Я из ниточек цветных                

Сшила для души одежду…

Расшив слегка словами из стихов,

Я подарила ей надежду.

Я ей одела 2 крыла,

Лишив оков земных тяжелых….

.....лети, душа моя, лети!!!!

                                              .....лети,  душа моя на волю…

Ты с ветерком  попутным полетав -

избавься от тревог, сомнений, боли.. И...возвращайся…прилетай...

И не бросай меня  ...уж боле….

  

И корабль плывет; и сияние бликов в волнах

Улыбается крикам прощальным испуганных чаек;

Новый берег зовет. Он мне снился в сиреневых снах

Той зимой, что рассыпалась розовым светом, нечаянно

 

Вместо снега осыпав рассвет лепестками цветов.

Это было. А значит, все снова однажды вернется.

Не забыт фейерверк всесожжения  прежних мостов,

Но сегодня другое. Сегодня нам солнце смеется.

Мені сняться чарівнії сни, вони інколи ледь кольорові.
В них приходить відлуння Весни - найчарівніша жінка у світі.
Вона палко цілує мене, дуже ніжно торкаючись скроні.
В її синьо – блакитних очах...  лиш для мене буяють там... квіти.
В моїх синьо – смарагдових  снах...  бачу очі її волошкові.

Я б до нього приходила в сни,
                             берегла їх від смутку й печалі,
Я б летіла до нього в піснях,
                             що дарує весна й солов’ї,
Та чи буде він шепіт весни,
                             серцем слухати, дивлячись в далі,
Чи шукатиме він в її снах
                             мої очі і вірші мої?

Чи мене він покличе в політ,
                             викладаючи зорями стежку,
І чи буде любити мене,
                             не любив як нікого ніхто?
Хто ж мені, підкажіть, відповість
                             на питань нескінчену мережку?..
Я ж люблю його… Серце лише
                             розбивати не хочу я знов…

В твоих глазах увижу отраженье... неба.
И, может быть, для нас там засияют... звёзды - солнца .
Как жаль,что никогда с тобою рядом ... не был.
Тот промах , если пожелаешь, мы исправим... скоро.
О Дне Рождения  я, видишь, помню... Верю
Рождаться каждый год Весной... приятно.
И пожелать тебе Любви  хотелось... очень.
Я поздравляю, посылая Счастье.

Прекрасна ты сама душой... и телом.
О! как люблю твои стихи ... читать я.
Заулыбались люди, видя, тебя в белом
Диковинно-воздушном... дорогущем платье.
Разлуки... Равнодушие унесет  Ветром,
А будут в Жизни  твоей ... Страсть и Нежность.
Вернее будут, если будешь Верной,
Лишь задыхаться без Любви ... не надо.
Я Поздравляю с Днем Рожденья, Вика
Юбилеем тебя... Tochika Лада.

Прости, как просто веру потерять,
Когда слова на душу лягут раной...
Потом себя за это презирать,
Молиться, чтобы все суметь исправить.

Мне холодно среди непонимания,
Уже совсем от слез промокли крылья,
Запуталась в своем немом изгнании,
Себя же проклинаю от бессилия.

Я бьюсь как мотылек, в ночи остыв,
В твое окно, но снова нет ответа...
Прошу еще немного теплоты,
Погреться у огня надежд и света.

Мне грезиться в мечтах - в твоих ладонях
Я обрету любовь, покой и нежность,
Невзгоды, бури, страхи - все отгонишь,
Все будет с нами так же, как и прежде...
               *******
И снова я лечу, боясь обжечься,
Надеясь нужные найти слова...
Я буду биться в твое сердце вечно,
Крича от боли, и пока жива...
                        

ТАЛИМ СНІГОМ ДИХАЄ ЗЕМЛЯ
І БІЖИТЬ СТРУМКАМИ В НЕВІДОМІСТЬ,
ЖУРАВЛІ КУРЛИЧУТЬ...І ЗДАЛЯ
ДОЛИНА ДІТЕЙ ВЕСЕЛИХ ГОМІН.
ОСЬ ПО ВУЛИЦІ САМА ІДУ...
І ДОЩЕМ ВМИВА ВЕСНА ПОГОЖА.
ДОВГО ТАК ЧЕКАЛА Я ТЕБЕ,
СПОДІВАЛАСЯ....МИНЕ НЕГОДА...
А ЗИМА, ЯК ЧОРНА ЗРАДА ТА,
КИДАЛАСЯ СНІГОМ, ЛЮТУВАЛА.
І ДОРОГИ СКОВУВАЛА СКЛОМ
НЕ ПРИЇДЕШ ТИ...ТОДІ Я ЗНАЛА.
ТА МИНУЛОСЬ...І ТЕПЛО ІДЕ,
ВЖЕ НІЩО ВЕСНУ ТУ НЕ ЗУПИНИТЬ.
СЕРЦЕ ТЕБЕ ЗНОВУ ЖДЕ І ЖДЕ.
МРІЇ, ЯК ХМАРКИ, ДАЛЕКО ЛИНУТЬ.
НЕ ЗАБУДЬ ДОРОГУ, НЕ ЗАБУДЬ...
ЧИ ЗИМА У ТОМУ БУДЕ ВИННА?
ЩО ХОТІВ ТИ ЩАСТЯ ТУТ ЗДОБУТЬ,
А ВОНО, ЯК РІЧКА - ШВИДКОПЛИННЕ...

И ПУСТЬ ПАДУТ У НОГ МУЖЧИНЫ...
ТАНЦУЕТ ВЕДЬ САМА БОГИНЯ!!!

ДУМКИ - МЕРЕЖАНКИ ПРО ЗАВТРА І СЬОГОДНІ,
ПРО СУТЬ ЖИТТЯ І СЕНС ЙОГО ПІДЧАС.
ПРО ТЕ, ЩО ЗНАЧИТЬ ДЛЯ ПОЕТА ЩАСТЯ,
ПРО ТЕ, ЩО ЗНАЧИТЬ ДЛЯ ПОЕТА ЧАС...
ВИТВІР МИТЦЯ, ПОРИВ ДУШІ ЛЮДИНИ,
ПОЛІТ ДУМОК В ДАЛЕКУ ВИСОЧІНЬ,
ПОЕЗІЯ - ЗАХОВАНА ПЕРЛИНА
У ДИВНЕ МОРЕ - СИНЮ ГЛИБОЧІНЬ.
У НІЙ Є ВСЕ: КРАСА Й ВЕЛИЧ ПРИРОДИ,
СЛЬОЗА ДИТИНИ Й УСМІШКА ЇЇ,
ВОНА, МОВ МРІЯ, ЩО МИНА НЕЗГОДИ,
Й ВЕДЕ ДУМКИ - ЯК ПАРУС КОРАБЛІ...
ЦЕ СЯЙВО ДУХУ СПРАВЖНЬОГО ПОЕТА,
ЙОГО ПОКЛИКАННЯ ЗЕМНЕ -
                                      ТВОРИТЬ ДОБРО.
ВІДДАТИ ВСЕ, ЯК ДАНКО СВОЄ СЕРЦЕ,
ЩОБ ЛЮДСТВО ЖИТИ НА ЗЕМЛІ МОГЛО...