе  нам щедро віддавала
 І свою божественну красу

 Але ж ми її невдячні діти
 У своїй наївній простоті
 Топчим всі її прекрасні квіти
 Впевнені у власній правоті