О сообществе

Розважальне, жартівливе, літературне, рольова гра на базі Трьх мушкетерів Дюма.
В середені співтовариства заборонено писати про секс, жорстокість, спамити бездарними опитуваннями, текстами пісень чи якоюсь тупістю.
Умови прийому учасників будуть повідомлені модератом.
Вид:
краткий
полный

ОдинЗаВсіх і ВсіЗаОдного

Місія... ля попав...

----------------------------------

---

Перемахнувши через огорожу, пізнього вечора, я потихеньку почав продиратися крізь декоративні кущі до невеличкого освітленого вікна.

Саме в цьому помісті і повинен був зустрітися з Міледі. Королева цим завданням врятувала звісно від гніву короля, але серце тужило вже за рідною землею, чимдень тим більшеу цій, сповненій катавасій, подорожі.

На хвильку принишк, доки охорона, бряцаючи амуніцією, провалила за метр від мене. Пару колючок впилося в тіло... ай! ці англійські троянди штрикаються точнісінько як французькі..!

Вже от-от... О, щастя, ще й привідкрита!

Відкриваю більше, тихенько зазираю. Струнка жіноча постать у невеличкій кімнатці. Ага, розчісується перед дзеркалом.

Чорт... Підлядати навшпиньках трохи незручно та й нема коли. Тре позвати, але якщо це не Міледі?! Тоді охорона і капут завданню...

двері відчинились і вкімнатку зайшов чоловік. Вже не роздивляючись хто це, я відринув від вікна і почав прислуховуватись до розмови.

- Міс вас просять вечеряти...

- Дякую Лафарг, зараз буду, ще трохи. До речі, коли вже навчитесь стукати...

- Я стукав міс...

- Голосніше стукати і чекати доки вам дозволять увійти!

- Як скажете міс Маргарет...

"От йолки... це не Міледі... що робити? Тре потихеньку ушиватися..." Я почав задкувати назад до кущів і, мені вже лишалось тільки проскочити аоейку, по якій, час від часу, сновигала охорона... Але алейку я не проскочив. Пика в пику зіткнувся зі здоровенним догом, який з подиву зробив очі не менш великі ніж у мене, ще й рота відкрив так само...

Кілька секунд ми витріщалися один на одного ніби молодята на першому побаченні. Далі ж я потихеньку надумав дати драла, але собацюрно надумав рикнути...

Злякавшись ще більше, мені сіпнулось зробити те, що стається автоматично у подібних випадках - поцідити кулаком прямо в ікласту пащу. Собака, мелькнувши лапами, німо пластонувся на землі, задерши хвоста.

Серце у мене шалено талахкало.

- Де той псина? Ану сюди бовдуре! Цю-цю-цю. - Почулися майже поруч голоси охорони.

Я з гарячки метнувся назад, підбіг до будиночку і, перемахнувши підвіконня (про те, що височенько, якось і не подумалось), влетів усередину...

МІСІЯ... послання з Англії

_______________________---

___________---

Тільки-но судно причалило в порту я зійшов на берег. Капітан наполягав розділити здобич, відібрану у піратів, але було не до цього. Тож, сказавши, що вірю йому на слово, і, давши адресу куди все доправити - ТО ПОКИ секрет., я вирушив у сухопутну подорож по Ангії. Місія забрала й так багато сил, хотілося поскоріше дістатися додому, до Сан-Престлє... О-о-о, точно..! Ляснув себе по лобі, - це ж мадам О`Хара там!.. по моїй провині обтяжується зараз доглядом за квітами... Певно, що вона й листа мала прислати. А я дурень (сякий-такий), виходить просто скористався її довірою і добротою...

Переживаючи такі муки совісті я повернувся вже з околиць Лондона до порту і , перепитав та переобходив усі поштові судна... листа не було

..."значить не писала..." Може вже й поїхала до себе, адже ще дитина у неї, казала ж. Настрій щось геть підупав, на вулиці вже, мало без чого, сутеніло і, під тягарем задуми, я вирішив зробити хоча б одну корисну річ - підкріпитися...

Як біля, так і всередині, таверни в порту вешталось повно матросів і, ледь між ними протиснувшись, дістався якось прилавку.

Думки роїлися в моїй голові...

"Тре поспішати, завдання ж ще одне виконати... Листа написати О"Харі, нехай якщо то їде додому, коли ще не поїхала... квіти якось переживуть, коли Мірабо їх вином не поливатиме."

І от раптом з цієї павутини роздумів в мою свідомість вривається французька мова, ЗНАЙОМИЙ ГОЛОС і майже поруч..!

- Ей, трактирщик! Вина і грудинки телячої фаршированої. І пошевелись там, а то три наряди поза чергою...

Жартую... Мд-я-я...

-----

---------------------

Лист, написаний на ім`я мадам

О"Хари  з  подвійною  адресою

-------

Здрастуйте шановна мадам О"Хара!

,,,,,,,,Пише до Вас Ваш друг Портос). Прошу вибачити мені за довгу відсутність і те, що обтяжив вас тим доглядом за квітами. Склались обставини, що не дають змоги мені повернутися в скорому часі, тож прошу їдьте додому, коли ще у мене, не тривожтесь, у Вас же є і свої справи, дочка, якої не варт навіть усі квіти зібрані разом.

Прошу ще одне... справа в інтересах королеви і всієї Франції. Передати напряму її Величності не маю змоги, бо певно що за нею стежать і листи перехоплюються. А крім Вас, у ситуації, що склалась, нікому довіряти неможу. Передайте королеві, щоб перевірила чи дійсно король на полюванні в Італії. Можу заприсягтись, що бачив чоловіка, як дві каплі води схожого на Його Світлість, тут у англійському порту. Біля нього  було було з десяток переодягнених гвардійців кардинала...

Передайте це віч-на-віч королеві. Сподіваюсь ще зустрінемось) Бережіть себе!

Портос)))

Ех все таки добрався до Парижу

Ех все таки добрався   до Парижу, ці старенькі вулички, хруст французької булки, шарм парижанок, і залишається вже недовго  часу коли я зможу нарешті побачити мою королеву...

В мой старый сад,Ланфрен-ланфра,

Лети, моя голубка.

Там сны висят,Ланфрен-ланфра,

На всех ветвях, голубка.

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Там свеж ручей, трава густа.

Постель из ландышей пуста,

Лети в мой сад, голубка.

 

Мы лёгкий сон,Ланфрен-ланфра,

Сорвём с тяжёлой ветки.

Как сладок он,Ланфрен-ланфра,

Такие сны так редки.

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Но слаще сна твои уста,

И роза падает с куста

Тебе на грудь, голубка.

 

В моём саду,Ланфрен-ланфра,

Три соловья и ворон.

Они беду,Ланфрен-ланфра,

Любви пророчат хором.

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Свети, прощальная звезда.

Любовь последняя чиста,

Лети в мой сад, голубка.

 

В мой старый сад,Ланфрен-ланфра,

Лети, моя голубка.

Там сны висят,Ланфрен-ланфра,

На всех ветвях, голубка.

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Там свеж ручей, трава густа.

Постель из ландышей пуста,

Лети в мой сад, голубка.

 

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Свети, прощальная звезда,

Любовь последняя чиста,

Лети в мой сад, голубка…

 

Две капли сверкнут, сверкнут на дне..

  • 30.10.08, 14:33

Две капли сверкнут, сверкнут на дне,

Эфес о ладонь согреешь.

И жизнь хороша, хороша вдвойне,

Коль ей рисковать умеешь.

Pourquoi pas, Pourquoi pas, почему бы нет.

Pourquoi pas, Pourquoi pas,

Коль жизнью рискнуть сумеешь,

Pourquoi pas, Pourquoi pas, почему бы нет?

Хитри, отступай, играй, кружись,

Сживая врага со свету.

А что же такое жизнь?

А жизнь -Да просто дуэль со смертью.

Pourquoi pas, Pourquoi pas, почему бы нет.

Pourquoi pas, Pourquoi pas,

Коль жизнью рискнуть сумеешь,

Pourquoi pas, Pourquoi pas, почему бы нет?

В кромешном дыму не виден рай,

А к пеклу привычно тело.

Уж если решать, тогда решай,

А если решил, за дело! - наспівував герцог Бекінгем,почуту колись в Дартаньяна пісеньку, перезаряджаючи пістолі. Таємниця королеви  була надійно схована і можна повертатись на допомогу Портосу.

МіСія триває або... Вітчизна у небезпеці!... співтовариство)

______________________-

___________

-------

Тільки но герцог наладився читати листа від королеви, сталося те, що можна назвати словом зненацька, але щей плюс з утопічним віддтінком...

Вже близько від берега я побачив корабель, але то був навіть не кардингальський. До нас наближався піратський бріг!.. Про це виразно свідчила наявність чорного прапора з залишками кісток невідомого походження.

- Так.., це міняєплани.... Герцоге дочитаєте потім, зараз швидше хекайте до королеви. Поміч Вам з Англії вже не надійде. Ось королівський пропуск. Вас не зачеплять. А піратів на деякий час затримаю...

- Я джентельмен, я буду боротись з вами плечем до плеча...

- Не варто. Треба попередити королеву і збирати наші сили. Вона потребує Вашої допомоги і то негайно!..

- Ясно, але...

- Ніяких але! - гаркнув я на нього... - Ага, і от що, це Вам подарунок від королеви. - Я простягнув Бекінгему пакуночок.

- Що це?

- Таємниця її Величності...

Після того як курява за полопотілим герцогм вляглася (до слова він хороший бігун виявляється!) я почав очікувати нерівної сутички з аравою піратів.

На кількох човнах вони вже направлялись прямо до мене.

- А-р-р-р, а-р-р-р. Горобець вас усіх доканає, Горобець Вам покаже де раки зимують! - Почувся вереск з одного з човнів

- З десяток... - відмітив я, дістаючи шпагу...

- Ех! Прощавайте мадам О"Хара... прощавайте троянди...

 

Надалі події закрутились з величезною стрімкістю. Звісно поєдинок був завідомо приречений, якщо це можна було назвати поєдинком.

Хоча я вже й добряче вклеїв піратам з двох човнів, та з третього вискочила якась рижа тітка і, з оглушливим криком "Крезі рулить!" геть мене оглушила...

Отямився я вже на піратському кораблі, зв"язаний.

Якийсь юркий пірат, до якого всі звертались - Горобець, схоже головний, все прискіпувався до мене з питаннями про королеву і королівські скарби. Я уперто сопів і лишнього не патякав.

Тут до каюти влетів той, кого називали Дадж.

- Горобець! Ми вже обнишпорили те судно. Купка матросів. Вина по горло, тре тиждень глушити, щоб подужати! - Він задоволено реготнув і потер руки.

- Пити? Під час завдання?!Ти з глузду з"їхав! - Але певно зваживши потім на жалісливий погляд спантеличеногоДаджа, спокійніше вимовив, - ну, добре, першу перемогу тре відмітити... Скажи там всі! І мені принеси келишок.

- Ото зарази! -- буркнув я невдоволено - Вже святкуєте? Я он з ранку самого на дієті!

- А ти мовчи! - Заверещав до мене Горобець, і посміхнувся єхидно... Ми тебе голодом катуватимемо...

Я мало й свідомість н втратив... Хвилин з десять ми дивились один на одного. Йшла боротьба. Шлунок у мене вже почав танго витанцьовувати, потім щось схоже більше на брейк.

На палубі вже почали завивати пісні.

- Ось капітане! - Дадж, мов на крилах, влетів у каюту з цеберком... - Справжнє французьке винце!

я вже й білий прапор хотів викинути, але тут до мене дійшло!!! Залишалося тільки чекати.

Через півгодини вся команда піратів мирненько похропувала, наче малеча у дитячому садочку. Я подумки благословив кардинала. За мить, перерізавши мотузки об тесак, я вже звільняв матросів, з якими й почав плавання.

Завантаживши піратів в продирявлений корабель, ми, на їхньому фрегаті, на всіх парах вже неслись до берегів Англії, а серед ночі благополучно дістались у порт...

-----------

-----

-

З.Ы. ____ Горобцю тієї ночі приснилось повідомлення...

"- Ніяких смертей, чуєш? Жодних летальних випадків гравців! (пропоную додати у правила)

- Хто це?

- Хто-хто... Портос. У тебе корабель є  і команда бодренько відпочиває.

- Ар-р-р..."

-__--_--_-__-_

 

 

 

 

Дамі серця...

_-_-_-_-_-_-___----___----___----___-_-_-_-_-_-_-_

Мені сниться твоє русяве волосся,

Гладить вітер пестливо коси твої...

Чи сумуєш ти, чи просто здалося?

Відлітають до тебе думи мої...

---

Обійняти так хочеться тебе за плечі,

Пригорнути й сховати від сірих проблем.

І сказати тобі в тихий зоряний вечір,

Що люблю, і, що серце палає вогнем

---

Не злякають турботи, не боюся печалей,

Їх розвіємо в посмішці наших бажань.

Навіть відстань не здатна затримати далей

Наших світів, що летять без вагань...

---

Часто сняться мені твої пристрасні очі,

Що чекають і ніжно, лагідно звуть...

Поспішаю до тебе крізь дні і крізь ночі.

Щохвилини все ближче, і вже не спинюсь

---

 ...

Обращение к Страннику

  • 29.10.08, 18:20
Милый Станник если бы ты знал как мне тебя не хватает...С той злополучно - божественной ночи мы не виделись...Лишь изредка почтовый голубь доносил мне благие вести от тебя...
Мне нужно было время подумать над твоим предложением руки и сердца. Я провела всё это время в одной чудном монастыре на юге Франции...И вот я решила - я согласна. Я жду твоего приезда...Адрес тебе подскажет твое сердце...

М І с І я... був шторм, але корабель здається ціліший...

-- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ----- ---- ---- ---- ----

 ----------   ------------ -----------

 --------------------

Така тупикова ситуація привела до тями. Безпорадність перед лицем стихії добряче стресонула свідомість. Почнеться шторм і моряків же змиє за борт... Скільки ж їх тут? Нарахував чотири сонних тіла. Інші навіть не встигли повилазити, то добре)

Корабель тим часом добряче вже почало хитати. Мені стало зле і закинувши в трюм двійко матросів,з полегшенням вивергнув вмістиме шлунку. Вже й незнаю куди бо очі геть злипались. Стало трохи легше і за хвилину всі матроси щезши з палуби мирненько собі похропували у відносній поки безпеці. Глипнув на незнайомий корабель... Х-м, французький. Якісь темні постаті сновигають. Е-е-е, та там же і силует знайомий наче! Невже?

Накотилася хвиля і вдарившись о борт корабля, осипала фонтаном солоних бризок. Ноги підкосились, роз`їхавшись (слава Богу до шпагату діло не дійшло!)) Стало ясно, що послизнувся на своїх же рештках обіду...Ще за секунду вже рахую сідницями й ребрами скільки сходинок у трюм. До чорта бо збився з ліку і , діждавшись приємно жаданого гупання об підлогу, відключився...

Тим часом шторм з шаленою швидкістю набирав обертів, годі було й думати про якийсь абордаж, а незнайомці саме це й збирались зробити. Дзуськи!!!... Судна гойдало так, що наблизитись не було можливим, а ні то повне трахання кораблів (секс не причому) при спробі наблизитись впритул...

На ранок очі таки відкрились. Було мокрувато, трохи налилось води.Довкола безлад, але те не цікавило. Я зірвався на ноги і (охо-хо, боки мої боки!), вилетів кулею на палубу.

Від ваітрил лишилось лише шмаття. З дверей каюти отетерілим поглядом дивився на білий світ, наче новонароджений, з відкритим від подиву ротом капітан. Та й на нього не було коли зважати.

ДЕ МИ? Ми були біля берега. Корабель схоже сів на мілину. На самому ж березі, метрів за п`ятсот, хтось бігав і гарланив не зрозумілими словами, вимахуючи руками на всі 360 градусів.

Ну все, капець, якщо не король, то королева збриють мою мушкетерську чуприну... Таємна місія зривається та й куди занесло - біс його знає.

Вже за годину, сяк-так спорудившу з двох бочок з вином, щось нагадуюче плота, хекав, веслуючи до берега.

Чоловік, що кричав перед цим, вже просто бігав, певно зірвав голос, а потім кинувся у воду, помогти підсунути бочки ближче до берега.

Коли ми це зробили, я врешті глянув на того чоловіка і ледь не обімлів з несподіванки...

- Герцог Бекінгем?!!!!...

- Воч? А, єс я Бекінгем! - замотав він, ствердно киваючи, головою.

- Опа! Вам просили передати, що Ваше прохання на днях було задаволено... Королева погодилась із Вами зустрітись... Ось тримайте листа від неї

---

--------

---------------

(королево, за Вами лист ...)

МІСІЯ... море, і хто зна що, ще не розібрався

---                 ------- --                 -- ------------- --           -- --------                 ---

Тихо-тихо лине звідкись сумна мелодія,

Журно кличе чайка долю понад хвилями,

Бризками вітер шпурляє мов стрілами,

Небо синє темніє вгорі над вітрилами...

----------------------

-------

-

Отак, ми нарешті пливем... Після того як корабель запізнився трохи з відправкою, мусив же листа написати, трохи притримавши швартового троса, все ж вже в дорозі.

Капітан виявився чесною і лагідною людино. Хоч трохи і поверещав, коли я піднімався на борт, але заспокоївся побачивши знак королівської печатки. А в обід і взагалі подобрішав, і запросив до себе в каюту скуштувати винця. Розмова велася, винце лилося, а що робити? плисти майже до ночі. Навіть поспівали пісень, типу "Раскинулось море широко...", я аж сльозу проронив.

Та під час розмови стався момент, що змусив мене отверезіти, правда ненадовго. Та все по порядку...

- Ти хороша людина, е-е-е, як тебе?..

- Портос! - Кивнув я головою.

- Ага... хороша людина ти Портос... Отак бач і живем, все пливем і пливем... туди-сюди. А може хоч моряком? До нас? Є місце...- Підморгнув, і його морщинисте лице враз змінилось з виразу задуми на цікаво веселе.

- Е-е, ні! Дяк звичайно, але в юнги вже пізнувато... та і королева не пустить.

- То ти королеву бачив? і короля?

- Аякже говорю з ними як ото з тобою, кланятись тільки тре деколи. - Я посміхнувся.- Короля правда рідше бачу, затятий мисливець, але ще жодного трофею королеві з тих полювань не привіз, невезуха йому там видно...

- Краще вже хай рибалкою займеться. Я в юності перші рази під вітрилами... невод, риби - ВО! - капітан широко розмахнув руками.

- О-о, Портосе, а ти керував кораблем коли? - З запитальним бісиком глянув на мене.

- Ні-ні, більш сухопутними засобами... 

- То ходи... - Капітан рвонувся, але звівшись почав заточуватись, довелось його притримати, мене більш з незвички шатало, на морі все таки.

- Дякую, месьє Портос, х-м, певно треба трохи поспати, а ти йди кермуй якщо...

"Дивний якийсь капітан став..." - Майнуло в моїй голові. А він коливаючись вже дістався лежанки в кутку і присів.

- Д-а-а, мушкетери. Частенько вас посилають у той Лондон...

- Лондон? Звідки ви знаєте? - Я подивись на нього ошелешений.

- Та перевозимо частенько. Плів тут один нещодавно... - капітан смачно позіхнув, і приліг.

- Хто? - в мене очі стали ще більші.

- Хто... Мушкетер.

- Як звати? Ім`я?

- М-м-м, - капітан перевернувся на бік, збираючись засинати

- Ім`я капітане! Як його звати? Який з себе?

Але капітан захропців і, як я його не мотав, не подавав тверезих ознак життя.

- Підозріло це все... Чого це здоровило, старий мороський вовк - капітан, від кількох випитих келихів відключився? Мені теж наче ставало зле, очі поважчали, спати хотілось все більше.

- Йо-ма-йо! в вино щось було підсипано... Аж мурашки по шкірі побігли. Хто? Де? Коли?

І я ото з цими думками вилітаю на полубу й... бачу повсюди поснулих матросів...!!!

Обід же був, всі по келиху скуштували!

Зрозумів, що зі мною буде те саме (ще й вночі не спав), глянув на море... на горизонті вітрило корабля, який ішов повним ходом у нашому напрямку (мені він геть не сподобався).

Та ще й шторм наближається... Взагалі торба...

Герцог Бекінгем.Життя - просто дуель з смертю (с)

  • 27.10.08, 13:55
  Відправившись минулого тижня на весілля  в Францію я навіть не підозрював чим все закінчиться.  Ми потрапили в жахливий шторм і наш красень фрегат був розбитий об прибережні скелі. Тож тепер я сиджу в на березі океану та їм щойнозловлену та запечену рибу і поняття не маю що робити далі. Подаватись в Париж  пішки як бродяга?