Гіпербола долі. Досягнеш вершини? Парабола волі. Це сміху причина? Вечірнього неба чудні феєрверки. Фігури, потреби людської гримерки. Покинути сцену ніхто не бажає. На цирку арену охочих немає. Розквітли надії чи скошено трави? Одвіку страждаєм від тої забави. Тече шумовиння бурхливим потоком. Хто втоне? Хто зможе триматися збоку? Чекає весна нові жертви і квіти. Дарує нам літо тепло і привіти. Співає солодка розморена казка,&nbsp...

Читати далі...

Облило дощем - громовицею,Засміявся день літавицею,У росі кущі - повні пригорщі,Розлили навкруг літні пахощі.Занесло дуби зі смереками,По вітрах - ярах борозенками,Зайнялась зоря в горах ватрами,Понеслися дні кострубатими.У піснях - квітках закосиченеЛіто мчить від нас - втаємничене,Пагін спить плодом нерозкоеним,Промінь снить теплом недозволеним.

Липне час мухою в патоціДошки скрип - замкненість в пластиціТи вже звик бігати коламиСмак терпкий у слова ніколиДощ, туман, спека нездужалаПовінь там просто калюжамиТи спитай пустка чи прірва тоУтікай - спалено, вирваноДавній жмут страху і пошуківПевно смутком повні кошикиЗначить скоро прийде відповідьНаче знайдена мимохідь

Ті журавлі, що плачуть на розрив, Б'ють душу більше теплих солов'їв, Їх сірий довгий поворотний шлях Стоїть сльозами не в одних очах. Ключі з-за моря в небесах пливуть. Чому не всі додому повернуть? Немає на холодній чужині Ні друзів, ні тепла, мовчать пісні. Бракує барв, не тішить і весна, Коли самотність-твоя таїна. Пустеля пролягла до мертвих ніг, Та все ж вдалось завершити забіг. А журавлі повернуться назад І ми складемо їм нових балад, Лиш ті, що залишились...

Читати далі...

Мить пролетіла над вухом Наче бджола Ти мандрівник світ за очі Плаче доля Майбутнє стікає водою Вниз по клепсидрі Минуле говорить з тобою Криком пам`яті Безмежжя уявних світів Вабить спокусою Долина холодних вітрів Там за завісою

Мереживо плететься у слова, Забуто шлях, то виведе крива, Зостанеться в тенетах мовний шал, Закінчиться омани карнавал. Заплетено тугим вузлом дилем Багате розмаїття гострих тем, Занедбано розпластаність ідей, Що так завжди цікавили людей. Майдани залишають демагоги, Закрито непротоптані дороги, Афіш шматки несе по місту вітер, Самотні пелюстки зів'ялих квітів.

Паралельні світи околиць, Гармонійні листи - проколи, Замежові крислаті чари, Хаотичні криштальні пари. Зосереджено виснуть ночі, Задзеркальні вогні урочі. Тонуть місячні ноти - шлейфи Під вином чарівної флейти. Креслить кола холодний циркуль. Видноколом туманна віддаль, Полотном розтечеться мряка, Заперечень луна двояка.

Відлунює іній в ранковій моїй самоті Забуто про вирій, що мрії веде до мети, Вже зведено вежі, високі мов з білої мли, Ховаємо межі, де видно галактик світи. Слонової кості руйнується острів малий, Не вистачить злості, то морок усіх розділив, За ґратами стихли всі схлипи осінніх дощів, Волання повинні вже вивести смуток з кущів. І знову снується печальних думок полотно,Ковтком не відчути життя як хороше вино. Зостанеться прірва, що пустку відкриє космічну, Яка принесе провидінь...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Над мисом ліс стоїть дозором.Бунтує світ холодний шквал.Та сяє сонце, і на мореЯк впало бите скло дзеркал.А там, де ліс припав до хвилі,Стоять казкової красиНа квіти схожі вілли білі -Райок духовної плебси.Навколо них - життя-болото:Ридають, гинуть, п'ють гидоту,Плазують на краю бідиГолодні діти і діди.А у райку, за гарним муром,Під охороною похмурих,Жирує капище крутих.А мимо них, байдужих, ситих,Як крізь блискуче, хиже сито,На дно часів летять світи .Нещасні...

Читати далі...

Над Україною небо захмарене,Стогне і б'ється об скелі лиман,Вітер жене по степах може марева,Може пилюку, а може туман.Серцю миліше ця велич сувора,Рипи, поля, що не мають межі.Горя людського нескорене мореТут руйнувало фортеці чужі.Горем засіяна, горем замішена,Смертю, що йшла од села до села,Палена ворогом, стріляна, вішана,Вижити силу де ж ти знайшла?Може то горе одвічне спалилоГолі степи, де одна бузина?Грізна земля - все могили, могили.Тільки для серця миліше вона!Хто ж зберігає в...

Читати далі...