Про співтовариство
Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.
Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.
Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Шукати в архіві
Чому Меркель жує шмарклі перед Путіним
- 06.07.14, 14:17
Нинішня керманичка Німеччини Анґелі Меркель. Вже навіть відкрита ВІКІ дає про цю хіппо-блудку зі стажем першу поживу для роздумів!
Під пасторським прикриттям тато нормально сопрацював із ГДРівським Штазі , тобто прямо кажучи стукачив і доносив. При чому, міг це робити як щодо самих «оссі» (вихідців зі Східної Німеччини після ІІ Світової війни), так і шпигувати проти Західної Німеччини. Тож і мав розмаїті вигди від уряду німецьких комуняків. Цілком стандартний, штатний, так би мовити, випадок.
Для тих, хто не застав часи КҐБ, Штазі та подібних таємних коммі-служб злегка нагадаю:
Штазі — нім. Stasi — скорочення від нім. Staatssicherheit (укр. Держбезпека).
Функціонувала у період 1950—89 рр. Організація споріднена КДБ СРСР, тісно співпрацювала з останньою.
Але повернімося до нашої Анґелки. Доця далеко від татуся не втікла. Читаємо вже на Укр.Вікі:
" її батько, лютеранський пастор, відкриває семінарію в НДР і керує будинком для інвалідів. Він
утримується від будь-якої публічної критики режиму, що дає йому
привілейоване положення: у його розпорядженні два автомобілі і
можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена в тому, що пастор — переконаний комуніст".
В
юності Ангела була в піонерській організації, Комуністичному союзі
молоді, і одночасно була членом молодіжної організації християнських
демократів. У школі добре опанувала російську мову. Пізніше вивчила англійську.
У 1989 після падіння Берлінської стіни вона вступає в ряди організації «Німецька вільна молодь» (Freie Deutsche Jugend) (марксистська спілка, по суті — перемальований німецький комсомол),
покликаної керувати молоддю, відданій державі, і активістом Партії
демократичного відновлення, де обіймає посаду секретаря Департаменту
агітації і пропаганди.
Так вона стає одним з головних експертів щодо політичної комунікації в НДР. За службовим обов'язком, науковою і політичною, вона часто їздить в країни радянського блоку, зокрема до Москви, тим більше що вона вільно говорить російською.
Через кілька місяців Ангела Меркель раптово міняє свій політичний табір і вступає в організацію «Демократичний прорив» (Demokratischer Aufbruch) — новий рух, ініційований західнонімецькою християнською демократією. Їй відразу доручають ті ж функції, тільки тепер її нова посада називається на західнонімецький зразок: «прес-секретар.
До речі, це цілком стандартний комуняцький хід: перемальовуватися, хамелеонно маскуватися під різні демонократичні організації, коли починають віяти віхрі враждєбниє: згадайте хоча б наших сов'єцьких коммі та комсюків, або ж просто рашистів, які хутенько стали як не дєрьмократами, так якимись ригами. І жодної згадки про комуністичне минуле!Про своє активне піонерсько-комсомолське минуле пані Меркель чомусь сором'язливо воліє не згадувати, через що з рік тому стався навіть невеличкий шкандаль:
Коммунист-югенд
Чем ближе очередные парламентские выборы в Германии, тем больше всплывает подробностей о прошлом федерального канцлера страны Ангелы Меркель — именно тех, о которых она старается не вспоминать. Ударом по репутации Меркель стала публикация старой фотографии, где Ангела, в девичестве Каснер, шагает в военной форме рядом с офицером армии ГДР.
Заради неупереджености згадаймо, що сама пані Меркель 5 років тому відкрито визнала, що її намагалися Штазі завербувати, але вона відхилила ці пропонови. Що ж, можливо... Нехай так. Але відхилення співпраці зі Штазі зовсім не заперечує налагодження такої самої з КҐБ! ;)Валодька Хуйло не заради ж звичайної допитливости досконало вивчив німецьку мову: в КҐБ просто так мов не навчали! Путлєр її вчив суто для того, аби працювати з німецькою аґентурою та був надзорцем за певними напрямками роботи в обох Німеччинах.
Ну бо все логічно, за одним ланцюжком: одну кремлівську шістку (Ґерхарда Шрьодера) замінила інша Меркель. А Шрьодер після того, як «програв» вибори, швиденько очолив Ґазпромівську дочірню фірму: за його «добродушність» до Москви у роки свого правління. Проте тут варто обумовити, що Шрьодер був не ідеологічним аґентом: він просто захланне чувирло і його тупо купили за бабло, без жодної коммі-складової.
Можете не сумніватися: чи не у кожній країні Старого Світу можна знайти більших чи менших шісток Кремля на найвищих щаблях влади. Тому не сподівайтеся особливо на поміч Европи — вона ж постійно занепокоєна.
Тому недарма нині все гучнішого набирає розголосу думка про переформатування Европи, у якій на перші ролі вийде якесь нове утворення насамперед з країн, які відчули усі «принади» Совка: від Фінляндії на півночі, через країни Балтії, Польщу, Україну і до Молдови на півдні. А там диви-но, і постане у світі повнокровний Проти-Хуйлостанівський Блок Народів!
Jurko Zeenyj
4
Новости с "фронта"
- 06.07.14, 13:22
На украинскую власть идет дикое давление со стороны Европы с целью
заставить прекратить активные действия на Донбассе и снова объявить
перемирие. Об этом на своей странице в Facebook написал руководитель Центра военно-политических исследований, координатор группы "Информационное сопротивление", подполковник Дмитрий Тымчук.
"Огромнейший позитив мы наблюдаем с утра: силы АТО наступают по всем фронтам. Террористы деморализованы и бегут из своих "опорных пунктов", как крысы с тонущего корабля. Но праздновать победу рано. Есть неблагоприятные факторы и проблемы.
Луганск и Донецк уже к вечеру этого дня будут набиты бегущими боевиками под завязку. Мы помним, как трудно было отбивать у врага небольшой Славянск, полный мирных жителей. Воевать же в областных центрах, учитывая огромную численность мирного населения, будет тяжелее во многие разы.
Открытая граница. К глубокому сожалению, учитывая расстановку сил, взять ее под контроль на некоторых участках также очень непросто. Тогда как Путин продолжает усиленно поставлять наемников и оружие.
Внешнеполитическое давление. Из дипломатических источников нам известно, что на украинскую власть идет дикое давление со стороны "дружественной" Европы с целью заставить прекратить активные действия на Донбассе и снова объявить перемирие. Запевала в этом "пацифистском" хоре, к слову, - Германия. Противостоять этому давлению со стороны некоторых стран ЕС очень непросто", - пишет Тымчук.
"Огромнейший позитив мы наблюдаем с утра: силы АТО наступают по всем фронтам. Террористы деморализованы и бегут из своих "опорных пунктов", как крысы с тонущего корабля. Но праздновать победу рано. Есть неблагоприятные факторы и проблемы.
Луганск и Донецк уже к вечеру этого дня будут набиты бегущими боевиками под завязку. Мы помним, как трудно было отбивать у врага небольшой Славянск, полный мирных жителей. Воевать же в областных центрах, учитывая огромную численность мирного населения, будет тяжелее во многие разы.
Открытая граница. К глубокому сожалению, учитывая расстановку сил, взять ее под контроль на некоторых участках также очень непросто. Тогда как Путин продолжает усиленно поставлять наемников и оружие.
Внешнеполитическое давление. Из дипломатических источников нам известно, что на украинскую власть идет дикое давление со стороны "дружественной" Европы с целью заставить прекратить активные действия на Донбассе и снова объявить перемирие. Запевала в этом "пацифистском" хоре, к слову, - Германия. Противостоять этому давлению со стороны некоторых стран ЕС очень непросто", - пишет Тымчук.
4
Битва за Славянск
- 05.07.14, 23:03
Мой прогноз по Славянску исполнился с опережением не столько благодаря украинской армии
(которая молодец и колошматила ополченцев дай бог каждому), сколько
благодаря тактической смекалке господина Гиркина, который, по-видимому,
тоже молодец, понял перспективы сидения на заднице, и решил сваливать до
того, как у него кончатся оперативные резервы, и свалил, оставив
минимальные заслоны для прикрытия отступления.
И вот теперь мы видим, как армия ДНР во главе с её единственным боеспособным командиром, улепетывает из тяжело окопанного и бронированного Славянска в слабо окопанный Донецк. Трудно переоценить, насколько это превосходная новость.
Потому что мы все понимаем, что если бы не бегство Гиркина, если бы он решил стоять, как царь Леонид, до последнего, то в Славянске мы потеряли бы еще пару месяцев, кучу народу, бронетехники и в итоге вошли бы не в город, а в обугленную непригодную к жизни кучу руин.
На данном же этапе, давайте признаемся честно, потери Славянска в жилом фонде, конечно, велики, но не разрушительны, не безвозвратны для будущего Славянска, как города. Текущие потери восполняются постройкой двух-трех крупных высоток, на 300-400 квартир каждая.
Сейчас на две недели город будет закрыт, в него войдут военные специалисты с целью разминирования и восстановления разрушенных коммуникаций, после чего город откроется для беженцев, желающих вернуться.
Дальнейшая военная операция по линии Донецк-Луганск будет облегчена сразу рядом факторов.
Во-первых, Гиркин теперь – убегающая армия. Ему придется принимать бой с колес, в необорудованных районах.
Во-вторых, они будут хуже драться из чисто моральных соображений. Они теперь – убегающая армия, они понесли тяжелейшее в этой войне поражение и оставили свой Сталинград. Теперь они сражаются за свою жизнь.
В-третьих, их будет гораздо меньше. Большая часть местного населения, те, кто способен по-тихому вернуться домой, постарается именно это и сделать, и дезертировать по домам. Как в группе Гиркина, так и во всех прочих группах по всей территории, контролируемой боевиками. Так что теперь количество боевиков резко уменьшится, а массовая доля среди них российских граждан, которым путь домой закрыт – увеличится.
В-четвертых, народ, увидевший, что «погнали наши городских», приподнимет голову. Невысоко, потому что высоко – страшно. Но поддержка местного населения у бойцов погорелой армии резко уменьшится.
В любом случае, хочется поздравить украинскую армию, всех бойцов добровольческих батальонов, всех волонтеров.
Александр Нойнец
И вот теперь мы видим, как армия ДНР во главе с её единственным боеспособным командиром, улепетывает из тяжело окопанного и бронированного Славянска в слабо окопанный Донецк. Трудно переоценить, насколько это превосходная новость.
Потому что мы все понимаем, что если бы не бегство Гиркина, если бы он решил стоять, как царь Леонид, до последнего, то в Славянске мы потеряли бы еще пару месяцев, кучу народу, бронетехники и в итоге вошли бы не в город, а в обугленную непригодную к жизни кучу руин.
На данном же этапе, давайте признаемся честно, потери Славянска в жилом фонде, конечно, велики, но не разрушительны, не безвозвратны для будущего Славянска, как города. Текущие потери восполняются постройкой двух-трех крупных высоток, на 300-400 квартир каждая.
Сейчас на две недели город будет закрыт, в него войдут военные специалисты с целью разминирования и восстановления разрушенных коммуникаций, после чего город откроется для беженцев, желающих вернуться.
Дальнейшая военная операция по линии Донецк-Луганск будет облегчена сразу рядом факторов.
Во-первых, Гиркин теперь – убегающая армия. Ему придется принимать бой с колес, в необорудованных районах.
Во-вторых, они будут хуже драться из чисто моральных соображений. Они теперь – убегающая армия, они понесли тяжелейшее в этой войне поражение и оставили свой Сталинград. Теперь они сражаются за свою жизнь.
В-третьих, их будет гораздо меньше. Большая часть местного населения, те, кто способен по-тихому вернуться домой, постарается именно это и сделать, и дезертировать по домам. Как в группе Гиркина, так и во всех прочих группах по всей территории, контролируемой боевиками. Так что теперь количество боевиков резко уменьшится, а массовая доля среди них российских граждан, которым путь домой закрыт – увеличится.
В-четвертых, народ, увидевший, что «погнали наши городских», приподнимет голову. Невысоко, потому что высоко – страшно. Но поддержка местного населения у бойцов погорелой армии резко уменьшится.
В любом случае, хочется поздравить украинскую армию, всех бойцов добровольческих батальонов, всех волонтеров.
Александр Нойнец
5
Корпорация КГБ (2 часть из 2)
- 05.07.14, 22:00
Ну кем бы был Янукович, если бы его не завербовало в своё время КГБ? Вот ролик тут по сети ходит, якобы его сокамерник рассказывает про славное прошлое Фёдорыча. Сорок три года отсидел человек. Вот и Витя мотал бы сейчас свой очередной срок на зоне. Если бы уже не убили за карточные долги. А так сексот КГБ Витя стал миллиардером. Да ещё и президент в придачу.
А кем бы были все они? Все вот эти люди из власти. Большинство ведь
из них типичные уголовники. Миллионы людей благодаря корпорации имеют
то, что честно никогда бы не заработали.
Миллионы участников корпорации КГБ. Только в Украине. После 2004 года
Украина могла бы развиваться как Польша после круглого стола. Медленно,
но в сторону демократии, в сторону конкурентного бизнеса, в сторону
нормальной политической системы. Миллионы бывших кагебешников не сели бы
в тюрьму, сохранили бы награбленное, но за это отказались бы от власти. Только проблема в том, что есть ещё внешний игрок. Это многомилионная
корпорация КГБ в России. С сумасшедшими доходами, с огромной, ничем
неограниченной властью. И для гебистской корпорации в России свободная
успешная Украина, Грузия, Беларусь – это смертельная угроза. Вот если бы
перечисленные страны были бы сегодня на уровне Польши, это уже была бы
революционная ситуация в России. Потому что уже никакая пропаганда не
смогла бы убедить россиян в необходимости диктатуры.
Уж больше двадцати лет прошло с развала Союза. Уже все преступления
коммунистов известны. И все эти символы коммунизма стоят. Все эти улицы Ленина до
сих пор на карте. А как это вообще возможно? Тем более после 2004 года? А
потому что эта махина КГБ никуда не делась. Вся власть у мафии. И
Членин символ их власти. Стоит Членин, значит народ на этой земле -
опущенный.
А что даст вам вот этот единый кандидат. Ну был в Польше единый. Такой Валенса.
Только вот выяснилось, что он был агентом. И что польский круглый стол
оставил коммунистическую номенклатуру нелюстрированной, по сути оставил
коммунистов у власти, что затормозило развитие Польши на десятилетие.
Ну будет у вас, украинцы, единый. А вы уверены что он вас не продаст? Только кто за ним стоит? Какая у него идеология? Кто его сотоварищи? В любом случае, систему будет ломать не единый, а народ. И только
организованный народ может победить. И если народ будет в состоянии
сломать систему, то он сделает это и без единого. А в состоянии ли народ? Как бы кому не хотелось тут и сейчас, система не уйдёт по мановению волшебной палочки. Борьба еще предстоит.
2
Клановість - традиція української влади
- 04.07.14, 23:53
Міністерство оборони очолив Валерій Гелетей. При цьому Валерій Гелетей, який донедавна очолював Управління державної
охорони, має щонайменше три точки дотику з представниками нової влади.
Перша – Гелетей пов'язаний з самим Петром Порошенком. Про те, що Порошенко ще в статусі кандидата в президенти перебував під особливою опікою підлеглих Гелетея, журналісти могли переконатися під час голосування Порошенка на виборах. На виборчій дільниці в Будинку офіцерів спостерігалося скупчення десятків охоронців, а сам Порошенко прибув туди на автомобілі з номерами "прикриття".
Історія їхніх стосунків сягає щонайменше 2005 року, коли під час корупційного скандалу Гелетей виступив на боці Порошенка.
Зокрема, у жовтні 2005-го, через місяць після заяви державного секретаря Олександра Зінченка зі звинуваченнями в дестабілізації і розколі на адресу Порошенка, сам Гелетей написав заяву в Генпрокуратуру на колишнього керівника секретаріату президента і головного кривдника Порошенка. На той час Гелетей очолював столичне Управління по боротьбі з організованою злочинністю.
Друга точка дотику Гелетея – це нинішній генпрокурор та доверений до Порошенка Віталій Ярема.
Певний час Ярема та Гелетей йшли пліч-о-пліч по життю.
Так, в 1997-99 роках вони працювали на паралельних керівних посадах в київській міліції: перший очолював управління карного розшуку, другий – був заступником в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю. Тут йому доводилося не стільки боротися, скільки домовлятися з чисельними кримінальними угрупуваннями, які згодом легалізувалися у бізнес.
У 2001 Гелетей очолив сам карний розшук Києва - після довгої роботи Яреми на цьому напрямку. Коли завершилася помаранчева революція, в лютому 2005-го Ярема став начальником київської міліції, а Гелетей керував у нього столичним УБОЗом.
Далі Гелетей просувався завдяки главі секретаріату президента Ющенка Віктору Балозі. Той спочатку забрав Гелетея начальником служби з питань правоохоронних органів на Банкову, а в 2007 пролобіював його на посаду Управління державної охорони – спецоргану, що займається безпекою перших осіб держави.
На цій посаді прізвище Гелетея вперше стало відомо широкому загалу –протягом політичної кризи 2007 року він допомагав проштовхнути план Балоги з розпуску Верховної Ради. Аби усунути генпрокурора-регіонала Святослава Піскуна, який блокував дострокові вибори, очолюване Гелетеєм Управління державної охорони взяло під контроль приміщення Генпрокуратури.
На порятунок приїхав Василь Цушко, який особисто дав команду ломати двері до забарикадованого підлеглими Гелетея кабінету Піскуна. В підсумку, ледь не дійшло до збройного протистояння між УДОшниками та бійцями "Беркуту".
За півтора роки роботи з Балогою Гелетей пройшов шлях від полковника до генерал-полковника, чим спричинив критику колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка.
Третя точка дотику Гелетея з новою владою – це вже згаданий Віктор Балога, брат якого Іван очолював обласний штаб Порошенка. Сам Валерій Гелетей народився на Закарпатті – у селі Верхній Коропець Мукачівського району, але з 1991 року жив, навчався та працював у Києві.
Проте його найближчий родич – рідний брат Володимир Гелетей – досі інтегрований у владу Закарпаття. Після Майдану 2014 року Володимир Гелетей став першим заступником начальника СБУ в Закарпатській області – регіоні, який є воротами для контрабанди України.
Родини Гелетея та Балоги нещодавно стали родичами, роблячи дерево головного сімейного клану Закарпаття ще більшим.
Едіта Гелетей (донька Володимира Гелетея з СБУ та племінниця Валерія Гелетея-міністра оборони) одружилася з Андрієм Балогою, депутатом Закарпатської обласної ради та старшим сином Віктора Балоги.
Сам Валерій Гелетей після Майдану знову очолив Управління державної охорони. А два роки перед цим, протягом 2012-2013, він обіймав посаду віце-президента у невеликому "Авант-банку".
Місце роботи Гелетея вказана в автобіогріфії, яку він власноруч заповнив перед призначенням міністром оборони. Але цікаво, що в звітах "Авант-банк" на сайті Нацкомісії цінних паперів та фондового ринку, немає інформації про те, що Гелетей обіймав посаду віце-президента.
За даними "Форбс", власником "Авант-банку" є київський бізнесмен Михайло Гріншпон. Гріншпон був радником міністра оборони Олександра Кузьмука, а неофіційно він вважався головним "рєшалою" в Міноборони зразка 1997 року. Крім того, Гріншпон був президентом армійської футбольної команди ЦСКА.
Але, за іншою інформацією, на момент призначення Гелетея віце-президентом "Авант-банку" - а він стверджує, що це сталося в листопаді 2011 року - фінансовою установою вже володіли колишній міліціонер Олексій Савченко (якого пов'язують з Віталієм Яремою) і "авторитетний" бізнесмен Олександр Ліщенко на прізвисько "Ліча".
Після призначення міністрів оброни та закордонних справ, у Порошенка залишається порожньою вакансія першого віце-прем'єра. Хоча, за Конституцією, це квота коаліції, але "понятійно" вона була закріплена в березні 2014 року персонально за Порошенком, яку він заповнив Віталієм Яремою.
Кого Порошенко запропонує зараз на місце правої руки до Арсенія Яценюка, залишається інтригою. Адже ця людина формально має бути висунута депутатами.
Також є інформація, що Банкова хотіла би бачити в уряді нинішнього посла України при Євросоюзі Костянтина Єлісеєва - на посаді віце-прем'єра з питань євроінтеграції - але це призначення також має оформлюватися через коаліцію.
Сергій Лещенко
Перша – Гелетей пов'язаний з самим Петром Порошенком. Про те, що Порошенко ще в статусі кандидата в президенти перебував під особливою опікою підлеглих Гелетея, журналісти могли переконатися під час голосування Порошенка на виборах. На виборчій дільниці в Будинку офіцерів спостерігалося скупчення десятків охоронців, а сам Порошенко прибув туди на автомобілі з номерами "прикриття".
Історія їхніх стосунків сягає щонайменше 2005 року, коли під час корупційного скандалу Гелетей виступив на боці Порошенка.
Зокрема, у жовтні 2005-го, через місяць після заяви державного секретаря Олександра Зінченка зі звинуваченнями в дестабілізації і розколі на адресу Порошенка, сам Гелетей написав заяву в Генпрокуратуру на колишнього керівника секретаріату президента і головного кривдника Порошенка. На той час Гелетей очолював столичне Управління по боротьбі з організованою злочинністю.
Друга точка дотику Гелетея – це нинішній генпрокурор та доверений до Порошенка Віталій Ярема.
Певний час Ярема та Гелетей йшли пліч-о-пліч по життю.
Так, в 1997-99 роках вони працювали на паралельних керівних посадах в київській міліції: перший очолював управління карного розшуку, другий – був заступником в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю. Тут йому доводилося не стільки боротися, скільки домовлятися з чисельними кримінальними угрупуваннями, які згодом легалізувалися у бізнес.
У 2001 Гелетей очолив сам карний розшук Києва - після довгої роботи Яреми на цьому напрямку. Коли завершилася помаранчева революція, в лютому 2005-го Ярема став начальником київської міліції, а Гелетей керував у нього столичним УБОЗом.
Далі Гелетей просувався завдяки главі секретаріату президента Ющенка Віктору Балозі. Той спочатку забрав Гелетея начальником служби з питань правоохоронних органів на Банкову, а в 2007 пролобіював його на посаду Управління державної охорони – спецоргану, що займається безпекою перших осіб держави.
На цій посаді прізвище Гелетея вперше стало відомо широкому загалу –протягом політичної кризи 2007 року він допомагав проштовхнути план Балоги з розпуску Верховної Ради. Аби усунути генпрокурора-регіонала Святослава Піскуна, який блокував дострокові вибори, очолюване Гелетеєм Управління державної охорони взяло під контроль приміщення Генпрокуратури.
На порятунок приїхав Василь Цушко, який особисто дав команду ломати двері до забарикадованого підлеглими Гелетея кабінету Піскуна. В підсумку, ледь не дійшло до збройного протистояння між УДОшниками та бійцями "Беркуту".
За півтора роки роботи з Балогою Гелетей пройшов шлях від полковника до генерал-полковника, чим спричинив критику колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка.
Третя точка дотику Гелетея з новою владою – це вже згаданий Віктор Балога, брат якого Іван очолював обласний штаб Порошенка. Сам Валерій Гелетей народився на Закарпатті – у селі Верхній Коропець Мукачівського району, але з 1991 року жив, навчався та працював у Києві.
Проте його найближчий родич – рідний брат Володимир Гелетей – досі інтегрований у владу Закарпаття. Після Майдану 2014 року Володимир Гелетей став першим заступником начальника СБУ в Закарпатській області – регіоні, який є воротами для контрабанди України.
Родини Гелетея та Балоги нещодавно стали родичами, роблячи дерево головного сімейного клану Закарпаття ще більшим.
Едіта Гелетей (донька Володимира Гелетея з СБУ та племінниця Валерія Гелетея-міністра оборони) одружилася з Андрієм Балогою, депутатом Закарпатської обласної ради та старшим сином Віктора Балоги.
Сам Валерій Гелетей після Майдану знову очолив Управління державної охорони. А два роки перед цим, протягом 2012-2013, він обіймав посаду віце-президента у невеликому "Авант-банку".
Місце роботи Гелетея вказана в автобіогріфії, яку він власноруч заповнив перед призначенням міністром оборони. Але цікаво, що в звітах "Авант-банк" на сайті Нацкомісії цінних паперів та фондового ринку, немає інформації про те, що Гелетей обіймав посаду віце-президента.
За даними "Форбс", власником "Авант-банку" є київський бізнесмен Михайло Гріншпон. Гріншпон був радником міністра оборони Олександра Кузьмука, а неофіційно він вважався головним "рєшалою" в Міноборони зразка 1997 року. Крім того, Гріншпон був президентом армійської футбольної команди ЦСКА.
Але, за іншою інформацією, на момент призначення Гелетея віце-президентом "Авант-банку" - а він стверджує, що це сталося в листопаді 2011 року - фінансовою установою вже володіли колишній міліціонер Олексій Савченко (якого пов'язують з Віталієм Яремою) і "авторитетний" бізнесмен Олександр Ліщенко на прізвисько "Ліча".
Після призначення міністрів оброни та закордонних справ, у Порошенка залишається порожньою вакансія першого віце-прем'єра. Хоча, за Конституцією, це квота коаліції, але "понятійно" вона була закріплена в березні 2014 року персонально за Порошенком, яку він заповнив Віталієм Яремою.
Кого Порошенко запропонує зараз на місце правої руки до Арсенія Яценюка, залишається інтригою. Адже ця людина формально має бути висунута депутатами.
Також є інформація, що Банкова хотіла би бачити в уряді нинішнього посла України при Євросоюзі Костянтина Єлісеєва - на посаді віце-прем'єра з питань євроінтеграції - але це призначення також має оформлюватися через коаліцію.
Сергій Лещенко
4
Сценарій змін до Конституції не пройшов
- 04.07.14, 23:07
Протягнути свій сценарій змін до Конституції президенту Порошенку на вдалося.
За словами джерел, на зустрічі з лідерами фракцій у середу, інформуючи про внесення кандидатури Гелетея, глава держави також умовляв проголосувати за направлення його законопроекту до Конституційного суду.
Але коли мова зайшла про те, хто реально збирається підтримати проект з числа парламентських фракцій, руку підняли лише представники УДАРу.
Керівник найбільшої на сьогодні фракції "Батьківщина" Сергій Соболєв заявив, що їх не влаштовує посилення повноважень президента, яке викладене в проекті Порошенка.
Зокрема, Тимошенко проти надання президенту права одноосібно звільняти Генпрокурора та голову Державного бюро розслідувань, а також неможливість для уряду або місцевої ради ініціювати відставку представників президента.
У "Батьківщині" не змогли дізнатися, хто є автором запропонованих Порошенком змін до Конституції. Джерела називають колишнього міністра юстиції Романа Зварича. Сам він підтвердив "Українській правді", що готував законопроект в частині, що стосується лише розподілу повноважень у трикутнику президент - уряд - парламент.
Порошенко любить все робити таємно і без розголосу. А як розцінювати призначення Ківалова відповідальним за зміни до Конституції ?
У підсумку, депутати не пристали на прохання Порошенка направити зміни до Конституції до Конституційного суду - це означало би, що його законопроект мав стати базовим. Верховна Рада проголосувала лише за включення його в порядок денний, що означає – або "Батьківщина" та інші фракції внесуть альтернативний законопроект, або буде створена робоча група для напрацювання компромісного законопроекту.
Це все означає втрату Порошенком часу та його цілісної концепції бачення своїх повноважень. Також це може загальмувати проведення дострокових парламентських виборів, адже частина депутатів наполягає, щоб нова Верховна Рада обиралася уже з розумінням нових повноваження – тобто після схвалення змін до Конституції.
У цих умовах Порошенку або доведеться міняти тон розмови з Верховною Радою на більш жорсткий, за традицією викликаючи на допомогу правоохоронні органи, або знизити темпи цементування своєї влади. Усні вмовляння тут більше не працюють.
За словами джерел, на зустрічі з лідерами фракцій у середу, інформуючи про внесення кандидатури Гелетея, глава держави також умовляв проголосувати за направлення його законопроекту до Конституційного суду.
Але коли мова зайшла про те, хто реально збирається підтримати проект з числа парламентських фракцій, руку підняли лише представники УДАРу.
Керівник найбільшої на сьогодні фракції "Батьківщина" Сергій Соболєв заявив, що їх не влаштовує посилення повноважень президента, яке викладене в проекті Порошенка.
Зокрема, Тимошенко проти надання президенту права одноосібно звільняти Генпрокурора та голову Державного бюро розслідувань, а також неможливість для уряду або місцевої ради ініціювати відставку представників президента.
У "Батьківщині" не змогли дізнатися, хто є автором запропонованих Порошенком змін до Конституції. Джерела називають колишнього міністра юстиції Романа Зварича. Сам він підтвердив "Українській правді", що готував законопроект в частині, що стосується лише розподілу повноважень у трикутнику президент - уряд - парламент.
Порошенко любить все робити таємно і без розголосу. А як розцінювати призначення Ківалова відповідальним за зміни до Конституції ?
У підсумку, депутати не пристали на прохання Порошенка направити зміни до Конституції до Конституційного суду - це означало би, що його законопроект мав стати базовим. Верховна Рада проголосувала лише за включення його в порядок денний, що означає – або "Батьківщина" та інші фракції внесуть альтернативний законопроект, або буде створена робоча група для напрацювання компромісного законопроекту.
Це все означає втрату Порошенком часу та його цілісної концепції бачення своїх повноважень. Також це може загальмувати проведення дострокових парламентських виборів, адже частина депутатів наполягає, щоб нова Верховна Рада обиралася уже з розумінням нових повноваження – тобто після схвалення змін до Конституції.
У цих умовах Порошенку або доведеться міняти тон розмови з Верховною Радою на більш жорсткий, за традицією викликаючи на допомогу правоохоронні органи, або знизити темпи цементування своєї влади. Усні вмовляння тут більше не працюють.
3
Командир взвода Нацгвардии рассказывает...
- 04.07.14, 20:52
Сергей, 45 лет, отец троих детей. В мирной жизни – брокер по работе с недвижимостью. В зоне АТО – командир взвода.
Я пришел на Майдан, когда там шли уже серьезные бои. Сдружился с ребятами. Когда стало понятно, что это еще не конец, записался в Нацгвардию.
Одно из сильных воспоминаний из пребывания в зоне АТО, это тот первый день – 2 мая, когда мы освободили блокпост от сепаратистов. И вот встал вопрос с обустройством быта. Попросили местную женщину приготовить ужин. Все вечером собрались на полевой кухне, чтобы поесть. В этот момент нас обстреляли с РПГ (ручной противотанковый гранатомет – от ред.). После такого, конечно, мы отказались от сотрудничества с местными. Это было реально обидно.
Между Изюмом и Славянском 35 километров, но разница в отношении колоссальная. В Изюме – ты герой, а в Славянске – враг.
Боевики Славянск по периметру конкретно укрепили. На наших глазах рыли окопы, кранами выставляли блоки и плиты, перекрывали укреплениями въезд в город. Так вот с вечера с этих сооружений по нам стреляют, а утром вывешивают плакаты: "Не стреляйте сюда, здесь дети и старики".
Еще было такое, что с детской площадки стреляли из миномёта, а днем загоняли туда детей с мамами. Население Славянска - для меня загадка. Более безбашенных людей я в жизни не встречал. Вот представьте, идет обстрел, а уроженец Славянска едет на велосипеде по улице в самом эпицентре перестрелки.
Нам повезло с поддержкой. Нас волонтеры-майдановцы постоянно сопровождали и снабжали всем необходимым. Юра Касьянов помогает очень сильно.
Кто у меня во взводе? Студенты, взрослые люди. Есть у нас шахтер из Макеевки. Ему 48 лет. Вот пока мы отдыхали по домам, он жил в казарме на полигоне. Потому что уже некуда возвращаться. А вообще у нас люди разные и по статусу и по профессиям.
Открытием для меня было то, сколько поддержки оказывали люди, на которых раньше никогда бы не подумал.
Были странные чувства, когда к нам приехал киевский "Беркут", у них даже те же нашивки. Это было уже в самом конце первой поездки. У некоторых ребят подорвало крышу, некоторые чуть ли не за оружие брались. Пришлось нескольких обезоруживать.
На каждом блокпосту стоят вместе с Национальной гвардией, десантники, альфовцы или другие спецвойска. Когда мы только приехали под Славянск, десантники оказались более подготовленными. И они нам очень помогали. 80-я львовская бригада – стала нашей семьей. Там был один сапер, который третий раз получил статус участника боевых действий, очень толковый человек чувствовалось, что ребята на своем месте.
Когда мы вернулись в Киев, то было большим шоком, что у Нацгвардии нет статуса. Я по документам оказался заместителем командира взвода воинской части №3066. А реально, находясь в Славянске, я был командиром взвода третьей роты первого батальона Нацгвардии. Но вот этой моей должности нигде нет, не было такого батальона на бумаге.
Нам выдали справки, что мы с 15 апреля по 15 мая находились в командировке в зоне, где проходит АТО. И честно говоря, это меня расстроило. Еще и то, что нам выдали суточные по 6 гривен за пребывание в Славянске. В итоге получилось, чуть больше 300 гривен. Это обиднее, чем, если бы вообще ничего не давали. Понятно, что добровольцы туда ехали на энтузиазме, не ради денег. Но эти суммы, видимо, формировали люди, оторванные от реальности. Вот как они высчитали сумму аж в шесть гривен? Всего за три месяца в Нацгвардии мне выплатили около 4 тысяч гривен. У меня трое детей. Дочка на 4-м курсе. Все легло на плечи жены. Но ничего, проживем. Нет сейчас ничего более важного, чем защитить страну.
Анастасия Рингис
Я пришел на Майдан, когда там шли уже серьезные бои. Сдружился с ребятами. Когда стало понятно, что это еще не конец, записался в Нацгвардию.
Одно из сильных воспоминаний из пребывания в зоне АТО, это тот первый день – 2 мая, когда мы освободили блокпост от сепаратистов. И вот встал вопрос с обустройством быта. Попросили местную женщину приготовить ужин. Все вечером собрались на полевой кухне, чтобы поесть. В этот момент нас обстреляли с РПГ (ручной противотанковый гранатомет – от ред.). После такого, конечно, мы отказались от сотрудничества с местными. Это было реально обидно.
Между Изюмом и Славянском 35 километров, но разница в отношении колоссальная. В Изюме – ты герой, а в Славянске – враг.
Боевики Славянск по периметру конкретно укрепили. На наших глазах рыли окопы, кранами выставляли блоки и плиты, перекрывали укреплениями въезд в город. Так вот с вечера с этих сооружений по нам стреляют, а утром вывешивают плакаты: "Не стреляйте сюда, здесь дети и старики".
Еще было такое, что с детской площадки стреляли из миномёта, а днем загоняли туда детей с мамами. Население Славянска - для меня загадка. Более безбашенных людей я в жизни не встречал. Вот представьте, идет обстрел, а уроженец Славянска едет на велосипеде по улице в самом эпицентре перестрелки.
Нам повезло с поддержкой. Нас волонтеры-майдановцы постоянно сопровождали и снабжали всем необходимым. Юра Касьянов помогает очень сильно.
Кто у меня во взводе? Студенты, взрослые люди. Есть у нас шахтер из Макеевки. Ему 48 лет. Вот пока мы отдыхали по домам, он жил в казарме на полигоне. Потому что уже некуда возвращаться. А вообще у нас люди разные и по статусу и по профессиям.
Открытием для меня было то, сколько поддержки оказывали люди, на которых раньше никогда бы не подумал.
Были странные чувства, когда к нам приехал киевский "Беркут", у них даже те же нашивки. Это было уже в самом конце первой поездки. У некоторых ребят подорвало крышу, некоторые чуть ли не за оружие брались. Пришлось нескольких обезоруживать.
На каждом блокпосту стоят вместе с Национальной гвардией, десантники, альфовцы или другие спецвойска. Когда мы только приехали под Славянск, десантники оказались более подготовленными. И они нам очень помогали. 80-я львовская бригада – стала нашей семьей. Там был один сапер, который третий раз получил статус участника боевых действий, очень толковый человек чувствовалось, что ребята на своем месте.
Когда мы вернулись в Киев, то было большим шоком, что у Нацгвардии нет статуса. Я по документам оказался заместителем командира взвода воинской части №3066. А реально, находясь в Славянске, я был командиром взвода третьей роты первого батальона Нацгвардии. Но вот этой моей должности нигде нет, не было такого батальона на бумаге.
Нам выдали справки, что мы с 15 апреля по 15 мая находились в командировке в зоне, где проходит АТО. И честно говоря, это меня расстроило. Еще и то, что нам выдали суточные по 6 гривен за пребывание в Славянске. В итоге получилось, чуть больше 300 гривен. Это обиднее, чем, если бы вообще ничего не давали. Понятно, что добровольцы туда ехали на энтузиазме, не ради денег. Но эти суммы, видимо, формировали люди, оторванные от реальности. Вот как они высчитали сумму аж в шесть гривен? Всего за три месяца в Нацгвардии мне выплатили около 4 тысяч гривен. У меня трое детей. Дочка на 4-м курсе. Все легло на плечи жены. Но ничего, проживем. Нет сейчас ничего более важного, чем защитить страну.
Анастасия Рингис
4
Украинцев в России приравняли к евреям Третьего рейха
- 04.07.14, 14:44
Сотрудники российского Следственного комитета намерены допросить
всех граждан Украины, находящихся на территории РФ. Материалы нужны
следователям для уголовного дела "о применении запрещенных средств и
методов ведения войны, убийстве при отягчающих обстоятельствах" в
Украине. И к этой безумной идее подчиненные генерала Бастрыкина
отнеслись серьезно: уже допрошены четыре тысячи человек, у которых
выясняют, среди прочего, что им известно о дислокации частей украинской
армии и как они относятся к правительству Украины.
За этими скупыми строками - картина прогрессирующего безумия. В России живет несколько миллионов украинских граждан. Если следователи действительно собираются допросить всех, то сколько же времени им понадобится для работы над пресловутым уголовным делом? И станет ли каждый прибывающий в Россию украинец объектом интереса со стороны правоохранительных органов?
Но дело даже не в этом. Дело в том, что каждый человек, у которого в кармане "не такой" паспорт, становится объектом внимания правоохранительных органов просто потому, что не имеет счастья быть россиянином.
Этого человека спрашивают о дислокации воинских частей - то есть принуждают к самой обыкновенной, банальной государственной измене. Да, это то самое следствие родом из 1937 года. Обыкновенный фашизм.
Даже мне, человеку, изучающему авторитарные идеологии, трудно понять, как могла Россия так стремительно и отвратительно деградировать. Я прожил в Москве с украинским паспортом более двух десятилетий. И никогда, ни разу у меня не возникало ощущения, что в кармане у меня документ, перемещающий меня в зону риска, в зону интереса садистов из Следственного комитета. Я теперь хорошо понимаю, что ощущали евреи предыдущего Рейха, когда в один прекрасный день их заставили нацепить желтые звезды. Вот так живешь себе, политикой не интересуешься, убеждаешь себя, что все эти истерики фюреров к тебе не имеют никакого отношения, - и бац: желтая звезда. Или Следственный комитет.
Уверяю вас, мои российские читатели, это только начало. Если Украине удастся все-таки окончательно вырваться из цепких объятий вашего правителя, то следующими на очереди после украинских граждан будут уже обычные россияне - этнические украинцы или даже не украинцы, а просто лица, имеющие родственников в Украине. С кем общаетесь? Почему общаетесь? Как они относятся к украинскому правительству? Ах, не обсуждали? А устроить теракт они вам не предлагали? А на какой вы должности работаете? Ах, вот как...
Тем, кто думает, что автор бредит, советую просто ради любопытства поинтересоваться - если есть такая возможность, разумеется, - много ли в России работает на должностях, подразумевающих допуск к государственной тайне, этнических грузин. И, я боюсь, вы будете сильно разочарованы полученной информацией. А что этнических украинцев с российскими паспортами и прочих выходцев с Украины ждет судьба грузин - даже если эти украинцы будут бегать с флагами ДНР и ЛНР под посольством своей бывшей родины, - в этом я даже не сомневаюсь.
Путинская Россия уже давно Рейх. Вы просто этого не замечали.
Віталій ПОРТНИКОВ
За этими скупыми строками - картина прогрессирующего безумия. В России живет несколько миллионов украинских граждан. Если следователи действительно собираются допросить всех, то сколько же времени им понадобится для работы над пресловутым уголовным делом? И станет ли каждый прибывающий в Россию украинец объектом интереса со стороны правоохранительных органов?
Но дело даже не в этом. Дело в том, что каждый человек, у которого в кармане "не такой" паспорт, становится объектом внимания правоохранительных органов просто потому, что не имеет счастья быть россиянином.
Этого человека спрашивают о дислокации воинских частей - то есть принуждают к самой обыкновенной, банальной государственной измене. Да, это то самое следствие родом из 1937 года. Обыкновенный фашизм.
Даже мне, человеку, изучающему авторитарные идеологии, трудно понять, как могла Россия так стремительно и отвратительно деградировать. Я прожил в Москве с украинским паспортом более двух десятилетий. И никогда, ни разу у меня не возникало ощущения, что в кармане у меня документ, перемещающий меня в зону риска, в зону интереса садистов из Следственного комитета. Я теперь хорошо понимаю, что ощущали евреи предыдущего Рейха, когда в один прекрасный день их заставили нацепить желтые звезды. Вот так живешь себе, политикой не интересуешься, убеждаешь себя, что все эти истерики фюреров к тебе не имеют никакого отношения, - и бац: желтая звезда. Или Следственный комитет.
Уверяю вас, мои российские читатели, это только начало. Если Украине удастся все-таки окончательно вырваться из цепких объятий вашего правителя, то следующими на очереди после украинских граждан будут уже обычные россияне - этнические украинцы или даже не украинцы, а просто лица, имеющие родственников в Украине. С кем общаетесь? Почему общаетесь? Как они относятся к украинскому правительству? Ах, не обсуждали? А устроить теракт они вам не предлагали? А на какой вы должности работаете? Ах, вот как...
Тем, кто думает, что автор бредит, советую просто ради любопытства поинтересоваться - если есть такая возможность, разумеется, - много ли в России работает на должностях, подразумевающих допуск к государственной тайне, этнических грузин. И, я боюсь, вы будете сильно разочарованы полученной информацией. А что этнических украинцев с российскими паспортами и прочих выходцев с Украины ждет судьба грузин - даже если эти украинцы будут бегать с флагами ДНР и ЛНР под посольством своей бывшей родины, - в этом я даже не сомневаюсь.
Путинская Россия уже давно Рейх. Вы просто этого не замечали.
Віталій ПОРТНИКОВ
4
