Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Отпусти меня и я останусь...

[Приєднана картинка] фото Сергея Поддубного Отпусти меня и я останусь, Позови - тогда смогу уйти... Вот такая я тебе досталась На нелегком жизненном пути... Назовешь любовью - удивляюсь, Просто промолчишь - скажу "Люблю!" Иногда бегу, в себе теряюсь, Но за все судьбу благодарю... Время на часах уже не вечность - Уплывая, возвращает ход, Мне по нраву странная беспечность И поступки все наоборот. Слишком долго верилось в наивность, Очень смело сказаны слова, От...

Читати далі...

Разведены мосты

[Приєднана картинка]Ты позабыть её спеши, Эмоций всплеск в себе туши, Печаль измученной души С её не сблизить - не греши. Куда бы не вели мосты… Все для тебя разведены, Ты боль утраты пережди И с новой силой в путь иди!

Ключи

[Приєднана картинка] Я к тебе по радуге приду, Навсегда от грусти уведу. Подарю тебе я солнышка лучи И от сердца разноцветные ключи. Ярко-красным отворю я дверь любви, Улыбнись и за собою позови. Апельсинового цвета счастья дверь, Только ты в него безоговорочно поверь. Золотистый ключ откроет дверь к здоровью, А зелёный – путь к мечте,окрЫленной любовью. Голубым ключом я дверь души открою, И дыхание небес я разделю с тобою. Синим ключиком я...

Читати далі...

Мальчик и пианист

[Приєднана картинка] Афишами столбы одеты, О том расскажет каждый лист, Что к нам сегодня же приедет Известный в мире пианист. И вот концертный зал заполнен, В проходах даже негде стать, Партер уже народа полон, Когда же будут начинать. И вот поехали, качаясь, Тожественно, кулисы врось. Стоит на сцене, улыбаясь, Возле рояля, жданный гость. Но вдруг откуда-то из зала, Мальчишка маленький возник...

Читати далі...

Кошка

[Приєднана картинка] И не важно, что будет потом… Мы сегодня с тобою вдвоём Погуляем по лунной дорожке, Для тебя стану нежною кошкой. Самой гибкой и самой смелой, Обласкаю я всё твоё тело. Помурлыкаю нежно на ушко, Поиграю, как с мягкой игрушкой. Завлеку изумрудным светом И в тебе растворюсь до рассвета. В мягком бархате рук искупаюсь, И к горячим щекам приласкаюсь. Я усну в твоих тёплых объятьях, Как пушистая мягкая кошка. Разбужу поцелуем спросонок...

Читати далі...

Піжмурки

[Приєднана картинка] Для чого ці пусті дзвінки? Для чого ці безглузді есемески? Навіщо знов перекриваєш течію ріки Й нестримним буревієм рвешся в моє серце? Загублений в минулому кохання оберіг, Розірване роками наших мрій намисто. Давно зійшла я з перехрестя стоптаних доріг, А ти ще й до сих пір стоїш на тому місці. Живеш у задзеркаллі власної краси І все чекаєш подарунків з неба. Та вже не відбудуєш спалені мости, Та й і немає в цьому вже потреби. Давно ні...

Читати далі...

Чи ж то зможуть?!

Я не раз сама себе в думках питала: Що ж це депутати в нас такі – зазвичай Скільки не підвищуй цін, а їм все мало, Скільки не доводь – межа, а все одно калічать. Чи адреналіну їм замало дуже, То б сказали, – ми ж би враз усе владнали – В шахти, на поля їх, фабрики потужні Й щоб зарплату років так зо три чекали. Або на заводи, де відходів маса, Від яких і можна інвалідом стати (Це все при умові, що живий зостався), Бо ж безпеки рівень рівний там зарплаті. Я б в лікарні й...

Читати далі...

Боль

Прошлого, увы, не изменить, Не вернётся беззаботная улыбка. И всю жизнь приходится платить За одну нелепую ошибку. Из зеркал разбитых собирать Двух сердец расколотых осколки. Разучиться верить и мечтать, И в любви не видеть больше толку. Так легко её разбить и расплескать, Оставляя в душах след глубокой раны. Даже время не способно боль унять И не смыть её раскАянья слезами. Память невозможно растоптать, Она плачет над растерзанной любовью. Лучше вовсе...

Читати далі...

Без мети

Життя без мети – це пусте існування. Як небо без сонця, як ніч без зірок. Як серце без світла, як секс без кохання, Як мозок без розуму і без думок. ШкодА мені тих, хто від себе втікає В ілюзії пристрасні світу химер. Реалії часу назАвжди втрачає, А жити потрібно тут і тепер. Розбити ілюзію важко буває, Та краще вже смерть, ніж таке от життя, Бо душу так легко вона поглинає. І може не бути назад вороття. То ж краще вже правді у очі поглянуть. Від себе, ...

Читати далі...

Портрет

[Приєднана картинка]Разбивая в осколки печали, Отпуская на волю тоску… Где-то жили, а где-то играли И в себя глядя как в пустоту. Как же так? Все вопрос задавая В чем же смысл? Пытая судьбу И так часто мы жизнью играя, Распыляем себя на ветру. День за днем мы живем невзирая, Все идем, оставляя свой след. И в душе, ад и рай постигая, Свой по жизни рисуем портрет…