О сообществе

Історично-розважальне співтовариство

Статті і цікавинки про український націоналізм і культуру, українську боротьбу і незалежність, про наших героїв, і ворогів, які отримують від них на горіхи

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Бандерівці

In memoriam

  • 02.07.19, 08:30
Вчора, близько 10.50, під час евакуації пораненого військовими медиками ООС в районі населеного пункту Водяне, окупанти обстріляли медичний хамві з ПТКР. 
В результаті один військовослужбовець загинув на місці. Ще двоє військовослужбовців ООС – отримали поранення, один з яких пізніше помер

"Командування Об'єднаних сил наголошує, що обстріл санітарних автомобілів є порушенням міжнародного законодавства та норм міжнародного гуманітарного права. Підступний обстріл санітарного автомобіля збоку російських окупаційних підрозділів є черговим свідченням того, що окупанти не дотримуються жодних міжнародно-правових норм"


Сержант Ірина Шевченко


Старший матрос Сергій Майборода
Фото решток хамві тут https://sprotyv.info/photo/dialog-po-rossijski-v-seti-pokazali-kadry-s-mesta-bratskogo-rasstrela-medikov-vsu-foto

Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р.

  • 01.07.19, 17:17

30 червня 1941 р. ОУН бандерівців проголосила у Львові Акт відновлення Української держави.

Ця подія стала ще одною ланкою в ланцюжку історії українського державотворення. Раніше були УНР і ЗУНР, знищені більшовиками й поляками, Карпатська Україна, розтоптана мадярами.

Проте українські самостійники не втрачали ентузіазму й використовували будь-яку нагоду, аби добитися створення Української держави.

Акт було проголошено без відома німців силами членства ОУН(б). Оунівці розгорнули масштабне повстання в тилу Червоної армії, нападали на тюрми з політичними в'язнями, захопили у Львові радіостанцію, по якій і було поширено звістку про українську незалежність.

Сам Акт є хорошим прикладом того, як невелика, але добре вмотивована, група пасіонаріїв може здійснювати свою волю.

Вибух німецько-радянської війни - це був шанс для реставрації Української держави. І українські революціонери не були б революціонерами, якби цим шансом не скористалися.

Утім, Акт 30 червня послужив ще й добрим лакмусовим папірцем ставлення нацистів до незалежної України. Їм довелося відкрито заявити, що вони не прийшли на наші землі, щоб давати комусь самостійність.

А значить, продемонстрували всій українській нації, що гітлерівська Німеччина - такий самий ворог, як і СРСР.

Нижче - оригінальний примірник Акта відновлення Української держави із власноручними правками Ярослава Стецька - Голови Українського Державного Правління і головного виконавця цього чину.

Зверніть увагу: слово "проголошення" Стецько викреслив і виправив на "відновлення". Це він зробив в останній момент, тому частина галицьких газет надрукувало текст Акта за старою чернеткою - зі словом "проголошення".

Проте у Львові Стецько саме відновлював Українську державу




Читабельний варіант тут http://photo.i.ua/user/3485938/515079/15507511/

Інформація взята з ФБ
Український Визвольний Рух - ОУН і УПА

Річниця загибелі Василя Сліпака

  • 29.06.19, 16:30
29 червня 2016 року в бою з російськими окупантами загинув оперний співак та боєць Добровольчого Українського корпусу 42-річний Василь Сліпак



Джерело https://gazeta.ua/articles/donbas/_mif-vryatuvav-nashi-zhittya-nevidomi-podrobici-boyu-v-yakomu-zaginuv-vasil-slipak/844707

"Русскій мір" несе катування і страждання

  • 26.06.19, 13:10

Кіборг Ігор Брановицький потрапив у полон під час оборони Донецького аеропорту. Аби врятувати від тортур своїх побратимів, він назвав себе тим кулеметником, якого розшукували російські бойовики. Після жорстоких катувань Ігор був застрелений у полоні одним із ватажків бойовиків.

"Кімната вся була в засохлій крові — стеля і стіни. Мене били вчотирьох. По всіх частинах тіла. Особливо ногами в груди. Мене били близько 15 хвилин, потім втратив свідомість. Я опритомнів в іншій кімнаті. Це був колишній холодильник. Заходили якісь люди, пинали мене ногами — перевіряли, чи я живий. Мене не годували, води не давали, в туалет не виводили. Холодильник був герметичним. Повітря вистачало на кілька годин. Так я пролежав три доби". А це спогади чоловіка, який пройшов “підвали” бойовиків і вижив. (https://www.pravda.com.ua/columns/2019/06/5/7217143/)

За 5 років гібридної війни з Росією ми знаємо про багато випадків нелюдського поводження з полоненими — військовими та цивільними, знаємо про катування та психологічний тиск. Імітації страт, удушення, побиття та підпалювання тіла, здерту шкіру, відрізані кінцівки та поламані кістки, зґвалтування та застосування електричного струму — про все свідчать українці, які пройшли полон російських бойовиків на окупованих територіях. (https://ssu.gov.ua/ua/pages/200) Це також документують свідки та міжнародні правозахисні організації. За даними правозахисників, кожен другий цивільний та майже 90% військових, які потрапили в полон, зазнали катувань. 

(https://www.ohchr.org/EN/Countries/ENACARegion/Pages/UAReports.aspx

https://www.radiosvoboda.org/a/27394245.html)

Росія уже 5 років вчиняє злочини проти українських громадян — катує полонених військових та цивільних, вбиває поранених, вдається до психологічного тиску та позбавляє людей критично необхідної медичної допомоги. Катують також вагітних жінок і дітей.

Це стосується й українських полонених, яких утримують у російських тюрмах та окупованому Криму. Важкохворого Едема Бекірова, попри рішення Європейського суду з прав людини, Росія так і не доправляє до лікарні. Поранені українські моряки за 7 місяців так і не отримали якісної медичної допомоги. Павло Гриб, якого російська ФСБ підступно викрала, довгий час не мав доступу до необхідних медикаментів та медичної допомоги. Мало не всі українські бранці розповідають про катування і психологічний тиск.

Сьогодні Міжнародний день на підтримку жертв катувань. Маємо вкотре вимагати від Росії виконувати свої міжнародні зобов’язання в повному обсязі. Адже вона є стороною Конвенції проти катувань та Європейської конвенції про запобігання катуванням. Вимагати звільнення українських полонених — моряків, військових, активістів — всіх, кого Кремль роками тримає в полоні.

Маємо і всередині країни працювати над притягненням до відповідальності причетних до катувань. Важливим кроком є зокрема ухвалення законопроекту про військових злочинців. На шостий рік війни Верховна Рада підтримала його в першому читанні — очікуємо остаточного затвердження законопроекту #9438. Він виокремить злочини проти людяності та дасть змогу карати винних у катуванні полонених, обстрілах житлових кварталів Маріуполя та маршрутки під Волновахою.

Маємо притягнути до відповідальності воєнних злочинців та тих, хто скоював злочини проти людяності.


З ФБ Уляна Супрун




Фейковые жертвы УПА

  • 20.06.19, 16:50
Спекуляция на трагедии, манипуляция фактами и откровенный подлог - методология старая, но весьма популярная и сегодня, и не только на России...

Пожалуй самым знаменитым фейком направленным на обвинение украинской повстанческой армии в зверствах - это обвинение в причастности к убийству детей Марианны Долинской.

В истории Долинской нет ниакой романтики и пафоса. История ее жизни банальная для того времени, обыденная с точки зрения кочевой жизни, которую издревле вели цыгане. Не будучи привлеченными к общественной жизни, не ведя никакого хозяйства, не создавая общественно полезного продукта, ведя откровенно асоциальный, ставший традиционным образ своего существования, они жили за счет попрошайничества, воровства и грабежей. Понятно, что все это звучит не лестно, но даже несмотря на то, что конкретно семейство Долинских обвиняли в асоциальной жизни несправедливо, в один из суровых зимних дней декабря 1923 года, отца семейства арестовали именно за кражу.

Не получающая достаточно от попрошайничества мать, не нашла другого выхода как освободить своих детей от мучений, а потому отвела их в лес привязала их к дереву веревкой.

Дети Марианны Долинской: самый популярный фейк антиукраинской пропаганды

На следующий день, а именно 12 декабря, Марианна Долинская сдалась властям и рассказала следователю в комендатуре города Радома, что на убийство четырех малолетних детей, ее подговорил некий голос. 

Данная история позволила Долинской не только избежать справедливого наказания, но и быть признанной душевнобольной, а значит спокойно отправиться под опеку врачей и жить за счет госудраства, не воруя и не попрошайничая.

Так и получилось, "слушающая голос" Долинская была помещена в Творкскую психиатрическую лечебницу с диагнозом "маниакально-депрессивный психоз, где и скончалась в 1928 году.

В 1928 году, в издании "Ежегодник Психиатрии", как наглядная иллюстрация к статье лечащего врача Марианны Долинской, профессора Витольда Луневского был напечатан этот снимок:

Дети Марианны Долинской: самый популярный фейк антиукраинской пропаганды

А вот эта вот фотография появилась значитально позже в 1993 году в третьем номере вроцлавского журнала "Na Rubiey":

Дети Марианны Долинской: самый популярный фейк антиукраинской пропаганды

И вот она, по задумке ее создателей, стала прямым доказательтвом преступлений бандеровцев и УПА против человечества. Дети по новой версии были примотаны ко стволу дерева не просто веревкой, а колючей проволкой. Подпись под фото гласила:

"Польские дети, подвергнутые пыткам и убитые подразделением Украинской повстанческой армии около деревни Козовка в Тернопольском районе, осенью 1943 года (из собрания доктора Станислава Кшаклевского»).

Через два года этот же снимок появляется в работе другого "историка" Ежи Венгерского, но уже с другой подписью: "Убийство польских детей подразделениями SS-Галиция в районе Козовки".

Дальше еще инетереснее!

Некто, Александр Корман, по удивительному совпадению агент КГБ, в своей нетленке "Отношение УПА к полякам на землях Юго-Восточных Второй республики" изданной в 2002 году, описывает точное происхождение фотографии!

Корман нашел все доказательства, что снимок 1923 года был сделан деревне Козовка близ Тернополя в декабре 1943 года! Снимок чудом удалось тогда спасти, и выжившие после резни поляки передали его на подпольную базу полка № 14 армии Кройовой на окраине города Львова, а уж потом, спустя много лет оригинал фото стал достаянием самого автора! 

Корман настлько увлекся рвзвитием этого мифа о зверствах украинцев, что даже придумал целую историю о том, что в првавилах украинских националистов было в обязательном порядке делать из польских детей вот такие вот, как он их назвал "wianuszkw" - "веночки" украшая ими дороги, по которыми те шли! По словам Кормана, такую вот увешанную телами польских младенцев дорогу, украинцы называли "Дорога к независимой Украине"!

Надо отметить, что Корман действительно настолько увлекся своим "расследованием", что даже нашел изобретателя данного метода, конечно же командира подразделения УПА, а через некоторое время даже выпустил фотоальбом "Геноцид УПА польского населения — фотографические доказательства", в котором основным доказательством вновь стало фото детей Долинской.

Полякам так пришлась по духу эта история, что в июле 2003 года, на военном кладбище в Перемышле был установлен памятник польским жертвам УПА, включавший в себя скульптурное изображение детей, связанных проволокой и повешенных в том же положении, что и дети Долинской на фото.

Дети Марианны Долинской: самый популярный фейк антиукраинской пропаганды

Надо отдать должное, в начале октября 2008 года фейковую скульптуру убрали, но... В 2017 некто Анжей Питинский предложил увевовечить другой фейк, с "Волынской резней":

Дети Марианны Долинской: самый популярный фейк антиукраинской пропаганды

Особенно потрясающе в котором смотрится центральная фигура мальчика на вилах:

Дети Марианны Долинской: самый популярный фейк антиукраинской пропаганды

Ну и лицо улыбающейся женщины, стоящей по задумке скульптора в огне:

Дети Марианны Долинской: самый популярный фейк антиукраинской пропаганды

Источник http://fakeoff.org/propaganda/deti-marianny-dolinskoy-samyy-populyarnyy-feyk-antiukrainskoy-propagandy

Обстріл Мар'їнки

  • 14.06.19, 23:15

Сьогодні зранку, о 05:02 російсько-терористичні війська в черговий раз здійснили артилерійський обстріл Мар'їнки.

Найболючіше те, що крім позицій наших захисників під вогонь окупантів цього разу потрапили і мирні мешканці - сім'я, яка в цей час знаходилась в своїй оселі.

Найстаріший потерпілий - дідусь 1933 р.н., зазнав найбільших поранень, бо він опинився під завалами стін та перекриття. Добре, що наші воїни швидко дістали його з під розвалин у безпечне місце.

Наймолодший потерпілий - 2-річна дитина, яка на щастя не зазнала значних ушкоджень.

Також акубаротравму та тупий забій живота отримала 8-річна Варвара.

Ще 2-є мешканців, чоловік та жінка, отримали численні забійні травми.

Тепер їм нема куди повертатись, бо в їх дім прийшов "руській мір".

Найцинічніше - це пояснення так званих "республік" про обставини цієї трагедії. До фото додаємо скріншот їхньої ганебної брехні.

Фото Aleksandr Savchenko

Текст 3-ій ОМПБ - Королівська піхота


Фільм: «ЛЕГІОН. ХРОНІКА УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ 1918-1919»

  • 13.06.19, 13:39
Новий документально-ігровий фільм від режисера Тараса Химича є продовженням циклу пізнавальних фільмів з історії України першої половини минулого століття. Сюжетна лінія створена на основі спогадів очевидців. В скрупульозних реконструкціях перед нами постає образ українського Січового Стрільця. Через події сьогодення ми можемо краще зрозуміти мотивацію та діяння історичних персонажів. 


Олег Ольжич

  • 12.06.19, 08:20
10 червня 1944 р. в таборі Закценхаузен під час чергового допиту помер Олег Ольжич, український поет, археолог і політичний діяч.
Народився в Житомирі. Освіту здобував у Києві.
У 1929 р. після заснування ОУН став одним з найактивніших її членів, очолив культурний сектор організації, а трохи пізніше став заступником голови проводу ОУН.

За дорученням ОУН поет брав участь у проголошенні Карпатської України. 
Потрапив до хортистської тюрми.

Після розколу ОУН у 1940 р. належачи до фракції мельниківців, очолив відділи ОУН на Правобережжі України, в Києві.

5 листопада 1941 р. він був одним із фундаторів Української національної ради. У 1941 р. переїхав до Львова.

У 1944 р. поет у Львові був схоплений гестапівцями. 10 червня 1944 р. – закатований у концтаборі Заксенгаузен

 .