О сообществе

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важные заметки

Вид:
краткий
полный

Поезія сучасних авторів.

Бунтарь

Бунтарь, - кто растревожит спящих стаю,
не может быть прощён, помилован уже.
И крылья непослушному терзают,
чтоб неповадно телу было и душе…

Ругали, били, а сами танцевали
враги его и мнимые его друзья.
На месте крыл похабно рисовали
запретный знак из ран, что, мол, летать нельзя.

Чтоб крылья там его не вырастали,
чтоб даже думать не посмел о небесах!
А он свой взгляд вновь устремлял всё дали -
хотел лететь и петь в предсмертный даже час.


13.05.18


© Copyright: Виталий Тугай, 2018
-------------------------------------------------------------

мой  официальный авторсткий сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me  
авторская страница на Фейсбук:
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Останнi днi зими



Останні дні зими неначе не останні –
Січе обличчя сніг, як кара людям всім.
Останні дні зими вподобі не весняній,
І люди кажуть: Ні! Тікають в теплий дім.

Бо вдома теплий чай, та  діти, чи – онуки,
Коли все так, то й сум по тій весні – дарма.
Годинник на стіні ковтає миті, – слухай!
А може і не слухай… Зима піде сама.

Останні дні зими –
чомусь лютує небо.
Мете в обличчя, дме - напевно є за що.
Полотна крижані, чи є нам в них потреба?
Чому набридлий сніг кружляє наче чорт?

Дерева навкруги – коряві чорні руки,
Неначе п’ятірні, зшкрібають з неба синь.
В облозі хуртовин такі повільні рухи,
А хочеться весни… Іди, вже лютий, згинь…

27.02.18

© Copyright: Виталий Тугай, 2018
-----------------------------------------------------------------------------------------
                   мій официальный сайт "Камін для душі":
                                    http://lesovihok.avtor.me  
                        та авторска строрінка на Фейсбук
                   www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/


Хресний шлях

Любов вмирала на хресті...
Від болю й смутку небо розривалось.
У тому винні ми усі.
О,людство,що з тобою сталось?!

Душа стає на хресний шлях,
А серце цвяхи пробивають.
Стискають груди біль і страх.
А на Голгофі вже Тебе чекають.

Ти під хрестом важким упав не раз,
Хоч не було на Тобі жодної провини.
Вина за те на кожному із нас,
Бо наші душі - скам"янілі стіни.

Чи хоче хтось Тобі допомогти
В обличчі тих,хто прагне допомоги?
Та ми не можем і свої хрести нести,
Ми боїмось тернистої дороги.

Засуджуємо ми усіх і все,
Для себе ж виправдань знаходим гори.
Гординя й егоїзм - понад усе!
А ти нас вчив смирення і покори.

О Серце Матері,прошу Тебе,пробач,
За те,що Сина так безжально розпинають!
Стань,душе,під хрестом і тихо плач...
Хай щирі сльози з тебе гріх змивають.

Свята Любов зависла на хресті... 
Своїми ранами нам небо відчиняє.
До істини й життя дає ключі,
А ми Її ще й досі зневажаєм.

Не мовчіть!

Не мовчіть!Говоріть про кохання,
Про любов і про тугу серця.
Кожен день може стати останнім
І ніколи вже не повернеться.

Потім буде занадто важко,
Потім буде занадто пізно.
Потім буде до болю страшно,
Буде серце кричати слізно.

Не гордуйте пробаченням щирим,
Бо прощати - то дар від Бога.
Не знайдете у серці миру
На тернистих життєвих дорогах.

Бережіть своїх рідних,коханих,
Поки є ще для цього час!
Не почує він ваші благання,
Коли доля розлучить вас.

Не колись!Але тут і зараз
Про свої почуття розкажіть.
Нехай сонце розсіє хмари.
Подзвоніть,обійміть,пригорніть!

Знов стелиться нiч



Крок стелиться в слід. Слід стелиться в шлях.
І далі - вперед без сумнівів жодних.
Хай місяць в ночі – ліхтарик Творця,
Сіяє й надалі в холодній безодні.

Та думка мене тримає одна:
Не вмію, не зможу, а чи боюся…
Не здійсненні мрії неначе орда
За мною з надією віддано рвуться.

Ось постріл луна, і зграя пташок
Зірвавшись у мить з прилеглого гаю,
Віщує мені: Життя – це ніщо,
Та лише воно здатне вести до раю.

Не згинули ще мої вороги –
Кують свою лють, та сил не втрачають.
Чи може любов’ю їх не зігрів –
Що правда-то правда, та хай пробачають.

Як згадка мені про прожиті дні
(Дитячі, легкі, наївні, летучі),
З’являється птах, і де - той мій гнів?
Сповзає в яри, як туман неминучий.

Знов стелиться ніч рядками на лист,
Та літери ці - з відлунням у скронях.
Мій Боже, молю, вклади у них зміст,
Який я щоразу читаю в долонях.


13.02.18


                мій официальный сайт "Камін для душі":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                   та авторска строрінка на Фейсбук
                www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

День у день


Я все частіше - день у день,
у небо погляд піднімаю,
і все частіше -  день у день,
душею ніби помираю…


Скажіть, хто зможе пояснити
мені страшні буденні дні,
в яких голодні плачуть діти,
та гинуть люди на війні?


Чому колишні наші браття
віднині стали  ворогами?
Хто розпалив війни багаття,
та прірву утворив між нами?


Чому від геніїв-тиранів
ми кривду маємо терпіти?
Невже це - наші дні останні?
Коли ж любов тоді  творити?


06.02.18
© Copyright: Віталій Тугай, 2018
-------------------------------------------------------------
мій авторский сайт 
"Камін для душі": 
               http://lesovihok.avtor.me

Лише для тебе

Лише для тебе барвами весни
В моєму серці щастя квітне.
І навіть посеред холодної зими
В твоїх очах знаходжу я волошки літні.

Лише тобі віршуються слова,
Палким коханням й ніжністю зігріті.
Цілую я твої п"янкі вуста...
Ти моє сонце,найрідніший в цілім світі.

Для тебе пристрасть шовкових ночей,
Ванільний присмак пастельних світанків.
Тільки для тебе блиск моїх очей
Любові полум"я запалює щоранку.

Ода Солнцу


 автор фото Віталій Максимович "Схід сонця над горою Піп Іван в Карпатах"
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Я утром опять иду на рассвет,
Встречать за горой восходящее Солнце.
Где сумрак и мрак - меня больше нет,
И тень всех сомнений лица не коснётся.

На травах лучи ласкают росу.
Роса умывает мне грешные ноги...
Да, - именно так любовь я несу,
Минуя овраги, яры, да остроги...

Вот  утро опять - я славлю рассвет,
Я оду пою вновь Единому Солнцу.
И даже итожа значимость лет,
На скорбь о содеянном Солнце прольётся...


04.01.18



         мой  официальный авторсткий сайт "Камин для души":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                    авторская страница на Фейсбук
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Христос рождається!


Приготуйте ваші душі,відчиніть серця.
Хай запалиться в них свічка Світлого Різдва. 
Хай до кожної оселі Ангел прилетить.
Звістку миру і спасіння нехай сповістить.

На Його прихід чекає втомлена земля.
Увесь Всесвіт прославляє Боже немовля.
В унісон серцям лунає передзвін небес.
Ніжно душі огортає музика чудес.

Хай Господь добром і миром обдарує дім.
Щастя,радість і добробут хай живуть у нім.    
Золота зоря Любові над світом горить.
Хай тепло її щомиті вас благословить.

з надією

Так хочу знову написати про хороше,
Переглядаючи в блокнотику вірші,
Щоб трохи більше світла стало може
Від цих рядків у кожного в душі...

Так хочу знов повірити в майбутнє,
В минуле більше вороття нема.
Щоночі сняться колосочки житні,
Яких не знищила ця в'їдлива війна...

Зігнула болісно та не діжде зломити,
В промінні сонячнім відродяться вони.
Так хочеться й надію відродити
Та по дитячому повірити у сни...

Залежності примара править світом,
Нехай не кращі зараз в нас часи.
Що надихає до життя-це наші діти
Та їх дзвінкі і ніжні голоси.

Так хочу щиро написати про хороше,
Даруючи усмішку на вустах...
Дай сили нам щоб вистояти, Боже,
Та віри в перемогу у очах!
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
240
предыдущая
следующая