Про співтовариство

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.
Вид:
короткий
повний

Короткі історії для душі

5 березня. Жінка на мості

Жінка переходить річку по тоненькому мосту і труситься від страху.
-Боже!-думає вона.-Якщо перейду, то віддам тисячу гривень першому жебракові.
Міст перестав хитатися.
-Та чи не забагато я обіцяю? Десятки, гадаю, вистачить!
-Міст знову захитався.
-Боже, хіба ти жартів не розумієш?-злякано викрикнула вона.

Чи не нагадує це наші взаємини з Богом?
(с)

Не такой как все

.
Собрались однажды десять мудрых мужиков ругать одного сумасшедшего. 
«С тобой, гад, — говорит один, — невозможно работать. Все люди как люди, тянут по карманам, что могут, а ты все по описи начальству сдаешь». 
«До каких пор, — кричит второй, — ты, паразит, по-русски говорить не научишься? Ни матюка от тебя, ни анекдота не услышишь». 
Третий кричит: «Ты или сам пей, или другим пить давай! А то глянешь под руку — водка во рту колом становится». 
Долго ругали десять нормальных мужиков одного идиота. А тот знай плечами жмет да глазами хлопает. Да еще про себя, видно, шепчет что-то. Оно и понятное дело — сумасшедший.

4 березня. Ми тут проїздом

Якось чоловік вирушив у місто до великого мудреця. Виявилося, що живе мудрець у старезній халупі на околиці. В оселі не було нічого, крім прогнутого ліжка і заваленого книгами стола, за яким сидів старий дід, заглибившись у читання. Гість запитав його:
-Де живе мудрець?
-Ви мене шукаєте,-поснив йому старий.-Що вас так здивувало?
-Не розумію. Ви-великий мудрець, маєте багато учнів. Ваше ім'я відоме всій країні. Ви маєте жити в палаці.
-А де живете ви?-запитав старий.
-Я живу в своїй садибі-великому, багатому домі.
-А як ви заробляєте на життя?
Гість розповів господарю халупи, що він купець і два рази на місяць їде у велике місто за товаром, який потім перепродує місцевим крамарям. Старий слухав його уважно, а потім поцікавився, де він зупиняється у чужому місті.
-У маленькій кімнаті невеличкого готелю,-повідомив той.
-Якщо б хтось відвідав вас у цій маленькій кімнатці, то міг би спитати: "Чому ви, заможна людина, живете у такій бідній кімнаті?" А ви могли б відповісти: "Я тут проїздом і ненадовго. Тут є все, що мені треба. Приїжджайте у мій справжній дім і побачите, що він зовсім інший" Те саме стосується і мого пристановища. Я тут лише проїздом. Цей матеріальний світ-тільки дорога. У моєму справжньому домі все виглядає інакше. Приходьте у мою духовну оселю, і ви переконаєтеся, що я живу у палаці.
(с)

Мера жизни

.
Святитель Николай (Велимирович) говорил: - Садовник срезает ветви, чтобы дерево быстрее росло и лучше плодоносило. Если он превысит меру и срежет лишнее, дерево засохнет. Верь, что Бог наблюдает за каждым человеком заботливее и милосерднее любого садовника. Послушай, как рассуждает преподобный Нил Сорский: «Если горшечник знает меру предержания сосуда в огне, чтобы тот не лопнул, неужели Бог не знает меры наших страданий?» Верь, что Господь имеет куда большее рассуждение и любовь, чем человек.

3 березня. Ідеальна жінка

Чоловік сидів у чайній крамничці, коли до нього підійшов сусід.
-Я одружуюся,-сказав він другові,-і тому дуже схвильований. А ти ніколи не думав одружитися?
Чоловік відповів:
-Авжеж, думав. Коли був молодий, то дуже хотів одружитися. І я вирушив у подорож, щоб знайти її. В одному місті зустрів вродливу жінку, зграбну, ввічливу і духовну, та вона не знала життя. І тоді я вирушив далі, у інше місто. Там я зустрів жінку, що була і глибоко духовна, і компанійська, і прекрасна з усякого погляду, але спілкуватися нам було важко. Врешті-решт пішов я далі, і після довгих поневірянь знайшов ту, про яку мріяв. Вона була глибоко духовна, сповнена грації, прекрасна з будь-якого погляду і променилася спокоєм. Я вирішив, що знайшов ідеальну жінку.
Тоді приятель спитав його:
-То чому ж ти з нею не одружився?
-Гай-гай,-відказав чоловік, похитуючи головою.-Вона також шукала ідеального чоловіка.

Любити-це значить приймати "іншого" з його способом життя, багатогранністю особистости, негативними рисами, а не шукати втілення нерозумної мрії. Досконалий чоловік той, що не шукає ідеальної жінки.
(с)

Глиняный кувшинчик

.

Больной человек лежал на кровати. Он не мог встать, а жажда томила его. В это время родные все ушли по своим делам. Человек так стонал, что кувшинчик, стоявший на столе, исполнился состраданием к нему. Но как ему, глиняной штучке, дотянуться до больного?

"Дайте мне пить… Пить…", – только и шептал жаждущий. Жизнь едва теплилась в этом исстрадавшемся теле.

Собрав невероятные усилия, прикатился кувшинчик к постели, прямо под руку больного. Тот открыл глаза и изумился увиденным. Стало ему намного легче. Поднеся кувшинчик к воспаленным губам, человек жадно припал к нему в надежде утолить жажду. Но сосуд был пуст.

Собрав последние силы, со злобой швырнул больной кувшин на пол. Единственный желающий помочь разлетелся на мелкие куски.

Никогда не уподобляй себя больному. Не превращай людей, стремящихся тебе помочь в жалкие куски глины. Пусть даже попытки их тщетны.

2 березня. Бабуся в аптеці

Якось в аптеці у черзі стояв молодий чоловік. Перед ним було двоє покупців: не до сезону одягнута бабуся і молода матір, що зігнулася під вагою дитини на руках. Бабуся підійшла до віконечка, простягнула рецепт і промовила:
-Доню, мені тільки ті перші ліки, бо грошей не вистачить.
Аптекарка знайшла ліки і оголосила ціну. Старенька жінка попорпавшись неслухняними пальцями в обшарпаному гаманці, дістала останні копійки, але й тих не вистачило. Аптекарка звела плечима, забрала ліки й почала обслуговувати молоду маму. Бідна жінка відійшла на бік, щоб покласти свої монетки назад у гаманець.
У ту мить чоловік, що спостерігав за всім цим, запропонував свою допомогу. Бабуся спершу не повірила: дивилася на нього, як на якесь диво. Але згодом зрозумівши щирі наміри добродія, вхопилась за його руку, наче боячись, що він утече.
Так, мабуть хапаються за останню надію.
Чоловік і бабуся підійшли до віконечка, бабуся простягнула рецепт, а чоловік звелів:
-Все за списком, будь ласка.
Коли вони виходили з аптеки, бабуся не вмовкала, повторюючи:
-Бережи тебе, Боже, сину... Бережи тебе, Боже, сину...
Незнайомець вклав у долоню старенької значну купюру, і поки жінка оговтувалася, зник. Щире серце і зболіла душа на мить пересіклись у цьому збіднілому житті...

Багато мають засоромитися, що наші старенькі не можуть придбати найдешевших ліків. Багато мають засоромитися, що наші старенькі не мають гідної старости.
Той чоловік, також засоромлений, наче особисто був винен перед бабусею за її злидні, відтоді з особливим трепетом ставився до старих людей у крамницях, аптеках і до тих, що просять милостиню...
(с)

Трудная задача

.

У одного богомудрого старца было несколько учеников. Как-то разгорелся между ними спор, который они сами никак не могли разрешить. Что труднее, – решали иноки, – записать Божественное откровение, понять и осознать его или объяснить смысл другому. Решили спросить совета у старца.

Тот выслушал и ответил: – У меня для вас задача более сложная, нежели ваши три. 

– Какая же? 

– Помочь вам увидеть прежде простые вещи и научить воспринимать реальность в том виде, какой она есть на самом деле.

1 березня. Люди у вашому місті

На узбіччі дороги, що вела до міста, сиділа стара жінка. До неї підійшов мандрівник і спитав:
-Що за люди живуть у цьому місті?
-А які люди у твоєму місті?-і собі зацікавилася жінка.
-О, жахливі! -обурено відповів мандрівник.-Брехуни, шахраї, нездари-нікому не можна довіряти. Радий, що пішов звідти.
-Ти побачиш, що в цьому місті люди точнісінько такі самі,-відповіла стара жінка.
Невдовзі до неї прийшов інший мандрівник, який також спитав її про людей, що живуть у цьому місті.
-А які люди у твоєму рідному місті?-спитала вона.
-О, чудові! -вигукнув мандрівник.-Милі, чесні, добрі, працьовиті. Я мав велику честь жити з ними. Я так шкодував, коли покидав їх!
-Ласкаво просимо! Ти побачиш, що в цьому місті люди точнісінько такі самі,-відповіла стара жінка.

А які люди живуть у вашому місті?
(с)

Притча о мальчике, который верил в чудеса

.

Мальчик очень любил читать добрые и умные сказки и верил всему, что там было написано. Поэтому он искал чудеса и в жизни, но не мог найти в ней ничего такого, что было бы похоже на его любимые сказки. Чувствуя некоторое разочарование от своих поисков, он спросил маму, правильно ли то, что он верит в чудеса? Или чудес в жизни не бывает? «Дорогой мой, — с любовью ответила ему мама, — если ты будешь стараться вырасти добрым и хорошим мальчиком, то все сказки в твоей жизни сбудутся. Запомни, что чудес не ищут, — к добрым людям они приходят сами».

«Кто делает добро, тот от Бога; а делающий зло не видел Бога» (3 Ин. 11).