На всіх українських блокпостах і укріпленнях фронту в Донецькій області є коти. Вгодовані. "Киця воює" - це не метафора

Про це на своїй сторінці у "Фейсбуці" пише боєць АТО  Олег Ахтирський. Вони працюють психотерапевтами (або "ходячим щастям", як сказав один комбат), ловлять мишей і щурів, яких у степових укріпленнях повно. Кішки і коти чують вибухи раніше людей. Вони стежать за чужинцями і попереджають про небезпеку.

Також кішки - прекрасні кадровики і показують своєю поведінкою стан військових. Бригадний психолог говорив, що по відношенню котів, він одразу розуміє, в якому стані знаходиться військовий і чи потрібна йому допомога. Коли українське військо займає нову територію, то пошук котів стає одним з перших завдань. Коли йдуть, то проблема, кому віддати котів, стає однією з насущних.

"Віддам кота з блокпоста в хороші руки" - такими оголошеннями повні соціальні мережі та записники волонтерів.
Собак на передовій менше, в основному спеціально навчені, породисті, щоб зайвий раз не гавкнув. Військові кішки за визначенням зайвого шуму не підіймають.

           А це окопна киця, ходить просто серед варти і БТРів десь там в Донецькому степу.

Варто бачити, як радіють її приходу бійці. Волонтери, які їздять через захоплені території, кажуть, що на блокпостах терористів по дорозі зрідка зустрічаються дикі собаки і вони ніколи не бачили кішок. І на це є причини. Страшні. Це була відбита від атаки терористів територія. При її захоплення "ополченці" використовували кішок, щоб зняти "розтяжки". Це не поодинокий випадок.

Для того, щоб змусити кота бігти, терористи поливали хвости котів скипидаром або бензином і запускали в напрямку розтяжок, щоб ті зривали вибухівку. Для надійності до хвоста коту ще й прив'язують палицю і теж підпалюють. Без підпалу це не працює, тому як змусити кота кудись бігти мимо волі неможливо. Перебили таким чином всіх кішок в окрузі.

Військових така жорстокість вражає більше, ніж жорстокість до людей, тому що люди все ж відпиратися можуть, на відміну від тварин. На питання, чи не менш цей засіб - вбити кота, ніж людина підірветься, один військовий відповів, що людина має вибір йти воювати, а підпалена тварина немає.

Практика використання тварин для розмінування територій не нова для радянсько-російської армії. Читайте, що таке протитанковий пес. Це неприємне читання.
Розповідали, що один бойовий кіт сам вліз у БТР і їздить тепер з бійцями на патрулювання.
Р.S А ще кішки можуть використовуватися на блокпостах для зігріву. Кладеш кицьку за пазуху - обом тепленько.

До речі, і "легендарний капітан Борис Рябуха"  , якого навіть дратує трохи те, що захисників аеропорту називають кіборгами, має розповідь про кота –

ГІТЛЕР - "ПОХІТІТЕЛЬ БАЛАБАСОВ"

Кіт Гітлер мешкає у Слов'янську у базовому таборі атошників. Коли там живуть бійці, він примудряється влазити по балконам на верхні поверхи, відшукувати та красти балабаси - так військові називають різні смаколики.

"Кіт "гітлєр", ізвєсний в наших кругах як форточнік, балконщик, лупить палку колбаси і пів кг м'яса за 15 хв, при помощі дерева, рєшотки і балконів залазить з вулиці до 6 поверху. А в тебе на балконі він був?" (наведено мовою оригінала)

"А потім в нього ще вистачає нахабності улягтися спати на наших ліжках, - сміється Борис. - Ми його назвали Гітлером за чорні вуса під носом, але здається він усе ж таки кішка"

Ось вони – чотири лапі вояки! Милуйтесь та отримуйте позитивні емоції!

 

Такого погляду, злякається будь - який ворог...

  

Джерело: 
http://www.depo.ua/ukr/life/za-shcho-ukrayinski-viyskovi-postavlyat-pam-yatniki-kotam-04102015162800  
http://www.depo.ua/ukr/life/za-shcho-kotam-v-ato-treba-postaviti-pam-yatnik-7-06082016134800 

Пишет Chipollino ( gorky_look)
2016-06-14 09:32:00
Назад Поделиться
Пусть поспят, або Человеки с ружьем
Очень прикольная манера пресекать все дискуссии ударом по еблу. В эдаком имперском духе. Но она работает до тех пор, пока не появляется кто-то более подкованный в подобном дискурсе, и по еблу не получаешь сам. На твою ухоженную капуанскую виллу вламываются вонючие немытые галлы, братьев которых ты держишь в твоем эргастуле, и которые понимают латынь в пределах «дочька своя давай сюда, жина тоже давай, и сам штаны снимай».

Вот тут появляется желание поговорить цивилизованно, но разговор уже как-то не клеится.

Так что надо понимать: удар по еблу – это тоже аргумент и часть дискурса, не меньший, чем аллюзии, аналогии и прочие парафразы.

Кафедра неоднократно писала об уважении к солдатне. Пушечному мясу, шинельной сволочи, батальонных заборах – и как только не называли их охуевшие от ложного чувства собственной безопасности люди на диване, с пивом и футболом.

***
Больше всего люди в армии страдают не от прыжков с парашютом, а от побудок. Когда в казарму вламывается дежурный и орет страшным раммштайном «ротападъем!»

Дело в том, что мы по природе дневные загонные хищники, хотя и потомки мелких древесных приматов. И в принципе не способны просыпаться одновременно по сирене. Наш удел – это закончить четвертый цикл сна, пожмуриться, потянуться, выгнуть спину, зевнуть, оскалив белозубую пасть, и неспешно идти на охоту.

Сорок километров миграционной трассы в день. Это нелегко, это требует треть времени жизни отводить на хр-хр-хр. Надо выспаться, чтобы бегать быстрее лошади. По количеству эритроцитов в крови, позволяющему нам делать такие вещи, с нами сравнимы только волки – тоже нехилые загонщики. Именно поэтому появился союз человека и собаки, существ, способных бежать вровень.

Кто-нибудь знает – сколько спит волк? Все время, пока не жрет. Посмотрите на свою собаку. Она дрыхнет. Солдат, с этой точки зрения, тоже собака. У него норма – сорок километров пробега в день.

В принципе войны так и велись раньше. Король Джон и король Джек в восемь утра выстраивали по свежему утречку полки, взмахивали носовыми платками, и «поехали»! А как только темнело – расходились, вежливо приподняв шляпы.

А ниндзи, которые ползали с нехорошими намерениями и сюрикенами в зубах по крышам ночью, уж точно не будились сержантом.

Индустриальный принцип устройства военного дела оказался эффективным в целом, но вывел процент неизбежных потерь. Это как бизнес, какое-то количество убытков ты закладываешь сразу, безоговорочно. Ну вот на учениях, например, три процента убытка считается нормальным.

Подорванные в REM фазе сна люди испытывают ощущения, сравнимые с ударом молотком по голове. Это и психоз, и сонный паралич, и остановка сердца. Але шо делать – война не цацки.

Не будите солдат.

***
Однажды я ехал в купе с солдатом, воином Украины, ему уступили нижнюю полку. Он стеснялся и не хотел, тогда тетка с нижней полки решительно залезла на его верхнюю, и сказала, что не слезет оттуда . Це була украиночка.

Однажды я садился в поезд, а у солдата сканер не читал QR код на билете. Поезд задержали на двадцать минут, пока україночки бегали в кассу, чтобы подтвердить оплату. Это был правильный, львовский жыдобендеровский поезд, и он стоял по стойке смирно, пока украиночки выправляли воину билет.

Однажды на станции метро «Вокзальная» мудаки из офиса Петромолитена на КПИ решили устроить полугодовой ремонт эскалатора, закрывая станцию дважды в день, с особым цинизмом, в час пик – утром и вечером (нармальные метровские пацаны ночью спят, они же не солдаты) – и это станция с максимальным пассажирооборотом по городу. Ну, им похуй, они на метро не ездятся, они с него кормятся. Перед открытием станции скопившаяся тысячная толпа ломится туда, и украиночка на кассе машет группе растерянных пацанов в камуфле из Жашкова, Ровно, Харькова или Кицмани – проходите сюда без очереди, проходите за так!

Метро не обеднеет.

Или мы будем за него платить в четыре раза больше, как платят в Москве. Против которой именно и стоят пацаны в камуфляже.

***
Не хочу нагонять брутальный военный пафос Розенбаума и Кобзона, но солдат нам сейчас нужен.

Чисто технически – если он как волк не будет спать свои восемь часов, то не пробежит сорок километров за день и упадет. А потом упадем мы. Кача пока плывет только над ними. Потом она поплывет над нами.

Уступите нижнюю полку, улыбнитесь и скажите «честь», пропустите вне очереди на кассе, подскажите, как доехать, увидев официальные знаки различия на форме, угостите кофе или подвезите бесплатно, если вы мажор с тачилой.

Они не все охуенные небесные витязи, с белыми крылами и блистающими мечами, там всего в достатке, и скама в том числе. Но других у нас точно нет. А враг у нас точно есть.

Пусть солдаты немного поспят.

(С)

... і вперше побачив донечку!

"На днях поймали Якута – это один из самых свирепых, тупых и безжалостных главарей террористических на Донбассе. Причем поймали его очень забавно. Это граница между Лугандоном и Украиной, и украинские пограничники просто от нечего делать повесили объявление, что бойцы "ЛНР", находившиеся в Украине на особом задании, пропускаются вне очереди. А очереди там скапливаются довольно большие. И, естественно, Якут пошел качать права – и тут же был взят под белы рученьки украинскими пограничниками", - поведал Невзоров.

Повна версія новини: http://m.obozrevatel.com/crime/62815-pojmali-ochen-zabavno-nevzorov-rasskazal-o-zaderzhanii-terrorista-lnr-yakuta.htm

- А навіщо факельне шествіє?
- Щоб вата дивилась, і усвідомлювала, що вона вєщєство легкозаймисте.

Гумор від наших десантників )) Вітання їм!

"- Йозеф, ты видишь скопление противника на два часа?
- Так точно оберлейтенант Валерий, наблюдаю, я полагаю они пытаются играть в футбол поленом.
- Йозеф, я думаю стоит подарить этим наркоманам мяч или хотя бы качан капусты, потому что на это больно смотреть.
- При всем уважении, господин оберлейтенант Валерий, война сделала вас жалостливым. Вы бы еще предложили разминировать им поле, на котором они играют.

Валера Ананьев"