Море важко дихає, почорніле, втомлене.Гори хвиль здіймаються. Закипає гнів.Море невдоволене, що воно пригноблене,Що воно гуляє нижче берегів.Котиться на скелі очманіла піна.Море, скаламучене вибухами хвиль,Плаче у глибинах, стогне у глибинах,І жене на берег бурі звідусіль.Та не часто хвиля скелю розбиває,Навіть долю кинувши на страшний таран.Так і ти, поете, все чогось шукаєш,Стомлений, знервований, ніби океан.Б'єшся, як об скелі, у серця холодні,Хочеш захопити думи поколінь,Підіймаєш тугу від...
Читати далі...