О сообществе

Історично-розважальне співтовариство

Статті і цікавинки про український націоналізм і культуру, українську боротьбу і незалежність, про наших героїв, і ворогів, сучасне та минуле

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Бандерівці

Суд заборонив книгу про Стуса

  • 19.10.20, 13:10
Нагадаю, що раніше Медведчук подав позов до суду через книгу В. Кіпіані "Справа Василя Стуса", там згадуються його ганебні вчинки по відношенню до Стуса, і після тривалих судових процесів книгу заборонили.

Далі текст з ФБ видавництва Vivat

Цей суд - прямий і очевидний доказ того, що справа, за яку боровся Стус, - незавершена.
Ми були готові до такого рішення, адже було б наївно сподіватись, що в боротьбі з таким суперником, ми переможемо одразу. Натомість, ми не розраховували, що ми настільки недалеко пішли від тих часів, коли відбувався сам суд над Василем Стусом. У нас була надія на те, що часи змінились.
Ми прийняли непросте фінансове, але цілком зрозуміле для нас з точки зору моралі рішення йти в Апеляційний суд. Заява буде подана як тільки ми отримаємо повний текст рішення суду.
Згідно рішення судді Дарницького райсуду Заставенко Марини, з книги "Справа Василя Стуса" мають бути видалені наступні фрази:
“... чи була можливість у Стуса обрати "менше зло". Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук»
“...Медведчук на суді визнав, що всі «злочини», нібито вчинені його підзахисним, «заслуговують на покарання”
“... він (мається на увазі Віктор Медведчук) фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?...”
“...розпинав поета (мається на увазі Василя Стуса) — призначений державою адвокат Медведчук”
“...шістка комуністичної системи Медведчук…”
“Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був циніком та аморальним типом?”.
До речі, фразу "... син поліцая…" в книзі суд дозволив залишити. Якось так все.
До моменту видалення цих фраз з книги, її заборонили розповсюджувати видавництву Vivat та автору Вахтанг Кіпіані.


Герої нашої війни

  • 10.10.20, 16:15
"Там реально 1937-й рік. Люди бояться говорити. Місцевих сусіди здають у "МГБ", - Богдан Пантюшенко провів майже 5 років в полоні бойовиків "ДНР".

Богдан Пантюшенко родом з Білої Церкви. Працював в ІТ-сфері. До початку російсько-української війни, служив строкову службу в танкових військах на Чернігівщині. У вересні 2014 мобілізований до Збройних сил. Служив на посаді командира танку. Носив псевдо "Броня"

У січні 2015 року танк, яким командував Пантюшенко виконував завдання з підриву Путилівського мосту, через який російські війська перекидали власні сили. Після виконання завдання танк підбили біля селища Спартак.

Екіпаж Пантюшенка потрапив в полон до так званих "донских казаків". За спогадами танкіста, спершу їх утримували в собачому вольєрі. Згодом перевели в підвал будинку в Донецьку. Після того, як в результаті внутрішніх міжусобиць бойовиків, "казаків" вибили з Донецьку, полонених перевели в так звану "Ізбушку" - підвальне приміщення архіву Донецького управління СБУ. Там полонені спали на металевих архівних стелажах. Їх допитували та використовували для внутрішніх робіт. Представники так званої "ДНР" "засудили" Пантюшенка до 18 років позбавлення волі. Утримували українського військового в Макіївській колонії. Періодично Пантюшенка використовували в пропагандистських роликах російського телебачення.

"У противагу цим "акціям" завжди намагався сказати, що Росія – країна агресор, а місцеві, що взяли зброю, – її пособники та зрадники. Звісно, розумів, що Кісельов таке відео з "карателем" заверне, але все одно не мовчав. Я не говорив того, що можна було подавати як слабку позицію – хотів показати, що не всі ми такі: жили мирно і нас без нашого бажання вкинули на війну", - згадує Пантюшенко.

Батько танкіста зумів передати в колонію сину унікальний екземпляр власної книги "Основи трипільської археології". В цій книзі спеціальної змінили прізвище автора з Пантюшенко на Кулаков, а на сторінках видання розмістили сімейні фото та лист Пантюшенку.

Богдан Пантюшенко визволений з полону в рамках обміну, що відбувся 29 грудня 2019 року. Наразі продовжує службу в Збройних Силах України.

Серія постів “Вільні” створена для підтримки однойменної виставки в Музеї історії Другої світової війни в Україні, що розповідає про долі українських полонених та політв'язнів.
Фото: Віктор Ковальчук та Вікторія Скуба


Зв'язкова УПА з Прикарпаття відсвяткувала 99-річчя

  • 04.10.20, 09:50
Зв'язкова УПА з Прикарпаття відсвяткувала 99-річчя. СУСПІЛЬНЕ | ВІДЕОНОВИНИСуспільне Карпати

У вересні 2020-го року прикарпатці Анастасії Чупрінчук виповнилося 99 років. У 40-х роках жінка була зв’язковою УПА.

Народилася вона у селі Рівня, що у Верховинському районі. В Анастасії була велика родина. Жінка було 15-ю дитиною в сім'ї. Її батьки займалися вівчарством, мали свою полонину під горою Піп Іван.

Першим чоловіком Анастасії Чупрінчук був Петро – вчитель вечірньої школи. Теж воював у підпіллі. В УПА Анастасія пішла за ним.




https://suspilne.media/67896-10-rokiv-na-zaslanni-prikarpatka-anastasia-cuprincuk/

Війна і міф 4. Війна для України почалася 22 червня 1941 року

  • 01.10.20, 07:48

Двадцать второго июня,

Ровно в четыре часа,

Киев бомбили, нам объявили,

Что началася война.

Радянська пісня часів війни

Суть міфу

Війна для українського народу розпочалася від моменту агресії Третього Райху проти СРСР 22 червня 1941 року.

Факти стисло

Участь українців у Другій світовій війні не обмежувалася періодом протистояння між СРСР і Німеччиною в 1941—1945 років. Друга світова війна від самого початку відбувалася на території України. У складі польської армії українці воювали проти Німеччини з перших годин війни 1 вересня 1939 року. Від 17 вересня українці також воювали на боці СРСР проти поляків, а перетин Червоною армією державного кордону Польщі означав фактичний вступ Радянського Союзу у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини вже у вересні 1939 року.

Агітаційний плакат, що закликає вступати в Карпатську Січ, 1939 р

Факти докладніше

Ще до початку Другої світової війни, 14—18 березня 1939 року, українці Карпатської України воювали за власну свободу з Угорщиною, яку підтримувала гітлерівська Німеччина. Коротка боротьба Карпатської України коштувала, за різними даними, від 2 до 6,5 тисяч життів її захисників.

Українці у складі армії Польської держави почали воювати з  Німеччиною з 1 вересня 1939 року.

Уже у перший день війни німецька авіація бомбила Львів, упродовж першої половини вересня — Луцьк, Станіславів (Івано-Франківськ), Тернопіль, Дрогобич, Сарни, Яворів, Стрий та інші міста.

Серед мільйона польських військових, 106-112 тисяч (за деякими оцінками, до 120 тисяч) були українцями. У боях у вересні 1939 року загинуло близько 8 тисяч українців-громадян Польщі.

Від 17 вересня 1939 року у конфлікт вступила Червона армія. Після вторгнення радянських військ на територію Польщі українці брали участь у бойових діях і на боці Польщі, і на боці СРСР.

Після Вересневої кампанії у німецькому полоні опинилося близько 60 тисяч українців, до радянського полону потрапило понад 20 тисяч.

Солдати Вермахту проходять біля вказівника на дорозі в районі Львова (вересень 1939 р.)

Також кілька сотень українців вступило у війну у складі Вермахту, в рамках формування ВВН («військові відділи націоналістів»).

Пізніше українців-громадян Румунії, Словаччини та Угорщини  мобілізували до армій цих країн.

У лавах Червоної армії українці брали участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років. Зокрема, на боці СРСР воювали 44-та та 70-та стрілецькі дивізії, які комплектувалися в Україні. Перша з них потрапила в котел у битві під Суомуссалмі 7 грудня 1939 — 8 січня 1940 рр. 44-та дивізія майже вся загинула — втрата  близько 17,5 тисяч осіб перевищила 70% особового складу. Майже 1 200 бійців потрапили в полон. Кількість загиблих українців у радянсько-фінській війні оцінюють щонайменше в 27 тисяч осіб (за деякими даними — 40 тисяч).

Перші українські підрозділи, що воювали на боці Фінляндії, сформували на початку 1940 року. Добровольці здебільшого набиралися з числа радянських військовополонених. Одним із найвідоміших командирів українських добровольців був холодноярівець і письменник Юрій Горліс-Горський.

Розбита колона радянської 44-ї стрілецької дивізії, яку перекинули у фінські сніги з України (Суомуссалмі, грудень 1939 р.)

Трагедією українського народу була відсутність власної держави, а отже, його розподіл між усіма воюючими сторонами у цьому конфлікті. На момент початку німецької агресії проти СРСР українці вже більше двох років перебували у вирі великої війни.

Сергій Горобець

Про проект “Війна і міф: невідома Друга світова”

Чи дізналися ми всю правду про Другу світову війну за понад 70 років, що минули від її завершення? Багато що з того, що ми знаємо, — насправді міфи, табу та пропаганда, які тягнуться ще з радянських часів.

“Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній, – вважає історик Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті. – Тому розвінчання цих міфів важливе, щоб зрозуміти, як було насправді, побачити справжнє обличчя однієї з найбільших трагедій у нашій історії”.

Український інститут національної пам’яті з цією метою реалізував просвітницький проект “Війна і міф: невідома Друга світова”. 15 істориків вибрали 50 міфологізованих сюжетів і розвінчують їх, спираючись на довготривалі дослідження й опрацювання розсекречених архівних матеріалів.

“Війна і міф…” може “розмінувати” кілька десятків міфів про Другу світову війну, що існують у пострадянській колективній пам’яті та були побудовані на фальсифікаціях, маніпуляціях або замовчуванні фактів”, – каже один із авторів проекту історик Олександр Зінченко, радник голови Українського інституту національної пам’яті.

Партнерами проекту “Війна і міф: невідома Друга світова” стали Центр досліджень визвольного руху, Електронний архів визвольного руху, проект “LikБез. Історичний фронт” і Книжковий Клуб “Клуб сімейного дозвілля”.

http://www.ww2.memory.gov.ua/mif-4-vijna-dlya-ukrayiny-pochalasya-22-chervnya-1941-roku/

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
57
предыдущая
следующая