Як страшно небо червоніє! Яке напружене мовчання! Затихла стомлена земля. Вмирає день у темряві. Останні Холодні промені лягають на поля. Як сонце згасне - що тоді настане?Які страхіття виповзуть вночі? В курганах сплять минулого тираниІ мріють знов схопитись за мечі.Як згасне сонце - що настане далі? Адже на перший заклик сил нічних Хоробрі блазні вогнища запалять З таких для них нестерпних книг. Та може все примарилось в дорозі На цих кістками всіяних полях? Звичайний вечір. Хмари у...

Читати далі...

Цей сплячий сад, засипаний снігами, Де всі дерева мріють розцвісти, Де кожна гілка прагне до нестями До сонця горде листя піднести... Цей дивний сад, що бурі пропололи, З чиїх дерев, рипучих, крижаних, Зостанеться багато мертвих, голих І навесні, коли розтане сніг... Чого ж нам сняться у теплиці міста Укритий міцно панциром скляним Цей сад маленький і степи іскристі, Цей грубий сніг і яблуні під ним? Бо ми колись намріялись, як діти, Про велич діла і зорю мети. Та наша доля - сад, снігами...

Читати далі...

Море важко дихає, почорніле, втомлене.Гори хвиль здіймаються. Закипає гнів.Море невдоволене, що воно пригноблене,Що воно гуляє нижче берегів.Котиться на скелі очманіла піна.Море, скаламучене вибухами хвиль,Плаче у глибинах, стогне у глибинах,І жене на берег бурі звідусіль.Та не часто хвиля скелю розбиває,Навіть долю кинувши на страшний таран.Так і ти, поете, все чогось шукаєш,Стомлений, знервований, ніби океан.Б'єшся, як об скелі, у серця холодні,Хочеш захопити думи поколінь,Підіймаєш тугу від...

Читати далі...

Муза українська зорелика -Не рум'яна дівчина з картин,А голодна і сліпа каліка,Долею закинута під тин.Босі ноги, латана одежа,Ні тепла, ні щастя, ні добра.Та за нею невідступно стежитьНенажерна, заздрісна сестра.А пихатих гендлярів байстрятаСиплють на дорогу реп'яхи:"То не муза, будь вона розп'ята!"І готують труєні цвяхи.Так куди ж іде вона, кульгава?Що за Дух вперед її жене?Шлях її, страшний і величавий,Чий холодний розум осягне?Та іде, грабована, убога,Не шукає ситі манівці,І не...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Перевага закоханих у тім,що негаразди не помітні їм.Бо зосереджені вони лиш на красі,тому і справи в них добрі всі.[Приєднана картинка]Один одному вони впевненість дарують,любові бальзамом, душі лікують.Один одного вони за ідеал вважають,сердечні їх бажання в дійсність переростають.[Приєднана картинка]Один одного вони з пів-слова розуміють,від злагоди такої, їх почуття міцніють.Один одному вони про любов напоминають,у щасті і добрі усі їх дні минають.[Приєднана картинка]Один ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка]Даруйте радощі мої і клопоти мої — нещастя й радощі мої — весняні ручаї. Просвітле небо аж кипить, просвітле — аж кипить. Блажен, хто не навчився жить, блажен, хто зна — любить. О, кара земле, окрай гри, бери мене, бери, спасибі, що вгорі кипить сонце — угорі! Спасибі, що росте трава і що душа жива, і що біліє голова, і кільчиться трава. Спасибі, коли ти є ти, що ти — це ти і ти, що досить руку простягти — і край, і грай...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Місто уночі не спить,Світло всюди мерехтить,Завтра буде перший сніг,А сьогодні - ні. [Приєднана картинка] Приспів:Не тікай, не зникай,Я знайду той край,Де літати нам не буде тісно,Може, ще не пізно. [Приєднана картинка]...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Василь Симоненко( 8 січня 1935 - 13 грудня 1963 )[Приєднана картинка] Ну скажи — хіба не фантастично,Що у цьому хаосі дорігПід суворим небом,Небом вічним,Я тебе зустрів і не зберіг!Ти і я — це вічне, як і небо.Доки мерехтітимуть світи,Буду Я приходити до Тебе,І до інших йтимутьГорді Ти.Як це все буденно!Як це звично!Скільки раз це бачила Земля!Але ми з тобою...Ми не вічні,Ми з тобою просто — ти і я...І тому для мене так трагічноТе, що ти чиясь,...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Зимонько - зима, дрімотонько земнаприйшла твоя пора панувать сповна.На цих, тобі...

Читати далі...

[Приєднана картинка]З Медовим Спасом !!! БДЖОЛА Сказала Богові бджола, Така манюся, аж маніня: "Дозволь, щоб я передала Людині дар свойого вміння, Щоб на землі був мудрий лад, Щоб мав один за всіх стараться, Щоб найдорожчою з принад Була жертовня й творча праця!" А Бог рече: "Гріхи старі, Лінивство й лож - то людства згуба, Та більш, як правди, бджолярі Жадають меду, моя люба!"Дмитро Павличко25.VІІ.2006 Альбом Т.КукурузиДо...

Читати далі...