Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Чому?

Чому у світі усе так складно –
знайти, почути, йти до мети.
От ніби раптом знайшов розраду,
так ні, – за мить всі горять мости…

Чому у долі нема натхнення

життя картини писати так,
щоб тільки радісним в них знаменням
був кожен крок, кожен штрих і знак.

Чому всі мрії такі крилаті

і їх так легко спалити вщент,
а потім ночами знов шукати
вчорашніх зустрічей ніжний щем.

Чому у світі усе так важко –

любити, мріяти, берегти,
на півдорозі впізнати щастя
і в суєті мимо не пройти…

З літер складається слово

З літер складається слово,
Слів поєднання – вже фраза,
Фрази сплетемо в розмову
Й зникне самотність одразу.

З дотиків губ – поцілунок,

З подихів – ритми бажання,
З такту сердець – подарунок
Долі, що зветься кохання.

Нотка до нотки – й акордом
Щиро вони озовуться,
Всі ці акорди в не горду
Й світлу мелодію зллються.


Шепіт до шепоту – мрія,
Ніжність до ніжності – миті
Сплеску любові й надії,
Снами польоти умиті.

Слово складається з літер,
З нот – переливи мелодій…
Тільки от серце розбите
Скласти з частиночок годі.

Візьми мене за руку

Візьми мене за руку й поклич бажанням ночі,
Літати вище неба я ще не розучилась…
Коли зі мною поруч твої бездонні очі,
У мене за плечима могутні й вільні крила.

Візьми в свої долоні мої останні мрії,

Я віддаю без бою тобі усе, що маю,
Давай образи й сльози ми попелом розвієм
І віднайдем частинку загубленого раю.

Візьми мене за руку і заховай від вітру –

У серці, у долонях – це зовсім не важливо,
Лиш тільки б вдвох з тобою летіти на край світу,
Лиш тільки б нам летіти… і буду я щаслива…

З собою віч-на-віч


Розплету волосся в місячному сяйві,

Полечу блукати вітрові навстріч.
Не питай навіщо – запитання зайві,
Я з собою хочу бути віч-на-віч.

Заплету у коси мерехтливі зорі,

У віночок сплівши розмаїття снів.
Знаєш, а тобою вони знову хворі
І нема спасінні вже від них мені…

Позбираю іскри у сіянні ночі,

Щоб зуміти мрію серцем берегти…
Ну чому у неї знову твої очі
І чому до тебе знов несуть вітри?

Розіллюсь бажанням по нічному небі,

Розчинюсь в зірковім ароматі свіч…
Не питай навіщо, не питай, не треба,
Я сама з собою плачу віч-на-віч…

Розплету волосся і розправлю крила,

Я не чарівниця – просто добре так
Вільною від світу в далечінь щосили
Полетіти й мрії відчувати смак…

Я не хочу

Я не хочу придумувать мрії,
Чи листи знов в нікуди писати,
Бо тоді моє серце німіє
І не хоче у небо злітати.

Я чекати на тебе не хочу,

Бо хвилини тоді мов століття,
Бо тоді диво-магія ночі
В мить стає найсумнішою в світі.

Я не хочу! Та знову чекаю…

Я люблю, хоч й не хочу любити…
Вкотре номер я твій набираю,
Але так і не смію дзвонити…

Віч-на-віч

Дивлюсь у вікно…
Місто втомлене спить…
Ти повір
Хмільна мов вино
Того сну вічна мить
В сяйві зір.

Бокал пригублю

Із нектаром п’янким
Тих зірок
В думках не втоплюсь,
Виплітаючи з рим
Кожен крок.

В напівтемноті

Буду впевнено йти
По слідах,
Що з мрій і віршів
Постелив мені ти
В своїх снах.

Нектаром сп’янить

Чи вином до схочу
Мене ніч
І сном стане мить,
Де я з містом мовчу
Віч-на-віч…

Не вмію всміхатися…

Пройдусь одиноко по вулиці,
Вдихну ніжний подих небес,
Та сонце весняне знов хмуриться,
Бо поруч немає тебе…

Між всіх перехожих шукатиму

Я знов твої очі й уста,
І знову без меж сумуватиму,
Що прірви між нами й міста…

В моєму волоссі купатися

Весняний промінчик буде,
А я… я не вмію всміхатися
Як поруч немає тебе…
Сторінки:
1
3
4
5
попередня
наступна