хочу сюди!
 

Анна

42 роки, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «моя духовна поезія»

Апогей кривавої весни


Сьогодні ще кричать Тобі "Осанна!"
Вже завтра заволають "Розіпни!" 
Ти знав,Ісусе,що цей шлях останній,
Це апогей кривавої весни.

Сад в Гефсиманії...Кривавий піт стікає.
Ти сам-один.Заснули учні всі.
Святі сльозинки землю омивають,
Мечем пронизує нестерпний біль душі.

Вже чути дзвін проклятої монети,
Любов вже продана за 30 срібняків.
Добро й довіру на диявольські тенета
Апостол-зрадник підло замінив.

Синедріон...Судилище жахливе.
Проллється скоро вже Твоя невинна кров.
Бича удари роздирають тіло...
Така розплата за Твою святу Любов.

Тягар гріхів наших ти на Голгофу нЕсеш,
Бо аж до смерті ти нас,Боже,полюбив.
Через 3 дні у славі Ти воскреснеш.
Своїм хрестом Ти двері неба нам відкрив.

Плач Душі

Часом здається,сил більше немає,
Від болю й смутку крається душа.
Вогнем нестерпний відчай обпікає,
Клубком у горлі застряють усі слова.

Даремно серце відповідь шукає
В похмурих днях,байдужих вечорах.
Питання є,а рішення немає...
Нема ні спокою,ні миру навіть в снах.

Один лиш крок до прірви у зневіру.
Відвічна боротьба добра і зла.
Душа моя,чому в тобі так мало віри?
Чому така ти норовлива і слабка?

Плаче душа,оголена і боса,
Свою нікчемність відчуваючи сповна.
Та не утіхи,лиш прощЕння в Бога просить,
Смирення келих ще не випитий до дна.

Вже не кричить...Лиш тихо перед Богом
Схиливши голову,душа моя стоїть.
"Немає неможливого нічого"-
В глибинах серця голос ледь звучить.

Кудись зникає смуток і тривога.
Як немовля у батька на руках,
Вже посміхається душа в обіймах Бога,
Промінь Любові запаливши у очах.

Хресний шлях

Любов вмирала на хресті...
Від болю й смутку небо розривалось.
У тому винні ми усі.
О,людство,що з тобою сталось?!

Душа стає на хресний шлях,
А серце цвяхи пробивають.
Стискають груди біль і страх.
А на Голгофі вже Тебе чекають.

Ти під хрестом важким упав не раз,
Хоч не було на Тобі жодної провини.
Вина за те на кожному із нас,
Бо наші душі - скам"янілі стіни.

Чи хоче хтось Тобі допомогти
В обличчі тих,хто прагне допомоги?
Та ми не можем і свої хрести нести,
Ми боїмось тернистої дороги.

Засуджуємо ми усіх і все,
Для себе ж виправдань знаходим гори.
Гординя й егоїзм - понад усе!
А ти нас вчив смирення і покори.

О Серце Матері,прошу Тебе,пробач,
За те,що Сина так безжально розпинають!
Стань,душе,під хрестом і тихо плач...
Хай щирі сльози з тебе гріх змивають.

Свята Любов зависла на хресті... 
Своїми ранами нам небо відчиняє.
До істини й життя дає ключі,
А ми Її ще й досі зневажаєм.

Довіра

Серед житейських буревіїв,
У світі фальші і обману
Так важко зберегти надію,
Світло знайти серед туману.

Коли руйнується довіра,
А замість друзів лиш примари,
Весь світ здається чорно-білим,
На серці біль і сірі хмари.

Коли втрачає розум сили
У пошуках земної правди,
Слабішають душевні крила,
Та й чи були вони насправді?..

Коли зневіра душу точить,
Розчаруванням огортає,
А відчай застилає очі
І в серці спокою немає,

Марно шукати розуміння
Там,де корисливість панує.
Людина-це хитке творіння,
Летить туди,де вітер дує.

І лиш одне-єдине Серце
Не осквернить і не осудить,
Від болю й сліз не відвернеться
І не з розсудливості любить.

Лише одні-єдині Очі
Повні Любові і терпіння.
Чи вдень,чи навіть серед ночі
Можна знайти в них розуміння.

Лише одне-єдине Слово
У серце поверне надію,
Рани від слів людських загоїть,
Замерзлу душу обігріє.

Лиш тільки Бог вітри житейські
Уміє умиротворяти.
І лиш Йому свою довіру
Навіки можна дарувати.