О сообществе

Історично-розважальне співтовариство

Статті і цікавинки про український націоналізм і культуру, українську боротьбу і незалежність, про наших героїв, і ворогів, сучасне та минуле

Важные заметки

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Бандерівці

Марія Заньковецька та український театр

  • 12.03.21, 11:30
А ви знали, що батьки Марії Заньковецької були абсолютно проти її театральної кар'єри? Вона була з дворянського роду, а розважати «звичайних громадян» таким людям було не комільфо. А ще її майбутній коханий домовився з її першим чоловіком (згодні, заплутана історія), щоб той відпустив Марію грати у театрі. Так, 200 років тому, треба було просити у чоловіка, щоб він відпустив жінку займатися улюбленою справою. Чоловік Марії був військовим та у компанії офіцерів погодився відпустити Марію, але якщо це буде український театр та грати там будуть українською. Для розуміння хитрості цього офіцера — у той час, через імперську цензуру це було неможливо. То ж відповідь чоловіка Заньковецької можна перефразувати, як «Марія буде грати у театрі, як рак на горі свисне». Але трапився щасливий випадок, як для Марії, так і для українського театру загалом — у 1881-ому році Міністерство внутрішніх справ частково дозволило ставити вистави українською мовою після жорсткої цензури. Але і таким маленьким шансом Марія скористалась по повній та опинилась у першому професійному українському театрі — Театрі корифеїв.


Володимира Бандера

  • 10.03.21, 20:37


10 березня 1913 р. народилася молодша сестра Степана Бандери - Володимира. 108 років тому це була звичайна українська сім’я греко-католицького священика. Навчаючи науки Божої, отець Андрій вкладав до умів свого чада щось більше ніж любов та обов’язок - відповідальність за ту долю, яка обрала їх сім’ю, уславила і піднесла до символів боротьби. Ніхто з Бандер не зганьбився на тому шляху.
Життєвий шлях Володимири на початках був подібний до шляху багатьох інших дівчат Західної України - навчалася у польській школі та вийшла заміж. У союзі із священиком Теодором Давидюком жінка привела на світ шість нащадків. Велика родина у лихолітті воєн не забувала про організаційну роботу в ОУН та підтримувала УПА.
У 1946 р. подружжя Давидюків було арештоване НКВД. Радянська влада присудила їм 10 років таборів та 5 позбавлення прав, а 6-ьох дітей відправило до дитбудинків. Чада Давидюка більше ніколи не побачать його - Теодор через 3 роки помре.
Володимира, невеликого зросту, худа та із виразними очима, відбула термін повністю, приховуюче власне прізвище. Надто небезпечно було комусь знати, що вона не просто "політична", а ще й сестра Степана Бандери!
У 1953-ому Володимиру, а також її старших сестер Оксану та Марту, етапують до Москви. Їм пропонуватимуть співпрацю, засудження брата, обіцятимуть винагородити, возз'єднати з дітьми, але жодна із сестер не зраджує прізвища Бандера. Так виховав їх батько. Таким був принцип цих трьох жінок, які, здавалося, - чим завинили? А несли свій тягар на гордих прямих плечах жіночої статури, метр п’ятдесят п’ять зросту, із піднятим носом та широко відкритими очима, які не бояться.
У 1956-му Володимира повертається в Україну, де віднаходить своїх дітей. Її ж сестрам не щастить повернутися на рідну землю. Арештовані ще у 1941 р. разом із батьком Марта та Оксана подають клопотання про переїзд з Красноярського краю до України у 1960 р., але отримують відмову. У 1982-му помирає на засланні старша Марта. Оксана доглядає могилу сестри 7 років і врешті аж у 1989 р. повертається до України.
Володимира житиме до 2001 р., Оксана - до 2008 р.