Джерело: fakty.ictv.ua

Гарна стаття у фактах, але трішки з вихилясом не в той бік. Передбачити війну з Росією міг будь хто, не лінивий, який би хоч трошки поцікавився українською історією. Дві дати випали на 2014 рік:

-        200-та річниця Великого Кобзаря, Тараса Григоровича Шевченка;

-        360-та річниця Березневих статей Богдана Хмельницького.

Нагнітання напруги в суспільстві, аби залякати народ і забути саму можливість щось святкувати простежувалося увесь 2013 рік і з наближенням цих дат щоразу зростала.

Двома сторонами у конфлікти РФ виразно намагається зобразити українців Сходу і Заходу. Тобто саме РФ „підігріває протистояння” і є „третьою” стороною у конфлікті. Щоб розвести дурнів до цього приплітають німців, або американців, або міфічного „когось”.

Заяви Крембля про „збереження територіальної цілісності України” на офіційному рівні з одночасним розповсюдженням через агентів чуток, що війна припиниться, як тільки рашисти відіб’ють 8 областей, є звичайною брехливою політикою московітів.

Треба вітати заяви Президента України про федералізацію, чи децентралізацію. Ця дія дійсно припинить конфлікт, як тільки 24 адміністративні одиниці РФ перейдуть до юрисдикції України.

У РФ, - правда, це те, що друкують.

В Україні, правду цінують, хоч вона і в кожного своя. В нас кажуть, що істина у Бога. Але саме життя, вже десятки років іменем бога стверджує: „Україна є!!!”

Завдання українцям – не відмовлятися від свого власного, від земель политих кров’ю і потом наших предків. Захищати власну правду, гуртом стояти за істину і не сидіти Солохою. Не прогавити власну долю. Діяти, діяти, діяти.

Для перемоги, треба знати душу українця. Її, як ніхто інший знав знаменитий на увесь білий Світ мольфар, Михайло Нечай. Характеризуючи немаленьку частину українського етносу, а саме, гуцулів, Михайло Михайлович каже:

"Гуцул – це часточка України... 

Гуцул завжди за правду був готовий вбити будь-кого 

або знищити себе. 

За правду він готовий іти у вогонь і воду"

Як тільки, українці урядовці перестануть брехати, а на чисту воду виведуть лідера сусідньої держави, злапуючи його на брехні 33 рази, перед Світом, осібно перед Світом українців України і Кацапстану, московській владі гаплик. Справа лише в часі, який прогавити не можна, та в бажанні кожного громадянина Світлого Світу!

Як справедливо зауважив Михайло Саакашвілі, Пукін готується до стрибка, в якому зламає собі шию.

За Михайлом, головним завданням українців, це не наробити шкоди собі самим. http://intvua.com/news/115824-saakashvili-putin-gotovitsya-k-pryzhku-v-kotorom-slomaet.html   

І врешті решт час вже людям почути молитву Великого Тараса:

„Роботящим умам,
  Роботящим рукам
  Перелоги орать,
  Думать, сiять, не ждать
  I посiяне жать
  Роботящим рукам”.

Тоді і нові Хмелі-генералісимуси знайдуться, і зірка України засяє з небаченою силою!

Слава Україні!!!

Повчальна біографія Тараса Шевченка, який, «дякуючи» німцям, Петру Першому і Катерині Другій, народився кріпаком, хоч діди й прадіди його ще знали веселую волю. Дід по батьковій лінії – Іван Шевченко брав участь у Коліївщині. Батько Тарасів – був письменний, майстер на всі руки, рішучий з неабиякими організаторськими здібностями – мав довіру у чумаків і водив Україною їх каравани.

 Автопортрет написаний в Оренбурзі  1849-1850

Таке оточення і Божа воля наповнила Тарасову душу невичерпними талантами і потягом до свободи. Він допомагаючи батькові в майстерні і у водінні чумацьких валок, взяв з того дуже багато. Вчився керувати людьми і орієнтуватися по світилах небесних визначаючи і час і напрям руху. Щасливе дитинство скоро закінчилося.

Не з власної волі, Тарас покидає Україну, але рішуче відмовляється від смачного життя кріпацької еліти, хоч пан Енгельгард і вихлюпував лють на хлопця, що не бажає працювати не лише у хоромах, але і на кухні. Тарас сам знайомиться з талановитим художником, і сам себе здає йому в оренду граючи на жлобській натурі свого пана. Зайняття улюбленою справою для нього є понад усе.

Вихопившись на волю, Шевченко недовго упивається власною свободою. Він міг, але не хотів, як його друзі Брюлов, або Жуковський жити не знаючи горя у серці столиці. Йому було мало власної волі, він підбурює до волі всю свою націю, творячи її власним словом, гуртуючи до бою.  Врешті, визнаного народом маляра і поета влада кидає у піски солдатом, якому заборонено царем писати і малювати. Але й там, у солдатчині, Тарас всотує в себе все, що треба на шляху до волі. Навіть російські офіцери, що керували експедицією по Аралу, насмілились просити чин офіцера опальному Шевченку,  бо він не раз рятував експедицію своїми знаннями і вміннями.

Царат боявся Тараса як вогню, і тому не дав дозвіл на життя в Україні. Та Шевченко і під самим носом у царя розгортає бурхливу діяльність, заводить знайомства, засуджує кріпацтво, робить аукціони і всі власні кошти кидає на видавництво букваря. Справи його життя були завершені його стараннями, хоч побачити то не стало здоров’я. По смерті поета на його кошти найбільшим тиражем того часу біло видано найдешевшу книжку "Южнорусский букварь". І впало кріпацтво. І слова Тараса у працях його, всіх думаючих українців штовхають на справи, підказують, що кому і як робити.

Видно, про українську владу писав Кобзар, що "Ледачому животові і пироги вадять". Зійшли нанівець всі загравання української "еліти" з москалями. Ніколи не забуду, як готувалася українська "еліта" до 200 -ї річниці Олександра Пушкіна. За пів-року, щодня, на радіо повідомлялося скільки днів залишилося до тої світлої дати. Натомість, 200-та річниця народження великого Кобзаря пройшла непомітно, бо під чоботом москаля-окупанта опинився Крим. Отака вдячність від москаля. Вчиться українці шанувати своє, рідне, краще розуміти філософа і академіка Тараса Шевченка.

Не дарма ж писав поет:

Де єсть добрі люди,

Там і правда буде,

А де кривда буде,

Там добра не буде.

А правдою для українців завжди був, є і буде Тарас Шевченко назавжди. 

http://litopys.org.ua/shevchenko/shev511.htm

http://kampot.org.ua/uploads/posts/2010-03/thumbs/1268393384_portretu_shevchenko_-13.jpg

http://taras-shevchenko.in.ua/kartyny/zhinka_v_lizhku2.jpg 

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/4/46/Shevchenko-Kyiv_kostyol.jpg