Плакали ненька на призьбі...

Гей, слав*яни, чи як вас там, беріться за дупи, та й втікайте край за очі. Бо нікуди вже йти на "просторах" наших. Все спродано, куплено, перекуплено, знищено та "реформовано". Куди там колишня польська "шокова терапія". У нас тут вже повний сепсис, криндик, разом з парагваєм цим. Ола-ла-ла... де ж наш Ремарк? Куди подівся? Криза така,  що аж тащить увесь загал, трощить, плющить, а потім знову трусить, а Ремарка, щоб вивернути все це -  немає та й годі. Ліна Костенко щось писала, але все більше про передчуття... Тепер вже пішли "цвіточки" з  "ягадками" до кучі.

Ех, слав*яни, сидіть собі та паліть свої дуди. В кафетеріях та генделиках. А я йду до постелі, теплої та гіпнозуючої.

Завтра буде добре. Завтра буде мило. Завтра нас розірве золота доба. Безжальната безгрішна. Як казав мій товариш з Ворохти - "Ще 10 років так помучимось, привикнемо та й буде нам добре!"

Слава Україні! Тихій благій державі в самому центрі Європи.