Український гумор

Гуморески, карикатури, байки, шаржі; гумористичні оповідання, відеофільми, фотографії; ...
70+ підписатися

37 учасників

  • Стрийко Зеник
  • Lulu

Правильно!

Краще за них все одно ніхто кухвайок не нашиє!

життєво...

  • 17.08.15, 09:00
- Ти чому будинок свій спалив? 
- Мені сусід сказав, що у мене на горищі фашисти завелися. Я будинок і спалив разом з ними. Боюся я цього слова. 
- А ти їх бачив? 
- Ні. Сусід сказав, що бачив. Він навіть мені підпалювати допомагав. Посміхався. 
- Де жити будеш? 
- Біженець я. До сусіда піду в найми. 
- А може твій сусід брехун? 
- Та ні, він мене братом називає, і в церкву ходить. Та що я, по-вашому, дурень якийсь?

(С) Ярослав Гарасим

Явище одне, поглядів багато...

Якщо трапилася дупа:

Буддизм - Якщо трапилася дупа - насправді це не дупа.
Індуїзм - Ця дупа траплялася і раніше.
Мормони - Ця дупа ще трапиться.
Іслам - Якщо дупа трапилася - значить, на те була воля Аллаха.
Католицизм - Дупа сталася, тому що ви були поганими.
Кальвінізм - Дупа сталася від того, що ми недостатньо старанно працювали.
Пpавослав'я - Дупа сталася? Hу і фіг з нею.
Стоїцизм - Ця дупа мені тільки на користь.
Кришнаїти - Дупа сталася. Рама-рама.
Іудаїзм - І чому ця дупа трапляється тільки з нами?
Екзистенціалізм - Що таке дупа, по суті?
Гедонізм - Hемає нічого кращого, ніж добре наступивша дупа.
Растафаріанізм - Давайте заб'ємо косяк з цієї дупи!
Суб'єктивний соліпсизм - Дупа - це я!
Об'єктивний соліпсизм - Дупа - це ти!
Песимізм - Дупа перманентна! Вона була, є і буде.
Гештальт підхід - А яке мені діло до цієї дупи?
Фpейдізм - Дупа сталася в pанньому дитинстві.
Ніцше - Дупа, що трапилася, зробила мене тільки сильнішим.
Юнг - Те, що дупа трапилася, є пpоявлення аpхетипу Великої Матері.
Беpн - Ця дупа трапилася ще з моєю бабусею.
Карнегі - Сталася дупа? Посміхнися їй!

(С) Ярослав Гарасим

Колекція кумедних українських прислів’їв та приказок

Багатий, як циган на блохи.   
Біда помучить і мудрості научить.   
Близько лікоть, та не вкусиш.   
Буває, що й корова літає.   
Виріс, а ума не виніс.   
Вісті не лежать на місці.   
В нього руки на всі штуки.   
Всякому овочу свій час.   
В умілого й долото рибу ловить.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.  
Гірко заробиш - солодко з'їси.   
Голодній кумі хліб на умі.   
Гостре словечко коле сердечко,   
Дай дурневі макогона, то він і вікна поб'є.   
Два коти в одному мішку не помиряться,   
Де багато господинь, там хата неметена.   
Дивись на зріст, та питайся розуму.   
Дома й стіни помагають.
Є в глечику молоко, та голова не влізе.   
Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.   
Жалів яструб курку - доки всю обскуб.   
Забув віл, коли телям був.   
За все береться, та не все вдається.   
Задер носа й кочергою не дістанеш.   
За дурною головою і ногам нема спокою.   
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.   
Заліз у багатство - забув і братство.   
За моє жито мене ж і бито.   
За чужим столом не махай постолом.   
З великої хмари малий дощ.   
Згода дім будує, а незгода руйнує.
Знайко біжить, а незнайко лежить.  
Колись і в нашої кози хвіст відросте.   
Крутить, як циган сонцем.   
Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.   
Лови рибу не на сковороді; а у воді.   
Любить, як вовк порося.   
Любиш кататись, люби й санчата возить.   
Людей питай, а свій розум май.  
Людям язика не зав'яжеш.
Менше говори - більше почуєш.   
Молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця.   
Надокучив, як парена редька.  
Надувся, як ковальський міх.
На колір і смак товариш не всяк.  
Не скуби гуску, поки не зловиш.   
Не страши кота салом.   
Не сунь носа до чужого проса.   
Обоє рябоє.   
Пам'ятатимеш до нових віників.   
Плаває, як вареник у маслі.   
Помалу їдь, то далі будеш.   
Почав обід - мовчу, як кіт.   
Рот не город - не загородиш.
Сонця в мішок не зловиш.
"Сідай, бабо, підвезу". "Нема часу - треба йти!"
Там-то глибОко - жабі по око!  
Тиха вода греблю рве.   
Усього буває на вікУ - і по спині, і по бокУ.  
Ухопив місяця зубами.   
У чужій кошарі овець не розведеш.
Химині кури, що пішли в череду недоєні.  
Хто мовчить, той трьох навчить.   
Язик без кісток, що хоче лопоче.   
Відкусиш багато - ковтнеш мало.   
Як гукнеш, так і відгукнеться.

джерело
  
 

Військові медики шуткують))

Записки уездного немедика.
Стратегия.
1. Медики есть в каждой части. Но не каждая часть имеет медика. Иногда медик имеет её.
2. Медик - профессиональный хирург будет в соседней роте. В твоей роте медиком будет мобилизованный стоматолог-гигиенист.
3. Все думают, что медик пьет спирт. Это неправда.
4. Это правда. И хрен ты докажешь, что это не так.
5. Если закрыта дверь в медпункт, то все уверены, что именно сейчас медик и пьёт спирт.
6. Никто, оказывается, не знает, что спиртом можно еще и что-то дезинфицировать.
7. Медик, не знающий такмеда, в бою совершает абсолюитно все ошибки, даже те, которые обычный мобилизованный не совершит никогда. Например медик побежит(!) к раненому с жгутом эсмарха в обеих руках и с хлопающей по заднице санитарной сумкой.
8. Вернётся с раненым, перемотанным бинтиком, вспомнит что забыл сумку, и побежит за ней.
9. При всем при это по закону подлости этого медика не убьют. Роте придётся ждать естественной демобилизации этого воина-гигиениста.
10. Следующий медик окажется дедушкой-ветеринаром.
11. Ветеринары тоже умеют пить спирт.
12. А нет, не умеют - вон он бредет, о, опять упал.
13. На каком то этапе пациенты начнут лечить себя сами. Хммм. Самолечение или бухой медик? Что страшнее?
14. Страшнее самолечение. Так как оно почему то всегда сопровождается пожиранием антибиотиков в невероятных количествах.
15. Режим "включил мужика" у обычного мобилизованного заканчивается тут же, стоит лишь осе ужалить в что нибудь, кроме автомата.
16. Оса для мобилизованного страшный враг, страшнее сепара и чуть чуть попроще пьяного медика.
17. Оса ужалит дедушку, его увезут на госпиталь с анафилактическим шоком. Рота вздохнет с облегчением.
18. Следующим медиком будет такмед, влюбленный в протоколы спасения и разбирающийся в марках турникетов. Рота с грустью будет вспоминать и стоматолога-гигиениста, и дедушку-ветеринара.

(с) Мартин Брест

Я ще про сир не писала))

Андрей Орлов

СМЕРТЬ ПАРМЕЗАНА

Там вдали за рекой жарко печи горят,
Пограничникам грозным не спится,
Но не зная о том, пармезанский отряд
Продвигался к российской границе.

Шли лосось и сыры, был не слышен их шаг,
Шли не в ногу, без шуток и песен,
Чтоб не выследил враг, применяя собак,
Впереди шла рокфорная плесень.

Они шли, заграничные сняв ярлыки,
Документы подделав, как надо,
Вдруг вдали у реки замелькали штыки,
Это - Сельхознадзора засада.

Дети Альп, Пиреней, Барселон и Лозанн
Строй нарушили пеший и конный,
Но бесстрашный седой пожилой пармезан
Первым встал в боевую колонну.

Оглядевши свою камамберную рать,
Улыбнулся светло и лучисто
И воскликнул: "Не страшно в бою помирать
Итальянскому контрабандисту!"

И в жестокий последний решительный бой
Понеслась санкционная тонна,
Иберийский хамон вдруг воспрял головой,
Хоть и нет головы у хамона.

А враги уже близко, в полшаге от нас,
Вот уже на потеху ютьюба
Слева врезались в палки копчёных колбас
Пограничников острые зубы.

Справа к бою готов полк голландских цветов,
Их на свадьбе в Бурятии ждали,
Только этих цветов не дождётся никто,
Всех в жестоком бою порубали.

В маасдамах наделали новеньких дыр,
Хоть и так они были дырявы,
- Умираю за мир! - прокричал один сыр
В животе пожиральцев халявы.

- Не дождётся продуктов российский народ,
Уничтожить их всех без разбора! -
Возвестил фуагрою измазанный рот
Представителя Сельхознадзора.

Но нахмурил вдруг брови чиновник-пузан,
Доложил ему кто-то несмело:
От расправы ушёл пожилой пармезан
И радистка его, Моцарелла.

Самый зоркий боец на берёзу залез,
Оглядел всё биноклем по кругу,
Чтоб найти пармезана, срубили весь лес.
В общем, взяли - его и подругу.

Пытку тёркой, ножами, без слов перенёс
(от природы сыры - молчаливы),
Лишь в конце на последний ответил вопрос,
Улыбнувшись без страха брезгливо:

- Что спросили? Как я бы хотел умереть?
Не от рук тех, кто мозгом контужен.
Я хочу, чтоб могла бы меня натереть
Старушонка на нищенский ужин!

Передам, что хамон передать вам просил,
Чтобы вы там, в Кремле рассказали:
Он мечтал, чтоб его волонтёр подносил
Всем бомжам на Казанском вокзале!

Возмутился чиновник: - "Ты что! Боже мой!
Мы своих не меняем позиций!"
Он отрезал от сыра кусочек домой
И отдал его в руки убийцам.

- Жаль, что вашим от вас уже некуда бечь… -
Так сказал пармезан перед смертью, 
И с улыбкой шагнул в разожжённую печь,
Не просивши пощады, поверьте.

Мы от голода, стужи, тюрьмы и сумы
По традиции не зарекались,
А вдали за рекой поднимались дымы,
На границе продукты сжигались…