О сообществе

Розважальне, жартівливе, літературне, рольова гра на базі Трьх мушкетерів Дюма.
В середені співтовариства заборонено писати про секс, жорстокість, спамити бездарними опитуваннями, текстами пісень чи якоюсь тупістю.
Умови прийому учасників будуть повідомлені модератом.
Вид:
краткий
полный

ОдинЗаВсіх і ВсіЗаОдного

Снова в деле...

 -Дело,конечно рисковое!-думала Миледи пока мчалась в порт,чтоб успеть опередить мушкетеров и принцессу,-но,если выгорит,о большем и мечтать не стоит... 

 Здесь в порту у нее был свой человек-старый и ворчливый Жако,так его называли...и хоть ленивей человека вы не сыщете во всей Франции,денежки он любил больше всего вместе взятое в этом грешном мире!поэтому хоть и с большой неохотой,ворча и брызгая слюной, он приказал спускать свою старую,но довольно быструю шхуну на воду,пожалуй на всем побережье не найти быстрей корабля...Миледи часто пользовалась его услугами и щедро платила этому старому скряге.Ей необходимо было как можно быстрее добраться в Гавр раньше мушкетеров и по дороге обдумать все детали своего коварного плана,ведь все должно пройти идеально:

- Это у них "один за всех и все за одного",а я одна!и нет за мной никого чтоб подстраховать и подставить плечо...все должно пройти без сучка и задоринки...- она была спокойна и уверена в своей победе - по другому и не могло быть,главное детали! - а сейчас спать,спать....

В крошечной каюте все провонялось рыбой,на койке валялись старые засаленые тряпки,одним махом знатная дама смахнула их на пол и ,сняв свою накидку,покрыла ею свое спальное место

-...ничего,мы привычны...-думала Винтер уже в полудреме.-Завтра,завтра,завтра....все будет завтра ...завтра будет решаться ее судьба,ее будущее....

Верховіття твоїх думок...повернення - мадам і мсьє, зустрічайте)

_-_-_-_---___-----___---_-_-_-_

---

Верховіття твоїх думок...

Чи відкрию ключем замок?

Руки тягнуться до зірок,

Я від сяйва твого за крок...

---

Символічне твоє письмо,

Ми між відстаней стоїмо,

І тепер уже все одно...

Що в уяві лиш горимо

---

І по сходинках вгору-вниз,

Твої очі я бачу скрізь...

Помічаю приємний блиск

І у серці жаданий тиск

---

Пофорбовані снами дні,

Подаровані ждуть вони.

Наче в світі ми лиш одні,

Я і Ти, і весна по зимі...

---

Зафіксовані дати подій

Прямотою дороги до мрій.

Не скоряюся оклику "Стій!"

Вир жаданості схожий на рій

---

Запалати в тобі вогнем,

Серце збудити ключем,

Бути вічністю, а не днем,

СполохАти солодкий щем...

---

Верховіття твоїх думок...

Таємниці відкрити замок.

Руки тягнуться до зірок,

Я від сяйва твого за крок...

---

...

Лист до Портоса.

Початок подій змальовано тут
http://blog.i.ua/community/1173/181155/
http://blog.i.ua/community/1173/181266/

Портосе, друже, де пропав?
До тебе справу маю.
Скоріш до дому повернись.
Бо тут тебе чекають.

Біда велика знов прийшла
У королівство наше.
І зрада знов своїм крилом
Над королевой маше.

Підступний ворог розпочав
Лихі творити дії.
Кохання ніжне розтоптав,
Лишив її надії.

Ганебний наклеп на любов
Злий ворог нашептав
І через злії дії ті
Король наш бранцем став.

Хоч Араміс і д'Артаньян
З ним поруч там були
Та захистити короля
Ніяк все ж не змогли.

Ми боротьбу поведемо
Усі із лихом тим,
І королеви з королем
Кохання захистим.

Від імені Атоса писав
Михайло ДІД.

Міледі.

Навіяно
http://blog.i.ua/community/1173/183820/
Прочитав у блозі Anra новий, досить
оригінальний погляд на життя і діяльність
Міледі, героїні роману Дюма  "Три мушкетери"
Вирішив підтримати цю ідею своїм віршем.
Що з цього вийшло - судіть самі.





*
Смерть і нещастя сіє всюди
Тому вона завжди одна.
Хоча і добре в неї серце,
Рука жорстока і брудна.

І все тому, що в її серці
Іще кохання не було
До всіх кохання завітало,
А от до неї не прийшло.

Серденько тужить за коханням
Душа її в пітьмі страждає
Навколо стільки мужніх хлопців
Та в неї лицаря немає.

Чоловіки калейдоскопом,
Пішов один - прийшов наступний.
Один лиш тільки завжди поруч -
Той самий кардинал підступний.

Неначе в шахові фігури
Людськими долями він грає.
Лише байдужість і жорстокість,
І друга жодного не має.

Рукою ніжною Міледі
Свої брудні він робить справи.
Усе лише заради влади,
Усе лише заради слави.

Тож відгукнись, сміливий лицар,
Тебе Міледі так чекає.
І хоч з тобою не знайома,
Та вже давно тебе кохає.

Прийди скоріш, славетний лицар,
І захисти від кардинала.
Тоді відразу зрозумієш,
Що лиш тебе вона кохала.

20 листопада 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Миледи

  • 18.11.08, 12:52


    Итак,Миледи...Молодая,красивая с светлыми локонами,ниспадавшими,как водопад по ее белым плечам,была умна,обворожительна и чертовски хитра.Мужчины находили ее аппетитной,а она умело пользовалась этим.За долгую службу у Кардинала ей пришлось побывать не в одной постели баронов,герцогов и просто интересовавших босса мужчин.На ее плече цвела лилия-тату,кот не давало забыть кто она есть на самом деле.Как бы ей хотелось содрать,выцарапать,удалить навсегда,чтоб ничто не могло напомнить о позоре перенесенном много лет назад.

Ей давно хотелось послать всех и все к черту,но....от Кардинала еще никто не увольнялся...Лишь маленький белокурый ангелочек-ее большая тайна,ее любимая дочь,не давала сойти с ума в этой жестокой и бескомпромисной игре,называемой жизнью Миледи.Будучи правой рукой Его Святейшества,и,выполняя,как верный пес,все его приказы,Миледи и самой иногда хотелось завыть от подлостей,кот приходилось делать,чтоб услужить хозяину.Но как?как начать новую жизнь?стать обычной женщиной,любимой,хранительницей очага......"хранительницей"-это было смешно,потому как она и сама часто не знала где будет завтра.Вот если б нашелся мужчина,кот смог бы вырвать ее из цепких лап порочной жизни....Где же ты Мужчина?Миледи ждет тебя....




Місія... ля попав...

----------------------------------

---

Перемахнувши через огорожу, пізнього вечора, я потихеньку почав продиратися крізь декоративні кущі до невеличкого освітленого вікна.

Саме в цьому помісті і повинен був зустрітися з Міледі. Королева цим завданням врятувала звісно від гніву короля, але серце тужило вже за рідною землею, чимдень тим більшеу цій, сповненій катавасій, подорожі.

На хвильку принишк, доки охорона, бряцаючи амуніцією, провалила за метр від мене. Пару колючок впилося в тіло... ай! ці англійські троянди штрикаються точнісінько як французькі..!

Вже от-от... О, щастя, ще й привідкрита!

Відкриваю більше, тихенько зазираю. Струнка жіноча постать у невеличкій кімнатці. Ага, розчісується перед дзеркалом.

Чорт... Підлядати навшпиньках трохи незручно та й нема коли. Тре позвати, але якщо це не Міледі?! Тоді охорона і капут завданню...

двері відчинились і вкімнатку зайшов чоловік. Вже не роздивляючись хто це, я відринув від вікна і почав прислуховуватись до розмови.

- Міс вас просять вечеряти...

- Дякую Лафарг, зараз буду, ще трохи. До речі, коли вже навчитесь стукати...

- Я стукав міс...

- Голосніше стукати і чекати доки вам дозволять увійти!

- Як скажете міс Маргарет...

"От йолки... це не Міледі... що робити? Тре потихеньку ушиватися..." Я почав задкувати назад до кущів і, мені вже лишалось тільки проскочити аоейку, по якій, час від часу, сновигала охорона... Але алейку я не проскочив. Пика в пику зіткнувся зі здоровенним догом, який з подиву зробив очі не менш великі ніж у мене, ще й рота відкрив так само...

Кілька секунд ми витріщалися один на одного ніби молодята на першому побаченні. Далі ж я потихеньку надумав дати драла, але собацюрно надумав рикнути...

Злякавшись ще більше, мені сіпнулось зробити те, що стається автоматично у подібних випадках - поцідити кулаком прямо в ікласту пащу. Собака, мелькнувши лапами, німо пластонувся на землі, задерши хвоста.

Серце у мене шалено талахкало.

- Де той псина? Ану сюди бовдуре! Цю-цю-цю. - Почулися майже поруч голоси охорони.

Я з гарячки метнувся назад, підбіг до будиночку і, перемахнувши підвіконня (про те, що височенько, якось і не подумалось), влетів усередину...

МІСІЯ... послання з Англії

_______________________---

___________---

Тільки-но судно причалило в порту я зійшов на берег. Капітан наполягав розділити здобич, відібрану у піратів, але було не до цього. Тож, сказавши, що вірю йому на слово, і, давши адресу куди все доправити - ТО ПОКИ секрет., я вирушив у сухопутну подорож по Ангії. Місія забрала й так багато сил, хотілося поскоріше дістатися додому, до Сан-Престлє... О-о-о, точно..! Ляснув себе по лобі, - це ж мадам О`Хара там!.. по моїй провині обтяжується зараз доглядом за квітами... Певно, що вона й листа мала прислати. А я дурень (сякий-такий), виходить просто скористався її довірою і добротою...

Переживаючи такі муки совісті я повернувся вже з околиць Лондона до порту і , перепитав та переобходив усі поштові судна... листа не було

..."значить не писала..." Може вже й поїхала до себе, адже ще дитина у неї, казала ж. Настрій щось геть підупав, на вулиці вже, мало без чого, сутеніло і, під тягарем задуми, я вирішив зробити хоча б одну корисну річ - підкріпитися...

Як біля, так і всередині, таверни в порту вешталось повно матросів і, ледь між ними протиснувшись, дістався якось прилавку.

Думки роїлися в моїй голові...

"Тре поспішати, завдання ж ще одне виконати... Листа написати О"Харі, нехай якщо то їде додому, коли ще не поїхала... квіти якось переживуть, коли Мірабо їх вином не поливатиме."

І от раптом з цієї павутини роздумів в мою свідомість вривається французька мова, ЗНАЙОМИЙ ГОЛОС і майже поруч..!

- Ей, трактирщик! Вина і грудинки телячої фаршированої. І пошевелись там, а то три наряди поза чергою...

Жартую... Мд-я-я...

-----

---------------------

Лист, написаний на ім`я мадам

О"Хари  з  подвійною  адресою

-------

Здрастуйте шановна мадам О"Хара!

,,,,,,,,Пише до Вас Ваш друг Портос). Прошу вибачити мені за довгу відсутність і те, що обтяжив вас тим доглядом за квітами. Склались обставини, що не дають змоги мені повернутися в скорому часі, тож прошу їдьте додому, коли ще у мене, не тривожтесь, у Вас же є і свої справи, дочка, якої не варт навіть усі квіти зібрані разом.

Прошу ще одне... справа в інтересах королеви і всієї Франції. Передати напряму її Величності не маю змоги, бо певно що за нею стежать і листи перехоплюються. А крім Вас, у ситуації, що склалась, нікому довіряти неможу. Передайте королеві, щоб перевірила чи дійсно король на полюванні в Італії. Можу заприсягтись, що бачив чоловіка, як дві каплі води схожого на Його Світлість, тут у англійському порту. Біля нього  було було з десяток переодягнених гвардійців кардинала...

Передайте це віч-на-віч королеві. Сподіваюсь ще зустрінемось) Бережіть себе!

Портос)))

Первое задание

  • 07.11.08, 19:42
Я просто отдыхал в таверне как ко мне подошол переодетый слуга ее Величества и передал послание,в нем было прошение прибыть в Италию,"Дорогой Рауль срочно езджайте в Италию,его Величество забыл свое любимое оружие,надо ему отвезти и срочно,заодно и новости"Слуга дал мне большую шкатулку с именным мушкетом Короля,Я не медлил,времени было мало,наступала ночь и я только что и успел перекусить,путь лежал долгий,надо было пересечь всю Францию и Швейцарию и добраться до Милана,сначала думал попасть в Марсель,столько расс хотел погулять его красивыми улицами и полюбоваться закатом у моря,но ждать корабля из Генуи былоб долгим делом,решил прибыть сушей,Быстро упаковавшись вскочил на коня и помчался прочь с Парижа,Ночь конь мчался как ветер,дорога так и мелькала под копытами,казалось что мы просто летим,я люблю устроить ночью скачки,ещо в детстве дядя вечно сердился что я ему всех лошадей так загоню,Да дядя у меня один,ни матери ни отца я с децтва не знал,и рос под его присмотром,и только слушал перед сном про подвиги своего отца,Да что то я замечтался,а дорога все летит и мы удаляемся от так понравившегося мне города мушкетеров,Вот я уже на роспутьи,надо решить как будет быстрее,направляюсь в Дижон,а там Леон и прямиком в  Торино,и почти у цели.Я дернул за узду и погнали,так хотелось мчаться как ветер что б успеть во время и не подвести что сердце чуть не выпрыгивало из груди,ночь все окутывала дорогу,почти ничего небыло видно,я прям взобрался на шею лошади что б смотреть где поворот,но тут на пути вдруг возникла повозка,преградила всю дорогу,я замешкал и лошадь встала как вкопаная,ну а юный мушкетер,то б то я вылетел в перед так и предерживая шляпу рукой,преземлился без звука прямо в повозку с соломой,от такого полета дух перебило,оглядевшись увидел спящего гвардейца в коженом костюме ,который мирно храпел и обнимал бурбон ( алкогольный напиток ) ,так нечо себе .а что они здесь делают,несколько человек тоже мирно спали в кустах,так наверно опять на мушкетеров засада,видимо бедняги не дождались и уснули,так слезаем и вперед,времени мало,Опять вскочил на коня и техонько скрылись за поворотом.Гнали не желея сил,я опять на шее у лошади,но уже двумя руками держусь за гриву,шляпа в зубах,но долго не пришлось ждать,деревянная перегородка,я коня на себя ,что б перепрыгнуть препятствие,но конь решил меня опять научить летать,лечу,смотрю по сторонам,а что рас так то хоть с пользой,но приземляюсь мягко,прямиком на свою задницу.Ну говорю,тот кто поставил заслон щас пожелеет,и тут выходят,трое в коженных одеждах,видимо разбойники,не знаю,но бросился к ним.Разбойники;сударь хорошо летаете,а теперь кошелек и лошадь наши, Я;да ну так просто  ,нет уж лутьше я вас шпагой угощу. Разбойники;да и где же она,Я;смотрю а в место шпаги нежный и белый платок принцессы,и пистоль тоже забыл,вот розззява,ну мне конец,Разбойники;может вы сударь платком фигтуетето мы сразу здаемся,а пистоль у вас что,может ваш сапог.Я;да нет я просто забыл,счетайте вам повезло,я весь ваш,тут они вытенули пистоли ,и я понял мне не уйти,Разбойники меня связали у дерева и сели перекусить запечонного зайца,он так пах,что у меня аж в желудке крутило,Разбойники;так сударь,вы тихо сидите ,а мы перекусим,может и не убьем вас до утра. Посмеявшись сели есть ,и расказывать кто что новенького слышал,и один сказал что слышал как капитан гвардейцев говорил о короле,что бут то он не на охоте ,и даже не в Италии,и меня необузданного молокососа надо придержать по дольше,я не выдержал,так захотелось поесть что вскрикнул;эй вы голодранцы,хотите хорошо заработать,я нечто знаю ,за это сам кардинал круглую суму вам пожалует,не вру только дайте поесть,Разбойники;ладно лапку тебе дадим,но если обманеш то убьем,Я;Ладно чесное слово мушкетера.Один из них подошол и протянул мне еду.Я; и как я ее буду есть,корми меня тогда сам,Он взялся меня кормить что б не розвязывать.Разбойники;ей сударь зачем меня укусили.Я;прости я так голоден что не розобрал где твой палец.Разбойники; опять кусаетесь.Я;тогда развяжи мне одну руку,и все я ж не сбегу,Он подошол ,развезал одну руку заслонив собой меня,я быстро и тихо вытащил у него пистоль и прислонил его к паху бедняги.Я;тихо ато зделаю лишьнюю дырку,Я взял тойже рукой его кинжал и отрезал веревку,тихо встал  вытянув второй пистоль,развернул беднягу к его соучасникам и сказал Я;господа пир закончен,шивельнетесь и наделаю в вас лишьних дырок,а теперь медленно взялись пальчиками за пистоли и бросили их на землю,щас пройдем курс завязывания узлов, я приказал им себя свезать ,догрыз ножку зайца и бросился к лошади ,времени небыло,пока другая застава спала у меня был шанс проскочить мимо не заметно,Я гнал как сумашедший,конь просто дышал паром,мы мчались вместе с ветром,Париж был не далеко,я хотел любой ценой дойти до дворца Королевы,ворвавшись в город я направился прямо к другой стороне дворца,что б проникнуть незаметно,а вдруг там тоже застава из гвардейцев.пробравшись к дворцовому парку,я бежал не думая не очем но меня остановила охрана из мушкетеров. Мушкетеры:о юный мушкетер ,опять к принцессе? торопитесь до утра не так много времениЯ: да да я знаю,мне лишь бы поцеловать ее нежную ручьку и я удалюсь. Мушкетеры:смотри не попадись на ее Величество,а то бастилья тоже романтичное место, Я ворвался во дворец с черного хода,послал слугу к ее Высочеству со словами*прибыл гонец со срочным письмом к ее матери* когда слуга удалился я присел у стены с облегчение что б чуть поспать,пока милый поцелуй принцессы меня не разбудит.

Ех все таки добрався до Парижу

Ех все таки добрався   до Парижу, ці старенькі вулички, хруст французької булки, шарм парижанок, і залишається вже недовго  часу коли я зможу нарешті побачити мою королеву...

В мой старый сад,Ланфрен-ланфра,

Лети, моя голубка.

Там сны висят,Ланфрен-ланфра,

На всех ветвях, голубка.

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Там свеж ручей, трава густа.

Постель из ландышей пуста,

Лети в мой сад, голубка.

 

Мы лёгкий сон,Ланфрен-ланфра,

Сорвём с тяжёлой ветки.

Как сладок он,Ланфрен-ланфра,

Такие сны так редки.

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Но слаще сна твои уста,

И роза падает с куста

Тебе на грудь, голубка.

 

В моём саду,Ланфрен-ланфра,

Три соловья и ворон.

Они беду,Ланфрен-ланфра,

Любви пророчат хором.

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Свети, прощальная звезда.

Любовь последняя чиста,

Лети в мой сад, голубка.

 

В мой старый сад,Ланфрен-ланфра,

Лети, моя голубка.

Там сны висят,Ланфрен-ланфра,

На всех ветвях, голубка.

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Там свеж ручей, трава густа.

Постель из ландышей пуста,

Лети в мой сад, голубка.

 

Ланфрен-ланфра,Лан-тати-та,

Свети, прощальная звезда,

Любовь последняя чиста,

Лети в мой сад, голубка…

 

Две капли сверкнут, сверкнут на дне..

  • 30.10.08, 14:33

Две капли сверкнут, сверкнут на дне,

Эфес о ладонь согреешь.

И жизнь хороша, хороша вдвойне,

Коль ей рисковать умеешь.

Pourquoi pas, Pourquoi pas, почему бы нет.

Pourquoi pas, Pourquoi pas,

Коль жизнью рискнуть сумеешь,

Pourquoi pas, Pourquoi pas, почему бы нет?

Хитри, отступай, играй, кружись,

Сживая врага со свету.

А что же такое жизнь?

А жизнь -Да просто дуэль со смертью.

Pourquoi pas, Pourquoi pas, почему бы нет.

Pourquoi pas, Pourquoi pas,

Коль жизнью рискнуть сумеешь,

Pourquoi pas, Pourquoi pas, почему бы нет?

В кромешном дыму не виден рай,

А к пеклу привычно тело.

Уж если решать, тогда решай,

А если решил, за дело! - наспівував герцог Бекінгем,почуту колись в Дартаньяна пісеньку, перезаряджаючи пістолі. Таємниця королеви  була надійно схована і можна повертатись на допомогу Портосу.